«Це по-вашому — Ван Гог, а по-нашому — Гоген»

Прем’єр-міністр України Юрій Іванович Єхануров до переговорного процесу щодо газу й укладеної 4 січня угоди мав стосунок хіба трохи більший, ніж будь-хто з наших читачів. Зі слів народного депутата Віри Ульянченко відомо: «головним газовиком в Україні є президент», а курирувана ним група, яка проводила переговори, – максимально закрита. Уявлення про реальні наслідки угоди, підписаної Олексієм Івченком, Юрій Іванович отримував уже постфактум з приватних розмов із фахівцями, олігархами, економістами та з газетних публікацій.

Уже вкотре переноситься церемонія підписання статутних документів СП «РосУкрЕнерго» + НАК «Нафтогаз України». Розмови про тихий бюрократичний саботаж процесу створення СП мають під собою підстави. І в МЗС, і в Мінекономіки, і в Мінфіні, та й в інших урядових структурах чиновники були вочевидь збентежені російським проектом статуту СП. Москва висловила бажання забити в цей статут усе, включно з управлінням і ремонтом газотранспортної системи. Далеко не всі в уряді готові піти таким шляхом. Саме тому українська сторона на цей момент намагається урізати мандат СП і звести його функції до торгівлі газом, як і було записано в угоді.

Паралельно складається враження, що прем’єр-міністр України, втративши деякі ілюзії, у певних питаннях пішов врозріз із генеральною лінією, чітко виписаною в статті Віктора Ющенка, опублікованій в «Уолл Стріт Джорнал», квінтесенція якої - «підписані газові угоди між Києвом і Москвою - просто супер». Єхануров разом із Антимонопольним комітетом висловлюють щирий подив відсутністю пакета, який висвітлював би всі сторони компанії, що повинна стати монопольним постачальником газу в Україну, - «РосУкрЕнерго». В українських реаліях загострення уваги на цій природній вимозі - це подвиг для прем’єра.

Але водночас Юрій Іванович робить заяви, яких йому, правду кажучи, було б краще не робити.

25 січня на прес-конференції Єхануров повідомив, що заступник глави НАК «Нафтогаз України» Ігор Воронін і екс-глава компанії Юрій Бойко входили до складу координаційного комітету «РосУкрЕнерго», проте вже виведені з нього. Крім того, він поінформував: «У мене є документи, які свідчать, що протоколом засідання в жовтні 2004 року колегія НАК «Нафтогаз України» вирішила делегувати в координаційну раду Бойка та Вороніна». За словами Єханурова, Ігор Воронін передав документи з печаткою «РосУкрЕнерго» про те, що він уже не є членом координаційної ради компанії. «Мені сказали, що такий лист є і на Бойка, проте я особисто його не бачив».

Ключове словосполучення - «мені сказали». Нагадаємо, свого часу пан Єхануров попросив журналістів розібратися, що собою являє компанія «РосУкрЕнерго». У принципі, нам здавалося, що кількох статей у двох останніх номерах «ДТ» було для цього досить. Але, очевидно, не всім. Тому ми пропонуємо прем’єр-міністрові поставити ряд запитань тим, «хто йому сказав». Чим би цей ряд відкрити? Почнемо з дрібниці.

Чи відомо інформаторам прем’єра, що в НАК «Нафтогаз України» колегії немає, є лише правління?

Чому прем’єр-міністру не показали протокол засідання компанії «РосУкрЕнерго» про створення координаційного комітету, який є в тих, хто повинен інформувати главу виконавчої влади? Якби Юрій Іванович із ним ознайомився, то передусім звернув би увагу на те, що Юрій Бойко та Ігор Воронін у цю координаційну раду не НАК направлені, а представляють власників акцій «РосУкрЕнерго», котрі об’єдналися в холдинг «Центрогаз». Крім того, від допитливого погляду прем’єра не сховалася б певна розбіжність у датах: Юрій Іванович повідомив нам, що рішення «колегії НАК «Нафтогаз України» відбулося в жовтні 2004 року», а рішення про створення координаційного комітету та введення в нього Юрія Бойка й Ігоря Вороніна зафіксоване протоколом загальних зборів РУЕ 29 липня 2004 року. Кого понад два місяці представляли ці пани у Відні, прем’єрові не сказали? Ні?

Ідемо далі. Виступаючи на телеканалі НТН, Юрій Анатолійович Бойко повідомив: «Координаційний комітет - це як наша спостережна рада». Ага, виходить як у тому анекдоті: «Це по-вашому - Ван Гог, по-нашому - Гоген». Із такими функціями спостережній раді і правління не потрібне. У протоколі загальних зборів «РосУкрЕнерго АГ» усе написано досить зрозуміло. Судіть самі:

«Пан Шмельов відкрив зустріч і пояснив, що метою зустрічі було сформувати і призначити членів Координаційного Комітету, корпоративного органу компанії, який, зустрічаючись час від часу, відповідатиме за нагляд над управлінням і здійсненням бізнесу компанії керівними директорами та радою директорів, а також служитиме форумом кінцевих акціонерів компанії для обговорення й вирішення питань бізнесу Компанії поза загальними зборами. Цим стверджується, що таким чином створюється Координаційний Комітет, і він складатиметься з членів, призначених «Аросгаз АГ»: Юрія Комарова, Андрія Акімова, Олександра Медведєва й Олександра Рязанова. І наступними членами, номінованими «Центрогазом АГ»: Юрій Бойко, Ігор Воронін, Вольфганг Путчек і Роберт Шелтер-Джонс.

Було вирішено, що рішення Координаційного Комітету будуть дійсними лише в тому разі, коли їх ухвалюватимуть одноголосно, за умови, що принаймні два члени, номіновані кожним із акціонерів компанії, будуть присутні на відповідних зустрічах. Рішення Координаційного Комітету можуть прийматися з урахуванням голосів відсутніх і будуть дійсними, якщо їх підтримають одноголосно принаймні два члени, номіновані акціонерами компанії».

Таким чином, ми бачимо: чудова вісімка, до якої входять Бойко і Воронін, представляє інтереси кінцевих власників акцій «РосУкрЕнерго», по суті бенефіциарів - одне слово, всіх тих, чиї імена так кортить дізнатися всім, кого зацікавила, вийшовши на арену, «РосУкрЕнерго». Саме в їхніх інтересах «наглядає і приймає рішення щодо бізнесу Координаційний Комітет». Постає запитання: то кого ж там представляли українські чиновники, якщо серед акціонерів РУЕ НАК «Нафтогаз України» не числиться? І на якій підставі вони були, за словами пана Єханурова, «делеговані до координаційного комітету», якщо український НАК не має своєї власності в «РосУкрЕнерго»?

До всього викладеного вище, навантажимо тих, «хто сказав», ще групою запитань. Припустімо, документ від жовтня 2004 року існує (здогади про реальну дату й мету його появи на світ ми залишимо при собі). Цікаво: а чи пред’являли Воронін і Бойко документ, який делегує представників НАК у координаційний комітет «РосУкрЕнерго», на допитах в СБУ? Адже минулої весни він міг зняти так багато проблем. Чи заперечували ці добродії на зустрічах зі слідчими будь-яку свою причетність до РУЕ? Чому вперше заявили про свою діяльність у Відні лише тепер?

Якщо припустити, що в КК Бойка і Вороніна введено рішенням НАК, то чому їх виведено рішенням «РосУкрЕнерго»? На якій підставі? Чи означає це, що на їхнє місце було введено нових керівників «Нафтогазу»? А якщо не було, то - чому?

На момент входження в КК і Бойко, і Воронін були держчиновниками. Хто затверджував директиви пану Бойку, на той час голові правління НАК «Нафтогаз України», під час голосування на зборах координаційного комітету? Президент Кучма? Прем’єр Янукович? Чи міністр ПЕК Тулуб? Чи може пан Бойко пред’явити ці директиви, а також офіційно сформульовану й оформлену мету відряджень на збори КК РУЕ? Чи отримували українські чиновники зарплату в РУЕ і за які кошти літали до Відня? Утім, це вже дрібниці.

Гадаю, що насправді, попри наявність усіх цих запитань, відповіді на які мають негативні наслідки для панів Бойка та Вороніна, їм переживати не варто: не в правовій же державі живемо. Саме тому пан Воронін цілком може бути заклопотаний ідеєю, як би очолити народжуване в муках СП, а пан Бойко - як повернутися в головне крісло НАК після виборів. Незрозуміло тільки, чому лідер блоку «ТАК» вигороджує представника блоку «НЕ ТАК». Єханурову б не забруднити мундир об дії нинішньої влади, а він намагається оббілювати і брати на себе частину відповідальності за дії попередньої. Навіщо? Це також запитання до тих, «хто сказав».