Ющенко готує спецслужби до війни з Януковичем

Загострення внутрішньополітичної боротьби за контроль над правоохоронними органами, прокуратурою і спецслужбами стало знаковим моментом минулого тижня. Екстрена заміна майже всієї колегії МВС людьми, пов’язаними з Віктором Януковичем, свідчить як про декоративність Василя Цушка, так і про намір лідера «Регіонів» узяти під жорсткий контроль ще один важіль управління — міліцію. А ось для «ручного» контролю над діяльністю СБУ з боку секретаріату президента створено нову державну структуру. Намагаючись протидіяти цьому процесові, антикризова більшість у Верховній Раді відмовилося задовольнити подання президента Віктора Ющенка про відставку голови СБУ Ігоря Дріжчаного. Розвал і знищення українських спецслужб як дієздатного інструменту забезпечення державної безпеки стало справою найближчої перспективи.

Причин відставки Дріжчаного представник президента у ВР Роман Зварич за звичкою не оприлюднив. Неофіційна версія така — на стіл президентові «доброзичливці» Дріжчаного в СП нібито поклали роздруківки телефонних розмов якихось «об’єктів спостереження», серед яких був і сам Віктор Ющенко. Таким чином демонструвався доказ роботи Дріжчаного проти глави держави. Мовляв, під кого копаєте?! А якщо до цього додати тісні зв’язки Дріжчаного з Генпрокуратурою, що викликає в Ющенка алергію; доповідь СБУ президенту про тематику зустрічей Віктора Балоги з Віктором Медведчуком; гнів президента з приводу невиконання Службою своїх елементарних обов’язків, унаслідок чого на кримській дачі Януковича без проходження прикордонного митного контролю з’являється один із російських віце-прем’єрів...

Пересидівши на «лікарняному» довший період правління Олександра Турчинова, Дріжчаний заслужив посаду глави спецслужби і звання генерала армії. Тепер, у критичний момент, Ігор Васильович знову «занедужав» і, нікуди не з’являючись, вирішив дати можливість антикризовій коаліції залишити його на посаді жертви помаранчевого терору. (Цікаво, але на сайті СБУ досі, попри указ президента, як і раніше значиться: керівник — генерал армії Дріжчаний. Тобто звання Дріжчаному, відповідно до указу президента, кмітливі співробітники «підвищили», але з посади не «зняли», хоча указ про відставку був виданий раніше, ніж «генеральський». Утім, відповідно до букви закону, чи вважається він відставленим без відповідного рішення Ради — питання спірне.) Сам же Дріжчаний, за великим рахунком, так і не зрозумів, за що був відставлений, оскільки категорично відхиляє будь-які підозри у своїй роботі проти президента. Він відмовився від посади мовчки, не наважився захищати ні себе, ні свій розрекламований проект реформи СБУ, який, схоже, уже здали в утиль.

Хто замінить Дріжчаного — поки що не знають у самому секретаріаті. Відповідно до останнього котирування кулуарних версій, найбільші шанси має колишній начальник управління військової контррозвідки, офіційний глава Служби безпеки кандидата у президенти Віктора Ющенка, екс-начальник столичного УСБУ Олег Чорноусенко. Та це на сьогодні. Зведення з фронтів змінюються швидко. З високою ймовірністю про Чорноусенка — людину настільки порядну, наскільки і м’яку, — можна сказати, що він увійде в нову колегію СБУ на правах заступника, який очолює контррозвідку.

Минулого понеділка президент зробив ще одне безпрецедентне зусилля, спрямоване на внесення ясності в перелік завдань, які стоять перед розвідорганами, та впорядкування інформаційного потоку, що йде від них до глави держави. Він уперше за два роки провів предметну нараду з главами українських спецслужб.

Були присутні: тимчасово виконуючий обов’язки голови СБУ Наливайченко, керівники Служби зовнішньої розвідки Маломуж, головного управління розвідки Міністерства оборони — Галака. Крім того, «нараду у Філях» вшанували своєю присутністю глава Державної прикордонної служби і шеф комітету з військово-технічного співробітництва. Зрозуміло, разом із Ющенком був присутній і глава секретаріату Віктор Балога. До речі, на досаду останнього, в розмові брав участь секретар РНБОУ Віталій Гайдук, покликаний, відповідно до закону, координувати діяльність розвідорганів від імені президента.

За даними джерел «ДТ» у секретаріаті президента, йшлося не просто про огляд сил — обговорювалися ще якісь секретні питання координації роботи між відомствами, а також нормотворчі новації президента.

Але й після цієї наради Віктор Андрійович, який згадав про те, що в країні є спецслужби і що від них може бути не тільки шкода, а й користь, підписав 12 грудня указ «Про заходи з посилення контролю за діяльністю Збройних сил України та інших військових формувань». Як випливає з тексту, завдання — поставити спецслужбу під «ручний» контроль секретаріату президента, який і став ініціатором створення документа. Цим указом засновується нова контрольна структура — Інспекція з питань контролю за діяльністю військових формувань. Щось на кшталт генеральної військової інспекції, яка існувала при Леоніді Кучмі. У принципі, президент як верховний головнокомандувач має на це право. Ось тільки чому такими питаннями він почав перейматися лише через два роки, зрозуміти важко. Є підстави вважати, що ідею створення інспекції у президентський секретаріат привніс Олександр Кузьмук, який, за даними очевидців, оселився в приймальній Віктора Балоги. Що ж до самого указу, деталізація повноважень інспекції дається тільки стосовно СБУ: «питання з дотримання конституційних прав і законодавства в оперативно-пошуковій діяльності та діяльності у сфері державної таємниці органів і підрозділів Служби безпеки України, а також відповідності виданих Службою безпеки України положень, наказів, розпоряджень, інструкцій та вказівок Конституції і законам України».

У перекладі з бюрократичної мови людською це означає, що Інспекція стане супервайзером будь-яких дій і рішень СБУ й зобов’язана бути в курсі всіх операцій, які вона проводитиме. Таких масштабних повноважень досі не мав жоден державний контролюючий орган, навіть прокуратура. І справді, скільки президентський секретаріат може не відати, що коїться у силових структурах? Ось УБОЗ, наприклад, півтора місяця копав під команду Івченка в НАК «Нафтогазі». А президент про це ні сном ні духом! І правильно: доки?!

У СБУ указ президента зміцнив відчуття того, що глава держави та його команда досі так і не усвідомили специфічності цілей та методів роботи спецслужби.

Після цього указу говорити про якесь таємне спеціальне відомство не доводиться. Така публічність передбачає інший статус — щось на кшталт контрольно-ревізійного управління. Прецедентів у практиці цивілізованих держав не знайти. Понад те, навіть у Радянському Союзі, де діяльність спецслужб перебувала під повним контролем ЦК КПРС, існували грифи таємності, відповідно до яких інформація про чимало таємних операцій КДБ була доступна тільки генеральному секретарю — безпосередньому керівникові держави. Причому слід зазначити, що, крім публічного указу про контроль над СБУ, президент видав секретний указ про контроль над зовнішньою розвідкою і держслужбою спецзв’язку. Відразу хочеться запитати авторів цього документа: про який контроль над державними таємницями може йтися, якщо вся таємна інформація повинна спрямовуватися у сторонні організації; якщо за перебігом таємних операцій можуть стежити не тільки виконавці, а й люди, котрі не відповідають за результат і безпосередньо не зацікавлені в успіху? Чи зацікавлена держава, щоб інформація, наприклад, про несанкціонований інтерес нашої контррозвідки до дипломатичних кодів та іноземних посольств ходила сторонніми інстанціями? Чи потрібно доповідати, якими методами вербують агентуру і добувають інформацію, зокрема й за кордоном? Невже не зрозуміло, що, зв’язаний обов’язком «зливати» всю інформацію до Інспекції, жоден із керівників чи оперативників СБУ не ризикне віддати санкцію на проведення якоїсь таємної операції, котра може викликати політичний скандал і накликати кару на голови всіх виконавців, які мали нещастя підписатися під документами на дозвіл операції? В історії наших спецслужб і так багато прикладів, коли оперативні матеріали, передані на доповідь особисто президентові, опиняються невдовзі у руках осіб, проти яких ведеться слідство. І тоді оперативники з героїв невидимого фронту замість орденів одержують ве-е-е-еликий стусан.

Забудемо здоровий глузд. Навіщо нам контррозвідка? У нас усі вороги внутрішні. Але все-таки: як можна створювати ще один правоохоронний орган, коли він не має ніякої правової бази для своєї роботи? Інспекція просто не може діяти у правовому полі указу президента. Адже дані їй президентом повноваження не узгоджені з нормативною базою, що регламентує правоохоронну діяльність і контроль за нею. У законі про оперативно-пошукову діяльність серед структур, що мають право на контроль за цією сферою роботи спецслужб, дається вичерпний перелік контролюючих структур — ніяка інспекція там, звичайно, не значиться.

З огляду на кадрову політику, що її нині секретаріат президента проводить у спецслужбі, про якусь лояльність годі й говорити. Як запевняють чимало джерел, близьких до керівництва спецслужби, секретаріат президента готує в СБУ масові кадрові чистки. Кажуть, заготовлено 8-12 указів щодо інших есбеушних начальників, причому передусім очікується зміна керівництва оперативно-технічного управління, яке відає встановленням і контролем засобів оперативного спостереження — «жучків», простіше кажучи. Зі своїх посад уже знято начальників Рівненського і Волинського обласних управлінь, але найбільш знаковою жертвою став начальник управління «наружки» СБУ. Хто тепер буде керувати таємним стеженням і за ким пріоритетно вестиметься спостереження? Утім, це питання риторичне. Адже на нинішньому етапі становлення політичної культури і загострення владних міжгілкових війн говорити про те, що для докладання зусиль спецслужб закритих зон не буде, — просто наївно. А це означає, що на мушці МВС будуть опоненти однієї політичної сили, на мушці СБУ — другої, а за право наводити гармати прокуратури опоненти ще мають намір поборотися.

До того як писати цю статтю, автор зустрівся з рядом експертів, представників СБУ і Верховної Ради. Відбулася також зустріч і з першим заступником глави секретаріату Арсенієм Яценюком. Арсеній Петрович поставив перед собою амбіційне завдання — реформувати СБУ. І тепер із молодечим запалом і великою енергією розробляє методологію цього непростого процесу. Створення інспекції — розробка, яку він вважає цілком ефективною. Після попередньої статті в «ДТ», де деякі методи роботи Яценюка зазнали критики (як от збирання рекомендацій із реформи спецслужби шляхом виклику напряму, через голову керівника СБУ, до секретаріату начальників управлінь і підрозділів СБУ), Арсеній Петрович провів, як він вважає, роботу над помилками. Минулого тижня Яценюк склав із себе повноваження куратора СБУ в секретаріаті. Тягар персонального реформатора спецслужби нести нелегко. І Яценюк не відмовився б від нього, навіть попри те, що цей процес плодить дуже багато серйозних ворогів. Але тоді, коли він набирався знань і досвіду у цій сфері, за спиною Яценюка і без відома перспективного бюрократа досвідчені в апаратних справах люди, прикриваючись його ж ім’ям, по-хазяйськи хватко й енергійно змінювали в СБУ начальників.

У самого Арсенія Петровича поки що немає ніяких намірів очолити СБУ, але йому справді цікаво провести реформу важливої держструктури, яку він планує реалізувати на основі своєї адміністративної практики. Для Яценюка створення інспекції не стільки привід поставити якихось протеже в спецслужбу, скільки зручний інструмент реформувати СБУ, діючи за спиною авторитетних товаришів. Чесно кажучи, за нинішнього підходу шанси Яценюка провести реформу СБУ дуже близькі до нуля. Методика підходу до реформування служби дуже поверхнева, що видно хоча б із недавнього інтерв’ю Яценюка в часописі «Кореспондент». Грунтується вона на основі підвищення якості розробки відповідних нормативних документів у секретаріаті. Крім указу про створення інспекції, фахівці СП припустилися кількох курйозів. Наприклад, 20 листопада, напередодні відставки Дріжчаного, команда Балоги підготувала указ, спрямований проти опори Ігоря Васильовича в СБУ — заступників голови Валентина Наливайченка й Анатолія Мудрова. Указ говорив, що в СБУ саме заступники голови не можуть бути цивільними особами. Наливайченко і Мудров цивільні. Указ набрав сили, але... Президент усупереч своєму ж указу зберігає цих людей на посаді! Більш того, Наливайченко тепер тимчасово виконує обов’язки голови, а під час його відсутності тимчасово виконуючим обов’язки стає Мудров.

У виданому минулого тижня розпорядженні президента «Про заходи з реформування СБУ» позначені абсолютно нереальні терміни розробки концепції нової реформи СБУ: за три місяці її треба не тільки повністю підготувати, але й навіть узгодити на колегії. Дивує склад комісії з розробки реформи. Критерії добору спеціалістів зовсім незрозумілі, але зважаючи на склад добір здійснено виключно з політичних мотивів, і, очевидно, нашвидкуруч. До складу комісії, наприклад, забули включити хоча б одного представника інституту СБУ, профільної структури, яка займалася розробкою методології реформ у самій спецслужбі. Та й багато із зубрів спецслужб чомусь запрошення навіть не одержали, що не може не викликати сумніву в якості запланованої «стахановської» роботи.

Найбільший прокол реформи полягає в тому, що вона, як і попередня концепція, зовсім не пов’язана з реформою всієї правоохоронної системи і судовою реформою. Знову виходить, що хочуть навести лад в окремо взятому відомстві, а під сурдинку безкінечного реформування знову будуть у ручному режимі тасувати кадри. Навіщо секретаріату президента новий осередок напруженості? Адже невмотивовані кадрові рішення тільки створюють проблеми самому президентові. Пригадаємо, що нинішні вороги президента в Генпрокуратурі, конфлікт із якими він свідомо загострює, — його ж недавні висуванці! І сам Ющенко, і люди, що перебували в його найближчому оточенні, були головними лобістами призначення і генерального прокурора Олександра Медведька, і начальника слідчого управління ГПУ Рената Кузьміна.

Нинішній стан речей, цілком імовірно, може підштовхнути президента до настроїв, за яких на відповідальні посади будуть призначатися люди вірні, а не високопрофесіональні. Звіт нового заступника голови Олександра Скипальського після тритижневої роботи в Донецьку не порадував секретаріат якимись оптимістичними перспективами, швидше навпаки... Навряд чи це призначення стане довгостроковим — Скипальський на цій посаді не має авторитету ні в есбеушних, ні в політичних колах. Такі дії розтлівають особовий склад. Нині велика частина робочого часу вищого і середнього командного складу спецслужби іде не на виконання службових обов’язків, а на кулуарні політичні маневри. Те, що відбувається у секретаріаті, основна частина співробітників СБУ сприйняла як сигнал — ваша кар’єра залежить виключно від політичної лояльності, і ні від чого більше. У принципі сигнал не новий, і багато хто в службі, ніде правди діти, як і раніше, готовий його вловлювати. Коли б не одне «але»: коли б не відчуття, що їхні долі й долі контори намагаються вершити люди, які розуміються на цьому приблизно стільки, скільки незадоволений пацієнт на реформуванні системи охорони здоров’я чи незадоволений батько на системі реформування середньої школи.

На що ж розраховують президент і його команда, намагаючись такими жорсткими заходами взяти під повний контроль спецслужби? Очевидно, на перспективність силового сценарію в протистоянні між гілками влади, і набутті більшої свободи дій у разі призначення дострокових парламентських виборів. За однією з версій, секретаріат готує відставку генерального прокурора Медведька, розраховуючи здобути у Верховної Раді підтримку не тільки «НУ» і БЮТ, але і голоси соціалістів, які не раз погрожували Медведьку відставкою за відсутність якогось просування у викритті організаторів убивства Георгія Гонгадзе.

І тут у Ющенка є джокер. Депутат-«регіонал» Святослав Піскун, який був генеральним прокурором, цілком може домогтися третього пришестя в Генпрокуратуру — і знову-таки за рішенням суду. Піскун, звичайно, не та людина, котра буде, як солдат, виконувати накази лише однієї сторони протистояння (надто життєлюбний), але в секретаріаті є люди, які впевнені, що з ним можна домовитися.

Припустімо, на Банкову прилетить Санта-Клаус (не Мороз же!), і антикризова коаліція схвалить створення нової інспекції. Припустімо, роботу спецслужб поставить секретаріат президента під повний контроль із допомогою інспекції. Але куди при нинішніх настроях у СБУ спочатку потраплять матеріали оперативної розробки опонентів президента — на стіл Балоги чи на стіл Клюєва? Можна припустити, що своїми незграбними діями з реформи спецслужб Віктор Андрійович тільки зміцнює своїх політичних опонентів. Адже ще Лівша, умираючи на чужині, просив: «Передайте нашим — не можна піском чистити гвинтівки». СБУ, як кожний державний інститут, потребує «чисток» і реформи. Проблем у спецслужби і зі спецслужбою — по саму зав’язку. Але розв’язувати їх на марші, роблячи політичний і косметичний ремонт; використовувати термінологію, на яку не наважувався навіть Берія, — означає запустити бумеранг зі скляного будинку.

Перед ймовірними достроковими виборами найкращою рекламою пропрезидентської політичної сили можуть стати, як думають деякі політтехнологи, ефектні акції в стилі «Бандитам — тюрми!», удари по мафії, що повисла на деяких гілках влади. З часів Майдану багато води спливло, і занадто багато повноважень втратив президент, який свого часу зробив чимало антикорупційних заяв, але не забезпечив, усупереч повному наборові повноважень, їхню реалізацію. Може, варто задуматися про ефективність нової стратегії? Можливо, президент зможе перемогти «донецьких», використовуючи «недонецькі» і «незакарпатські» методи, а довівши, що він є успішнішим державним менеджером у тих галузях, які він контролює? Адже для прямого протистояння повноважень завжди бракує. Наскільки реально досягти перемоги у війні між державними відомствами, між президентом і урядом, між президентом і більшістю в парламенті, між судами, між спецслужбами і міліцією? Навряд чи хтось із головних гравців української політики сумнівається у своїй перемозі. Навряд чи хтось замислюється, що в цій війні не може бути переможців.