Портфельні інвестиції

«Антикризове» форматування законодавчої влади, у разі підтримки президентом В.Ющенком, уже наступного тижня може завершитися створенням «антикризового» уряду. Якщо рішення про розпуск парламенту не буде прийнято, найближчий вівторок перетвориться на ярмарок марнославства для десятків політиків нової коаліції, котрі претендують на свою вотчину у виконавчій владі. Отже, куди підуть портфелі?

Відразу зазначимо, персональний розподіл посад по конкретних людях у Партії регіонів ще не здійснювався й усі витікання в пресу з іменами ймовірних майбутніх міністрів залишаються не більше як версіями певних груп впливу.

Наразі коаліція уклала неформальну угоду про розподіл квот у владі, на які претендує кожен із учасників. Найбільша ясність присутня у визначенні статусу й місця комуністів і соціалістів.

За згодою, Комуністична партія отримує два міністерства — аграрної політики та промислової політики. Хто їх очолить — остаточного рішення ще немає, проте не виключено, що С.Гуренко може спробувати повернутися на високі державні посади. Також комуністам відійдуть три парламентські комітети. Швидше за все, Леонід Грач одержить комітет з прав людини і міжнаціональних відносин, а Петро Цибенко — комітет у справах ветеранів і інвалідів. Петро Симоненко залишиться на посаді глави парламентської фракції. Можливість виходу комуністів із «антикризової» коаліції зберігається тільки в тому разі, якщо в уряд увійде «Наша Україна». Комітети КПУ в цьому разі лишить за собою, а от від міністерських крісел може відмовитися, при цьому не полишаючи лави парламентської коаліції. Рінат Леонідович знаходить вагомі аргументи для Петра Миколайовича, які дозволяють комуністам миритися з дрібними уколами своєму самолюбству. (Узагалі останні події, завдяки широкій підтримці паном Ахметовим лівих партій, дозволяють йому претендувати на лаври Сави Морозова наших днів.)

Соціалісти в уряді отримають три міністерські портфелі. Міністерство освіти залишиться за С.Ніколаєнком, Фонд держмайна — за В.Семенюк, а от могутнє Міністерство транспорту і зв’язку, швидше за все, одержить М.Рудьковський. Ця квота за будь-яких варіантів перетасування коаліції не змінюватиметься. Також соціалісти отримають низку парламентських комітетів — до шести, зокрема з іноземних справ — для Віталія Шибка та промислової політики — для Сергія Матвієнкова.

Нині на прохання керівництва «Нашої України» (таку ініціативу виявив, зокрема, Р.Безсмертний) процес офіційного розподілу парламентських комітетів коаліцією припинено до вівторка. У цей день коаліція в кожному разі має намір завершити процедуру. Двері для «Нашої України» буде відчинено, ясна річ, і надалі, проте до 18 липня в пакеті пропонованих посад зберігатиметься і великий вибір комітетів. Наразі ж, на думку джерел «ДТ», відчутна частина фракції «Наша Україна» схиляється до варіанта переходу в опозицію з отриманням належних їй парламентських комітетів.

На даний момент «Нашій Україні» пропонують ті самі одинадцять комітетів і одну комісію, які були закріплені за квотою опозиції ще першим складом парламентської коаліції. Це комітети з законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності; безпеки й оборони; європейської інтеграції; будівництва; аграрної політики; екології; охорони здоров’я; культури й духовності; сім’ї і молоді; свободи слова, соціальної політики, а також контрольна комісія з питань приватизації. Для «НУ» приберігають і посаду віце-спікера.

Утім, ця опозиційна квота може бути змінена, якщо «НУ» вирішить-таки піти у владу. Тоді її квоту комітетів приведуть у відповідність із профілем отриманих портфелів у виконавчій владі.

Отож говорити про завершення процесу розподілу парламентських комітетів поки не доводиться. Тим паче що, за даними низки джерел, фракція БЮТ також веде переговори про одержання кількох ключових комітетів на випадок, якщо Ющенко не розпускатиме парламент і виникне необхідність організовувати свою роботу в опозиції. Аби змовкли сирени, БЮТ може зажадати один із найважливіших комітетів — з фінансів і банківської діяльності.

Партія регіонів до керівництва парламентськими комітетами ставиться без належного пієтету, і цілком може використовувати їх як розмінну монету. ПРУ наразі твердо має намір залишити під своїм контролем тільки один, але найвпливовіший, комітет ВР — бюджетний.

Шахівницю квоти ПРУ в уряді за іменами детально не розписано, оскільки в коаліції залишаються великі надії вмовити «Нашу Україну» стати союзниками. Тому верхівці «НУ» пропонують найширший пакет посад, починаючи з посади першого віце-прем’єра. За даними деяких джерел, близьких до переговорного процесу, може розглядатися навіть варіант із збільшенням кількості галузевих віце-прем’єрів. Попри природні наміри, приміром А.Клюєва, одержати віце-прем’єра з енергетики, В.Янукович і Р.Ахметов готові поділитися портфелями навіть у цих прибуткових секторах, аби спокусити друзів президента взаємовигідним альянсом. Янукович переконаний: хоч би хто прийшов працювати в його Кабмін, він усіх зуміє тримати в кулаку (бодай із допомогою кулака). «Донецькі» прагматично готові забезпечити хорошими посадами всіх переговірників «Нашої України» від кожної фракційної групи. Розрахунок робиться на дедалі нижчу керованість фракції «НУ» із Банкової. Авторитет Ющенка впав у його власній партії настільки низько, що лідери груп упливу, не надто соромлячись, ведуть автономні переговори з «регіоналами». Найкомпроміснішу позицію до ПРУ займає група діючого в.о. прем’єр-міністра Ю.Єханурова.

Усі ці поступки робляться заради одного — підтримки кандидатури Януковича на посаду прем’єр-міністра. Важка дилема стоїть перед «НУ» — перевибори означатимуть організаційне самогубство партії, більша частина електорату якої, у разі радикального сценарію, підтримає Тимошенко. Але союз із Януковичем стане «відкладеною смертю» — це буде самогубство іміджеве. Тому варіант тихого опонування в парламентському тиховодді, мабуть, не найгірший. Він дозволяє виграти час, аби вибрати чіткішу стратегію на майбутнє для партії, в якої, як і раніше, відсутній лідер і немає провідного центру прийняття рішень. Цікаво, що, попри риторику президента, котрий начебто грозиться швидким розпуском ВР, «НУ» зовсім не поспішає розгортати виборчу кампанію. Обласними штабами ходять чутки й директиви, але наказу та плану дій немає. Більше того, коли БЮТ підтверджує свою готовність йти на вибори з допомогою розгортання акцій протесту й часткової мобілізації обласних штабів, «НУ» у масових акціях у Києві жодної участі не бере. Сумний парадокс для Ющенка — у Києві під Верховною Радою немає помаранчевих прапорів, — лише БЮТ, ПР, СПУ...

Частина «Нашої України» могла б і нині піти на домовленості з ПР, але кандидатура Януковича, звісно, не може влаштувати недавніх послідовників революції на Майдані. Жодних поступок у питанні прем’єрства ані сам Янукович, ані його alter ego Ахметов не мають наміру робити. «Любі друзі та подруги», котрі рік тому, певне, цілком безкорисливо влаштовували Ахметову аудієнції на Банковій, відмазували господаря «СКМ», «Люксу», друга Б.Колесникова від слідчих прокуратури й міліції, нині принижено вимолюють у переможця право зберегти обличчя для глави держави. Немезіда... Усі ці розмови на користь бідних. Янукович і Ахметов поступатися не мають наміру і не змінюватимуть Януковича на толерантніших М.Азарова, О.Гайдука, будь-яких інших запропонованих кандидатів. ПРУ упевнена в своїй силі, оскільки гадає, що в разі розпуску парламенту повторні вибори спричинять зниження явки в Західній і Центральній Україні, і посилення мобілізації електорату в базових областях. Саме висування Януковича для ПРУ — це цілковитий іміджевий реванш і демонстрація сили, якій президент, дискредитувавши себе в очах більшої частини політичної еліти, нічого протиставити не може.

Цікаве зауваження: керівництво ПРУ в організаційному відношенні нині показує високу ефективність. Етап суперечностей Клюєва й Ахметова залишився далеко позаду. Сьогодні люди, котрі позиціонували себе як оточення Януковича, і завжди домінуюча група Ахметова діють як одна команда. Клюєв зайняв роль головного організатора, скарбника партійних заходів. Янукович і Ахметов де-факто є головними переговірниками та працюють у тандемі («Я все правильно сказав, Вікторе Федоровичу?» — завжди чемно запитує Ахметов, озвучуючи позицію ПРУ на переговорах.) Зросла ефективність управління помітна на прикладі організації масових акцій під парламентом. Парадокс, але БЮТ під час відсутності М.Бродського показав у Києві значно меншу спритність.

Хоч як це сумно, але факт очевидний — вплив «донецьких» зростає у владі аж ніяк не через перевагу ідеології чи зростання популярності в суспільстві, а через централізованіше й компетентніше політичне керівництво. І через менш ефективну роботу партій, які призабули, що громадянський подвиг Майдану і прихильність до цивілізованого демократичного вибору не можуть замінити собою дефіцит кваліфікованого менеджменту й політичної волі.