ПЕРША ЖЕРТВА ТУЗЛИ

Услід за представниками МО, які презентували свої «здібності» з допомогою ракет, що залітають у житлові будинки і збивають цивільні літаки, девіз: «Бий своїх, щоб чужі боялися!» достойно підхопили українські прикордонники. З усіма подальшими наслідками — приховуванням інформації про пригоду, тиском на тих, хто знав, що сталося, тощо. Природно, всі ці дії супроводжувалися «правильними» словами про імідж України, який може постраждати в очах громадськості — як світової, так і власної, після того, як вона дізнається: воєнних дій у районі острова Тузла ще немає, а жертви конфлікту вже є...

У понеділок пополудні бригада водолазів ТОВ «Кримпідводсервіс» із Керчі переставляла якір ліхтера неподалік острова. Про те, що ця робота проводитиметься, заздалегідь оповістили відповідні служби, а безпосередньо навколо місця занурення водолазів виставили буї. Чому їх не помітив український прикордонний катер, досі незрозуміло. Зрозуміло одне — водолаза, який працював на глибині півтора метра, розірвало на шматки. Його останки поховали в середу у Севастополі...

Але про трагедію ніхто не повинен був дізнатися! Весь цей час зацікавлена сторона психологічно обробляла тих, хто знав про подію, намагаючись не допустити просочування інформації, яка чітко засвідчувала: на прикордонному мундирі з’явилася велика пляма. Родичам загиблого, за словами його колег, обіцяно грошову компенсацію за мовчання, і слід віддати належне тим, хто обіцяв: гроші сім’я одержала... Інші за мовчанку повинні отримати можливість працювати й далі на своїх посадах, бо інакше їм було обіцяно довести, що водолазні роботи проводилися з порушенням техніки безпеки...

Начальник прес-служби Державного комітету з питань охорони Державного кордону України на запитання, що сталося, заявив: нічого з розказаного вище не було взагалі. Водночас заступник начальника штабу Кримського відділення МНС Ігор Мельничук, якому підпорядковуються водолази, повідомив, що не може ні підтвердити, ні спростувати цю інформацію...