…ТЕПЕР ЙОГО НЕ СПЛУТАЮТЬ ІЗ ЮЩЕНКОМ

Ніхто не вічний. Навіть міністр фінансів, котрий обіймав свою посаду п’ять років без якихось кількох місяців. З ним країна встигла ухвалити шість річних бюджетів, побудувати піраміду ОВДП і під саму зав’язку нахапатися коротких, але дуже дорогих закордонних грошей. Одна із впливових західних інформагенцій, коментуючи відставку Ігоря Мітюкова, повідомила: мовляв, пост залишає людина, під чиїм керівництвом боргову проблему спочатку було успішно створено, а потім шляхом реструктуризації успішно розв’язано. Але це не зовсім так — із двосторонніх договорів із членами Паризького клубу, що ними завершується болісний процес відстрочення наших боргів, підписано тільки один, із Німеччиною. Отже, з Японією, США, іншими країнами борговий «роман» у нас іще попереду.

Була б президентська воля, за минулі п’ять років Ігоря Олександровича Мітюкова можна було звільнити разів п’ятдесят. І привід знайшовся б. Щиро кажучи, за той-таки нікудишній Податковий кодекс, над яким Мінфін справді попрацював геть погано, міністр міг «полетіти» зі своєї посади ще минулого літа. Коли депутати ухвалили документ у першому читанні, концептуально не залишивши в ньому каменя на камені. І того-таки літа можна було «висмикнути» в уряд нинішнього мітюковського наступника — Ігоря Юшка, людину в українських фінансових колах уже давно впливову й відому. Ну, на рік менше понатискав би в сесійній залі на голосувальні кнопки, ну, можливо, не було б ухвалено закон про Фонд гарантування вкладів фізосіб і останнє дітище Ігоря Олеговича — закон про фінансові послуги. Зате система контролю над небанківськими фінансовими інституціями (яку, відповідно до останнього закону, лише створюють) в якомусь усіченому вигляді, під крильцем Мінфіну, певне, на сьогодні працювала б...

Ні, на обидві ноги кульгає офіційна версія, нібито міністра Мітюкова знято за провал у парламенті Податкового кодексу, а також за недовиконання цьогорічного бюджету. Бо навіть прибиральниці в президентській адміністрації, мабуть, відомо, що недовиконання бюджету відбувається через недонадходження від приватизації. А недонадходження від приватизації — ну, самі розумієте, з якої причини... До сліз шкода розлучатися з «Укртелекомом»!

І спонтанним звільнення міністра не назвеш. Давно шугали чутки, що Ігор Олександрович утомився, що в нього проблеми зі здоров’ям. А поява менш як три тижні тому заступника голови фінансового комітету ВР Ігоря Юшка на посаді державного секретаря міністерства стала для спостерігачів сигналом: будуть кадрові зміни. Проте доступу до Мітюкова не було, а Юшко факт свого наступництва посилено спростовував. Певне, побоювався наврочити...

Чомусь здавалося, що все станеться після виборів. От новоспечений держсекретар постажується місяців зо три в урядового «зубра», от блок «За єдину Україну!» (зокрема Партія регіонів) в’їде на білому коні в будинок під скляною банею на Грушевського, а СДПУ(о) потихеньку переміститься в другий ешелон української політики — отоді донецький висуванець Ігор Юшко плавно замінить близького до об’єднаних соціал-демократів Ігоря Мітюкова. Та якщо все сталося в грудні, то що маємо подумати? Що неприємності в об’єднаних набагато більші, ніж про це говорять на телеканалі «Інтер»?..

Новий міністр — людина компетентна, жорстка, не схильна до нескінченного пережовування словесної жуйки. Із тих, хто вислуховує чужі думки, але рішення приймає сам. Донедавна його прізвище широкій публіці практично ні про що не говорило. Уявляю, яким був удар по грандіозному самолюбству Ігоря Олеговича, коли на церемонії «Людина року-98» його, банкіра-переможця, ведуча помилково назвала Ігорем Ющенком. Однак тепер із Ющенком його ніхто не сплутає...

Газети й телеканали вже кілька днів рясніють розповідями про славне банкірське минуле міністра, але мало хто знає, що як банкір він не народився з золотою ложкою в роті. До банку були вісім років гарячого стажу на металургійному комбінаті «Азовсталь». Та й саме призначення на ніякий на початку 90-х Перший український міжнародний банк нікому не відомого тридцятирічного чоловіка було радше експериментом: випливе — то й випливе, а не випливе — що ж, знайдемо іншого. Нині банк дуже дорогий, з якого боку не поглянь, — один із провідних в Україні. А його нинішній почесний голова не без користі провів останні чотири роки в стінах парламенту, протягнувши через сесійну залу такі важливі, але завислі ще з попереднього скликання ВР документи, як закон про НБУ і нова редакція закону про банки та банківську діяльність.

Одні говорять про Юшка дуже схвально. Інші — просто на дух його не виносять, і теж, мабуть, не без підстав. Треті — побоюються: донецькі йдуть! Звісно, переділ «урядового ринку» — це вам не жарти, і не щоднини, а щогодини зростаюча присутність донеччан у столиці не може не хвилювати з політичного погляду. Однак коли йдеться про конкретні персоналії, нам, очевидно, слід навчитися хоч трішечки розрізняти, коли на міністерську або віце-прем’єрську посаду приходить чергова «розмовляюча голова», а коли — професіонал із головою на плечах, чиї взаємини з тими, кого заведено називати донецьким кланом, складаються вельми непросто.

Ті, хто хоч трішки знають Ігоря Олеговича, навряд чи повірять чуткам, нібито під його керівництвом відома бізнес-група відразу почне добувати кошти з державного бюджету. Людина, що пройшла випробування великими грішми і знає, звідки вони беруться і якими каналами йдуть, швидше за все, спершу почне «розрулювати» ситуацію на довіреній їй ділянці. Бо це тільки окремим записним коментаторам Мінфін видається найкращим із вітчизняних міністерств. Насправді ж міністерство дуже посереднє, зарплати низькі, клімат у колективі той іще. Після звільнення пана Буковинського багато місяців пустувало місце заступника міністра (або, як тепер кажуть, заступника держсекретаря) з питань бюджету, після відставки пана Матвійчука вакантна посада заступника з соціальної сфери...

Чи впорається з усім цим новий міністр? Він старатиметься. І в цьому сенсі можна говорити, що особистий інтерес пана Юшка (довести свою спроможність у незвичному для нього мінфінівському середовищі) й інтереси суспільства (навести хоча б якийсь порядок у держфінансах) збігаються. Принаймні на початковому етапі.

Хоча питання — чи вдасться абсолютному новачку в уряді та виконавчій владі протистояти тискові з боку різноманітних партійних сил і політичних фігур, чи стане терпіння та гнучкості маневрувати в морі кабмінівських пристрастей, успішно пройти випробування пресою — це питання залишається відкритим. На жаль, ми на багато що в українському Кабміні надивилися донесхочу. Як уже десь за два місяці після призначення згасало реформаторське полум’я в молодого й перспективного віце-прем’єра, і він відверто досиджував свій термін на посаді. Як жодному з міністрів, котрі приходили та йшли собі, так нічого й не вдалося зробити з Міністерством економіки. Запам’ятався хіба що Віктор Суслов — та й то через свою нерівну боротьбу з кабмінівським апаратом.

Тепер, після приходу Ігоря Юшка, ми можемо говорити, що економічні міністерські висоти зайняло нове покоління. Гірше від цього не стане, це точно, а от чи буде краще... Можна либонь за прикладом старших товаришів потихеньку окопатися й не висовуватися, а можна намагатися розвивати наступ на болотистій печерській місцині. Чи готовий новий міністр фінансів іти в наступ сам-один?

А з Ігорем Мітюковим, чию позицію «ДТ» багато разів безкарно критикувало, ми не прощаємося. Такий сильний, досвідчений у фінансових хитросплетеннях урядовий гравець напевне буде затребуваний — чи як консультант у приватній компанії, чи як представник України десь за кордоном. Не виключено навіть, що згодом і на кабмінівській службі. Зрештою, ми не настільки багаті, щоб розкидатися такими кадрами.