Останнє американське попередження

З надійних джерел в американських політичних колах стало відомо, що 15 вересня до палати представників США конгресменом Даной Рорбахером був внесений документ із цікавою назвою «Акт про українську демократію і чесні вибори — 2004». Нагадаємо, що останніми місяцями в нашій країні побували відразу кілька делегацій, в які входили як чинні, так і колишні американські конгресмени. Наскільки відомо, близьке знайомство з суворими реаліями передвиборної президентської кампанії в Україні й стало спонукальним мотивом для появи проекту, зареєстрованого під №5102.

Розгляд і прийняття цього документа, зрозуміло, не завершиться до президентських виборів. Проте сам факт внесення досить жорсткого законопроекту, симптоматичний. Оскільки він передбачає не лише санкції щодо нашої країни, а й персональні санкції для широкого кола українських чиновників і політиків. Механізм тиску буде запущений у тому випадку, якщо добровільно взяті на себе Україною міжнародні зобов’язання з проведення чесних і справедливих виборів так і залишаться голослівними деклараціями. Це є більш ніж серйозним попереджувальним сигналом для українського режиму влади. Сигналом, про який давно говорили і який віднедавна у Києві перестали очікувати.

Зазначений законопроект невеликий за обсягом (що взагалі характерно для американських нормативних актів) і жорсткий за формою (що віднедавна характерно для документів, які стосуються України). У констатованій частині, крім іншого, вказується, що «нинішня влада в Україні, очолювана Президентом Леонідом Кучмою і прем’єр-міністром Віктором Януковичем (...) переслідує незалежні засоби масової інформації, активно душить свободу слова, забороняє доступ опозиційних кандидатів до публічних місць для зустрічі з виборцями». У документі нагадується: президентські вибори-99, референдум-2000, парламентська кампанія-2002, а також недавні довибори в Раду й вибори мерів (включаючи вибори міського голови в Мукачевому) ОБСЄ і низкою інших організацій визнані недемократичними. Далі слідує довгий перелік порушень, зафіксованих міжнародними спостерігачами.

У статті 3 законопроекту від імені Конгресу США висловлюється підтримка демократичним, вільним і чесним виборам і європейським курсам України. Після чого автори документа вимагають від верховної української влади «припинити переслідування політичних опонентів і незалежних журналістів, припинити залякування людей, що намагаються реалізувати своє право на свободу слова і зборів».

У законопроекті міститься заклик до Президента Кучми та прем’єра Януковича — «припинити відкрите, грубе й неприпустиме порушення відповідних зобов’язань у рамках ОБСЄ, що стосуються прав людини, і поважати основні свободи». Американські конгресмени закликають український уряд «вирішити тривалу конституційну й політичну кризу шляхом забезпечення:

— вільних, чесних і прозорих президентських виборів 2004 року;

— реального доступу політичної опозиції до контрольованих державою засобів масової інформації, включаючи доступ до друкарень;

— безперешкодного доступу політичної опозиції до публічних залів та інших місць, де проходять зустрічі з виборцями;

— зміни виборчого процесу відповідно до норм ОБСЄ;

— повної свободи для міжнародних спостерігачів під час моніторингу виборів і підрахунку голосів на місцевому, обласному й національному рівнях».

Автори документа рекомендують президенту США координувати свої кроки щодо України з керівництвом інших країн, зокрема, європейських. У випадку введення санкцій, главу американської адміністрації закликають, у міру можливості, «стимулювати інші країни до здійснення таких самих дій».

Найбільший інтерес викликають положення, сформульовані в 5-й статті законопроекту, із красномовною назвою «Санкції проти українського уряду». Зауважимо, що слово «уряд» тут ужитий як дослівний переклад англійського слова «government». Проте з політико-правової точки зору синонімом цього терміна мало б виступати слово «влада». Тому що йдеться про санкції проти посадових осіб, які представляють усі гілки влади української держави.

Отже, у випадку, якщо описаний нами акт набуде юридичної чинності й глава американської адміністрації переконається, що українська влада не дотримала взяті на себе зобов’язання, президент США має право на застосування певних санкцій. Зокрема, він «має віддати розпорядження про заборону на в’їзд у Сполучені Штати Америки будь-якому іноземцю, якщо він:

— вища посадова особа чинної влади України;

— дружина, чоловік, неповнолітня дитина чи довірена особа зазначеної особи».

Трохи про дефініції. У законопроекті міститься докладна розшифровка терміна «вища посадова особа». Під ним мають на увазі, що це:

« — Президент, прем’єр-міністр, віце-прем’єри, міністри, глави та члени державних комітетів (включно з Центральною виборчою комісією й місцевими виборчими комісіями);

— депутати парламенту, працівники адміністрації Президента, глава Служби безпеки, Державної податкової адміністрації, Державної митної служби;

— будь-які представники влади, які особисто причетні до порушення свобод і перешкоджали проведенню вільних, чесних і прозорих виборів в Україні, включаючи суддів, працівників правоохоронних органів, прокурорів, глав обласних державних адміністрацій і мерів;

— будь-які інші особи, визначені держсекретарем США, які займалися розробкою політики й здійсненням діяльності, що суперечить міжнародно-визнаним правам людини, а також вільним, чесним і прозорим виборчим стандартам».

Крім заборони на в’їзд до Сполучених Штатів, автори законопроекту пропонують застосовувати до осіб, причетних до порушень прав і свобод в Україні, такі заходи:

— конфіскацію майна в Сполучених Штатах;

— закриття рахунків і арешт коштів, що знаходяться на них;

— заборону на одержання позик, кредитів та інших видів фінансової допомоги.

Припускається, що «президент США має віддати розпорядження підрозділу Міністерства фінансів з контролю над іноземним майном про визначення та конфіскацію особистого майна, а також коштів, що знаходяться на особистих рахунках у США, отриманих нечесним чи незаконним шляхом, що належать посадовим особам України, їхнім чоловікам чи дружинам, неповнолітнім дітям чи їхнім довіреним особам».

Президент США має право розпорядитися заборонити «будь-якому агентству в США, включаючи Експортно-імпортний банк і Корпорацію приватних іноземних інвестицій, надавати будь-який кредит, кредитну гарантію, страховий поліс чи будь-яку іншу фінансову допомогу уряду України». Виняток зроблений лише для гуманітарної допомоги, а також для сільськогосподарських товарів і медикаментів. Крім того, у випадку введення проти України санкцій Агентству США з торгівлі та розвитку заборонено надавати будь-які кошти для будь-якої діяльності цього агентства в Україні.

Передбачається, що після прийняття акта міністр фінансів рекомендує «виконавчим директорам усіх відповідних міжнародних фінансових організацій, членом яких є США, голосувати проти продовження будь-якого кредитування, подання будь-якої фінансової чи технічної допомоги, а також гранту для уряду України».

Передбачено й періодичне складання спеціальних звітів, у яких міститиметься інформація про:

— особисте майно та банківські рахунки нинішнього Президента, прем’єр-міністра та інших вищих посадових осіб України, що перебувають у США та інших державах, якщо було визначено, що це майно й кошти на рахунках отримані нечесним чи незаконним шляхом, а також про всі дії в Сполучених Штатах Америки, здійсненні для розслідування та конфіскації цього майна і коштів на рахунках, для стимулювання інших держав до подібних дій;

— про продаж чи постачання зброї або збройових технологій з України до будь-якої іншої держави, чий уряд за визначенням Держсекретаря (...) постійно надавав підтримку міжнародному тероризму;

— про характер товарів, послуг, кредитів тощо, отриманих Україною в обмін на зброю та військові технології.

Відмовитися від застосування подібних методів впливу на українську владу глава американської адміністрації має право лише в тому випадку, якщо «новий президент України, обраний у листопаді 2004 року під час виборів уникнув зловживань і порушень (...) і пообіцяв провести вільні, чесні та прозорі вибори до парламенту в березні 2006 року».

Віддамо належне поінформованості американських конгресменів, переконаних у тому, що для виявлення переможця кампанії-2004 буде потрібний другий тур. І оцінимо ступінь їхнього роздратування тим, що відбувається в Україні.

Після появи цього проекту Банкова майже точно організує кампанію «всенародного протесту проти втручання США в наші внутрішні справи». Проте хто змушував українську владу брати на себе зобов’язання дотримуватися цивілізованих норм політичної поведінки?

Проект «5102» (на наш погляд) — не стільки локальний факт законотворчості, скільки реакція політичних кіл у Вашингтоні на невідповідність слів і справ української влади. А ще — визнання неефективності численних ритуальних закликів до офіційного Києва.