СТІВЕН ПАЙФЕР: «ЧЕРЕЗ 30—40 РОКІВ УКРАЇНА БУДЕ НОРМАЛЬНОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОЮ КРАЇНОЮ»

Відомо, що адміністрація республіканців відмовилася від практики створення двосторонніх комісій на чолі з віце-президентом США. Саме тому комісія Кучма-Гор не перетворилася на комісію Кучма-Чейні. Водночас в окремих комітетах, які входили до складу цієї комісії, українсько-американські переговори тривають. У середині цього тижня до Києва для обговорення міжнародних проблем прибув колишній посол США в Україні, який нині курує Європу й Азію, помічник заступника держсекретаря Стівен Пайфер. У віданні давнього знайомого української еліти - відносини США з Україною, Росією, Молдовою тощо. Основні двосторонні проблеми обговорювалися з двома заступниками Анатолія Зленка - Володимиром Єльченком та Ігорем Харченком, які відповідають за комплекс двосторонніх відносин і питання безпеки, відповідно. За словами пана Пайфера, на зустрічах порушувалися такі питання: «Відносини України і Європейського Союзу; антитерористична операція в Афганістані; питання Молдови, Грузії та ситуації в ГУУАМ; погляди кожної зі сторін переговорів на наші відносини з Росією. Нами було порушено питання Близького Сходу, питання оборони, консульські проблеми, обговорювався і вплив на зовнішню політику деяких економічних питань, у тому числі енергетичних. Не залишилися поза увагою і деякі аспекти двосторонніх відносин, пов’язані з поправкою Джексона-Веніка».

Попри настільки широкий спектр переговорів, пан Пайфер приділив чимало часу розмовам із представниками громадських недержавних організацій. 6 грудня відбулася зустріч із представниками організації «Хартія-4», яка займається захистом прав журналістів. А 7 грудня пан Пайфер, а також Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні Карлос Паскуаль відвідали редакцію газети «Дзеркало тижня». Принагідно зазначимо, що зустріч проходила в теплій і дружній обстановці. У короткій, але досить плідній розмові брали участь не лише журналісти редакції, а й редактор інтернет-видання «Українська правда» Олена Притула. Того самого видання, у якому працював до зникнення Георгій Гонгадзе.

- Пане Пайфер, чи порушувалося під час ваших переговорів питання прозорості виборів і наявної проблеми неможливості всім учасникам перегонів отримати рівний доступ до ЗМІ?

- Ми зверталися до питання впливу внутрішніх процесів в Україні на зовнішню політику. І наша позиція, ще раз озвучена на цих переговорах, не відрізнялася від того, що шість тижнів тому почув пан Кінах у Вашингтоні. Ми бачимо позитивні кроки в економічній сфері, відчуваємо, що ви розпочали реформи, і про це свідчать відмінні темпи економічного зростання в Україні. У політичній сфері ми наголосили на необхідності проведення чесних і прозорих виборів. Дуже багато людей у США та Європі стежитимуть за перебігом передвиборного марафону, оскільки його проведення стане лакмусовим папірцем для визначення того, у якому напрямку реально рухається Україна.

Водночас для вашої країни це можливість якісного стрибка. Якщо вибори пройдуть прозоро, то всі зрозуміють: Україна справді рухається до реальної демократії. Під час переговорів ми підкреслили, що питання економічного зростання і внутрішньополітичних тенденцій, на перший погляд, не є компетенцією МЗС, але, з другого боку, вони мають великий вплив на зовнішню політику. Оскільки одним із основних чинників, які визначають швидкість і глибину інтеграції України в Європу, стане демонстрація готовності України відповідати економічним і політичним стандартам, прийнятим там.

- Правда те, що «касетний скандал» негативним чином позначився на іміджі України. Хотілося б почути думку з боку, який цей імідж сьогодні.

С.П.: Убивство Георгія Гонгадзе і касети, природно, негативно вплинули на імідж України. І я гадаю, що негативний вплив за кордоном відчувається довше, ніж у самій Україні. Про це ми теж говорили під час консультацій. У цьому питанні є конкретні моменти, але є й один спільний: чи справді Україна хоче бути демократичною країною, де в усьому відчувається верховенство права? І тут знову постає питання про вибори: якщо їх буде проведено відповідно до міжнародних стандартів, це зможе поліпшити імідж.

К.П.: Реальним наслідком погіршення іміджу України стало зменшення іноземних інвестицій у вашу економіку. Попри чудові економічні показники, інвестиційні обсяги нинішнього року менші, ніж торік. Опитування компаній щодо причин зменшення інвестування в українську економіку дало дуже високий відсоток таких відповідей: «Політична нестабільність, невизначеність ситуації».

- Прем’єр-міністру України у Вашингтоні справді кілька разів нагадували про те, що чекають від нашої країни демократизації процесу виборів. Через кілька тижнів по поверненні до Києва Анатолій Кінах прийняв рішення про входження в блок, очолюваний главою адміністрації Президента. Як у Вашингтоні сприйняли такий крок глави виконавчої влади?

С.П.: Я не гадаю, що нам слід висловлюватися з приводу того, як окремі політики і гравці позиціонують себе в передвиборній кампанії. В остаточному підсумку ми сконцентруємо увагу на тому, як відбувається сам процес. Ми просимо наше посольство і посла Паскуаля пильно відстежувати не лише те, що відбуватиметься на виборчих дільницях 31 березня, а й, можливо, передусім те, що відбуватиметься в період від дня сьогоднішнього до дня виборів. Принциповим є питання однакового доступу всіх учасників виборів до ЗМІ: телебачення, преси, радіо. Уважно ми поставимося і до питання використання адміністративного ресурсу. Під час президентських виборів було чимало повідомлень про незаконні дії СБУ та податкової адміністрації. За цим ми також спостерігатимемо. Ще раз повторюю: не лише Америка, а й уся Європа стежитимуть за тим, як Україна складе іспит на демократію. Результати цього іспиту дадуть відповідь на запитання, чи у правильному напрямку рухається Україна. Нам дуже хотілося б, щоб Україна іспит склала впевнено і добре.

- І ви, пане Пайфер, і ви, пане Паскуаль, досить компетентні щодо внутрішньоукраїнських процесів, але водночас ви не інтегровані в них і можете зберігати здатність об’єктивно оцінювати події зі сторони. Які зміни дають вам підстави для оптимізму стосовно просування України до демократії, що дає більше надії: розвиток ЗМІ, неурядових організацій, зростання економічних показників, підвищення бізнес-активності..?

С.П.: Це цілий спектр чинників. Дуже позитивні економічні показники за останні 20 місяців. Я згадую дискусії в рамках роботи двостороннього економічного комітету і розумію, що багато хто був би безмежно щасливий, якби 1999 року хтось упевнено сказав, що 2000-2001 рр. в Україні буде таке економічне зростання.

Активно розбудовується законодавча база Української держави, ухвалено Земельний, Цивільний, Кримінальний кодекси. Це серйозний рух.

У політичній сфері, в тому числі і серед журналістів, включно з присутніми тут, ми бачимо чимало людей, погляди яких спрямовані в майбутнє. Людей, котрі по-справжньому зацікавлені у створенні реальної демократії.

Зміни, які Україна почала проводити десять років тому, виявилися справжнім іспитом. Тепер я з усмішкою згадую свої очікування зразка 1991 року. Ну й наївним же я був! Тоді ми просто не розуміли, наскільки складним буде перехідний період. Але дуже важливо не здаватися і продовжувати рух до його завершення.

Я не відступаю від сказаного мною невдовзі по призначенні в Україну, 1998 року, я продовжую вірити в те, що Україна через 30-40 років буде нормальною звичайною європейською країною. Питання в тому, прийде до цього Україна простішим шляхом - чи дуже складним. Гадаю, ваша країна усе ще перебуває у процесі вибору цього шляху.

К.П.: Хотів би додати, що, з моєї точки зору, в Україні, - а вперше я відвідав її 1993 року, - підвищується рівень вимог громадян до політичного керівництва країни. У сфері малого та середнього бізнесу сформувався прошарок людей, кревно зацікавлених у хорошій економічній політиці, і передусім ці люди від суспільства формують масу вимог до політичного керівництва, спрямовану на формування такої політики. Входить у життя молоде покоління, яке здобуло освіту в системі народжуваних цінностей. Вони вже мають інший погляд на те, яким має бути суспільство, країна та політична система. Зрештою, в усіх державах, де існує демократія, вона грунтується на відповідальності політиків перед тими, хто віддав за них свій голос. Усвідомлення цього і народження механізму не відбувається із сьогодні на завтра, але процес триває, і це дуже важливо, оскільки вимоги суспільства, створювана ним система балансів та противаг і є ключем до демократичного суспільства.

- Чи правильне судження, що події 11 вересня вивели Україну з кола пильної уваги Вашингтона не лише тому, що виникли актуальніші питання, а й через істотне зближення Вашингтона та Москви? Адже західні політики останнім часом дедалі частіше говорять про Україну не як про суб’єкт міжнародних процесів, а згадують її в контексті з Росією.

С.П.: Після 11 вересня співробітництво з Україною у сфері боротьби з тероризмом було дуже продуктивним. Я не можу згадати жодного моменту, з приводу якого ми зверталися б до української влади, а вона не відгукнулася б, не допомогла. Це і підтримка в ООН, і надання права перельоту над територією вашої країни, і надання розвідувальної інформації, і зусилля з руйнування фінансових потоків, що живлять тероризм. Рішення всіх цих питань допомагає в боротьбі з тероризмом і водночас позитивно позначається на відносинах України та США.

Відносини Америки і Росії протягом останніх п’яти місяців теж досить серйозно змінюються. Гадаю, уже в липні можна буде говорити про існування умов для створення тісніших американсько-російських відносин. Події ж 11 вересня прискорили цей процес. Ми сподіваємося, що зможемо розширити нинішні взаємини з Росією, зміцнити співробітництво з нею. Але ми розглядаємо відносини з Україною як щось окреме від відносин із Росією. Ми й надалі надзвичайно зацікавлені в розвитку Української держави, у тому числі в демократичних, економічних реформах та її інтеграції в Європу. Ми займатимемося цим незалежно від того, як складатимуться наші відносини з Росією.

К.П.: Усім відомий вислів Джорджа Буша про те, що кожна країна має визначитися, з ким вона: із нами чи з терористами. Третього не дано. Я гадаю, що багато держав, які перебувають у політичному й економічному перехідному періоді, зробили свідомий вибір і стали на наш бік. Гадаю, це позитивне явище для всього світу.

Водночас це добре і для окремих країн, оскільки можна позбутися цілої низки проблем, що існували в окремих держав з іншими державами чи в одних структур з іншими. Однак тим країнам, які проявили ініціативу і зробили свій вибір, важливо пам’ятати, що вони не самі в цьому клубі. І тому вони не повинні претендувати на унікальну, виключно на них спрямовану увагу. Усвідомлення цього інколи суперечить завищеним сподіванням окремих країн. Вочевидь, в антитерористичній коаліції необхідно пережити перехідний період, який знівелює такі шорсткості. Усі й кожен зокрема від цього тільки виграють.