ПРИЙОМИ ТА МЕХАНІЗМИ ВПЛИВУ НА ВИБОРИ З БОКУ ВЛАДИ ВІДПРАЦЬОВУЮТЬСЯ

Досвід проведення акцій «Нашої України», виборчих кампаній у регіонах дають підстави стверджувати, що протягом останніх років відбувається активне залучення до політичного процесу силових структур, насамперед органів Міністерства внутрішніх справ (МВС). Відпрацьовуються різні прийоми та механізми, з допомогою яких дискредитуються опозиційні сили, досягаються потрібні результати на виборах, здійснюється тиск на громадську думку, фальсифікуються результати волевиявлення громадян. Усі ці прийоми та механізми можуть бути застосовані й у наступній президентській кампанії.

Блокування з участю структур МВС доступів до місць, де відбуваються політичні акції опозиційних сил. Приклад — форум демократичних сил у м. Біла Церква. Майже всі траси до міста (крім головної Київ—Одеса), були заблоковані автомобілями КАМАЗ, зваленими деревами тощо. У самому місті вулицею з одностороннім рухом, на якій розташоване приміщення, де відбувався форум, організували активний двосторонній автомобільний рух, перекривши всі сусідні вулиці. За ситуацією спостерігав начальник міської служби Державної автомобільної інспекції (ДАІ), полковник МВС. Але коли я підійшов до нього і попросив пояснити, що відбувається, він просто втік.

Двомісячне службове розслідування інциденту в Білій Церкві завершилося висновком, що блокування трас і порушення руху в місті були наслідком випадкового збігу обставин. Але такі ж «випадкові» блокування повторювалися потім у Харкові та в інших містах. Звинувачувати в цьому лише працівників ДАІ не зовсім правильно — вони в таких ситуаціях перебувають не в зоні прийняття рішення, а в зоні виконання. Тобто прийом відпрацьований і, за потреби, будь-яке місто, включаючи Київ, може бути заблоковане так, що жоден автобус до нього не потрапить.

Використання структур МВС для охорони акцій, що проводяться антиопозиційними силами. Прикладів невтручання міліції у відверто провокаційні дії антиопозиційних сил багато. Наприклад, під час уже згаданого форуму демократичних сил у Білій Церкві учасники пікету соціал-демократів (переважно молоді люди віком 18—25 років) з гаслами «Ющенко — американський ставленик» відкрито провокували сутичку з прихильниками «Нашої України», але міліція не втручалася. Подібні ситуації спостерігалися у Криму, у Львові, в інших містах. Мітинги проти акцій «Нашої України» фактично охоронялися підрозділами МВС. Натомість безпеку представників опозиції ніхто не гарантує.

Використання співробітників силових структур і людей, залежних від силових структур, у політичних акціях. Приклад — події у Донецьку. Передові пікети проти «Нашої України» складалися переважно з переодягнених працівників міліції. Це було видно і з виправки, і з дисципліни, і врешті з того, що керував цими пікетами заступник начальника обласного Управління внутрішніх справ (УВС). У Донецьку був зафіксований і такий момент: коли почався мітинг, з’явилася група людей, які насправді відбувають пожиттєвий термін ув’язнення і з яких сформована «спецбригада», що оперативно втручається в будь-яку акцію. Це люди, яким втрачати нічого, але, за умови сумлінного виконання наказу, вони можуть отримати амністію. Місцеві жителі впізнавали таких засуджених, були випадки паніки, людей огортав жах, вони не виключали, що «почнеться різанина». Підтвердити, правда це чи ні, — дуже важко, але я вважаю, що подібні випадки (або чутки) потребують перевірки, і про це треба відкрито говорити.

Використання в політичних акціях приватних охоронних структур. Події у Донецьку засвідчили ще одну, дуже небезпечну тенденцію — залучення до політичних акцій приватних охоронних фірм. Під час акцій у Донецьку співробітники таких фірм («люди в чорному», як їх називають) блокували декілька приміщень. Втручання як керівників обласного УВС, обласного управління Служби безпеки України (СБУ), так і цивільних чиновників високих рангів, викликаних на вимогу депутатів, результатів не мало. Отже, існують цілком силові (у прямому значенні цього слова — певним чином озброєні і відповідно підготовлені) структури поза системою МВС, що знають певний «код», на який реагує будь-яка служба, будь-яка офіційна силова структура. І ці приватні структури є недоторканними. Крім того, позаяк їх співробітники не є співробітниками офіційних силових структур, то вони не несуть жодної відповідальності за законами, що стосуються співробітників МВС, СБУ і т.д., тобто вони вільно і фактично безкарно можуть вдатися до будь-яких дій.

Гадаю, такі структури існують не в кожній області України, адже для утримання та забезпечення їх недоторканності треба мати потужний ресурс, але в окремих областях вони є, і готові взяти «під охорону» і виборчі дільниці, й виборчі штаби політичних опонентів.

Використання міліції для прикриття маніпуляцій на виборчих дільницях та дискредитації суб’єктів громадського контролю. Як приклад, можна навести випадок під час виборів до Дніпропетровської обласної Ради. Разом з одним із кандидатів, його довіреною особою та спостерігачами я відвідав одну з дільниць. Ми пред’явили документи і попросили показати списки виборців. Нам не лише відмовили, але й за участю працівника міліції, присутнього на дільниці, звинуватили в порушенні громадського порядку, хуліганських вчинках у нетверезому стані і т.ін. До комітету Верховної Ради з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради надійшли документи від районного відділення МВС, у яких викладена ця міліцейська версія. Як з’ясувалося, це був лише перший приклад, коли депутатів намагалися дискредитували таким чином. Надалі подібні історії повторювалися неодноразово.

Увечері того ж дня надійшла інформація, що протоколи та бюлетені доставляють не до територіальних виборчих комісій, а до райвиконкомів, де протоколи переписуються. Ми поїхали до Бабушкінського райвиконкому, але доступ до нього був заблокований озброєним автоматами спецпідрозділом, нас не пропустили до приміщення, аргументуючи це вимогами безпеки в контексті боротьби з тероризмом. Невдовзі така сама ситуація повторилася в Донецьку. Як і в Дніпропетровську, міліція (а можливо, і спецпідрозділи) блокувала приміщення райвиконкомів, до яких доставлялися протоколи та бюлетені.

Повторюваність ситуацій доводить, що ми маємо справу з відпрацьованими прийомами та механізмами. Працівники міліції підготовлені, вони знають, що порушується закон, і фактично прикривають ці порушення, вони готові в будь-який момент і будь-якими засобами захистити доступ до офіційних документів. Не виключено, що ці прийоми будуть використані проти депутатів, журналістів, спостерігачів — усіх, хто має забезпечити громадський контроль над перебігом президентських виборів.