«Нам потрібно одне: чесна та ефективна влада»

Сергій Соболєв, керівник запорізької делегації «нашоукраїнців», набирав по мобілці Володимира Філенка і схвильовано питав: «Харків’яни, чому не починає рухатися колона? Що сталося?» Філенко відповідав: «Як не починає? Ми вже до ЦВК доходимо!». Цей фрагмент діалогу — ще одна ілюстрація до розповіді про величезну кількість людей, які 4 липня з’їхалися до Києва висувати Віктора Ющенка в президенти: коли частина учасників першого мітингу ще залишалася на Співочому полі, авангард демонстрантів уже розташовувався для «другої серії» на майдані перед Центрвиборчкомом, і весь корисний простір вулиць Січневого повстання, Суворова та Кутузова в цей час також був заповнений симпатиками лідера «Нашої України». Різні організатори акції називають кількість маніфестантів від 40 (опосередковані дані міліції) до 70 тисяч. Істина, як завжди в таких випадках, десь посередині, але головне навіть не це, а якість, на яку була помножена ця сама кількість. «Можливо, такі акції були в Києві лише під час здобуття незалежності, — ділиться враженнями вже згаданий депутат від «НУ» Володимир Філенко, але одразу сам себе виправляє. — Хоча й на початку 90-х було не те. Адже зараз ми тут побачили якісно нову публіку. І ці «нові люди» приїхали сюди не випадково. Адже одне із завдань, яке ми ставили, — з кожного населеного пункту (а їх в Україні близько 35 тисяч) має приїхати, як мінімум, одна людина. Тобто це люди відповідного соціального, ідейного рівня. Це — вже підготовлений, найдорожчий актив Ющенка, який буде працювати. Ми хотіли перевірити свої організаційні можливості, і нам це вдалося».

Укладачів «темників» від 4 липня легко зрозуміти: будь-яка згадка про реальну картину висування Ющенка в президенти була потужним зарядом позитивного піару для ВЮ Надто вже програшно на цьому тлі виглядало висування конкурентів Віктора Андрійовича, включно з головним. За даними з наших джерел, на Банковій багато хто був справді вражений успіхом і розмахом акції «ющенківців».

Того дня контрзусилля противників ВЮ виглядали зовсім нездалими. Максимум, на що спромоглися фантазери з протилежного табору, — це обписати стіни Лаври матюками і лайкою на адресу Ющенка, не забувши й про Тимошенко, та спробувати вклинитися поміж мітингуючих із роздачею «шарового» пива та майже дармової горілки. Слід зазначити, що провокатори під ЦВК із однаковими чорними пакетами були розігнані «ющенківською» службою безпеки ще до початку мітингу, а спиртне з тих кульків покидали в урни чи занесли від гріха подалі.

Але це дрібна ремарка. Організація старту кампанії Віктора Ющенка загалом була майже бездоганною. Хіба що свою промову на Співочому полі лідер прочитав не дуже вдало, чи то перехвилювавшись, чи не надавши цьому особливої ваги. Але в самому «спічі» все було зазначено правильно і влучно: «Ми зібралися тут, бо настав час вибору, який змінить наше життя. Сьогодні вся Україна, від Луганська до Львова, від Чернігова до Криму, вимагає змін... Невже ми не можемо заробити чесною працею заможне життя?.. Сьогодні національні багатства наповнюють тільки кишені олігархічних кланів. Доступ до соціальних благ став не правом для всіх, а привілеєм для обраних. Винна у цьому — кримінальна влада... Насправді конфлікт в Україні — тільки один: між владою і народом. Розбрат вносить у суспільство влада. Вона хоче, щоб ми боролися один з одним, а не з нею. Щоб вивести Україну на правильний шлях, нам потрібно одне: чесна, відповідальна й ефективна влада.... Мені не раз довелося показувати, як повинна діяти влада... Мені не дали завершити розпочате. Але я сказав: «Іду, щоб повернутися...» У мене є програма для України, яка дозволить здійснити задумане. У мене є команда, здатна її виконати...»

Транспаранти, плакати, таблички з назвами областей, районів, міст і сіл, які представляють учасники дійства. Зайве намагатися перелічити навіть соту частину загальнонаціонального колориту. Тим паче що значно більше його було в носіїв гасел, тих, хто становив собою зовсім не безлику юрбу, — реальних, а не найнятих за гроші, студентів, шахтарів, гуцулів, киян, селян, колгоспників, російськомовних жіночок із Криму, татар, консультантів міністерств, дідів-вусанів у вишиванках, дівчат у міні на плечах у хлопців, фольклорних співаків у народних костюмах… Слід згадати і «ВВ», «Океан Ельзи», Олександра Пономарьова, Тараса Петриненка — популярних митців, котрі визначилися з громадянською позицією і обрали сторону опозиції, ставши на Співочому полі зовсім не німим докором «співцям-владославам».

«Мабуть, якщо подумати, то за Януковича через адміністративний ресурс могли б звезти й більше людей, ніж зараз зібрали ми, — ділиться враженнями ватажок-розпорядник колони, депутат від «НУ» Тарас Стецьків. — Привозить же Ахметов по півстадіона на футбол. Але якби вони навіть дали сьогодні на паралельний мітинг сто тисяч людей, то, я певен, за десять хвилин ми б загітували дев’яносто тисяч на свій бік».

Стартова ейфорія? Так, але підстави для неї є. Надто органічно поєднали «ющенківці» перейнятий в американців та західноєвропейців досвід зовнішнього оформлення та постановки виборчої кампанії з її суто українським, душевним, щирим і масовим наповненням. Багато чого не те що оплачувати, а навіть придумувати не потрібно.

Відзначимо, що вперше мітинг зібрав так багато людей під гаслом «за», а не «проти». Над натовпом не закликали з транспарантів і не лунали слова «геть» чи «у відставку». В декого були ідеї «для підняття бойового духу» пустити колони далі по Січневого повстання, а не повертати на Суворова, щоб поскандувати щось під Кабміном, ВР чи АП, але на вулиці не січень, потрібно остерігатися провокацій, зберігати спокій і конструктив, зрештою — не перекривати проїжджу частину в необумовлених місцях. Натовп довго йшов повз щойно відремонтований кінотеатр «Зоряний», — наїжачений по периметру із відеокамерами штаб Януковича, але він не спрацював навіть як «будка гласності», не те що як об’єкт зневаги.

Біля Центрвиборчкому, чекаючи Ющенка з документами, слухали промовців і час від часу скандували одне слово — прізвище. Більшості цієї аудиторії не зрозуміти, чому розміщена неподалік букмекерська контора «Фаворит» не вважає їхнього кумира фаворитом виборів і приймає ставку на перемогу Ющенка з коефіцієнтом 2,9, тоді як на Януковича — 1,5, і навіть на «будь-якого іншого кандидата» — 2,5. Мабуть, про дещо з цього приводу здогадується Сергій Ківалов, який упродовж усього мітингу визирав із відчиненого вікна свого кабінету на четвертому поверсі ЦВК і дослухався до динаміків...

«Ю-щен-ко!» — заводив натовп ведучий мітингу Олександр Зінченко, що дебютував у новій для себе ролі публічного керівника виборчої кампанії ВЮ й трохи пізніше навіть пообіцяв судові позови від нової влади стосовно олігархів, котрі намірилися приватизувати все недоприватизоване в серпні, вересні й жовтні. Було схоже, що саме прозрілий есдек, віце-спікер Зінченко відтепер став головним обличчям групи підтримки Ющенка.

Ющенко вийшов, виголосив ще одну правильну промову й усім подякував за підтримку, поставивши за приклад громаду Мукачевого, чий транспарант угледів десь віддалік. Розійшлися в очікуванні нових власних звершень.

А на наступний тиждень, за деякими даними, заплановано з’їзд УНА, який висуне Ющенка в президенти по-своєму й пройде Києвом власною маніфестацією, ввечері із факелами. Але це буде вже інша історія...