«ТИСЯЧА І ОДНА НІЧ» ВЛАДИ Й МЕДЖЛІСУ

Якби організатори штурму судацького міськвідділу міліції знали, у що виллється їхнє прагнення святкувати Курбан-байрам разом із затриманим земляком, вони б, мабуть, обмежилися передачею в ізолятор плову з жертовного барана. Це, звісно, у тому випадку, якщо всі бурхливі події були спровоковані гарячими емоціями, а не чиєюсь холодною головою. Оскільки система стосунків між лідерами кримських татар і владою автономії, що вибудовувалася роками, дала таку тріщину, яку звичними переговорними методами вже не подолати. Київ поки що мовчить. Кримські політики продовжують обмінюватися докорами, ускладнюючи й так вибухонебезпечну ситуацію. При цьому влада свої заяви підкріплює жорсткими заходами. Прем’єр Куніцин практично щодня дає зрозуміти: настали інші часи.

У селищах репатріантів, де все вирішували меджліси, прем’єр Криму зажадав установити владу рад: створити селищні ради та їх виконкоми, а також відділення міліції. Вслід за пропозицією змінити склад Ради представників кримськотатарського народу при Президенті, щоб у ньому були не тільки члени меджлісу, прем’єр відібрав найбільш ласий бюджетний кусень. Рішенням уряду управління капітального будівництва рескомітету зі справ національностей і депортованих громадян передано до складу головного управління капбудівництва. Таким чином, голова рескомнацу, який традиційно призначався за погодженням із меджлісом, позбувся можливості контролювати чималі кошти, передбачені державною програмою на будівництво житла для репатріантів. Купувати ж будинки й квартири на вторинному ринку і взагалі будуть місцеві органи влади. Свої дії Сергій Куніцин пояснив «ДТ» так: «Рескомнац має гармонізувати міжнаціональні відносини. А сьогодні він скидається на трест, який проводить тендери й займається будівництвом. Причому перевірки показали, що гроші використовувалися нераціонально, найчастіше з огляду не на соціально-економічну необхідність, а на політичну». Після нагадування, що використання «татарських» грошей протягом усіх років супроводжувалося скандалами, але таких рішучих заходів не було, Сергій Куніцин визнав: «Так, це певною мірою попередження меджлісу. Ми й далі готові вести діалог, але діалог на рівних. А якщо тебе повсякчас запитують, що ти для нас зробив, а у відповідь — жодних гарантій стабільності, політичної передусім, провокаційні дії, то як має поводитися влада?» У відповідь на вимоги відновити кримськотатарську національну автономію, що почали звучати на мітингах, С.Куніцин дорікнув репатріантам за невдячність: Україна виділила на їх повернення та облаштування 750 мільйонів гривень, відкриваються школи, дитячі садки, зберігаються пам’ятки історії та культури. «То невже на цьому етапі ви настільки невдячні, щоб ось завтра зажадати: дайте нам національну автономію?» — заявив Куніцин.

Лідер Міллі-меджлісу Мустафа Джемілєв різкістю заяв кримського прем’єра був шокований. «Я не можу зрозуміти, що з ним сталося. Це взагалі невластивий йому тон, — сказав Джемілєв в інтерв’ю «ДТ». — Це ж просто блюзнірство — докоряти людям за гроші. Тим паче що з названої прем’єром суми третина пішла на податки, ще 200—250 мільйонів уряд використав на латання бюджетних дір, а не на облаштованість кримських татар». Мустафа Джемілєв переконаний: влада навмисне спровокувала напередодні виборів напруженість, щоб на антитатарській пропаганді отримати більше голосів проросійського населення. А сім депутатів — кримських татар — ВР автономії в листі до керівництва країни стверджують, що «штучну істерію» з приводу ускладнення міжнаціональних відносин на півострові чиновники використовують, аби відвернути увагу від невирішування проблем репатріантів та численних порушень земельного законодавства.

Услід за прем’єром ультиматум кримським татарам пред’явив ялтинський мер Сергій Брайко. Міська влада призупинила прийняття рішень із питань репатріантів доти, доки меджліс не ліквідує всі шість «галявин протесту» — самозахоплення на території Великої Ялти.

Яких дій меджлісу чекає влада у відповідь на свої жорсткі заходи? Адже очевидно: він не закличе співвітчизників звільнити самовільно зайняті землі без гарантій, що люди все-таки одержать ділянки законним шляхом. Навіть якби меджліс на це пішов, то багато кримських татар просто проігнорували б заклик лідерів і їхній авторитет був би остаточно підірваний. Отже, буде чергова хвиля акцій протесту — інших ефективних методів впливу на владу репатріанти просто не знають. До речі, слід нагадати, що свого часу Крим удалося зберегти українським багато в чому завдяки кримським татарам. Загрозу їхнього силового опору сепаратистам держава стільки разів використовувала, що непристойно дивуватися, чому ця роль завчилася.

Отже, меджліс поставлений перед жорстким вибором: іти на компроміс із владою чи піти в опозицію. Перше означає відмову від акцій протесту і «правильну» поведінку в період президентських виборів. Щоб реалізувати друге, якщо по-чесному, доведеться відкликати з кримського уряду віце-прем’єра, двох міністрів, дванадцять заступників міністрів і голів рескомітетів. Не кажучи вже про заступників голів райдержадміністрацій та мерів — майже в усіх містах і районах ці посади обіймають лідери місцевих меджлісів. Все це — результати колишнього протистояння і співробітництва з владою, підсумки переговорів та торгів. Розлучитися з цими «завоюваннями» не можна, і в декого, схоже, уже здають нерви. «Ми ніколи не брали участі в акціях, спрямованих проти Президента. Тому що Л.Кучма — це наш Президент», — несподівано заявив через пресу замголови меджлісу Ремзі Ільясов. Чи це східна хитрість із прагненням продовжити сформовані стосунки меджлісу із владою, недомовленість у яких так нагадує «тисячу й одну ніч»? Влада не вирішила до кінця жодної проблеми, не виконала повною мірою жодної обіцянки — цю казку я докажу тобі завтра. Попри все незадоволення цим із боку меджлісу, критиці піддаються лише місцеві власті або окремі українські чиновники, а особисто до Президента претензій немає.

Втім, хоч би що починали тепер лідери меджлісу, ситуацією вже вміло скористалися їхні опоненти. З осудом силових акцій виступили і рідна опозиція, якій дала притулок провладна Партія мусульман України, проросійські організації, об’єднані соціал-демократи та комуністи. Як і очікувалося, загрозу світові та стабільності «прив’язали» до Віктора Ющенка. Леонід Грач заявив у Севастополі: «Меджлісом абсолютно керує сьогодні Захід. Якщо Україна не поставить «крапку з комою», не закличе меджліс до виконання вимог законодавства, то Галичина, з одного боку, Крим, з другого боку, її поламають. Поламають у випадку, якщо переможе Віктор Ющенко як ставленик Вашингтона» (Кримське агентство новин).

Відстороненість від цих подій опозиційних політичних сил, і передусім «Нашої України», просто вражає. Невже «Нашій Україні» нічого сказати з приводу справжніх причин конфлікту? Чи лідер блоку не знає, як небезпечно вибудовуються події в Криму? Не тільки знає, каже С.Куніцин. «Коли Ющенко приїжджав на ювілей М.Джемілєва, я висловив йому свою думку: те, як поводяться кримські татари напередодні 60-річчя депортації, може призвести до політичних складнощів не тільки в Криму, а й в Україні. І ви, Вікторе Андрійовичу, як керівник політичної сили, до якої входять кримські татари, повинні, на мій погляд, розпочати ряд кроків, аби цього не сталося», — розповів прем’єр. Отже, ми вас просили... Тепер же тліючим конфліктом може скористатися будь-хто, кому заманеться утвердитися в очах виборця в образі миротворця і справедливого батька народів. Сергій Куніцин не вірить, що можуть повторитися криваві події десятирічної давності. «Кримські татари вже не ті, і влада вже не та. Хоча всього за добу можна наробити стільки помилок, що здригнеться не лише Україна». То, може, настав час і владі, й меджлісу визнати вже скоєні помилки? Лідерам кримських татар — засудити провокаційні спроби водити людей на штурми й під кулі і сісти за стіл переговорів із власною опозицією. Може, варто задля єдності народу переступити через амбіції й прислухатися, всупереч нашіптуванню фаворитів, до критичної думки. Владі, напевно, час перестати вдавати, що створення козачих формувань спонтанне, а їхня діяльність цілком законна. Та найголовніше — довести до праведного кінця розслідування зловживань із землею. І визнати: зволікати з вирішенням земельної проблеми репатріантів не можна. Той, кому нічого втрачати, продовження казки не чекатиме.