МИРНІ ПЕРЕГОВОРИ НА ТЛІ ВІЙНИ

Щоправда, прем’єр під час свого візиту міг опинитися в дуже пікантній ситуації: одночасно з ним у Вашингтон був запрошений і його попередник Віктор Ющенко. Проте Віктор Андрійович з якоїсь причини не прибув на конференцію, відклавши свій візит до США на потім. Конкуренції не було. Однак у чинного прем’єра України, крім цієї причини, ймовірно, були підстави запевняти, що візит пройшов успішно. Втім, судити вам.

— Я вже маю достатній досвід спілкування з представниками ділових і політичних кіл США. Під час цього візиту в ранзі прем’єра переконався, що в Америці відбулися досить позитивні зрушення у ставленні до України. По-перше, це обумовлено чіткою та послідовною позицією нашої країни у сфері координації зусиль, спрямованих проти міжнародного тероризму. Позитивно сприймається й наше ставлення до подій у США як до глобальної світової загрози. Ухвалено рішення про використання повітряного простору України, обмін інформацією, координацію діяльності спецслужб. До цього комплексу входять наші й зустрічні американські пропозиції щодо боротьби з тіньовими доходами — джерелом фінансування міжнародного тероризму. Найближчим часом від Президента у Верховну Раду надійде пропозиція схвалити використання українських залізничних колій для перевезення спеціальних вантажів зі США та Росії. Сподіваюся, Верховна Рада ухвалить позитивне рішення.

Ця спільна робота створила позитивне тло і серйозний грунт для зміцнення довіри між двома країнами.

Ще одним чинником, який вплинув на поліпшення двосторонніх відносин, стали результати, продемонстровані українською економікою. За дев’ять місяців зростання ВВП становило 9,3%, інфляція — 3,7%. Це дозволило американській стороні переконатися, що після відомих весняних подій колапсу реформ і економічної катастрофи, які багато хто прогнозував, не сталося. Ці обставини дозволяють їм краще та глибше оцінити причини наших успіхів. Суть не в короткочасному спалаху, а в переході болісно нагромадженого десятирічного досвіду в реальні позитивні економічні показники.

Обидва ці моменти були тлом, кліматом переговорів, допомагали краще розуміти одне одного. Наявні проблеми й розбіжності можна було регулювати методом компромісу. І не за принципом акордних робіт, а за принципом існування в рамках програми довгострокового взаємовигідного співробітництва.

— Анатолію Кириловичу, чи можете ви підтвердити інформацію про те, що Україна звернулася до США з пропозицією (і США цю пропозицію підтримали), про направлення в Україну групи американських експертів для експертизи рівня збереженості, безпеки збереження й суворості обліку елементів, які можуть бути використані при створенні бактеріологічної та хімічної зброї? Не таємниця, що такі елементи можуть бути в наших, приміром, науково-дослідних інститутах, що працюють над проблемами біохімії, фізіології, вірусології.

— Про офіційне звернення в мене інформації немає. Але що ця проблема обговорюється — факт. На усному рівні є домовленості (і з нашого боку з цього приводу немає заперечень) спільними зусиллями підняти на вищий рівень охорону об’єктів, пов’язаних із хімічною складовою їхньої діяльності, техногенно й екологічно небезпечних. Переконаний, що на цю проблему зверне увагу і світове співтовариство. Під час зустрічі генеральний секретар ООН Кофі Аннан поінформував мене про те, що на найближчих засіданнях ООН, зокрема й Ради Безпеки, буде розглянуто пакет нормативних документів, що створить умови для проведення такої роботи. Документи ці матимуть обов’язковий для виконання характер. Але стосуватимуться вони не тільки біологічної та хімічної безпеки. ООН планує найближчим часом серйозно зайнятися протидією ядерному тероризмові, що, як ми розуміємо, надзвичайно актуально в нинішній ситуації.

— Чи може Україна розраховувати на реальні кошти, виділені США або світовим співтовариством, для підвищення контролю над використанням і збереженням елементів, з якими працюють науковці, приміром, у такому закладі, як інститут Богомольця?

— Безперечно, з огляду на рівень і масштаб глобальних загроз, це цілком реально. Це питання досить предметно ми обговорювали і в ООН, і з віце-президентом Чейні, і з держсекретарем Пауелом. Також предметно розглядалося питання загроз відмивання нелегальних капіталів. Предметно це обговорювалося з міністром фінансів США О’Нілом. Ми підтримали пропозицію США направити в Україну групу експертів, які разом із представниками Національного банку, Міністерством фінансів, нашими фіскальними й контрольно-силовими структурами об’єднають зусилля для вдосконалення цієї боротьби. Зокрема щодо ухвалення необхідних нормативних і законодавчих актів. Нині Кабінету міністрів доводиться переписувати запропонований попереднім урядом тематичний закон. Потрібно довести його до рівня світових стандартів.

— Відповідно до раніше підготовленого проекту закону, основна відповідальність і робота з виявлення тіньових капіталів лягала на Державну податкову адміністрацію. Для чого, власне, і було створено податкову розвідку.

— Найімовірніше. Але світова практика не визнає такого підходу. Пошуком шляхів відмивання грошей і відповідних фактів повинна займатися окрема незалежна структура.

— І хто ж, на вашу думку, її повинен формувати?

— Гадаю, Президент за безпосередньої участі уряду.

— Зрозуміло.

Пане прем’єре, якою була реакція політичних кіл США та єврейської громади, а також організацій, які її представляють, на факт ненавмисного збивання літака над Чорним морем? Яке враження від українських дій безпосередньо після 4 жовтня?

— Цього питання торкалися на багатьох зустрічах, від віце-президента і до єврейських організацій. Перше, що я говорив і хочу це повторити, незалежно від кон’юнктури: те, що сталося, безумовно — трагедія. Загинули люди, і щодо трагічності цього чинника двох думок бути не може. Все це сталося в день наших із Михайлом Касьяновим переговорів. Ми спільно давали прес-конференцію. Я однозначно висловився за необхідність розгляду всіх версій, бо тільки об’єктивне професійне розслідування може дати однозначну відповідь. Безперечно, мені дуже не хотілося б, щоб паузою, яка виникла, коли керівництво України чекало результатів розслідування, скористалися для зниження авторитету нашої держави. Кажу це як громадянин. Гадаю, з першого дня необхідно було говорити про право на життя всіх версій і про створення необхідних умов для роботи комісії. Друге нам зробити вдалося. Приміром, було забезпечено всі умови для роботи ізраїльських експертів, і вони це оцінили. Дуже важливою була і заява Президента країни, у якій він висловив співчуття родинам загиблих і твердо заявив, що Україна виконає всі свої зобов’язання, обумовлені в таких випадках міжнародним правом і висновками комісії у зв’язку з трагедією.

Думаю, що для влади й держави в цілому те, що сталося, має бути, хай і гірким, але уроком: тільки відкрита, прозора політика, навіть у таких складних ситуаціях дозволяє підвищувати авторитет держави і влади. Необхідно домагатися об’єктивного розслідування, незалежно від його можливих результатів. Крім того, важливо не тільки зафіксувати причину, а й зробити все, щоб таке не повторилося в майбутньому.

Те, що сталося, безумовно, відбиває нинішнє складне становище Збройних сил України. Глибока реформа армії — об’єктивна необхідність. І тут немає місця пожежним рішенням та кон’юнктурі. Армії потрібна свідома, продумана, а не декларативна реформа. Зміни повинні торкнутися бюджетної політики Збройних сил, її соціальної сфери, оборонної доктрини. Необхідне чітке розуміння взаємодії зі світовим співтовариством, із НАТО. Ось у такому контексті ми обговорювали подію з американською стороною, і така позиція знаходила розуміння.

Під час зустрічі з представниками єврейських організацій цієї теми торкалися, але вона не була домінуючою. Головним чином ішлося про проблему питань власності й реституції. У цьому плані розмова була дуже конструктивною. Я намагався донести до співрозмовників складність палітри відносин, пов’язаних із цією темою, і не тільки з поверненням релігійних об’єктів. Проблему необхідно розв’язувати узгоджено, не загострюючи ні соціально-політичної, ні міжрелігійної ситуації. Адже в Україні за десять років не було серйозних міжрелігійних, міжнаціональних, міжетнічних конфліктів. Це слід цінувати, зміцнювати. Проблеми реституції мають стати складовою бюджетної політики. Передача об’єктів не повинна супроводжуватися погіршенням функцій, які об’єкт виконував раніше. Якщо це дитячий садок або школа, то це не означає, що їх закриють. Потрібно шукати альтернативу, яка влаштувала б і єврейську громаду, і спільноту. Потрібен дійовий механізм, і ми домовилися, що будемо його зміцнювати й удосконалювати. В Україні є сто дев’ять об’єктів, долю яких слід вирішити. П’ятдесят чотири вже передано єврейським громадам. Така політика не мусить бути ситуаційною. Але реалізовувати її треба такими методами, які не протиставляли б, а зміцнювали міжетнічний і міжрелігійний мир в Україні.

— Рішення про призначення міністра оборони — прерогатива головнокомандуючого. А кого б ви хотіли бачити на цій посаді?

— Ситуацію до рівня «військовий—цивільний» спрощувати не можна. Потрібна людина, спроможна відповісти на виклики, створені обстановкою у Збройних силах. Передусім він має бути професійно підготовленим, розуміти процеси, пов’язані з розвитком Збройних сил, бачити місце української армії у світовому контексті. Цій людині має бути під силу консолідувати політичну, владну, суспільну складові країни для реалізації програми реформування Збройних сил, вона повинна зуміти переконати всіх, хто причетний до цього процесу, у його необхідності, а також запропонувати методики.

— Перераховуючи всі ці чесноти, ви говорите про конкретну людину чи формулюєте завдання для лабораторного вирощування?

— Та ні, у принципі, я кажу конкретніше, але прізвища не хотів би називати. Скажу тільки, що люди, котрі відповідають цим вимогам, є.

— А люди ці перебувають на цивільній чи все-таки на військовій ниві?

— Швидше, на військовій. У вищезгаданому переліку рис, безперечно, серйозне місце належить моральним аспектам, умінню керувати армією прозоро та з розумінням ставитися до необхідності цивільного контролю над Збройними силами. Ідеалу досягнути важко, але прагнути знайти людину з такими набором чеснот украй потрібно, й у військовому середовищі такі люди є. Додам, що мені дуже не хотілося б бачити на посаді міністра оборони тимчасову людину. Ця сфера занадто важлива й серйозна, щоб ми спостерігали в міністерстві кадрову чехарду. Потрібно, щоб вибір був досить точним. Розуміючи всю складність завдань, які стоять перед нею, важливо, щоб у людини був серйозний запас часу для їх виконання.

— Анатолію Кириловичу, раніше мені випадало на власні очі спостерігати за перебігом американських візитів кількох українських прем’єрів. Як правило, вони супроводжувалися певним дискомфортом у зв’язку з очікуваною гострою постановкою питань стосовно проблем свободи слова в Україні, свободи виборів. На різних рівнях передавалися списки осіб, чиї комерційні маневри викликали запитання в керівництва США. А ви вчинили інакше. Ви самі ініціювали обговорення цих питань. Зазначу, що в Україні дуже багато політиків навчилися говорити те, що від них хочуть почути. Хотілося б почути від вас, що ви й ваш уряд за півроку зробили в напрямі боротьби з тіньовими капіталами, з обмеженням свободи ЗМІ та що було зроблено для проведення чесних парламентських виборів?

— По-перше, це мої принципи, і, незалежно від посади, я їх обстоював і обстоюватиму. Говорячи на ці теми, я озвучував, зокрема, і свою особисту позицію, на що маю право. Коли ми говоримо про інтеграцію у світову економічну й політичну системи, треба розуміти, що це неможливо без формування демократичного громадянського суспільства, без свободи слова, без забезпечення прав людини. Без цих умов неможливо створити ефективну економіку з прозорою ринковою конкуренцією. Ось чому я говорив там на ці теми, і вважаю, що нам в Україні потрібно виявляти величезну політичну волю й чітку спрямованість дій для виконання цих завдань.

— Я пам’ятаю, що те саме говорив і Віктор Ющенко. Думаю, що, заявивши про свої позиції, ви позбавили американців необхідності переживати некомфортний стан акліматизації у процесі сприйняття нового прем’єра. Але я все-таки хотіла б почути про конкретні дії. Приміром, чи буде задоволено прохання про проведення взаємозаліку за боргами Запоріжобленерго?

— Я не хотів би займатися саморекламою. З боку видніше. Але сьогодні щодо ЗМІ, попри великий ризик, ми робимо конкретні речі. Приміром, ми змінили тарифну політику. Це має послужити встановленню прозорої ринкової конкуренції між ЗМІ. Таким кроком Кабмін викликає вогонь на себе. Але цей крок не єдиний, будуть й інші, оскільки без створення інформаційно-аналітичного простору неможлива побудова громадянського суспільства.

Я можу вибачити помилку, зроблену в роботі міністром або віце-прем’єром, але я ніколи не дозволю, щоб хтось із них став механізмом для реалізації цілей політико-фінансових груп або комерційних структур. Я розумію, що це дуже складно, але твердо знаю: потрібно зробити все, аби влада в Україні була відмежована від бізнесу. Це основа розвитку. Щодо Запоріжобленерго, то я буду змушений сьогодні ж особисто розглянути це питання. Ви влучили в десятку, нараду призначено на другу половину дня.

— Чи можна говорити, що в нас буде відновлено практику взаємозалікового розв’язання боргових проблем?

— Однозначно — ні. Ми не робитимемо цього, бо така практика пов’язана з серйозними видатками для держави. Ми не збираємося ні на йоту відступати від принципів, напрацьованих попереднім урядом. Навпаки, ми плануємо їх посилювати.

Стосовно ролі уряду в боротьбі з тіньовими капіталами, то, можливо, це важко назвати заслугою, але ми були одними з перших, хто напрацював потрібні зміни до існуючого проекту закону у руслі актуальних завдань і світового досвіду їх виконання. Наші пропозиції ми надіслали Президентові. На нараді РНБОУ Президент підтримав позицію уряду.

— Наскільки міцно заторможено питання з санкціями, пов’язаними з неврегульованим Україною питанням про інтелектуальну власність?

— Важливо, щоб у цій проблемі не було деформації. У нас була дуже жорстка дискусія з торговим представником Сполучених Штатів Америки. Це свідчить про те, що ми мусимо дуже багато зробити в цій сфері. І це стосується не тільки оптичних дисків. Йдеться про те, наскільки Україна спроможна створювати рівноправні умови конкуренції на своєму ринку. Йдеться не про довіру до України як до країни. Можна працювати прозоро системно, зокрема за рахунок включення інвестицій. І мене дуже тішить, що під час дискусії ми все-таки зуміли дійти компромісного рішення: з 1 листопада санкції не запроваджуються, але український парламент і уряд, у свою чергу, повинні зробити все, щоб у другому читанні було ухвалено відповідний закон, який дозволить ефективно захищати інтелектуальну власність.

— Чи вважаєте ви лист, надісланий Карлосом Поскуалем у Верховну Раду, втручанням у внутрішні справи?

— Ні. Вважаю це способом обміну досвідом, експертною оцінкою законопроекту, яка дозволить тільки поліпшити його якість і зробити адекватним міжнародним нормам.

— Поправка Джексона-Веніка. Які результати переговорів з приводу її зняття?

— Ця поправка — рудимент холодної війни. Можливо, не всі знають, що президент Буш уже направив у Конгрес перелік країн, куди входить й Україна, щодо яких він вважає необхідним зняти дію цієї поправки. І я дуже сподіваюся, що ми найближчими місяцями постараємося ще більше зміцнити американців у їхній рішучості, щоб, відповідно до їхніх же розрахунків, на початку наступного року питання було вирішено. Це дозволить Україні мати нормальний режим торгових відносин зі США.

Аналогічна проблема з наданням Україні статусу країни з ринковою економікою. Йдеться про відносини зі США. Одержання статусу дозволить ефективніше захищати наші інтереси під час різних розслідувань. Вирішення питання ми визначаємо як складову стратегічного партнерства, що грунтується на рівноправних взаємовигідних стосунках. Процедура надання статусу складна. Але ми можемо й будемо послідовно рухатися до мети.