Нерозквітлі гвоздики революції

Сьогодні вже можна однозначно стверджувати, що революція помаранчевих гвоздик, яку так боялася влада Азербайджану, не відбудеться. Режим президента Ільхама Алієва вистояв: парламентські вибори закінчилися мирно й без будь-яких неприємних несподіванок для влади. За попередніми даними, пропрезидентська партія «Єні Азербайджан» («Новий Азербайджан») отримала в міллі меджлісі (місцевому парламенті) більшість — 63 із 125 місць. Ще близько сорока мандатів у незалежних кандидатів, багатьох із яких підтримує влада. Від провідного опозиційного блоку «Азадлиг» («Свобода») до парламенту пройшло лише шість чоловік. Утім, справи опозиції можуть дещо поліпшитися: за неофіційною інформацією, Центрвиборчком готовий переглянути результати голосування в двадцяти округах. У результаті опозиція в міллі меджлісі може прирости ще енною кількістю мандатів. Однак на більше їй розраховувати не доводиться. Супротивникам режиму Ільхама Алієва, який декларує конституційний шлях отримання влади, доведеться чекати наступних виборів, щоб здійснити задумане...

Сила спокуси адмінресурсом

В Азербайджані, країні з президентською формою правління, парламент не відіграє серйозної ролі в політичному житті. Однак міжнародне співтовариство уважно спостерігало за перипетіями виборчої кампанії та голосування. Інтерес був пов’язаний не лише з демократичними революціями на пострадянському просторі. Відсутність чи наявність у міллі меджлісі великої кількості представників опозиції показало б, яким шляхом рухається ця країна: стає на шлях лібералізації чи остаточно перетворюється на нафтову олігархічну республіку. У світі, як і в самому Азербайджані, демократичні сили передусім очікували, що ці вибори продемонструють готовність президента Ільхама Алієва і його команди співпрацювати з опозицією та відмовитися від практики політичних переслідувань. Нагадаємо, що в парламенті попереднього скликання, обраному ще за часів Гейдара Алієва, опозицію представляли лише чотири чоловіки. А вибори тоді відбулися з великими порушеннями.

Надії не були безпідставними. Ільхам Алієв останнім часом доклав багато зусиль до поліпшення власного іміджу в очах світового співтовариства. Досить сказати, що без проблем пройшла реєстрація кандидатів у парламент. Були зареєстровані навіть такі опоненти алієвського режиму, як екс-спікер парламенту Расул Гулієв і перший президент незалежного Азербайджану Аяз Муталібов, які вже котрий рік живуть в еміграції. Владою були дозволені мітинги та демонстрації. Слідуючи рекомендаціям ОБСЄ, Баку прийняв рішення позначати невидимим чорнилом пальці виборців, щоб запобігти шахрайству в процесі голосування. Нарешті, було знято заборону на допуск до моніторингу виборів неурядових організацій, які фінансуються
з-за кордону. А сам Алієв неодноразово обіцяв, що вибори в країні будуть вільними й прозорими.

До того ж сама ситуація складалася для влади досить сприятливо. Так, більшість опитувань громадської думки демонстрували, що симпатії більшості азербайджанців на боці партії влади. При тому, що рівень життя в країні не задовольняє населення, традиційно налаштовані виборці готові були й далі підтримувати Ільхама Алієва, який уособлює «Єні Азербайджан». Популярність же представників опозиції в азербайджанців не настільки висока. Багато в чому через те, що чимало їх дискредитували себе, коли на початку дев’яностих були при владі. Саме тоді Азербайджан програв війну Вірменії за Нагірний Карабах...

Рейтинг партії влади підняв і арешт кількох високопоставлених чиновників, яких звинуватили в зв’язках з опальним опозиціонером Расулом Гулієвим і підготовці державного перевороту. Чи це було насправді змовою, чи банальною боротьбою всередині правлячої еліти за перерозподіл національних багатств, але арешт корумпованих чиновників послужив непоганою рекламою для «Єні Азербайджан». Отже, партія влади перемогла б на парламентських виборах і без фальсифікацій.

І все-таки влада не змогла уникнути спокуси. Можливо, тому що в її надрах переважав страх втратити контроль над ситуацією в країні, де готовність до діалогу можуть розцінити як слабкість лідера. Представники блоку «Азадлиг», до якого входять такі опозиційні партії, як «Мусават», Народний фронт і Демократична партія, під час голосування зафіксували понад 27 тисяч порушень. Були зареєстровані випадки, коли виборцям не ставили спеціальним чорнилом маркірування на пальці, підкуповували громадян, а також зареєстровано понад тисячі фактів масового вкидання бюлетенів. Опозиція стверджує, що порушення носять системний характер і вплинули на результати виборів.

«Блок «Азадлиг» заявляє, що не визнає результатів парламентських виборів і виступає за проведення повторного голосування. З цією метою блок проведе мирну й рішучу боротьбу», — каже лідер партії «Мусават» Іса Гамбар. До цих протестів вирішив приєднатися і блок «Єні сіясет» («Нова політика»), до якого входять Партія національної незалежності, соціал-демократи, а також Партія національного руху.

У своєму прес-релізі Бюро по демократичних інститутах і правах людини (БДІПЛ) ОБСЄ зазначає, що вибори в Азербайджані не відповідали демократичним стандартам. «Мені та моїм колегам гірко повідомляти, що відзначений прогрес був підірваний істотними недоліками під час підрахунку бюлетенів», — заявив Елсі Хастінгс, президент Парламентської асамблеї ОБСЄ і координатор місії короткострокових спостерігачів. Подібна оцінка євроатлантичної організації в очах міжнародного співтовариства підтверджує обвинувачення опозиції та підриває довіру до заяв влади.

Не випадково російська дипломатія, яка підтримує існуючі недемократичні режими на пострадянському просторі, знову покритикувала ОБСЄ і принципи діяльності її місій спостереження за виборами. Та навіть з урахуванням такого козиря, як оцінка ОБСЄ, малоймовірно, що опозиція доб’ється своєї заявленої мети — анулювання результатів голосування і проведення повторних виборів. І для цього є безліч причин.

Вибори з присмаком чорного золота

Азербайджанська влада також не сиділа склавши руки, і задовго до дня голосування почала досить ефективні попереджувальні заходи: опозиції заборонили перед виборами проводити мітинги на центральних площах столиці, а такий популярний політик, як лідер Демократичної партії Расул Гулієв так і не зміг прилетіти в Азербайджан через загрозу арешту. Та й влада нині не та, що була 2003 року, коли Ільхам Алієв приймав у свого помираючого батька кермо правління: попри все, сьогодні президент контролює ситуацію, а сили безпеки лояльні до нього. Свідчення цього — арешт високопоставлених чиновників уряду, серед яких опинився колишній міністр економічного розвитку Фархад Алієв, один із найбагатших людей країни. До речі, ці арешти представників правлячої еліти налякали ще й тих, хто міг і хотів підтримати опозицію на виборах.

PR-акції навколо запуску в дію нафтопроводу Баку—Тбілісі—Джейхан дали владі серйозний козир у передвиборній агітації: із його запровадженням команда Алієва пов’язує економічне процвітання Азербайджану. Опозиція ж, крім гасел, так нічого і не змогла запропонувати виборцям. Минулої середи після отриманого від влади дозволу на площі Гелебе (Перемоги) пройшов перший мітинг на знак протесту проти фальсифікації результатів виборів. За різними даними, на площі, оточеною поліцією, було близько 10—15 тисяч прибічників опозиції. І це в політично активному Баку, де, за неофіційними даними, проживає близько 40% населення країни! Вочевидь, лідери опозиції розраховували на зовсім інше. Цифри свідчать про те, що азербайджанці сьогодні пасивні в політичному житті країни. І не слід забувати, що в нинішніх виборах взяло участь усього 46,8% населення. Отже, малоймовірно, що наступний мітинг, призначений на сьогодні, збере більшу кількість прибічників опозиції.

Це внутрішні причини, через які опозиції не вдалося домогтися поставленої мети. З іншого боку, треба мати на увазі, що в урядів країн Європейського Союзу і Сполучених Штатів відсутнє бажання йти на конфронтацію з Баку. Адже саме дії трансатлантичного співтовариства серйозно допомогли опозиції в Україні та Грузії при відстоюванні права на вільні і чесні вибори.

Азербайджан має для Вашингтона стратегічне значення. По-перше, через те, що ця південно-кавказька країна володіє нафтою, і американські нафтові компанії беруть участь у розробці каспійських родовищ. Ці компанії зацікавлені в її стабільності. Навіть якщо біля влади в Азербайджані стоятимуть люди, які фальсифікують вибори. Так само як улаштовує така ситуація і країни Європейського Союзу — основних споживачів чорного золота, яке, як планується, піде нафтопроводом Баку—Тбілісі—Джейхан на початку наступного року. Важливу роль відіграє також і те, що Азербайджан межує з теократичним Іраном, із яким у Сполучених Штатів не складаються відносини ось уже чверть століття.

Крім того, Азербайджан активний учасник кампанії по боротьбі з міжнародним тероризмом. Влада не тільки послала азербайджанський контингент в Ірак. У Баку також створено командний пункт для спостереження і перехоплення підозрілих суден, на борту яких може знаходитися зброя масового ураження. Планується створення на території Азербайджану й американської військової бази. Крім цього існує і російський чинник: жорстка позиція Заходу може призвести до того, що Ільхам Алієв розпочне політику зближення з Росією, як це, наприклад, сталося у випадку з Узбекистаном. А це підсилить позиції Москви в стратегічному регіоні.

Це серйозні аргументи для Заходу, який прагне зберегти з Баку добрі відносини навіть із урахуванням масових порушень під час голосування. Тому не випадково Вашингтон був досить м’яким. «США поділяють оцінку ОБСЄ, що вибори не відповідали міжнародним нормам», — заявив заступник офіційного речника держдепу Адам Ерелі. Але далі він закликав владу й опозицію Азербайджану проявити стриманість і не допустити насильницьких дій, а також провести ретельне розслідування усіх відзначених міжнародними спостерігачами «порушень і махінацій». До цього ж закликає Баку і генсек НАТО Яап де Хооп Схеффер.

У свою чергу Євросоюз назвав проведені в Азербайджані парламентські вибори більш досконалими, ніж вибори президента 2003 року. Щоправда, одночасно з цим у повідомленні посольства Великобританії в Баку, розповсюдженому у вівторок від імені Євросоюзу, відзначається стурбованість ЄС даними про наявність проблем із підрахунком голосів у ряді виборчих округів, а також утручанням влади на користь певних кандидатів. «Європейський Союз вважає за необхідне проведення якнайшвидшого і прозорого розслідування скарг на фальсифікації та порушення, що мали місце в округах. ЄС пильно стежитиме за ходом того, як йде розгляд цих скарг», — зазначено в повідомленні.

Примітно й інше. Ми спеціально не аналізуємо коментар місії спостерігачів від СНД: оцінки пана Рушайла традиційно сприятливі для влади. Так само як заяви тих американських спостерігачів, які прибули до Азербайджану на запрошення уряду. Але от оцінка ряду спостерігачів із місії ОБСЄ не настільки однозначна, як у прес-релізі БДІПЛ. Причому не тільки російської групи спостерігачів із короткострокової місії ОБСЄ. «Жодних проблем у ході виборів ми не помітили, тому офіційно заявляю, що в Азербайджані відбулися демократичні парламентські вибори», — повідомив, наприклад, на прес-конференції депутат словенського парламенту Елініз Змаго.

Тож у зв’язку з цим слід звернути увагу на заяву глави місії довгострокових спостерігачів ОБСЄ Герта Аренса: Організація з безпеки та співробітництва в Європі не займатиме позицію невизнання парламентських виборів в Азербайджані, попри зафіксовані порушення. Ці заяви ОБСЄ, так само як і офіційна позиція США, ЄС, НАТО, залишають для офіційного Баку лазівки, якими він має намір скористатися. Йдеться про перегляд результатів голосування в тих округах, де влада, відповідно до своєї давньої тактики умиротворення, визнала, що вони сумнівні. Переглянувши їх, команда Ільхама Алієва задовольнить західну громадську думку, яка вимагає розслідування порушень, і підсолодить гіркоту поразки опозиції. Вже зараз за посередництвом західних дипломатів ідуть закулісні консультації між представниками влади й опозицією. Й, імовірніше за все, вони завершаться успішно. У всякому разі, влада пішла на певні поступки: уряд оголосив про те, що двох губернаторів було відправлено у відставку за втручання в процес підрахунку голосів, п’ятеро кандидатів, які пройшли в парламент, уже втратили свої місця, кількох членів виборчої комісії було звільнено і проти них ведеться розслідування.

Між демократією та нафтою

Як і Захід, Україна, котра підтримує демократичні процеси на пострадянському просторі, формує свою позицію щодо Азербайджану з урахуванням чинника каспійської нафти. Але не можна сказати, щоб ця політика носила системний і послідовний характер. І хоча Україна має національні інтереси в Азербайджані, офіційний Київ робить дуже мало для того, щоб їх реалізувати. У протилежному разі проблема каспійської нафти не стояла б так гостро, а товарообіг був би значно більшим від наявних 189 млн. дол. Стратегічне партнерство, про яке так люблять говорити дипломати й політики, за великим рахунком виявлялося дружніми стосунками президентів Кучми й Алієва, котрі часто використовували один одного у своїх внутрішньо- і зовнішньополітичних комбінаціях. Сьогодні ж відносини Києва та Баку затьмарені підозріливістю.

Це стало особливо помітно в останні місяці: напередодні парламентських виборів Баку відчував страх перед можливою революцією гвоздик. А нинішня українська влада уособлювала успіх помаранчевої революції. Слід зауважити, що, починаючи з травня, азербайджанські дипломати активно обговорювали з українськими можливість візиту до країни Віктора Ющенка. У візиті українського президента Азербайджан особливо був зацікавлений саме перед парламентськими виборами. Таким чином влада хотіла показати своїм громадянам, що Київ підтримує офіційний Баку. Перенесення візиту на невизначений час залишило в азербайджанської влади неприємний осад. І підсилило підозріливість.

Потім була історія з активістом «Пори» Сергієм Євтушенком, висланим із Азербайджану. Ефект від цього інциденту посилював той факт, що Євтушенко є також позаштатним радником міністра закордонних справ України. (Історія з висиланням мала своє продовження: за день до виборів із країни також «чемно попросили» члена політради «Пори» Євгена Золотарьова і директора Міжнародного інституту демократії Сергія Тарана, які прямували для участі у виборах у ролі спостерігачів. За словами посла Азербайджану в Україні Талята Алієва, у них не було відповідних документів і вони не подавали заявку в Центрвиборчком. Пізніше посол поставив запитання українським журналістам: «Чи має право громадянин везти із собою в країну на вибори студентів із майками, прапорами й іншою атрибутикою?» «Громадська організація «Пора» не має права втручатися у внутрішні справи Азербайджану», — наголосив далі азербайджанський дипломат.)

І, звісно ж, не сприяв потеплінню відносин інцидент із лідером Демократичної партії Расулом Гулієвим, якого на батьківщині звинувачують у розкраданнях в особливо великих розмірах. З цієї причини його оголошено у міжнародний розшук, що не завадило йому отримати в Сполучених Штатах статус біженця. Нагадаємо: в середині жовтня азербайджанський опозиціонер вирушив до Баку. Однак влада країни не дала його літаку дозволу здійснити посадку. І в результаті Гулієв опинився в Сімферополі, де його затримали за рішенням української Генпрокуратури. «ДТ» стали відомі деякі нові подробиці цього конфузу.

Так, консульство України у Великобританії надало візу Гулієву попри те, що він перебував у міжнародному розшуку. Отже, центральний апарат МЗС апріорі зобов’язаний був знати про його можливе прибуття в Україну і вже заздалегідь підготуватися до можливих ускладнень. Але, як свідчать факти, українська дипломатія виявилася не готова до подальшого розвитку подій. Показовим є те, що керівник зовнішньополітичного відомства Борис Тарасюк, як стверджують наші джерела, попри наполегливі прохання глави МВС Юрія Луценка проконсультуватися щодо ситуації, так і не поговорив із ним на цю тему. У результаті Міністерство внутрішніх справ виявилося наодинці з цією проблемою, оскільки усунулися від її вирішення й у секретаріаті президента, і в РНБОУ. Внаслідок неузгодженості дій українських органів влади, відсутності механізму координації різних міністерств у подібних ситуаціях, склалося принизливе для нашої країни становище. Щоправда, після триденного відсиджування в буцегарні лідера Демпартії було звільнено судом, оскільки його в Азербайджані переслідують з політичних мотивів. Через добу Гулієв уже був за межами України, а Генпрокуратура готувала повторне розпорядження на його затримку.

Рішення суду дозволило офіційному Києву зберегти обличчя в очах світової громадськості. Але не в очах Баку. «Подібні факти не слугують справі зміцнення двосторонніх зв’язків між нашими країнами, співробітництву в рамках міжнародних організацій, у тому числі в рамках ГУАМ, авторитет якої на міжнародній арені зростає», — так, за інформацією прес-служби азербайджанського президента, сказав Ільхам Алієв у телефонній розмові з Віктором Ющенком.

Подібні інциденти, котрі відбуваються в контексті похолодання двосторонніх відносин, ускладнюють вирішення Києвом завдання з диверсифікації джерел енергоносіїв. Тому Україна займає досить обережну позицію, коментуючи парламентські вибори в Азербайджані: приєднавшись до оцінок ОБСЄ, учасником якої є наша країна. Водночас Київ виступив за мирний, неконфронтаційний розвиток політичної ситуації, дотримання прав і свобод людини, вирішення спірних питань правовими засобами. Вкрай обережна заява, зроблена в дусі політики дотримання прав людини та принципів демократії. Водночас вона дозволяє, не поступившись принципами, продовжити співробітництво в енергетичній сфері.

Однак яким буде наступний крок Києва? Як можна зробити висновок зі слів Талята Алієва, в Азербайджані чекають, що це буде візит Віктора Ющенка, під час якого, як планується, буде підписано рамкову угоду про співробітництво в нафтогазовій галузі, що дозволить використовувати нафтопровід Одеса—Броди для транспортування частини азербайджанської нафти на європейський ринок. Цей документ дозволить перевести співробітництво двох країн у нафтовій сфері із площини політичних декларацій у правовий формат. А от чи підуть на це в Києві? За інформацією «ДТ», рішення про поїздку Віктора Ющенка до Баку наприкінці листопада ще не прийнято. Можливо, із тієї причини, що державний візит у країну відразу ж після виборів в умовах, коли азербайджанську владу звинувачено у фальсифікації результатів голосування, може боляче вдарити по іміджу українського президента в очах демократичної громадськості. З іншого боку, на кону стоять інтереси України в Азербайджані як енергетичному і транзитному партнері. І Києву колись доведеться робити цей вибір.