МИ ВІДЛУННЯ ОДНЕ ОДНОГО...

Торік відзначалася 55-та річниця акції «Вісла» — примусового виселення комуністичною польською владою 140 тисяч українців із рідних земель на сході Польщі. Тоді у польській пресі про це багато говорилося і писалося. Був навіть лист президента Александра Квасьнєвського, в якому містилося вибачення перед жертвами тих репресій. Та той рік закінчився. Йому на зміну прийшов рік 60-річчя страхітливої трагедії, яку в Польщі називають не інакше, як «волинською різнею». Про це у Польщі говоритимуть ( і вже говорять) незрівнянно більше ніж у нас. Питання лише в тому, чий голос буде краще чути, зокрема в Україні, — чи тих, хто хотів би закрити розділ минулого задля майбутнього, чи тих, хто спрямовує зусилля зовсім не на єднання поляків і українців.

На цьому тижні під час зустрічі в Гуті президенти двох країн домовилися вшанувати пам’ять жертв трагічних подій на Волині. Згідно з підписаною заявою мають бути проведені заходи, спрямовані на подолання розбіжностей у розумінні українцями та поляками загальної історії. «Моя особиста позиція, позиція глави держави полягає в тому, що злочини проти людства не можуть мати ніяких аргументів для виправдання. Тут необхідно встановити історичну правду, — заявив Леонід Кучма. — Якою б гіркою не відкрилася правда, вона не повинна нашкодити нашим стосункам, котрі склалися між нашими країнами та народами». Александр Квасьнєвський відзначив, що позиція його українського колеги є такою, «яка характеризується повагою і відвагою, пов’язаними з встановленням правди, хоч якою б гіркою вона була».

Свою спробу розібратися в тому, що сталося 60 років назад і яким чином відлуння тих складних часів може вплинути на сьогоднішні стосунки між двома країнами, зробило і «Дзеркало тижня». Сподіваємося, матеріали на цю тему допоможуть краще розібратися і визначитися в ситуації і українському суспільству, і владі.