ВсеСоюзний парламент

Такого авантюрного й підступного повороту в житті кримського парламенту не очікував ніхто. Передбачалося, що нечисленна депутатська група «Сила в єдності» на підтримку В.Ющенка рано чи пізно почне приростати бажаючими засвідчити свою відданість новому Президенту. Цієї середи її ряди поповнили ще п’ять депутатів, і тепер вона налічує 15 чоловік. Проте слідом за оголошенням на пленарному засіданні про перейменування групи на «Народний союз «Наша Україна» секретаріат сесії оприлюднив ще одну заяву. Тепер уже колишня більшість — група «Стабільність» — теж вирішила змінити свою назву: «Народний союз «Стабільність».

«Нашеукраїнці» обурилися. Лідер групи Анатолій Бордюгов розповів про помаранчеві труси кримських політиків, які раніше ніхто не бачив, і пригрозив вивести самозванців на чисту воду з допомогою преси. Народний депутат України Володимир Шкляр, який не приховував своїх намірів зайняти крісло кримського прем’єра, повідомив, що ввійшов до політради партії «Народний союз «Наша Україна», і йому доручено створити в кримському парламенті партійну фракцію. До спікера народний депутат звертався з образою: «Я був у вас учора ввечері щодо цього питання, ви мені нічого про це не казали. Чому такі рішення виникають спонтанно? З однією метою — політичне довголіття будь-якою ціною. Хіба не простіше було б зробити від зворотного? Не ми до вас — а ви до нас». Попри однозначне попередження В.Шкляра: «Ви не боїтеся, що роботу парламенту буде блоковано?» — Борис Дейч дає зрозуміти, що як і раніше тримає ситуацію під контролем. Відразу після бурхливого засідання парламенту голова ВР автономії погодився відповісти на запитання «ДТ».

— Борисе Давидовичу, у групі, яку ви очолюєте, залишилося 38 чоловік. Ще місяць тому «Стабільність» нараховувала 65 депутатів. Отже, можна сказати, що сьогодні припинила своє існування парламентська більшість, яка три роки була опорою нинішньому керівництву автономії.

— Я б так не сказав, що більшості немає. Триває нормальний демократичний процес, адже Крим не може жити як окрема частина держави. Все, що відбувається в країні, поширюється і на Крим. Сьогодні країна пройшла одні вибори — президентські і готується до виборів у всі ради — від сільської до ВР України. Тим паче що вибори проходитимуть за пропорційною системою. Нічого жахливого в тому, що відбувається в кримському парламенті, немає. Для вирішення основних питань, я вважаю, нормальна, працездатна більшість залишається. Попри те, що утворилося кілька груп, ВР працездатна й це засвідчує сьогоднішня сесія, на якій було затверджено програму розвитку Криму, Програму облаштованості депортованих тощо.

— Зміна назви групи — це що, помста депутатам, які залишили більшість і ввійшли до «помаранчевої» групи, прагнення показати, що ви не проти співробітництва з Президентом? Навіщо ця приставка «Народний союз» до назви групи «Стабільність»?

— Це ініціювали кілька депутатів. Ідея була така: об’єднати депутатів, які представляють сьогодні Партію регіонів, СДПУ(о), НДП, Народну партію, депутатів — кримських татар, які не входять у жодні партії, інших безпартійних....

— Та це й раніше було — до «Стабільності» входили депутати, які представляють різні політичні сили. «Народний союз» — це частина назви партії Ющенка. А до групи «Народний союз «Стабільність» входять, зокрема, і депутати — члени партій, які заявляють про свою опозиційність новій владі. Чи зміна назви об’єднання, в яке входить вся «верхівка» влади автономії, має означати, що тут, у Криму, ви не в опозиції?

— Я думаю, це головне. Тому що багато хто бачать Крим як опозицію новій владі, обвинувачують нас у всіх гріхах. Може, це якимось чином дасть можливість розвіяти неправильне уявлення про Крим, допоможе зрозуміти, що ми не проти нової влади, що ми продовжувачі тієї політичної стабільності, яка була в Криму останні три роки.

— Ви не брали участі в з’їзді Партії регіонів — відомо, що ви були на лікарняному. Та голову кримської організації — віце-спікера В.Кисельова чомусь не запросили до президії з’їзду. Що це означає?

— Мені складно відповісти на це запитання. Керівні органи формує з’їзд. Напевно, так вирішили делегати — те, що не було нашого представника в президії. Мені складно відповісти.

— А ви залишилися в політраді партії?

— Так.

— Проте у виконком ніхто з представників Криму не ввійшов. З огляду на те, що очолювана вами група «Народний союз «Стабільність» декларує підтримку курсу Президента, чи не збираєтеся ви залишити ряди Партії регіонів?

— Поки що це питання так не стоїть. Нині мені набагато важливіше зберегти стабільність у Криму.

— Так, але ваші однопартійці, зокрема, голова Донецької облради Б.Колесников, знову заявляють про необхідність проведення референдуму щодо федералізації України. З Кримом із цього приводу ведуться переговори?

— Ні, до мене ніхто з такими запитаннями не звертався. Ми — автономне утворення, говорити про федералізацію немає сенсу, бо ми — вже автономія.

— Тобто Крим — на вашому рівні — в ігри в якийсь ПіСУАР не гратиметься?

— Я свою позицію з цієї теми виклав у своєму виступі в Харкові, під час відомих подій, які розгорталися на виборах президента України. Хочу ще раз підкреслити, що статус автономії Криму вистражданий кримчанами на основі власного історичного досвіду і є результатом численних проб та помилок як із боку Криму, так і з боку Києва. Сьогодні очевидно, що ідея кримської автономії допомогла Україні уникнути гострого міжетнічного конфлікту, мабуть, на найвідповідальнішому для неї етапі — становлення незалежності держави. А ідея федералізації ще потребує серйозного вивчення й пошуку.

— Проте можна не сумніватися, що ідею федералізації, як і гасла про статус російської мови, подвійне громадянство, активно експлуатуватиме нинішня опозиція під час виборів. Наскільки це позначиться на стабільності в Криму, про яку ви так багато говорите й заради якої, як я розумію, ви себе до опозиціонерів не зараховуєте?

— Гадаю, це будуть найскладніші вибори у ради всіх рівнів. За напругою пристрастей, бо конкуренція посилиться. Що стосується виборчої системи, то, сподіваюся, у ВР України візьме гору здоровий глузд і до законів буде ухвалено зміни, аби в місцеві ради та ВР Криму депутати обиралися за мажоритарною системою. І, мабуть, було б правильно, щоб у ВР України 50 відсотків обиралися за мажоритарною системою, а 50 — за партійними списками. Суспільство наше до пропорційної системи ще не готове.

— Цей аргумент ми чули всі попередні роки. Але ж Крим — першим в Україні — ще одинадцять років тому мав досвід виборів за змішаною системою, навіщо знову повертатися до чистої мажоритарної?

— Ну й що тоді було, пригадайте!

— Блок «Росія».

— Ну, то якщо ми хочемо повторити ту ситуацію, ми до цього зараз і йдемо.

— У мене виникла аналогія з тим часом з іншого приводу. Сьогодні Крим — єдиний регіон, куди після виборів ще не ступала нога жодного керівника центрального органу влади. Крім генпрокурора С.Піскуна. Не призначено постпреда Президента, не змінено жодного главу райдержадміністрації. Із відставкою глави Радміну все зрозуміло — С. Куніцин захищений бронею Конституції автономії, і розклад сил у парламенті поки що на його користь. Проте таке враження, ніби в Києві знову не знають, що з цією автономією робити і як до неї підступитися.

— Ні, я незгоден. Відносини з Києвом сьогодні цілком нормальні, можна сказати — робочі. За короткий час, що минув після виборів, якихось несподіванок у цьому плані не сталося. Хоча різноманітних домислів на цю тему було предосить.

У мене особисто склалося цілком певне враження, що і Президент України, і прем’єр-міністр із розумінням сприймають старі й нові проблеми АРК, об’єктивно оцінюють її роль і місце в процесах відновлення України. Принаймні я добре це відчув під час відвертої розмови з Віктором Андрійовичем. Таке саме враження в мене склалося й після зустрічей з О.Зінченком та П.Порошенком. С.Куніцин також провів у Києві цілу низку зустрічей на різному рівні й поділяє мою думку. А критику, яка звучала на адресу Криму, ми сприйняли й нині над цим працюємо.

— І все-таки, хто сьогодні в країні визначає регіональну політику, і, зокрема, курирує Крим? Колись головним куратором був сам президент Кучма. За його згодою тут вирішувалося все — від приватизації якогось об’єкта до зміни якогось начальника.

— Я так не сказав би. Відповідальним за Крим у попередньому уряді був Микола Азаров. А президент, створивши Криму імідж літньої політичної столиці, наїжджаючи до Криму, завжди відвідував міста і райони, був у курсі наших проблем і намагався в багатьох випадках допомогти. Це і газифікація сіл, і будівництво шкіл. Як буде нині — не знаю. Але з розмови з Віктором Андрійовичем я зрозумів, що Крим він курируватиме особисто.

— Які головні проблеми потребують термінового врегулювання з центром?

— Як голова Верховної Ради я передусім зацікавлений у посиленні ролі автономії в законотворчому процесі в державі. Без цього важко розраховувати на успішний результат розв’язання багатьох гострих проблем Криму, які мають загальнодержавне значення.

Узяти, наприклад, земельне питання, що вже встигло набити оскому. Особливо на Південнобережжі. Хоч би скільки говорилося про необхідність наведення тут належного порядку, це питання залишатиметься проблемним доти, доки не буде врегульоване на рівні законів. Тим паче що в Криму воно тісно пов’язане з проблемою земельних наділів для кримських татар у місцях їх історичного проживання. Чинна законодавча база не дозволяє, на жаль, комплексно розв’язувати ці проблеми. Тут існує безліч суперечностей, що торкаються, з одного боку, інтересів органів місцевого самоврядування, а з іншого — власності, яка перебуває у віданні держави. Протягом останніх двох років у ВР України було подано цілу низку конкретних пропозицій із удосконалення цих законів, але, на жаль, вони досі чекають своєї черги.

Сподіваємося, ряд проблем у відносинах автономії з центром вдасться вирішити в процесі політичної й адміністративної реформ. І тут ми маємо підтримку й розуміння віце-прем’єра Романа Безсмертного. Нині йде підготовка до всеукраїнського з’їзду депутатів усіх рівнів. Я маю намір порушити на цьому з’їзді чимало питань стосовно суперечностей у відносинах центру з регіонами. Хочу зауважити, що досвід Криму як єдиного автономного утворення в складі України може бути корисний при проведенні адміністративно-територіальної реформи в державі.

— Що стосується оновлення кадрів, то повноваження Криму в цьому плані зрозумілі. Але невже все настільки чудово в роботі уряду АРК, що немає потреби самостійно, так би мовити, в добровільному порядку, очистити чиновницькі лави без допомоги прокуратури?

— Згідно із заявами Юлії Тимошенко, виконавчу владу в найближчому майбутньому буде реформовано, змінено структуру Кабміну, і ми муситимемо привести у відповідність і структуру кримського уряду. Ось тоді і буде, напевно, здійснено певні кадрові зміни. Але говорити, що все сьогодні у виконавчій владі автономії добре, що всі чиновники відповідають службовим вимогам, було б неправильно. Проте звіт уряду за минулий рік парламент прийняв, а пропозиції про висловлення недовіри більшістю депутатів не були підтримані.

Отже, можна було б привітати Президента. Тепер у нього в кримському парламенті аж дві групи підтримки, два «Народних союзи», загальною чисельністю 53 особи зі ста. Є ще просто «Союз» (11 депутатів), однопартійці яких в українському парламенті знайшли спільну мову з фракцією БЮТ. Але на цьому переорієнтування кримських політиків не зупиниться. За деякими даними, незабаром місцева організація СПУ може істотно кадрово зміцнитися. Скажімо, у міністра освіти С.Ніколаєнка знайдуться однодумці серед керівників кримських вузів. До того ж до фракції СПУ у Верховній Раді ввійшли знатні кримчани — Валерій Горбатов та Ігор Франчук. Останній ще недавно планував створити у ВР автономії фракцію СДПУ(о). А тепер Ігор Анатолійович вважає, що для Криму досить привабливою є «ідеологія Соцпартії України, зокрема позиція СПУ щодо статусу російської мови, вирішення соціальних питань». Поки що партнери сім’ї Франчуків поповнили «Народний союз «Наша Україна», хоча спроби створити групу прихильників соціалістичної ідеї тривають. Пріоритетними ж для себе І.Франчук вважає вибори у кримський парламент і місцеві ради, адже «у «Чорноморнафтогазу» в Криму справді великі проблеми, тому сьогодні для нас головне завдання — якнайбільше своїх представників спрямувати в органи влади різного рівня» («Контекст-медіа»). З окресленого пріоритету логічно випливає припущення: Ігор Франчук узяв приціл на прем’єрське крісло. І скажіть, із чим вітати Президента?

Якщо хтось вирішить передбачити долю кримського прем’єра С.Куніцина шляхом нескладних арифметичних дій (нашоукраїнців у ВР Криму — 15, членів «Союзу» — 11 і аж 36 позафракційних депутатів, які з різних причин не захотіли ввійти до групи Дейча—Куніцина), він не матиме рації.

У нових сателітів Президента в Криму такий шлейф старих, м’яко кажучи, непорозумінь, що змовитися їм буде важко. Ось, для прикладу, хоча б останній скандал: нардеп Л.Миримський вирішив вияснити, чи законно нардеп І.Франчук поєднує свій депутатський мандат із президентством у «Чорноморнафтогазі». Тоді як останній стверджує: причина такої цікавості — нафтове родовище в Ленінському районі, за ліцензію на розробку якого «Чорноморнафтогаз» суперничає зі структурою, нібито не чужою Миримському. Чи зможе об’єднати зусилля депутатів — партнерів Миримського та партнерів Франчуків — кандидатура В.Шкляра — поки що сумнівно.

Тим часом С.Куніцин узявся за виконання програми Президента: дав наказ створити до кінця року 40 тисяч робочих місць, готує пропозиції щодо зміни глав райдержадміністрацій. Хвалить Президента за мудрість і називає тих, хто штовхає Ющенка на зміну прем’єра: «Є політична група в Києві, яка наполягає на тому, щоб Куніцин пішов у відставку, на тому, щоб моє місце зайняв депутат ВР України від Криму Шкляр. Ця група лобіює власні інтереси, на зустрічах із Президентом наполягає на цьому рішенні. Оскільки сила, що перемогла в Україні, визначила, хто яку територію країни, скажемо так, курируватиме. Ось цій силі дістався півострів Крим». «Уособлює» цю групу, за словами Куніцина, народний депутат України Микола Мартиненко.

Зазначу, що кримські керівники, торкаючись кадрових питань, явно не договорюють. За деякими даними, С.Куніцин запевнив співрозмовників у Києві, що готовий добровільно піти у відставку, але тільки якщо зробити це його попросить Президент. І вже зараз готовий поділитися владою. Дуже доречно звільнилося місце першого віце-прем’єра — В.Раєнко так і не відгукнувся на запрошення прокуратури АРК прийти на допит стосовно забудови музейної території у Ялті його братом і з російського далека надіслав заяву про відставку. На його місце, як стверджують джерела, С.Куніцин уже запропонував О.Зінченку кандидатуру колишнього керівника ющенківського штабу В.Пробий-Голови.

Отже, можна констатувати: законсервована кримська виконавча влада непогано витримує перевірку революцією. Які проблеми: ми за вас, Вікторе Андрійовичу, не голосували, але ви наш Президент! За підкилимовою кадровою метушнею, перегрупуванням перед парламентськими виборами на двадцять п’ятий план чомусь відійшли порушення закону під час виборів президентських, і те, що реальний штаб кандидата від влади містився в уряді, і те, скільки бюджетних коштів спливло не за призначенням. І що, всі повинні забути, як урядова газета друкувала фальшиву програму
В.Ющенка з жахіттячками про кримськотатарську автономію, примусову українізацію, про закриття кордонів із Росією і створення в Криму таборів для біженців із Кавказу та інших гарячих точок? За цей обман, що чітко підпадає під кримінальну статтю, ніхто не повинен відповідати, Сергію Володимировичу? Може, для початку — публічно вибачитися, перш ніж устрибувати під помаранчеву парасольку?

Чому Президент, як подейкують, сказав С.Куніцину: працюй, а не йди, — можна тільки здогадуватися. Можливо, немає достойної кандидатури, і не тільки прем’єра. Потрібна команда, а ті, хто прагне, — занадто багатьох не влаштовують. Можливо, у Президента, внаслідок якихось обіцянок, є ілюзії стосовно результатів парламентських виборів на півострові. Однак тим, хто боровся з корумпованою владою, незрозуміло: як на тлі нахабно розкраденого Криму можна починати все з чистого аркуша?