УДАР УРАЗИВ ФІНАНСОВЕ СЕРЦЕ

План будівництва в Нью-Йорку торговельного центру народився й почав обговорюватися ще наприкінці 50-х і завершився 1962-го. Через чотири роки було закладено перший камінь, а перший орендар в’їхав до офісу наприкінці
1970-го, попри те, що будівельні роботи ще тривали. Офіційне відкриття двох веж відбулося 4 квітня 1973 року, хоча остаточно роботи завершилися 1978-го.

Початковий план передбачав 90 поверхів, врешті побудували 110. За тодішніми цінами торговельний комплекс обійшовся в 500 млн. дол. і на момент завершення був найвищим у світі. У квітні цього року Торговельний центр змінив власника — за 3,2 млрд. дол. його купила компанія «Сілверстейн Пропертиз», глава якої Ірвінг Сілверстейн — один із найуспішніших у Нью-Йорку єврейських бізнесменів.

Світовий центр торгівлі був мрією двох Рокфеллерів — Давида й Нельсона. Давид був тоді главою інвестиційного банку Chase Manhattan Bank, Нельсон — губернатором Нью-Йорка. Причому Рокфеллери хотіли назвати вежі своїми іменами, але тодішній мер міста наполіг на Світовому торговельному центрі, який згодом почали називати скорочено — WTC (від World Trade Centre).

Конкурс серед архітекторів виграв японець Мінура Ямасакі, перемігши багатьох відомих претендентів, і серед них І.М.Пея, який проектував розширення Лувра в Парижі. Для особливої стійкості будинку Ямасакі використовував несучі сталеві стіни замість сталевих клітинних конструкцій, типових для сучасних хмарочосів. Кажуть, металу, використаного для Центру, вистачило б на зведення трьох Бруклінських мостів. У будинках було 239 швидкісних ліфтів, що піднімалися на самісіньку гору за неповні п’ять хвилин, а також 71 ескалатор, 828 аварійних виходів. Проте, як стало відомо тепер, вони не були пристосовані для швидкої аварійної евакуації людей. Експерти кажуть, що для повної евакуації знадобилося б близько трьох годин. З моменту удару першого літака до першого обвалу не минуло й 90 хвилин...

Ясна річ, ніхто з творців хмарочосів не міг ні передбачити, ні навіть припустити жахіття терористичного нападу. Хоч як парадоксально звучить сьогодні, проте ще в перші роки «життя» веж говорили (чи то жартома, чи то серйозно), що вони спроможні витримати навіть удар літака. І саме літаки, що летіли зі швидкістю 500 миль на годину, заправлені кількома десятками тонн пального кожен, завдали смертельних ударів 11 вересня. За словами експертів, вежі склалися як доміно-будиночки, коли нижні, вже ослаблені ударом, поверхи впали під вагою зруйнованих верхніх. Проте історії відомий випадок, коли 1942 року бомбардувальник В-52 через сильний туман зачепив верхні поверхи нью-йоркського хмарочоса Емпайр Стейт Білдинг. І будинок вистояв, зберігши на стінах сліди «поранення».

Дві висотні вежі Світового центру торгівлі у нижній частині Манхеттена поруч з Уолл-стріт були містом у місті, точніше, навіть діловим сіті в Нью-Йоркському сіті. Шість банків, п’ять брокерських фірм, вісім юридичних контор, три страхові компанії розташували у вежах свої штаб-квартири. Плюс головний офіс губернатора Нью-Йорка Джорджа Патаки (у момент катастрофи губернатора там не було). Загалом, 400 компаній із 25 країн, куди щодня на роботу приходили 50 тис. чоловік, орендували площі у Світовому торговельному центрі. І навіть ФБР із ЦРУ мали тут власні офіси.

За різними оцінками, щодня Центр відвідували від 150 до 200 тис. чоловік. Половина з них — туристи, що піднімалися на оглядовий майданчик Південної вежі, аби помилуватися Нью-Йорком і околицями в радіусі 45 миль. На підземному поверсі функціонували три станції метро, а також гараж на 600 машин. У вежах було 75 магазинів, два ресторани на верхніх поверхах, незліченна кількість кав’ярень — тільки їжі завозилося щодня 87 тонн. На Північній вежі містилася радіостанція ВТЦ. Близько сорока фільмів було знято за «участю» веж, найрекламнішим виявився «Кінг-Конг» 1976 року. На вежі піднімалися альпіністи, на дахи сідали охочі політати. Був навіть один француз, що пройшовся натягнутою між вежами мотузкою ще 1974-го.

Дев’ять каплиць шести різних віросповідань були розташовані всередині. Сімнадцятеро дітей перебували в стінах Центру. Дев’ятнадцять чоловік померло — у тій попередній, до 11 вересня 2001 року, історії.

Орендувати площі у Світовому торговельному центрі могли дозволити собі лише дуже багаті й респектабельні компанії. Найбільшим орендарем був інвестиційний банк Morgan Stanley Dean Witter — більшість його 50 поверхів займали брокерські операційні зали з персоналом у 3700 чоловік, а також штаб-квартира. Відразу ж після теракту менеджмент банку заявив, що обсяги операцій не скорочуються і роботу виконуватимуть інші офіси в США й у світі. У п’ятницю вранці стало відомо, що кількість загиблих — 15 чоловік, набагато менше ніж припускали.

Швейцарський інвестиційний банк Credit Suisse First Boston успішно евакуював усіх 800 співробітників. Найбільший у світі роздрібний банк HSBC закрив у вівторок 14 зі своїх 38 філій на Манхеттені, але 21 співробітник із тих, що працювали у вежі, усе-таки встиг врятуватися. Merrill Lynch, чия штаб-квартира й основні офіси розташовані через дорогу від СТЦ — у Фінансовому центрі, заявив, що всі 9 тис. персоналу евакуйовано, включаючи тих, хто працював у Торговельному центрі. У четвер увечері будинок Нью-Йоркського фінансового центру обрушився, не витримавши удару від падіння веж Торговельного центру. Deutsche Bank підрахував, що всі його 360 співробітників уціліли. Найбільша у світі німецька страхова компанія Allianz і Фонд Оппенхаймера заявили, що не зазнали людських втрат.

Інші великі орендарі площ, серед яких інвестиційна група Barclays, Lehman Brothers, Dresdner Bank, Commerzbank, Asahi Bank, говорять, що більшість персоналу врятувалася, проте не можуть назвати кількість зниклих. Wachovia Corp., четвертий за розміром банк США, продовжує шукати 48 своїх співробітників. Bank of America не може поки що сказати, хто саме з 400 чоловік працював того дня у Торговельному центрі. Другий за розміром французький банк Credit Agricole Indosuez, офіси якого були на 92-му поверсі, вважає зниклими близько 100 чоловік. Японський банк Mizuho Holdings із 1500 співробітників втратив 532.

Великих людських втрат зазнала лондонська брокерська компанія Cantor Fitzgerald (найбільший оператор на ринку державних облігацій), що орендувала площі в Північній вежі від 101 до 105-го поверху, де працювали 1000 чоловік. Саме її співробітник Сет Морріс, батько трьох маленьких дітей, розмовляючи з дружиною по телефону з офісу на 105-му, із жахом скрикнув про літак за вікном, який летить просто на нього...

Попри те, що майже всі фінансові інституції ще у вівторок, відразу після терористичних атак, заявили, що фінансову систему не зруйновано і що операції на біржах і ринках не буде припинено, залишається відкритим питання — хто і коли зможе замінити тисячі професіоналів, похованих під уламками Світового торговельного центру. За офіційними даними, на п’ятницю зниклими в Нью-Йорку значаться 4700 чоловік.

Економічний спад:
якщо так, то коли?

Трагічного для Америки вівторка світові фінансові ринки приготувалися до будь-якого, навіть фатального сценарію. Усі без винятку акції пережили своє найгірше одноденне падіння з 1987 року — початку азійської кризи. Багато років фінансові інституції світу намагалися вдосконалити систему таким чином, щоб вона могла передбачити й запобігти, або хоча б контролювати шок, який настає в результаті падіння ринків і втрати фінансової інфраструктури. Але те, що сталося в США, не можна було навіть припустити — фізичне знищення ключових фінансових інституцій, сотень фінансових організацій і операторів ринку, що перебували у вежах-хмарочосах Світового торговельного центру.

У ті кілька хвилин — між терактом і наступним закриттям бірж — торгівля продемонструвала явні ознаки тривоги: інвестори почали евакуювати власні ризиковані інвестиції, тобто скидати акції та купувати облігації, ціни на які різко підвищилися. Деякі оглядачі вважають, що шок виявиться короткочасним. Проте ясності не буде до моменту відкриття ринків. А всі американські фондові біржі закриті принаймні до ранку понеділка. Спроби відкрити для торгів у п’ятницю Нью-Йоркську фондову біржу зазнали невдачі, навіть попри тиск із боку президента Буша. До речі, ці чотири дні стануть найдовшим періодом припинення торгових операцій у всій фінансовій історії з часів Першої світової війни.

У середу лідируючі центробанки світу влили мільярди доларів у травмовані фінансові ринки й утримують прогнози на зниження відсоткових ставок, щоб уникнути колапсу в Нью-Йорку й Вашингтоні. Міністри фінансів і глави центробанків країн «великої сімки» твердять, що не допустять трагедії у світовій економіці. Федеральна резервна система США попросила центробанки світу скоротити торгівлю доларом, аби зменшити тиск на американську валюту. Головні фінансові інституції в Лондоні погодилися обмежити майже всі торговельні операції, щоб усунути знервованість на ринках. У ці ж дні Європейський центральний банк і Банк Японії перекинули понад 80 млрд. дол. із надзвичайних фондів у банківську систему, сподіваючись захистити головні фінансові інституції від банкрутства.

Частина експертів пророкує, що навіть координоване зменшення відсоткових ставок не врятує економіку США від істотного скорочення протягом наступних місяців. Вони побоюються, що після такого потрясіння, викликаного терактом, Америка вступить узимку в період надзвичайно сильного спаду — першого за десять років після війни в Затоці. У такому разі прогноз щодо глобального економічного спаду однозначний. Але інші експерти, переважно, з Нью-Йорку, — їх, правда, менше — відстоюють думку, що американська економіка ще покаже свою пружність і життєстійкість. Вони вважають, що рано ще робити висновки про те, якими виявляться розміри короткострокового шоку після теракту, і чи матиме він загалом довгостроковий вплив на світову економіку. Європейський центральний банк, до речі, залишає відсоткову ставку незмінною, оскільки впевнений, що американська економіка не зазнає серйозного руйнування.

Насправді ключових загроз декілька. Це — втрата споживчої довіри, що призведе до падіння попиту; підйом цін на нафту і як наслідок — завмирання мотора індустрії аж до зупинки; і, нарешті, крах фондових ринків, що призведе до спалаху паніки, яка змусить споживачів кинутися в банки закривати рахунки. Заради справедливості слід сказати, що рішення нафтового картелю країн ОПЕК про гарантовані поставки нафти на попередньому рівні робить малоймовірним повторення спаду початку 90-х, що почався через місяць після вторгнення Іраку в Кувейт. Але правда й те, що саме тоді споживча довіра знизилася настільки, що остаточно практично не відновилася.

Сьогодні надії американських фінансистів на недопущення економічного спаду всередині країни базуються на перспективі майбутніх знижень відсоткової ставки Федеральною резервною системою. На це банкіри в лондонському Сіті відповідають, що трейдери будуть скоріше спостерігати, ніж брати участь. Тим більше, що шок ще не минув, і неясно, куди рухаються ринки без участі США. Крім того, на інвесторів і фінансистів — живих людей — тисне трагедія втрати родичів і колег.