«Менти» проти «Бригади». Перша серія

Затримання Бориса Колеснікова, одного з найкрупніших політичних і бізнесових діячів в Україні, стало першим реальним жестом нової влади, який має продемонструвати — недоторканних більше немає. Справа «Криворіжсталі» свідчить, що нова влада хоче переглянути результати епохи первісного накопичення капіталу. Справа Колеснікова показує, що переглянуті будуть не лише результати, а й методи їх досягнення.

У справі Колеснікова насамперед вражає, звичайно, статус затриманого. Колесніков для Донецька й для всієї державної верхівки — більше, ніж голова обласної ради. У Бориса Вікторовича багато іпостасей, що спливатимуть у цій справі. Найближчий друг і діловий партнер Ріната Ахметова, творець і, як кажуть, фактичний хазяїн цілої низки найбільших в Україні бізнес-структур, глава донецької обласної організації Партії регіонів, розробник обласного бюджету, один із керівників та ідеологів виборчої кампанії Віктора Януковича і т.ін. і т.п. Як кажуть люди, особисто знайомі з Колесніковим, ця людина може в Донецьку самостійно розв’язувати будь-які конкретні проблеми. Якщо інкриміноване Колеснікову здирство доведуть, це буде обвинувачення проти всієї політичної еліти, що править у Донбасі. Тому що Колесніков тісно пов’язаний діловими інтересами з усіма впливовими персонами регіону. Тому що методи його роботи в політиці та бізнесі типові для Донецька й повсюдно там поширені. Тому що докази і показання в справі Колеснікова стануть ниточками, за які можна буде розкрутити інші, ще більш резонансні питання, та інші, ще більш резонансні фігури.

З огляду на величезний резонанс і значення затримання Колеснікова, насторожують деякі деталі, що свідчать про не цілком продуману й поверхневу стратегію керівництва правоохоронних органів у розслідуванні діяльності високопосадовців.

Як відомо з неофіційних джерел, Борис Колесніков обвинувачується у вимаганні прав власності в одного з хазяїв найбільшого торговельного центру Донецька — ВАТ «Білий лебідь» (аналог київського ЦУМу). Є інформація про немовби існуючу відеоплівку, на якій зафіксовано процедуру підписання колишнім власником та його дружиною домовленості про передачу своїх акцій новим хазяям. У свіжовиритій могилі на одному з донецьких кладовищ...

Проте серед засновників «Білого лебедя», наскільки відомо джерелам «ДТ», прізвища Колеснікова немає. Але, за словами Луценка, є брат Ріната Ахметова Ігор. Обвинувачення будується на показаннях свідка, жителя Донецька, який, за словами генерального прокурора Святослава Піскуна, нині перебуває під охороною разом із сім’єю в Києві.

Для слідства мало бути абсолютно очевидно: затримання Колеснікова викличе великий резонанс, і приховати суть обвинувачень буде неможливо. Обставини відкрилися після того, як затриманого відвідали адвокат і народний депутат фракції Партії регіонів Тетяна Бахтєєва, що відрекомендувалась особистим лікарем Колеснікова, після того як під час обшуків і допитів у Донецьку став зрозумілим напрям роботи слідчої бригади. Це необхідно було передбачити. Проте замість своєчасних заходів щодо залучення і захисту важливих свідків, міністр Юрій Луценко, на жаль, тільки погіршив ситуацію. В інтерв’ю журналістам у кулуарах Верховної Ради Юрій Віталійович підтвердив інформацію стосовно особи головного свідка, що дозволяє обізнаним людям ідентифікувати цю людину. Слова про три замахи, які свого часу пережив свідок, Луценку можуть тепер пригадати — у разі провалу розслідування. І Юрій Віталійович уже почав усвідомлювати, з якою масштабною проблемою він зіштовхнувся. Це показав його дуже емоційний виступ у парламенті в п’ятницю. Як зізнався сам міністр, йому довелося терміново висилати літак у Донецьк, щоб евакуювати сім’ю свідка. Понад те, глава МВС зазначив: у четвер з України в невідомому для слідства напрямі зникли всі засновники торговельного центру «Білий лебідь». Цей факт — однозначно серйозний недолік роботи слідчих органів, які дозволили сховатися важливим свідкам (або їх хтось вивіз).

Дивує й незрозуміла неквапливість МВС щодо отримання санкції суду на арешт Колеснікова. Не треба бути Шерлоком Холмсом, аби усвідомлювати — санкцію необхідно було одержувати якомога швидше. Лише швидкість дій могла зменшити можливість політичного та комерційного тиску на суд. Не треба бути міністром внутрішніх справ, щоб знати, наскільки судова система корумпована й схильна до впливу ззовні. У Колеснікова могутні союзники, які використовують кожну годину для пошуку контактів у Печерському районному суді. А суди в нас здібні: одне звільнення з-під варти Пукача завдало колосального удару в справі Гонгадзе. Якщо Колеснікову як запобіжний захід оберуть підписку про невиїзд (на момент виходу газети суд ще не виніс рішення. — Ред.) і він вийде на волю, у Луценка вже не залишиться жодних шансів знайти хоча б ще одного свідка в Донецьку. Проте керівництво правоохоронних органів допустило затягування часу, що, можливо, грає проти слідства. Після того як Колесніков залишить ІТУ, справа напевно затягнеться і перейде в розряд довгограючих. Понад те, після переможних реляцій Юрія Віталійовича у Верховній Раді, коли він однозначно давав зрозуміти, що Колесніков — бандит, затягування часу дозволило прибічникам заарештованого політизувати цю справу. Луценко, за деякими даними, дуже переживав, що суд може відпустити Колеснікова під підписку про невиїзд, проте не продумав заходи з мінімізації цього ризику.

Генеральний прокурор Святослав Піскун у коментарі для «ДТ» зазначив: «Справа Колеснікова пов’язана, вочевидь, із великою політикою і великим бізнесом. І я розумію: арсенал впливу на слідство буде задіяний колосальний. Мені, наприклад, уже прямо сказали у Верховній Раді, що я підписав цією справою свою відставку. Я не сумніваюся, що тиск лише збільшуватиметься».

Тиск збільшуватиметься, оскільки серед фігурантів цілком може опинитися і найавторитетніша людина в Донбасі — Рінат Ахметов. За даними «ДТ», на допит у справі Колеснікова уже викликали людей з найближчого до Ріната Леонідовича оточення. Генпрокурор відмовився підтвердити чи спростувати ці відомості. У будь-якому разі для Ахметова порятунок Колеснікова — життєво важливе завдання.

Якщо слідство продовжуватиме припускатися помилок, якщо компетентність міліції поступиться багатому життєвому досвіду донецької еліти — провал справи Колеснікова неминучий. У структурах Ахметова працює багато дуже досвідчених колишніх працівників МВС і СБУ, і безсумнівно, вони можуть стати серйозними конкурентами слідчим Луценка з добування оперативної інформації в Донецьку. У цьому протистоянні стратегія дій правоохоронних органів виходить на перше місце.

І тут головним мінусом для держави є поспішність у діях силовиків. Вочевидь, виходячи зі своїх можливостей, насамперед, з огляду на скромний кадровий потенціал, керівництво правоохоронних органів веде боротьбу з корупцією за спрощеною схемою. Складні справи, коли йдеться про причетність колишніх перших осіб країни, розслідуються малоефективно. Зібрати доказову базу, наприклад, стосовно отруєння Ющенка чи особливостей свавільної приватизації обленергокомпаній, як зазначають правоохоронці, набагато простіше адвокатам підозрюваних, ніж слідчим. Тут малоперспективно вийти на організаторів і замовників — потрібні свідки, за документами все чисто. Проте від думки притягти до відповідальності колишню кучмівську еліту ніхто з керівництва правоохоронних органів не відмовляється. Аль Капоне теж сів не за те, чим був відомий, а за несплату податків... Результат поспішають продемонструвати, порушуючи справи, які, нехай і не стосуються глобальних злочинів, зате більш очевидні й містять видимі зачіпки. З огляду на широко відомі в Донбасі діяння пана Колеснікова, очевидно, що «Білий лебідь» не може бути головним питанням у його біографії. Просто в даному разі знайшовся свідок. Та один свідок у глобальній справі — то завжди ризик. Цього може бути не досить для переконання суду. Якщо слідство ведеться кваліфіковано, можливо, стратегія притягнення до відповідальності за відносно невеличкими епізодами виявиться дійовою. Проте якщо Колесніков вислизне з рук МВС і ГПУ, це може заблокувати розслідування і за низкою інших протиправних діянь, які вивчають слідчі органи.

Уже нині самі працівники міліції усвідомлюють: розслідування десятків інших серйозних злочинів у Донбасі зіштовхнеться зі значними труднощами. Фахівці зазначають, що тепер до кожного кроку слідчих буде прикута пильна увага. Це серйозно ускладнить роботу, «тому що нас менше, ніж їх». У кваліфікації служб безпеки найбільших донецьких фінансово-політичних груп ні в МВС, ні в ГПУ ніхто не сумнівається. Будь-який витік інформації в Донецьку, еліта якого налаштована на боротьбу з «прибульцями», може призвести до зникнення десятків свідків, документів, доказів з інших, можливо, ще більш резонансних справ, ніж історія з «Білим лебедем». Якщо в справі Колеснікова слідчі доведуть свою правоту — закон донецької «омерти» може бути порушений. Якщо слідство програє, то евакуйований міністром внутрішніх справ свідок може стати останнім, хто захоче давати показання київським «ментам».

Не можна переоцінити значення затримання Колеснікова для репутації нової влади, для кар’єри міністра внутрішніх справ Юрія Луценка та генерального прокурора Святослава Піскуна. Якщо справа проти Колеснікова розвалиться, довіру до антикорупційної риторики команди Віктора Ющенка буде серйозно підірвано. А якщо докази й свідчення інкримінованих діянь будуть переконливі, то Луценко і Піскун стануть тріумфаторами і теза «недоторканних у нас немає» здобуде конкретне підтвердження. Президенту Ющенку вже не потрібно буде вказувати олігархам епохи Кучми їх нове, дуже невисоке місце в нинішній суспільній ієрархії — вони вишикуються самі й залишать політичні ігри. Можуть розпочатися процеси, коли вітчизняна політична еліта буде радикально переформатована. Бізнесу й бандитському криміналу доведеться-таки дистанціюватися одне від одного.

Ця справа буде показником ефективності й компетентності правоохоронних органів нової влади. Колесніков на волі може стати символом нової донецької опозиції (яку, до речі, затриманий активно пестував разом з Ахметовим). Якщо ж справа не розвалиться в суді, воно стане символом боротьби з олігархами, свавіллям, бандитським криміналом, символом того, що амністії злочинним капіталам, на відміну від тіньових, не буде. Це означає, що влада не визнає правил гри, які склалися за останні чотирнадцять років. І не вважає рівними для себе політичними суперниками тих осіб, які заплямували себе сумнівними і скандальними операціями. Тих, хто раніше не бачив різниці між бізнесом і криміналом.