Віктор Шемчук: «Крим сьогодні належить симбіозові із донецької, київської і місцевої складових»

Цього тижня Крим заполонили чутки про кадрові зміни. Які подаються не інакше як чергова поразка президента, причому на першій лінії оборони. Начебто спікерові А.Гриценку вдалося переконати керівництво секретаріату у відставці постійного представника президента Г.Москаля, який кримським «регіоналам» — що кістка в горлі. Вірогідною — після заміни міністра внутрішніх справ, а точніше — його заступників — видається інформація про швидку заміну начальника главку міліції автономії. І зовсім уже безсумнівним можна вважати очікування нового начальника главку МНС від Н.Шуфрича. З Геннадієм Москалем, який нині у відпустці, вдалося зв’язатися телефоном. «У четвер я був на нараді у президента, зустрічався з В.Балогою. Ніхто не вів зі мною жодних розмов про відставку. Після різдвяних свят я повертаюсь у Крим», — повідомив Г.Москаль.

Кримського прокурора Віктора Шемчука почали «знімати»... з подачі «ДТ». У попередньому номері його ім’я називалося серед імовірних заступників генпрокурора у разі розгортання сценарію «Піскун-3». За інформацією з ГПУ, наймолодший регіональний прокурор країни кілька місяців тому вже мав прикрощі через чутки про симпатію до нього президента. Тепер же у кримських коридорах влади багато хто сподівається, що на зміну Вікторові Шемчуку таки прийде «свій» прокурор.

— Вікторе Вікторовичу, я бачу, ви ще не збираєте речі для переїзду...

— Запропонувати посаду мені може тільки генеральний прокурор України. Таких пропозицій не було. Тому я нікуди не збираюсь. І тому версія в останньому номері «Дзеркала тижня» — це видавання бажаного комусь за дійсне.

— Поживемо — побачимо. Але річ не лише в цій версії. Наскільки відомо, невдоволення вашою позицією з боку керівників автономії скоро поставить вас в один ряд із Геннадієм Москалем, чиєї відставки кримські «регіонали» чекають, як визволення з неволі.

— Комізм ситуації, яка склалася у відносинах парламенту й уряду Криму та постійного представництва президента, полягає в тому, що керівники правоохоронних органів ні на одному, ні на іншому боці, вони — над конфліктом, а тому їх б’ють і ті, й інші. У Криму ми завжди намагалися дотримуватися нейтралітету у стосунках з усіма гілками влади і діяти виключно у правовому полі, через що завжди наривалися на претензії. Звісно, і ВР в особі А.Гриценка хотілося б мати лояльнішого прокурора, і представникові президента Г.Москалю хотілося б, аби прокурор виконував виключно його вказівки. Однак ні тим, ні іншим на сьогодні не вдалося перетягнути прокуратуру АРК на свій бік. І я вважаю, що це єдино правильна позиція у такому складному регіоні як Крим.

— Ви називаєте нейтралітетом свою активність, наприклад, під час засідань парламенту чи уряду, коли ще до прийняття рішень заявляєте про їхню незаконність? Скільки зараз позовів у судах на рішення нинішньої влади автономії?

— Стосовно рішень Ради міністрів — десь вісім. Це протести прокуратури, які були відхилені і тому ми мусили звертатися до суду. І шість — за поданнями прокуратури на рішення Верховної Ради, які не були розглянуті парламентом або ж були відхилені. На сьогодні через суд ми не програли жодної справи. Навіть тих гучних, які прозвучали на всю Україну, — щодо референдуму про державний статус російської мови і проголошення «територій без НАТО».

— Величезний шлейф недорозслідуваних кримінальних справ щодо зловживань із землею. Жоден посадовець і досі не покараний позбавленням волі за розбазарювання та афери із земельними ділянками на узбережжі. Останнє рішення РНБО щодо ситуації у земельній сфері Криму, за словами постпреда президента Г.Москаля, свідомо саботується владою автономії та органами місцевого самоврядування.

— Зусиль самих правоохоронців у наведенні порядку із землею попросту недостатньо, ми не повинні займатися не своєю роботою. Не ми повинні сідати за стіл переговорів з тими ж таки організаторами акцій самозахоплень землі, не ми повинні вирішувати питання, як цим людям надати альтернативні ділянки на землях, де можна вести будівництво житла...

— Зрозуміло. Однак органи місцевої влади, посадовці породжують проблему самозахоплень саме своєю бездіяльністю, роками не надаючи людям ділянок під будівництво житла. Їхніх заяв просто не розглядають, або їм безпідставно відмовляють. Чи посадова бездіяльність — уже не злочин?

— Провокативність цього запитання викликає провокативну відповідь. У такому разі в нас не залишилося б жодного голови селищної ради чи будь-якої посадової особи, яких не можна було б не притягнути до відповідальності. Бо сьогодні рівень ігнорування закону в органах місцевого самоврядування, напевно, найвищий у Криму. А кількість виявлених зловживань, хабарництва та інших посадових злочинів саме в органах місцевого самоврядування Криму найвищий в Україні. Якщо подивитися на кількість справ, порушених за фактами хабарництва, то ми давно перевищили показники тих областей, із якими нас зазвичай порівнюють.

— Зараз ми з вами добалакаємося до того, що коли у Криму подолати корупцію, то він стане безлюдним. І який найбільший хабар правоохоронцям вдалося задокументувати у сфері земельних відносин?

— 60 тисяч доларів — за виділені ділянки під промисловий збір металобрухту. Про мільйони доларів хабарів, про які ми чуємо звідусіль і журналісти пишуть, ніхто не заявляв. Хоча одній вашій колезі, яка розповідала про знайомого, у котрого вимагали 10 мільйонів, я запропонував на умовах анонімності дати нам таку інформацію.

— Може, це не кримський рівень?

— Це вже більше відповідає дійсності, принаймні в останніх півроку. В Криму таких хабарів не беруть. У Криму виконують те, що вирішують в іншому місці.

— Кому сьогодні належить Крим?

— Ну ви ж писали, що Крим — це територія дорогою із Донецька до Ялти. Уточнюю. Крим нині належить симбіозові з київської, донецької та місцевої складових. Цей симбіоз не може існувати без жодної з цих складових, у цьому його сила й водночас — слабкість, бо якщо якусь прибрати — він буде нежиттєздатним. А якщо це вдасться зробити, то ми зможемо якимось чином навести тут лад.

— Наскільки серйозний процес переділу власності?

— Так, він починає істотно впливати на економіку Криму, яка й так не досить стабільна. Сьогодні цей процес більше спрямований на заволодіння тими об’єктами власності, які мають великі земельні наділи на узбережжі. Хоча від переділу не застраховані й інші об’єкти, від флагманів економіки автономії і до невеликих підприємств. Зараз відома ситуація з керченським рибопереробним заводом «Пролив», де розгорівся конфлікт між дніпропетровськими і донецькими підприємцями. Така ж сама ситуація у низці пансіонатів на південному узбережжі.

Нинішнього року тільки прокуратурою Криму внесено 22 апеляційні та касаційні скарги на судові рішення, за якими підприємці незаконно набували право власності на державне майно. Серед них — Азовський лікеро-горілчаний завод, нерухомість Кримського республіканського НДІ імені Сєченова у Ялті та санаторію «Іскра» у Євпаторії.

Цікава тенденція. Зверніть увагу — відомі судові рішення за спорами щодо Нікопольського заводу феросплавів і Дніпропетровського центрального ринку — т.зв. «Озерки», приймалися не де-небудь, а в Криму. Відповідно, у Феодосії й Алушті. Рішення унікальні за своєю правовою суттю. Приміром, алуштинський суддя заборонив комунальному підприємству «Центральний ринок» розміщуватися за своєю юридичною адресою!

— Водночас добра половина профспілкового санаторію матері і дитини «Ясная поляна» у Гаспрі відійшла донецькій фірмі «Ковик» за рішенням суду Харкова...

— Коли ми два місяці тому почали рішуче реагувати на прояви рейдерства, на нас ринула злива дзвінків. І з органів влади, і з судової системи, і від керівників правоохоронних органів з інших регіонів. Нам радили: не треба втручатися, у бізнесменів є судові рішення, що набули законної сили. Доходило до того, що в кількох випадках працівникам прокуратури доводилося, скажімо так, мати справу з працівниками інших правоохоронних органів, які приїжджали проводити певні дії на боці якоїсь зі сторін конфлікту. Мене просто убила фраза одного чоловіка: «Ну у вас здесь и коррупция, вы уже и денег не берете!»

— Чи має під собою ґрунт уже стереотипне твердження про експансію в Крим російського, в тому числі й непрозорого, капіталу? Наскільки пани курочкіни сьогодні присутні у процесі переділу власності?

— Якщо говорити про конкретні прізвища, того ж таки Курочкіна, приміром, — то активної бізнесової діяльності зараз не спостерігаємо, і помітної присутності його у цьому процесі правоохоронці не бачать. Не проявляється активність і інших російських підприємців, які колись вкладали кошти у кримський бізнес. Можливо, тому, що свого часу ми вже перевірили законність отримання прав власності на ці об’єкти, як це було з санаторіями, на які претендує московська мерія, і на те є рішення судів.

— Найдорожчий спірний об’єкт, — звісно ж, «Гліцинія». «ДТ» першим, до речі, ще у розпал президентських виборів, написало про сумнівну оборудку ДУС (через МДЦ «Артек») на користь «Внешторгбанка»Росії. Були і є підстави говорити, що таким чином готувалася літня резиденція для Володимира Путіна у Криму. Навесні Господарський суд Києва визнав недійсним договір купівлі-продажу пансіонату і зобов’язав «Внешторгбанк» повернути «Артеку» всі будівлі та споруди пансіонату, а «Артек» мав повернути банку близько 36 млн. гривень, а потому передати майно санаторію «Нижня Ореанда» — підрозділові управління справами апарату ВР України. Чому «Гліцинія» досі не повернута державі?

— Прокуратура Криму свою роль виконала досконало — ми домоглися відповідних рішень у судах. Однак «Артек» не повернув російській стороні раніше отриману суму. Чому — питання не до мене. Однак є побоювання, що внаслідок невиконання судового рішення буде накладено арешт на все майно ДУС у Криму, і тоді і «Артек», і санаторій «Пушкіно», і ще щось буде відчужене.

— Але ж це повне безглуздя. Ціна питання, здогадуюсь, не просто в небажанні керівництва ДУС повернути банку гроші, а в небажанні потому передати «Гліцинію» ВР України, яка «володіла» ним аж добу у 1997-му, коли транзитом ця перлина відійшла від «Укрпрофоздоровниці» податківцям?

— Питання не в компетенції кримської прокуратури. Тут потрібне політичне рішення, на рівні президента і уряду.

— На якій стадії розслідування гучні кримінальні справи щодо інших об’єктів, розпроданих ДУС часів Бакая? Чому така тиша?

— Справи щодо відчуження трьох великих санаторних об’єктів — «Форос», «Зорі України» і «Дніпра» — були надіслані для розгляду у Генпрокуратуру, та передала їх до прокуратури Києва, звідки вони нещодавно повернулися до прокуратури АРК. А вже вона доблесно встановлюватиме осіб, про яких ми говорили з самого початку. Проводитиме перевірки щодо посадових осіб ДУС, виявлятиме, хто й на підставі чого давав вказівки, внаслідок яких санаторії було продано.

— Ви можете пояснити — що відбувається? Чому ця справа мандрує вже рік із прокуратури Криму до Києва й назад? Кримінальна справа, якщо не помиляюся, була відкрита за фактами...

— Я сподіваюся, що вже нинішнього року настане момент, коли рішення стосовно конкретних осіб у цій справі буде прийняте. Якщо вони не винні — справу буде закрито, якщо вони винні — а я вважаю, що є всі необхідні докази цього, — то цих людей буде притягнуто до відповідальності. А осіб, які перебувають за межами України, буде оголошено в розшук. Чому цього не було зроблено раніше — запитуйте в тих, хто проводив розслідування до цього. Але я кажу, що впродовж десяти днів за цією справою буде прийнято рішення стосовно осіб, котрі скоїли ті чи інші злочини. Яким воно буде — напевно, для них не зовсім приємним.

— Невже обвинувачення буде винесено пану Бакаю, і його оголосять у розшук?

— Прокуратура Криму готова приймати рішення стосовно всіх осіб, які проходять у цій справі, і якщо до цього причетний пан Бакай — то й стосовно нього.

— Прямо сенсація! Тим часом (хоча це речі дуже пов’язані, бо нахабство можновладців спровокувало незаконні методи отримання землі у простих людей), стабільність у Криму, а за можливими негативними наслідками — і в Україні, залежить сьогодні від здатності влади вирішити земельне питання репатріантів.

— Якщо говорити про самозахоплення, слід розуміти, про що йдеться. 15 тисяч чоловік беруть участь у акціях. Самовільно зайнято 1268 гектарів землі, здебільшого — у привабливих місцях. Я знаю, що викликаю гнів у багатьох, коли кажу, що самозахоплення мають під собою комерційну основу, навіть тоді, коли йдеться про досить-таки необхідну для виживання якоїсь сім’ї репатріантів ділянку. Коли одну ділянку продають, аби на іншій збудувати будинок, провести воду, газ і таке інше. Але це все одно — комерційна основа. Сьогодні ж, до речі, кількість самозахоплень зростає не серед репатріантів, а на так званих слов’янських акціях. Тобто кримські татари приблизно місяць тому припинили подальші захоплення землі, однак, на противагу їм, розпочалися акції різних організацій. Абсолютно сплановані акції, за якими стоять і конкретні бізнес-інтереси, і політичні сили. І за двома третинами самозахоплень стоїть особа, яка б хотіла отримати ці ділянки у власність.

Що стосується кримінальної відповідальності за самозахоплення — вона буде, якщо президент підпише відповідний закон. Як громадянин — я за, як прокурор — чудово розумію, чим це скінчиться. Органи влади вимагатимуть від правоохоронців звільнення самовільно зайнятих земель, у тому числі — і з застосуванням сили. Але є велика різниця у наслідках такого звільнення у Київській області і в Криму. До того ж механізм не відпрацьований.

Що необхідно зробити? Ще два роки тому я казав: насамперед — ухвалити закон про статус депортованих. Хто це — лише ті, хто був депортований, ті, хто народився в засланні, чи і їхні діти, внуки, правнуки? На якій межі громадянин України вже не має статусу депортованого і на нього не поширюються додаткові пільги? По-друге, і це істотно. Земля у Криму не повинна більше надаватися безплатно. Лише — продаватись. А держава має надати тим, у кого є статус депортованого, суму на придбання такої ділянки. Таким чином і ринок землі у Криму буде детінізовано. Я розумію, що це може звучати як фантастика, однак чому б тут не відпрацювати й такий експеримент. Реалізація землі на конкурсній основі поставить усіх у рівні умови. І останнє — кримінальна відповідальність за самозахоплення має бути обмежена в часі. Бо на сьогодні пропонується, по суті, притягнути до відповідальності всіх 15 тисяч учасників. Як це дестабілізує ситуацію у Криму, можна лише уявити, і то — тільки в моторошному сні.