«Я» відповідає за все

Європейський курс української зовнішньої політики з частковим відходом від влади помаранчевих і приходом біло-блакитних не змінився, запевнив у четвер Віктор Янукович широку європейську громадськість в інтерв’ю каналу «Євроньюс» під час другого візиту в Брюссель. «Я упевнений, що вектор не змінився. Зміниться, істотно зміниться, тактика. Вона стане конкретнішою, більш динамічною».

Як пам’ятають читачі «ДТ», минулого тижня, під час першого брюссельського вояжу, український прем’єр цілком конкретно дав зрозуміти Північноатлантичному альянсу, що на даному етапі Україна не готова почати виконувати План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ), чим викликав цілу бурю емоцій і коментарів у себе на батьківщині. Зокрема і президентських. Вітчизняні ЗМІ широко висвітлювали зустріч Віктора Ющенка з Віктором Януковичем, на якій останньому було зроблено зауваження, що його брюссельські месиджі розходяться із зовнішньополітичним курсом, проголошеним президентом і закріпленим законодавчо. Втім, отриманий на Банковій прочухан особливого враження на прем’єра не справив, оскільки він відразу, перебуваючи з робочою поїздкою в Луганську, запевнив співгромадян, що своєї думки про НАТО не змінив і змінювати не збирається.

А щоб заяви прем’єра не мали вигляду його особистої думки, цього тижня був організований масований «одобрямс»: спочатку Верховна Рада прийняла постанову, яка дала згоду на позицію прем’єра, а наступного дня до депутатів приєднався й уряд.

Примітно, що парламентський документ приймався з таким поспіхом, що не було дотримано належної процедури — постанова «Щодо позиції прем’єр-міністра України на засіданні Комісії Україна–НАТО» попередньо не розглядалася профільними комітетами. Проте у вівторок «за» проголосувало 242 народних обранці, хоча з ложі преси навіть неозброєним оком і без ретельного підрахунку було видно, що прибічників Януковича в сесійному залі було набагато менше. Перший пункт прийнятого документа (котрий не має, до речі, ніякої юридичної чинності навіть за визнанням самих його ініціаторів) говорить: «Підтримати позицію прем’єра Януковича, проголошену в Брюсселі 14 вересня 2006 року під час засідання Комісії Україна–НАТО щодо взаємовигідного співробітництва Україна–НАТО».

А в середу і уряд із подачі соціаліста міністра транспорту і зв’язку Миколи Рудьковського підтримав позицію свого глави як таку, що «відображає загальний підхід парламентської коаліції, відповідає букві і духу Універсалу національної єдності і зважаючи на домінуючий настрій українського суспільства і стан його інформованості». «Кабмін також вважає, що така позиція спрямована на збереження внутрішньополітичної стабільності, інтенсифікацію відносин із НАТО і реалізацію права народу на волевиявлення», — повідомила прес-служба уряду.

Проте в чому конкретно полягає «позиція прем’єра» і що саме він заявив на засіданні Комісії Україна–НАТО (КУН), схоже, ніхто особливо не розбирався. У інтерв’ю «Українській правді» глава парламентського комітету з міжнародних справ і один із співавторів постанови ВР Віталій Шибко признавався, що, приймаючи цей документ, депутати не були ознайомлені з текстом виступу В.Януковича на засіданні КУН. «УП» вирішила заповнити цю прогалину і, розмістивши текст виступу прем’єра на своєму сайті, поінформувати комуністів, соціалістів і «регіоналів», що ж конкретно вони схвалювали.

Зокрема, після невеличкого вступу прем’єр заявив таке: «Після тривалих дебатів під час політичного, а місцями і вуличного, протистояння, провідні політики України досягли порозуміння в такому важливому питанні, як євроатлинтична інтеграція нашої країни. Узгоджена позиція викладена в одному із пунктів Універсалу національної єдності України, який ми підписали разом із президентом Ющенком. Ми досягли головного — відокремили питання щодо членства в НАТО від нормального взаємовигідного співробітництва з Альянсом. Це ключовий орієнтир для подальшого курсу уряду в напрямі відносин з
Альянсом. Відтепер питання про вступ України до НАТО вирішуватиметься на загальнонаціональному референдумі. Час покаже, коли виникне необхідність його проведення. Сьогодні ж у нас є намір зосередитися на поглибленні відносин партнерства з Альянсом на основі Інтенсифікованого діалогу щодо членства (тут і далі — виділено Ред.) і щорічних цільових планів дій. Україна високо оцінює рівень співробітництва з НАТО. Ми цінуємо постійну підтримку наших євроатлантичних устремлінь, підтримку військової реформи і демократичних і ринкових перетворень. Серед найперших пріоритетів діяльності уряду — посилення інформаційної роботи в площині відносин із НАТО. Відповідних програм вистачає, необхідно лише наповнити їх конкретним змістом. Ми зробимо усе, щоб громадяни України одержали об’єктивну і неупереджену інформацію про діяльність Альянсу, а також щодо співробітництва нашої країни з НАТО. Сьогодні я збираюся поінформувати наших партнерів про конкретні кроки, які збирається зробити уряд України в різних сферах співробітництва з Альянсом, включно з участю у воєнних операціях, здійснюваних НАТО в різних регіонах світу. Упевнений, що поглиблення стратегічного партнерства між Україною і Північноатлантичним альянсом має бути двостороннім рухом, оскільки це не лише в інтересах нашої держави, але і в інтересах НАТО».

Після тижневого шуму навколо натовських заяв Януковича захоплена цією темою політична громадськість поки що не переключилася на іншу, не менш гучну і сенсаційну, але менш очікувану за ступенем відвертості, заяву прем’єра, зроблену ним знову ж таки у Брюсселі, але вже цього тижня. У четвер після зустрічі з главою Єврокомісії Баррозу В.Янукович заявив: «Я хотів би, щоб ми не плутали створення зони вільної торгівлі з Росією і створення митного союзу з Росією. Я неодноразово заявляв, що митний союз йде врозріз із Конституцією України, і ми ніколи на це не підемо». Де і коли В.Янукович «неодноразово про це заявляв», нам пригадати не вдалося, але ми абсолютно точно пам’ятаємо, що настільки чітко позицію України стосовно митного союзу (МС) із Росією (а отже, і ЄЕП) досі не визначав ні президент Кучма, ні президент Ющенко, які жодного разу не відкинули МС відкритим текстом і приховували свою позицію за багатослівними і малозрозумілими поясненнями, головною метою яких було не викликати зайвий раз роздратування Москви.

Янукович натомість артикулював свою позицію в Брюсселі за кілька годин до свого візиту в Москву і зустрічі з Путіним. Він чітко розставив акценти і пріоритети, давши зрозуміти усьому світові, що саме він, прем’єр України, визначає сьогодні, у тому числі, і зовнішню політику цієї країни. Дав зрозуміти і свою оцінку ролі і місця президента, сказавши одну-єдину фразу, яка стала відразу майже крилатою і облетіла провідні світові ЗМІ: «У Віктора Андрійовича бажання іноді перевищують можливості» (браво, добродії Манафорт&Kо!).

Білокам’янній В.Янукович продемонстрував, де інтереси його команди розходяться з інтересами Кремля, а де він готовий торгуватися і поступатися. За інформацією наших джерел, поїхавши до Москви головним чином за міжурядовим протоколом про постачання газу, Віктор Федорович повідомив своїм візаві, що він цілком контролює ситуацію в Україні, зокрема й її зовнішньополітичний курс, щедро проілюструвавши останнє твердження рішеннями парламенту й уряду щодо НАТО. Після чого дав зрозуміти: для подальшого плідного співробітництва тепер і російській стороні не заважало б зробити крок назустріч і забезпечити це саме співробітництво сприятливою газовою атмосферою. За свідченням наших джерел, інформацію про зовнішньополітичну діяльність українського прем’єра на натовському напрямі було сприйнято в Москві прихильно, проте вирішено, що її недостатньо для відчутного поліпшення двостороннього співробітництва. Після чого українському прем’єру було подано цілий пакет нових російських побажань, виконання яких, на думку Москви, і стало б необхідним українським внеском у потепління двосторонніх відносин до бажаного градуса.