СЕРГІЙ ТІГІПКО: «КРАПКИ НАД «І» У ПИТАННІ ЄЕП РОЗСТАВИТЬ ПАРЛАМЕНТ»

Заява, зроблена главою Нацбанку та партії «Трудова Україна» Сергієм Тігіпком про можливість відкликання з уряду міністрів, які виступають проти підписання документів по ЄЕП, ще більше заплутала й без того незрозумілу ситуацію: чи є позиція міністра економіки Валерія Хорошковського виконанням прихованих директив Президента, і якщо так, то чому його одноплемінник Сергій Тігіпко робить подібні заяви? Чи сам Сергій Леонідович так вважає, чи, що не виключено, заяву ним було зачитано на настійну вимогу глави держави, наміри якого, по суті, критикував Хорошковський? Якщо ж позиція Тігіпка щира, то чи збереже в уряді свою посаду міністр економіки, який не завізував навіть рішення Кабміну про підписання документа з однією обмовкою?

У всьому цьому можна дуже довго розбиратися. Питання тільки, чи варто це робити після бійки, у якій, до речі, Хорошковський виглядав дуже достойно, а Тігіпко, по суті... опинився по одну сторону барикад із ним. Інтерв’ю, взяте «ДТ» у лідера «Трудової України», мало за основну мету представити точку зору прибічника всього обсягу зафіксованих договором про ЄЕП зобов’язань. Та виявилося, що Сергій Леонідович і сам далеко не повністю розділяє зміст документа. Втім, ви можете в цьому переконатися особисто.

— Сергію Леонідовичу, дотепер обговорюється ваша заява, яку ви зробили минулого тижня про реальність відкликання зі складу уряду тих міністрів, що потрапили в Кабінет за квотою «Трудової України» й наперекір лінії партії не підтримують ЄЕП. Проте нинішнього тижня в Рівному ви заявили, що митний союз в рамках ЄЕП може суперечити Конституції України. Чим, по суті, підтримали позицію тих міністрів, які вказували на подібні проблеми під час засідання Кабміну. Чи означає це, що конфлікт вичерпаний, чи розбіжності залишилися?

— Хочу підкреслити, що жодного конфлікту не було відпочатку: були просто різні погляди на одне і те ж питання. І це, на мій погляд, — цілком нормальне явище, адже істина народжується в суперечці. Свою заяву політвиконком партії «Трудова Україна» зробив тоді, коли спостерігалися певні хитання Кабінету міністрів, у тому числі Валерія Хорошковського, Дмитра Табачника та Анатолія Мяліци стосовно того, підписувати документи чи ні. Після того, як ми уважно вивчили Договір і Концепцію ЄЕП, сумнівів не залишилося: підписувати треба. Вважаю, що Кабінет міністрів і Верховна Рада зрештою прийняли абсолютно правильне рішення. Документ треба підписати, але ступінь інтеграції України в ЄЕП ми, безумовно, маємо визначити, виходячи зі своїх державних інтересів. Саме про це я і говорив у Рівному. Ці інтереси можуть бути визначені двома моментами: зоною вільної торгівлі (як найнижчим рівнем інтеграції) і митним союзом. Зона вільної торгівлі, про необхідність якої говорять уже давно, дає можливість вільного переміщення товарів власного виробництва. А митний союз забезпечує вільне переміщення імпорту, який перетнув кордони держав — членів ЄЕП. Тому, коли йдеться про митний союз, то припускається необхідність створення наддержавного органу, оскільки чотири парламенти не зможуть оперативно приймати необхідні рішення. З цієї причини певні протиріччя та складнощі, пов’язані з митним союзом, є. Адже якщо ми вступимо в митний союз, то це означатиме, що переговори з СОТ про зближення з Європейським Союзом з багатьох питань вестимуть уже не з Україною, а з наддержавними органами. Тому треба чітко розділяти моменти, які вигідні Україні або ж, навпаки, небажані. До питання треба підходити прагматично, а не керуючись емоціями. І рішення, на мій погляд, було очевидним відпочатку: так, підписувати потрібно, але ми інтегруємося рівно настільки, наскільки це вигідно Україні. Вже сьогодні можна сказати, що ми готові інтегруватися до зони вільної торгівлі.

— Трьох політиків — вас, Пінчука і Хорошковського — прийнято сприймати як однодумців. Між вами і Валерієм Хорошковським виникли на певному етапі протиріччя, а на чиєму боці був Віктор Пінчук?

— Протиріч, повторюю, не було. Комбінація трохи інша. Так, Валерій Іванович мав свою думку. Та для того і потрібна партія, щоб приводити різні погляди до спільного знаменника, знаходити консенсус. Порадившись, члени політвиконкому «Трудової України» прийняли чітке рішення: підписувати документи треба. Партія не підтримує спрощеної постановки зовнішньополітичних завдань за типом «чи-чи». Глобалізація альтернатив не сприймає. В України є інтереси й у ЄС, і в ЄЕП. І якщо нам усім не вистачає розуму для того, щоб мати вигоду й там, і там, то тут треба серйозно задуматися як депутатам, так і членам уряду.

Що ж до Валерія Хорошковського, то він не є членом «Трудової України», а був делегований нами в уряд за квотою партії. Я добре до нього ставлюся і вважаю нормальним, коли в членів партії та у людей, делегованих в уряд чи інші структури, є своя думка. Та в даному випадку рішення було політичним і приймалося колегіально. Тому політвиконком і розставив відкрито всі крапки над «і».

— Вас влаштовує рішення, в підсумку прийняте урядом: підписати документ з обмовкою?

— Думаю, що подібний документ можна було б підписувати без зауважень. Тим паче що його ще має ратифікувати Верховна Рада. А там ще під час обговорення документів дев’ять фракцій, серед них і наша, чітко заявили, що не може бути порушень Конституції.

— Та навіщо Президенту підписувати документ, про який відомо, що він відпочатку суперечить Конституції? Під таким висновком поставили підписи три міністри: Валерій Хорошковський, Костянтин Грищенко та Олександр Лавринович. Адже документ, парафований Миколою Азаровим, чітко припускає створення митного союзу.

— Я в цьому документі такого не побачив. Коли кажуть про те, що ступінь інтеграції визначається самою країною, то стверджувати, що там записаний митний союз, ми не можемо. Для нас, підкреслюю, прийнятний рівень інтеграції — зона вільної торгівлі.

— У визначенні Єдиного економічного простору, яке є в парафованому Азаровим документі, йдеться про об’єднання митних територій, про єдиний тариф. А в концепції ЄЕП визначення зони вільної торгівлі містить у собі всі ознаки митного союзу, про що говорив уряд.

Якщо я вас правильно зрозуміла, ви вважаєте, що останнє слово буде за українським парламентом?

— Навколо ЄЕП надто багато шуму та розмов, тоді як мені здається все гранично зрозумілим. Наше завдання — отримати зону вільної торгівлі, і бажано, без вилучень. Також для України бажано зняти ПДВ з енергоносіїв, які ми імпортуємо з Росії, оскільки висока ціна цього імпорту впливає на собівартість усієї продукції, виробленої в нашій країні. Для цього були підготовлені документи. Напевно підготовлені погано, оскільки у великої кількості людей вони викликають суперечки та різночитання. Та крапку в цьому питанні поставить парламент. Можна було зробити це на рівні Кабінету міністрів, можна було б зробити й на рівні Президента, як свого часу був підписаний СНД із чіткою позицією України. Тепер це доведеться робити Верховній Раді.

— Виходячи з того, що документи були підготовлені неякісно, чи вважаєте ви доцільним збереження Миколи Азарова принаймні на посаді керівника групи високого рівня, яка представляє Україну?

— Я знаю, яким має бути порядок таких переговорів і підготовки подібних документів. Коли йдеться про прийняття документів такого рівня, то обов’язкові директиви, що виробляються всіма зацікавленими міністерствами та відомствами, проводяться численні наради. Я сам усе це робив сотні разів. У цьому процесі виробляється як єдина позиція, так і максимально допустимі межі відступу від неї в той чи інший бік на переговорах. Якщо всього цього не було, а я так розумію, що не було, то я вважаю це помилкою. Якщо ж процедуру було дотримано, але міністерства під час переговорів не відстоювали свої позиції, не загострювали їх, то в цьому випадку Президент і політичні партії, які делегували своїх представників в уряд, мають право запитати і з них, і з Азарова.

— Ви говорите про зону вільної торгівлі як про перший етап. Для створення ж митного союзу необхідно вносити зміни в українську Конституцію. Чи потрібно, на вашу думку, на це йти?

— Я думаю, що поки що нам однозначно доведеться зупинитися на зоні вільної торгівлі. Чому? Нам необхідний час, для того щоб зрозуміти, відкриті чи закриті для нас двері Європейського Союзу. Якщо ми одержимо підтвердження того, що інтеграція в ЄС для нас реальна (а я переконаний, що в цьому питанні все буде залежати від нас), то далі зони вільної торгівлі ми не підемо. Тому що одночасно йти в митний союз з Росією, Казахстаном і Білоруссю, а також у Європейський Союз неможливо. Тобто рішення з приводу такого кроку ми можемо приймати тільки тоді, коли для нього настане час.

— Навіщо створювати ЄЕП із метою отримати зону вільної торгівлі з цими чотирма країнами, коли є угода про зону вільної торгівлі з СНД і двостороння України з Росією? Ні та, ні інша угоди не працюють. Що є гарантією того, що новий документ стане чинним?

— Жодних гарантій ніхто нікому не дає. Йдуть переговори і кожний шукає в них свій інтерес. Росія може розуміти щось своє (і в словах прем’єр-міністра Росії це відчувається), Україна — щось своє. І якщо ми знайдемо точку дотику інтересів, то домовленості виконуватимуться; якщо ні, то кожний залишиться на своїх позиціях.

— Перераховуючи вигоди від угоди, ви назвали зняття ПДВ із російських енергоносіїв. Ви вважаєте, що можна розраховувати тільки на це або ж Росія погодиться поставляти в Україну нафту й газ за внутріросійськими цінами?

— Я думаю, що на такому рівні інтеграції, як зона вільної торгівлі, — це нереально. Необхідно вести мову про відсутність вилучень і винятків. Ми нічого особливого не просимо. А просто вважаємо за необхідне уніфікувати податкове законодавство Росії для того, щоб Україна не була винятком. Адже ми потрапляємо в якийсь третій режим, платячи ПДВ за енергоносії.

— Яким ви бачите механізм, що відстежує рівні інтеграції України в ЄС і ЄЕП? Приміром, візьмемо сферу законодавства: Україна взяла на себе зобов’язання привести законодавче поле у відповідність із полем ЄС, та й у цьому питанні ми відстаємо від графіка. А тут ще як мінімум три країни...

— По зоні вільної торгівлі жодних особливих проблем немає і жодних додаткових рішень приймати не потрібно. Оскільки лише одна ратифікація російським парламентом наявної угоди про зону вільної торгівлі зніме всі питання. Все інше — це питання не сьогоднішнього дня.

— Вас називають одним із кандидатів у президенти. Як ви вважаєте, від Європейського Союзу Україна може отримати чіткий сигнал до виборів або ж, залежно від їхнього результату, — після?

— Вважаю, що все — у руках самих українців. Європейці завжди говорили й будуть у цьому послідовними: проводьте політичні реформи, завершуйте реформи економічні, вам необхідно більше ринку й більше демократії. Я переконаний, що навіть без зближення з Європейським Союзом все це нам самим необхідно, оскільки дотримання цих умов є запорукою стабільного розвитку країни. Ми маємо це зробити для себе, а не для Європейського Союзу, і тому непринципово: буде цей сигнал до чи після. Ми маємо продемонструвати реальні дії в цих напрямах, і найсуттєвішою демонстрацією стануть вибори президента 2004 року, а також підготовка до них. Якщо все пройдемо демократично, нормально, то думаю, що в нас з’явиться шанс. Відповідно до документів ЄС, будь-яка країна Європи може стати членом Європейського Союзу, перешкодою цьому може стати лише відсутність у державі прийнятих у Європі політичних і економічних стандартів.

— Ви братимете участь у боротьбі за пост президента, якими будуть ваші зовнішньополітичні пріоритети?

— От якщо братиму участь, тоді й скажу.