ВДАРИМО ШАПКОЗАКИДАННЯМ ПО ШАПКОЗНІМАННЮ

«Якщо такі друзі, то нащо ті вороги?» — саме такою була улюблена приказка прес-секретаря прем’єр-міністра Євгена Марчука Лариси Івшиної. Її колега Ганна Герман, яка стала прес-секретарем прем’єра Януковича, можливо, і не підозрювала, що своїми діями максимально яскраво проілюструє істинність народної мудрості. За інших обставин розпочата екс-главою київського бюро української служби Радіо «Свобода» кампанія із роз’яснення суспільству факту судимостей прем’єр-міністра могла б розглядатися як неприємні, але необхідні, у світлі майбутніх великих звершень, дії команди прем’єра. Понад те, можна було б вибачити помилки, якби вони не набули системного і взагалі не залежного від прес-секретаря характеру.

Свідчень того, що Президент і його адміністрація ставляться до Януковича як мінімум без поваги, а як максимум — просто «зливають» — безліч. Серед найбільш явних: незрозуміле висунення Віктора Януковича як кандидата від влади; постійні критичні відгуки Президента про прем’єра під час розмов із політиками як усеукраїнського, так і регіонального масштабу; образлива стосовно прем’єра поведінка Президента на засіданні РНБОУ; відсутність жорсткої команди Президента Рінату Ахметову про підтримку й фінансування кампанії Януковича; відібрання Віктором Медведчуком де-факто ролі лідера штабу у ставлеників Віктора Януковича; відсутність у регіонах кадрових змін, на яких наполягав Янукович як прем’єр-міністр і як кандидат у президенти. Зі своїм наступником, від якого значною мірою залежать спокій і добробут нинішнього Президента, Леонід Кучма навряд чи поводився б у такий спосіб. Неповага до прем’єра прозирає у його заявах і вчинках, що надзвичайно пригнічує команду Януковича, яка відчуває пастку, гарячково роззирається, але не розуміє, де можуть влаштувати бойню.

Історія з відмиванням від судимості цілком вписується у контекст зневажливого ставлення Банкової до кандидатури Віктора Януковича. Зараз ми можемо з цифрами в руках продемонструвати, як ця кампанія вплинула на ставлення електорату до прем’єра та на його рейтинг.

Після проголошення Януковича єдиним кандидатом від влади ціла низка провідних соціологічних служб зафіксувала значне зростання рейтингу прем’єра. У результаті акумулювання донецьких уболівальників, люмпенізованої частини населення та електорату, лояльного до влади, рейтинг Віктора Федоровича наблизився до позначки 20 відсотків у першому турі, а в другому продемонстрував відставання від Ющенка лише на 3—4 відсотки, упритул наблизивши Януковича до лідера президентської гонки.

Майже тоді ж — з 2 по 8 квітня — Центр Разумкова опитав 2020 чоловік у всіх регіонах України. Серед інших на прохання керівника парламентського комітету Володимира Стретовича респондентам поставили запитання: «Скажіть, будь ласка, чи підтримали б ви прийняття Закону, відповідно до якого, президентом України не може бути людина, у минулому засуджена за вчинення кримінальних злочинів, навіть якщо судимості було знято?» Позитивно відповіли 61,8 відсотка, негативно — 25,8, вагалися з відповіддю 12,4. Причому людей, які не уявляють собі президента, котрий має в анамнезі кримінальні судимості, в усіх регіонах приблизно однакова кількість — від 57,5 відсотка в Центрі до 66,8 — на Заході. Примітно, що лібералів від Кримінального кодексу найменше на Сході — 22 відсотки виступають за відсутність такого обмеження, проти 30% в Центрі.

Немає великого різночитання й у вікових групах: 60 відсотків молоді віком від 18 до 29 років — за такий закон, серед людей, кому понад 60 років, — 64 відсотки за нього. Одностайні у своїй позиції і консервативне село, і несвятенницькі міста, 61 і 62 відсотки, відповідно, жителів яких не хочуть бачити на чолі держави людину із судимістю.

Здається, команда прем’єра, перш ніж розпочати мас-медійне розв’язання одного з найдошкульніших питань, повинна була б, як мінімум, мати у своєму розпорядженні такі дані, але, вочевидь, не мала. І закрутила барабан «пральної машини» необдумано, поклавшись на професіоналізм союзницьких медіа.

Результат, правда, виключно по місту Києву, зацікавив «ДТ». Ми звернулися до Центру Разумкова з проханням провести телефонне опитування в столиці й поцікавитися думкою киян. У результаті опитування 1192 респондентів у період з 2 по 3 червня ми одержали такі показники. На запитання: «Останнім часом у ЗМІ з’явилося багато інформації про те, що нинішній прем’єр-міністр України Віктор Янукович у молодості був двічі засуджений за карні злочини. Чи знаєте ви що-небудь про це?» 21 відсоток опитаних заявили, що вперше чують про судимості В.Януковича. 24,5% повідомили, що дізналися про це протягом останнього місяця. 53,9% сказали, що знали про це й раніше. Таким чином, ми можемо говорити про перший результат програми «реабілітації» — чверть населення, яка раніше залишалася у невіданні, була поінформована про судимості прем’єра.

Друге запитання було таке: «Чи вплинула на ваше ставлення до Віктора Януковича як можливого кандидата у президенти інформація про наявність у нього судимості?» В 1,7 відсотка ставлення поліпшилося. Результат? Результат. У 48,9% ставлення до Януковича як кандидата в президенти не змінилося, що також показник перевірки людей на міцність. У 31,4% ставлення до прем’єра погіршилося. Напевно, такий показник не входив у плани ініціаторів кампанії, але, не виключено, ставився за мету виконавцями. 18 відсотків ще не розібралися у своїх почуттях до минулого Віктора Федоровича.

І нарешті третє запитання, з яким разумковці на прохання «ДТ» звернулися до киян: «У ЗМІ повідомлялося, що обидва рази Віктор Янукович був засуджений необгрунтовано. Чи вірите ви цьому?» 15,3 відсотка цьому вірять. А ось 42,1% —ні. Проводячи, очевидно, паралель з анекдотом про грузина, який доповідав суду: «Стояв біля воріт свого будинку, чистив апельсин. Ішов мужик, підковзнувся і впав на мій ніж. І так дев’ять разів». Правда, 42,6 відсотка жителів столиці так і не змогли розібратися: чи то радянський суд свого часу обдурив Януковича, чи то українські ЗМІ намагалися обдурити їх…

Одне слово, у Києві кампанія з відбілювання навряд чи спрацювала на прем’єра. Не виключено, що така сама ситуація склалася і по всій Україні. Наприкінці травня «Українське демократичне коло», по суті повторивши запитання разумковців місячної давності, поцікавилося, чи можна підтримувати кандидата на посаду президента, котрий мав судимості. Тепер уже не 61, а 69 відсотків сказали: за такого кандидата голосувати не можна. Для 15% це виявилося можливим, 17 відсотків — не визначилися.

Безумовно, не можна стверджувати, що на збільшення розриву між основними претендентами — Януковичем і Ющенком — вплинула лише бездарна кампанія, пов’язана з кримінальними судимостями молодого Януковича. Чинниками, які вплинули на електорат, могли стати як події в Мукачевому, об’єктивно висвітлені деякими дециметровими каналами, так і бензинова криза, яку, правда, далеко не всі в народі пов’язують із промахами уряду. А проте останнє опитування Центру Разумкова, що проводилося з 28 травня по 3 червня, засвідчило: якби вибори відбулися наступної неділі, за Віктора Ющенка проголосували б 25,2 відсотка, за Віктора Януковича — 17,8%. У другому турі розрив був би ще помітніший: 37% — за Ющенка, 27% — за Януковича.