ОСНОВНІ СОЮЗНИКИ ПОЛІТИКІВ І БІЗНЕСМЕНІВ, ЯКІ ПРАГНУТЬ ГРАТИ ЗА ЧЕСНИМИ І НОРМАЛЬНИМИ ПРАВИЛАМИ, — ЖУРНАЛІСТИ ТА ЮРИСТИ

Сьогодні силові структури втягнуті як в економічні відносини, так і політичні процеси в країні. Це взаємозалежно: якщо силовики нелегітимно (а тільки так це і можливо) втягнуті в бізнес, то вони не можуть бути вільні і незалежні від впливу політичних сил. Вони вимушені служити чинній владі — тим, хто її представляє і кому вона протегує, а не закону, який зобов’язані захищати і якого зобов’язані дотримуватися. Але якщо їхній бізнес незаконний, то про який захист ними закону може йти мова?

Я вважаю, що головна причина саме в цьому: представники силових структур стали суб’єктами бізнесу, у їхніх руках зібралася достатня кількість грошей, і вони хочуть зробити їх капіталом — вкласти в підприємства, отримувати прибуток. Користуючись службовим становищем, вони легко організовують тиск на вподобану легальну компанію і роблять її власникам «пропозицію, від якої не можна відмовитися», тобто пропозицію про продаж певної кількості акцій за певною ціною. Так над компанією встановлюється прямий контроль силовиків. Ці люди, «бізнесмени» від силових структур — перші противники прозорих правил гри як у бізнесі, так і в політиці. Їм не потрібен ні новий Податковий кодекс, ні інші закони, що встановлюють нормальні конкурентні, ринкові відносини.

З іншого боку, низові та середні ланки силових структур соціально не забезпечені і не захищені, їхні зарплати мізерні, їх буквально підштовхують до хабарів і зловживань, цинічно використовуючи і нагнітаючи заздрість до успішних бізнесменів. Так знімається властивий будь-якій нормальній людині психологічний бар’єр перед приниженням іншої, перед порушенням закону, зневажанням права.

Задля справедливості треба сказати, що чимало осіб у силових структурах — це люди, не пов’язані ні з бізнесом, ні з корупцією, але вони зобов’язані виконувати наказ — і виконують його, просто боючись втратити роботу.

Все це дозволяє владі і наближеним до неї бізнес- і політичним групам використовувати силовиків як для тиску на бізнес-конкурентів (і в комерційному, і в політичному плані), так і для зриву акцій політичних опонентів, їхньої дискредитації.

Для тиску на бізнесменів, які підтримують опозицію, використовується, наприклад, порушення кримінальної справи з будь-якого незначного приводу чи без приводу, на підставі лише дуже вільного тлумачення якогось закону чи підзаконного акта. Порушення кримінальної справи дозволяє вилучати документи, блокувати рахунки і, в остаточному підсумку, — паралізувати роботу підприємства і змусити власника його продати. Так, за участі податкової інспекції, на замовлення з Києва та Донецька зараз скуповуються підприємства у Львові.

Найбільш показові приклади використання силовиків у політичних акціях — події в Донецьку, Сумах, Мукачевому. В усіх цих подіях міліція не охороняла громадський порядок, а прикривала людей, які провокували сутички, відкрито били прибічників опозиції, журналістів, тих, хто вів зйомку подій. Зокрема, у Донецьку міліція фактично «охороняла» побиття депутатів фракції «Наша Україна» працівниками приватної охоронної фірми; на міліцейській хвилі передавалися накази про перекидання бойовиків: козаків і так званих відморожених — людей, які офіційно перебувають у розшуку чи під слідством за підозрою у скоєнні тяжких злочинів.

Чи існують способи протистояти втручанню силовиків у бізнес і політичні акції? Безсумнівно. Перший і головний — гласність, другий — знання і застосування закону. Порушники закону бояться бути відкрито викритими в цьому, бо вони не впевнені, що нинішня ситуація беззаконня збережеться надовго, вони бояться гласності і відповідальності. Я переконувався в цьому багато разів — за наявності телекамер, у присутності журналістів, адвокатів представники силових структур хоча б формально, але дотримуються закону. Більше того, часто досить тільки проявити знання закону, зажадати документи, посвідчення, прізвища — і вже це стримує запопадливість силовиків.

Тому основні союзники політиків і бізнесменів, які прагнуть грати за чесними і нормальними правилами, — журналісти та юристи. Необхідно максимально документувати, знімати і робити надбанням громадськості всі факти порушення закону представниками силових структур, участі (чи байдужості) силовиків у політичних акціях. Необхідно звертати увагу на те, що вони можуть бути притягнуті до відповідальності.

Гадаю, вони й самі це розуміють. Тому в міру наближення виборів ми, можливо, будемо спостерігати два взаємовиключні процеси. З одного боку, влада активізуватиме використання силовиків, готуватиме, можливо, спецпідрозділи, наприклад із контрактників, для придушення масових акцій, психологічного впливу на виборців тощо. З іншого боку — силовики будуть усе менш готові виконувати протизаконні накази, прагнутимуть зберігати нейтралітет. Вони розуміють, що життя сьогодні не закінчується, а завтра можуть бути встановлені інші правила.