Рефреймінг наміру

У Криму — черговий сплеск проросійських акцій. І пов’язувати це можна з будьчим. І з політичною кризою в країні загалом, і з наслідками поїздки до Севастополя московського мера Ю.Лужкова зокрема. Із запланованим на другу половину березня візитом президента В.Ющенка до Білокам’яної та бажанням політичних маргіналів нагадати про себе, а важкоатлетів, представлених у владі, — переключити настрої народонаселення з тарифного невдоволення на солідарну проросійсько­антинатовську хвилю. Та й просто весна, знаєте. Тому й методи, які застосовуються у прикладній психології, затребувані. Берете стару картинку, вміщуєте її в нову рамку — і життя вже бачиться інакше. Суцільний політичний рефреймінг, за змістом і контекстом.

Кримські есдеки планують провести в усіх містах півострова громадські слухання щодо вступу України до НАТО, у перспективі — проведення референдуму. Нова фішка — мітингуватимуть не серед своїх, запрошують в опоненти місцевих бютівців. З надією на великі медійні ресурси останніх, слід гадати, інакше адресно покликали б рухівців.

Кримські комуністи вийшли на площу на захист свого лідера Леоніда Грача, якого політики-опоненти вимагають притягнути до кримінальної відповідальності за заяви, котрі нібито загрожують територіальній цілісності України. Резонансу ніякого, але тут саме нардеп із парламентської трибуни заявляє, що СБУ за ним стежить. Зовсім непрофесійно, судячи з того, що Грач каже, ніби знає «навіть в обличчя тих спецслужбістів, котрі одержали негласну вказівку стежити за мною і членами моєї сім’ї». Відповідь не забарилася. «Якщо людина хоче підвищити свій рейтинг і свою значущість, вона чомусь відразу заявляє, що за нею стежить СБУ», — сказала прес-секретар відомства Марина Остапенко, спростовуючи заяви Грача.

Наступна «жертва» спецслужби, яка терміново вимагає захисту проросійської громадськості півострова, — московський мер. 21 лютого в Севастополі Юрій Лужков дякував кримчанам за антинатовські акції протесту минулого літа. «Тут, у Криму, дали хороший урок. Ті сили, які нам протидіють, були знову скинуті в море... Кримчани знову здолали ту силу, яка хотіла б укоренитися і хотіла б створити нову напруженість поблизу кордонів Російської Федерації», — говорив Лужков. МЗС України розцінило ці слова як пряме втручання у внутрішні справи іноземної держави, заяви Лужкова про «незаслужені процеси, які відірвали Севастополь від Росії, відірвали Крим від Росії» назвало такими, котрі публічною ставлять під сумнів статусу Криму у складі України.

СБУ, у свою чергу, дійшла висновку, що заяви Лужкова суперечать Конституції України, можуть служити закликом до акцій протесту проти НАТО і призвести, в остаточному підсумку, до масових заворушень. А тому, як повідомила М.Остапенко, СБУ, у взаємодії з МЗС України, бачить необхідність опитати
Ю.Лужкова і визначити дальші заходи реагування — «від заборони в’їзду до адміністративної відповідальності».

Сам Лужков виявив готовність підтвердити свою позицію представникам СБУ і МЗС, підкресливши при цьому, що не вважає свої висловлювання втручанням у внутрішні справи України. Зовнішньополітичне ж відомство РФ висловило «щире здивування» у зв’язку з заявами СБУ і «з жалем» зазначило, що «останнім часом спеціальні служби України дедалі частіше намагаються публічно втручатися в прерогативи компетентних структур, відповідальних за реалізацію зовнішньополітичних зв’язків». «Насправді Ю.Лужков під час перебування в Севастополі у своїх виступах не говорив нічого, що можна було б оцінити як неповагу до українського народу та української держави, і вже тим більше — як втручання у внутрішні справи України», — йдеться у коментарі департаменту інформації і преси МЗС РФ. Продовження, треба думати, буде. І дуже хочеться після цих заяв із Москви подивитися на фінал історії в Києві.

Тим часом севастопольські депутати заговорили про присвоєння пану Лужкову звання почесного громадянина міста й оголосили «народний референдум». Завтра севастопольці дадуть відповідь на запитання, чи підтримують вони курс президента Ющенка на вступ України до НАТО, відновлення зв’язків України з Росією, Білоруссю і Казахстаном у рамках ЄЕП та надання російській мові статусу другої державної. Результати опитування, як заявив глава Севастопольської міськадміністрації С. Куніцин, не матимуть законодавчого характеру, а його проведення нічого, крім «популістського ефекту», не дасть: «Ми розуміємо настрої жителів Севастополя, і результат, у принципі, буде прогнозованим, але необхідно розуміти також і те, що тепер розкручувати політичну спіраль, нагнітати і так гостру ситуацію в країні не слід».

А тут ще зовсім недоречно президент В.Ющенко допоміг сколихнути чутливі до оцінки історії серця, так само як і звиклі до спекуляції на цій темі уми. Ну просто-таки саме час було заявляти про створення музею радянської окупації України — інших проблем у країні немає, особливо в плані її об’єднання і толерантного ставлення її громадян один до одного. На ідею жваво відгукнулися активісти Національного фронту «Севастополь—Крим—Росія» і розгорнули біля паркану постійного представництва президента в автономії експозицію майбутнього пересувного музею «української окупації Криму та анексії Севастополя». Перехо­жим роздавали «аусвайси» — «тимчасове посвідчення жителя окупованої Республіки Крим». У Севастополі депутат від «Російського блоку» Меркулов просить у міськради невеличкий будинок для створення в місті «Музею необандерівської окупації Севастополя», що було б «адекватною відповідною дією на намір президента України». Коротше, на вашу дурість ми відповімо адекватно. І ось уже біля КПП штабу ВМС України хлопчики в чорній уніформі і дідусі в орденах вимагають «негайної капітуляції» українського флоту: «Бандерівський флот має бути виведений із Криму або беззастережно капітулювати. У Севастополі може перебувати тільки Червонопрапорний Чорноморський флот Росії, який є правонаступником СРСР».

І нехай нікого не вводять в оману нечисленність і театральність цих акцій — для телекартинки досить, для цього і затівалися. І в контекст великої політики лягають. Приміром, до заяв заступника міністра закордонних справ РФ Григорія Карасіна, які з’явилися того ж дня, про те, що Україна перешкоджає модернізації Чорномор­ського флоту; що Росія не погодиться на підвищення орендної плати за базування ЧФ у Криму і, головне, що його доля після закінчення терміну дії угоди в 2017 році ще не визначена. «Час, коли треба буде визначатися по суті, ще попереду... І використовувати цей час, на наш погляд, треба не для підштовхування флоту до виходу, а для розв’язання конкретних проблем у дусі зміцнення співробітництва і порозуміння між Росією та Україною. Життя саме розставить усе по своїх місцях», — заявив заступник міністра закордонних справ РФ в інтерв’ю газеті «Красная звезда». Звичайно, російська сторона в останні роки неодноразово посилала виразні сигнали про бажаність пролонгації угоди про базування ЧФ у Севастополі. Проте нині, у рамках вкрай глибокої кризи в українській владі, заяви топ-дипломатів і політиків звучать особливо самовпевнено. І можна собі уявити, як лихоманитиме Крим і Україну, коли це «життя» почне розставляти все і всіх «по місцях».

Незабаром і в Одесі буде весело. Чергові навчання «Сі бриз» вирішено проводити там. І «регіонали» публічно заявляють, що не проти, і мер Гурвіц армію, яка потребує навчань такого роду, підтримав. Але тут у Севастополь прибули «представники Міжнародного молодіжного фронту «ПРОРЫВ» з інших республік», котрі разом з активістами організації з кримських міст ухвалили рішення створити в Одесі «антинатовський комітет самооборони та організувати цілодобову диспетчерську службу в антинатовському штабі в Києві для мобілізації молодіжних сил усієї України». Як там казала прес-секретар СБУ М.Остапенко — «СБУ не КДБ. За людьми просто так не стежить»? Ну не настільки ж, щоб громадяни інших держав створювали формування, схожі на бойові загони. Цитую на підтвердження: «На зборах обговорювалася можливість швидкого розгортання тимчасових таборів цивільної оборони, здатних прийняти на узбережжі максимальну кількість добровольців, і мобілізації населення узбережжя на одночасний вихід у море на своїх плавзасобах у день підходу до берега кораблів НАТО».

Нині ж особливо прикро, що за постановочним майданним і трибунним галасом, який влився в будинки кримчан з телеекранів, на задній план відійшли резонансні справи і негідні дії влади, пов’язані із земельними наділами на узбережжі. Дивна (або, навпаки, — багатозначна?) пауза спостерігається в реакції нового кримського прокурора В.Гальцова на відхилений Радміном автономії протест його попередника на рішення про виділення 120 гектарів землі сільгосппризначення в районі Гурзуфа для будівництва гольф-клубу фірмі, яка має прямий стосунок до видатного «регіонала» А.Пригодського. Якщо позову прокуратури не буде, отже, усе законно? Тоді, можливо, хтось пояснить, яка доля чекає жителів села Партизанське, яке «прирізали» до майбутніх полів?

Як повідомив «ДТ» постійний представник президента в АРК Віктор Шемчук, за дорученням глави держави постпредство зараз вивчає усі «рішення кримської влади щодо масштабного виділення землі. І 120 гектарів у Гурзуфі , і понад сто — у Ленін­ському районі, і 60 гектарів в Орджонікідзе». Зважаючи на те, що ці рішення В.Шемчук мав можливість досконало вивчити на посаді прокурора автономії, є підстави сподіватися, що перевірка не затягнеться. І далі вже два можливі шляхи — позов постпреда до суду (незалежно від реагування прокуратури, як, до речі, й обіцяв, обійнявши нову посаду Шемчук), або президент скористається конституційним правом і призупинить рішення кримського парламенту з одночасним зверненням до Консти­туційного суду. А якщо ні того, ні іншого не станеться, треба буде думати, що згадані наділи лягли в черговий псевдополітичний торг? Універсальний.