Важкість газу

Боротьба за повноваження так захопила всі гілки української влади, що навіть прем’єр-міністр на Давоському саміті, де обговорювали глобальні проблеми у сфері потепління й енергетичних криз, присвятив свій виступ здебільшого закону про Кабінет міністрів. Чим чимало потішив як співрозмовників, так і західну пресу... Проте Віктор Янукович усе ж примудрився, без відриву від виробництва повноважень, зробити в давоських кулуарах заяву на енергетичну тему. Саме прем’єр, а не віце-прем’єр Андрій Клюєв першим озвучив намір України провести переговори з «Газпромом» про повернення ціни на газ, яка була 2005 року.

Теоретично можна припустити, що юридична база, грунтована на низці документів, які включають Міжурядову угоду, чинну до 2013 року, все ще дає підстави Україні поборотися за цінові позиції у Стокгольмському арбітражі. Адже весь комплекс договірної бази так і не пройшов ревізії, зокрема й у сесійному залі Верховної Ради, адже основні документи ратифіковані парламентом. Попри це, документи, які потребують щорічного підписання міжурядових протоколів, попросту ігноруються. І всі договори про постачання газу й транзит його через територію України укладаються на більш низькому, зате більш каламутному рівні - суб’єктів господарювання.

Практично ж навряд чи Віктор Янукович і Андрій Клюєв спроможні виробити струнку лінію оборони у вигляді нападу, а тим більше довести її до кінця - це по-перше. По-друге, за великим рахунком, чим швидше Україна перейде до ринкових цін на газ, тим швидше позбудеться головного чинника залежності від Кремля. Утім, цей аргумент явно не з арсеналу прем’єра, керованого політичним егоїзмом: чим вище ціни на газ - тим нижчий рейтинг...

Таким чином, виникає запитання: яку мету ставили Віктор Янукович і його права рука, роблячи ці заяви? Варіантів багато: можливо, Віктора Федоровича насторожило ставлення Москви до Юрія Бойка як до перспективного політичного фаворита; можливо, він запанікував, побачивши реакцію електорату на підвищення тарифів і низький рівень платежів; можливо, донеччан нервує відсутність доступу до ласих газових схем, які реалізують українські чиновники всередині, та й зовні країни. І, заявивши про намір повернутися до обговорення старих цін, вони вирішили нагадати про себе?..

Утім, ще один варіант відповідей на запитання «навіщо?» дав Володимир Путін. Президент Росії заявив про намір обговорити з президентом і прем’єром України ініціативу української сторони про створення газотранспортного консорціуму й доступу українських структур господарювання до російських родовищ газу. Не можна сказати, що цей напад одкровень російського президента відкрив очі спостерігачам на те, що відбувається, - Росія не раз заявляла про свою зацікавленість у створенні консорціуму з управління ГТС 50/50, а ідею обміну ГТС на доступ до свердловин висловлювали ще років шість тому, під час українсько-російських переговорів під керівництвом Віталія Гайдука. Річ у тому, чи готовий Янукович на умови угоди, які пропонує Росія? Озвучення Путіним конкретної пропозиції (по суті, розкриття ним схеми угоди) свідчить про те, що терпіння Москви вичерпується. А заяви Януковича, як давоські, так і післяпутінські, - про те, що місце сидіння визначає погляд: кандидат у господарі країни міг обіцяти багато чого, тоді як той, хто досяг цього статусу, безсумнівно, у такому питанні як консорціум намагається обіцянки піддати якійсь ревізії.

Запитання - як це зробити? Незграбних висловлювань тут явно не досить. Янукович не може не розуміти однієї простої речі: у той час як він кинув усі зусилля на створення адміністративного скелета власної влади, яка формується за рахунок кадрових чисток у податковій, прокуратурі й МВС, господарі «РосУкрЕнерго» практично взяли під контроль кровоносну систему української економіки.

Річ от у чому: НАК «Нафтогаз України» забезпечує населення за рахунок газу, що добувається в країні. Решта споживачів, від промислових підприємств до ТЕЦ, закуповують газ у компанії «УкрГазЕнерго»», 50% якої належить «РосУкрЕнерго»». Насправді компанія «УкрГазЕнерго»», з огляду на особливості менеджменту, фактично підконтрольна інтересам «Газпрому». Нині вона є не тільки монополістом, спроможним поставити або не поставити тому чи іншому підприємству газ. «УкрГазЕнерго» не приховує намірів узяти під контроль газотранспортну систему. І йдеться навіть не про велику трубу. Йдеться про капілярну систему, яка доставляє газ на конкретне підприємство й до конкретного споживача. Таким чином, у разі остаточної реалізації цих планів в Україні буде створено систему, яка дозволяє диктувати свої умови будь-якому енергоємному власникові. Учора це були заводи Коломойського, яким відмовили у квоті. Сьогодні ці заводи газ одержують, зате один із співвласників «РосУкрЕнерго»» - Дмитро Фірташ - має право на великий кабінет в офісі «Укрнафти», одним із найбільших акціонерів якої, крім держави, був «Приват» Ігоря Коломойського… Хто завтра потрапить під роздачу? Власник металургійного, підшипникового чи хімічного підприємства?

В української влади не повинно залишатися сумнівів у тому, що Володимир Путін має намір використовувати сировинні запаси Росії як важіль політичного й економічного тиску. Комусь потрібна цілком лояльна українська влада, комусь - українські підприємства. У Віктора Януковича є шанс це забезпечити, але потім - «до приладів не доторкатися».

Що ж до використання російських надр, то навіть без попередження німецьких експертів в Україні мають зрозуміти, що, відповідно до російського законодавства, усе, що добувається на території Росії, - потенційно експортний газ, має продаватися «Газпрому», і ніхто, крім нього, не має права доступу до російської труби. Повітрям же газ, навіть видобутий на Астраханському газоконденсатному родовищі, яке частково належить Дмитрові Фірташу, до України не долетить. В Україні мають розуміти, що умови гри Москва може змінити в будь-який момент, і якщо Києву схема видобутку дешевого газу потрібна надовго, то Росії контроль над газотранспортною системою України, особливо її газорозподільними мережами, потрібен року на півтора - цього часу буде досить для проведення зачистки на всіх українських об’єктах, які цікавлять росіян, - незалежно від форми власності.