Лєшек Бальцерович: «Уся країна повинна бути вільною економічною зоною...»

Відомий польський економіст Лєшек Бальцерович нечасто дає інтерв’ю українській пресі. Хоча нині його точка зору була б дуже цікавою, особливо після завершення перших 100 днів нового уряду.

Професор економіки невловимо чимось схожий на хірурга. Попри всю свою зовнішню привабливість, він категоричний і непоступливий. Можливо, як і в перші роки радикальних реформ, після яких польське суспільство розділилося: батька «шокової» терапії та польського економічного «дива» ненавиділи такою самою мірою, як і любили.

Під час інтерв’ю авторитетному українському тижневику пан Бальцерович однозначно відмовився коментувати ситуацію в Україні. Вочевидь, його імідж шанованого в усьому світі економіста не дозволяв давати некваліфіковані оцінки, без знання ситуації в Україні в деталях. Як заявив він, «якщо ви хочете ставити мені запитання стосовно України, то я не хочу відповідати на них». Зрештою, ми зійшлися на тому, що обговоримо уроки економічних реформ на пострадянському просторі.

— Якщо нескладно, порівняйте стан Польщі початку реформ 1999-го та України 2005 року...

— На мій погляд, ваша країна нині перебуває у більш вигідному становищі, ніж Польща 1999 року. Українську економіку взагалі не можна назвати типово пострадянською. Рівень її розвитку був вищий, тому в неї більше шансів для проривів.

Я уважно стежу за розвитком подій в Україні. Помаранчева революція — справжній історичний факт. Якось я збираюся приїхати у вашу країну, яку раніше вже відвідував. Сподіваюся, ваша влада скористається можливістю прискорити реформи в суспільстві, необхідні для швидкого та стабільного економічного розвитку. Це безумовна основа для майбутнього успіху України. Без економічного зростання ви не зможете поліпшити життя людей, зміцнити геополітичні позиції країни. Це також важливо для зовнішньої політики. Економічно успішна країна має набагато більший вплив на міжнародній арені.

1999 року Польща мала дві основних проблеми — висока (майже гіпер-) інфляція і недосконала економічна система. Все це потребувало радикальних змін, зняття обмежень, реструктуризації та рішучої стабілізації... Ці рецепти вже добре відомі, зокрема в Україні.

У результаті в Польщі теж відбулося щось на кшталт мирної революції. Нею стали вибори, які поставили хрест на монополії компартії й відкрили шляхи до демократії. Сама по собі революція 1999 року не забезпечила економічного зростання. Але завдяки їй польські реформатори змогли здійснити радикальні реформи. Напрошується аналогія з помаранчевою революцією, яку, до речі, сприйняли в Польщі із захопленням і натхненням.

— Які, на ваш погляд, найважливіші уроки для економіки перехідного періоду?

— Розпочнемо з того, що країни колишнього соцтабору, років два тому ще досить схожі одна на одну, поступово ставали різними. Ми спостерігали цю відмінність, скажімо, у темпах економічного зростання. У Польщі ВВП зріс більш ніж на 40 відсотків, порівняно з 1989 роком. А в Україні за цей період офіційно ВВП знизився.

По-друге, велика різниця у ситуації з прямими іноземними інвестиціями (ПІІ). У центрально-європейських країнах із 1989 по 2003 рік доход на душу населення перевищив 1000 доларів (а в Чеській Республіці — 3800 доларів). Більшість країн колишнього Радянського Союзу змогли залучити значно менше інвестицій. Нині ПІІ в Україну дорівнюють близько 190 доларам на людину. Співвідношення інвестицій у Польщі й Україні становить один до десяти.

По-третє, розбіжність не лише в макроекономічних показниках. Середня тривалість життя в Росії істотно знизилася, а в Польщі, Чехії та Балтійських країнах — зросла. Ми спробували зрозуміти, чому, і провели низку наукових досліджень. З’ясувалося, кращих показників домоглися країни з ринково орієнтованою економікою, котрі активніше проводили ринкові реформи.

— Які конкретно?

— По-перше, це заходи, спрямовані на зниження та стабілізацію інфляції. По-друге, лібералізація, що дозволяє створити прозоре правове середовище для бізнесу. Тому й влада почне дотримуватися законів і не зможе бути корумпованою. По-третє, зміцнення прав власності. По-четверте, критичною для запобігання надмірним бюджетним витратам і високим податкам є стабільність суспільних фінансів.

Наукові дослідження засвідчили, що економіка розвивається активніше, коли вона рухається в напрямі стабільного й конкурентного ринку. Тоді влада зможе швидше поліпшити ситуацію своїх громадян. Утім, не треба тішитися ілюзіями — реформи ніколи не сприймаються в суспільстві як манна небесна. Вони не завжди популярні. І потрібно по-справжньому боротися за те, щоб провести їх мирним шляхом. На мою думку, атмосферу й настрій помаранчевої революції треба обов’язково використовувати для прискорення реформ.

— Новий український уряд представив півтора десятка соціальних програм. У результаті багато людей занепокоєні виконанням бюджету-2005. Як у Польщі вирішувалися соціальні питання?

— Загальний урок у тому, що соціальні виплати повинні здійснюватися під суворим контролем. Тільки так можна уникнути дефіциту бюджету. Наприклад, Балтійські країни і Словаччина провели радикальні реформи саме з допомогою зниження соціальних витрат та податків. Своєю чергою, через високе безробіття Польщі належало серйозно попрацювати над урізанням витрат і зниженням податків. У країні діяло багато соціальних програм, а високими податками намагалися боротися з безробіттям. Таким чином, у соціальних витрат виявилося багато як позитивних, так і негативних аспектів.

— Недавні спроби зміцнити гривню викликали в нашій країні неоднозначну реакцію. Поділіться своїм досвідом валютної політики.

— Безумовно, стабільність національної грошової одиниці завжди розпочинається з вибору монетарної політики. Можна, скажімо, вибрати фіксований курс, як недавно було зроблено в країнах Балтії (йдеться про прив’язку до євро. — Авт.). Або зробити як у Польщі: у нас поставили за мету вийти на певний рівень інфляції (тобто ми перейшли до таргетування інфляції). При цьому різні інструменти монетарної політики задіюються таким чином, щоб наблизити поточний рівень інфляції до певного цільового рівня.

Поза сумнівом, одним із найбільших досягнень польських реформ стала незалежність Національного банку Польщі. Без неї в сучасному світі неймовірно складно домогтися низького рівня інфляції. Центробанк повинен мати можливість протистояти політичному тиску і при цьому бути високопрофесійним.

— В Україні гостро стоїть питання дооцінки значної кількості приватизованих підприємств. Влада воліє уникати дратуючого терміна «реприватизація». Мабуть, у Польщі також були незадоволені перебігом приватизації?

— Справді, питання приватизації, як правило, гостро обговорюються в суспільстві. Завжди знайдуться політики, котрі критикуватимуть її перебіг. Але чим більші масштаби законної приватизації в країні, тим краще для зростання ВВП. Польща зуміла приватизувати більшу частину економіки, що виявилося однією з головних складових польського економічного «дива». Вдалося залучити багатьох іноземних інвесторів, зокрема в банківський сектор. Приватизація банків, швидше за все, взагалі була б неможливою без участі іноземних інвесторів, бо серйозного місцевого капіталу бракувало. Те саме можна сказати про Чехію, Словаччину, держави Балтії: приватизація була, напевно, однією з найважливіших реформ. Крім коштів, іноземці привносили сюди ноу-хау, знання та досвід. Якщо країна відмовляється від іноземного капіталу, вона позбавляється одного з чинників економічного зростання.

— Сплеск емоцій в Україні викликала ліквідація вільних економічних зон (ВЕЗ). Яке ваше ставлення до скасування привілеїв для окремих категорій бізнесу?

— Це — неминучий крок. Одна з умов вступу до Євросоюзу — зменшення кількості податкових преференцій і заборона ВЕЗ. Це довелося зробити й Польщі. Вважаю, вся країна повинна бути вільною економічною зоною. Власне, усі економічно успішні держави йдуть таким шляхом. Це забезпечує привабливе для всіх бізнесменів середовище, низькі податки, ефективне управління, некорумповану судову систему. Дехто в Польщі протестував проти скасування пільг. Але в основному поляки розуміли, що це необхідно для вступу в ЄС. Краще боротися не за створення безлічі ВЕЗ у країні, а за прийнятні для всіх умови ведення бізнесу.

— Україна на порозі приєднання до СОТ. Як вступ у цю організацію вплинув на польську економіку?

— Як правило, виконання вимог СОТ благотворно позначається на економічному зростанні країни. Більшість їх спрямовані на лібералізацію економіки. Вступ у СОТ стане показником реформ у країні. Ринкові реформи — завжди благо для суспільства. І якщо у зв’язку з цим згадати про ціни, то їх встановлення завжди має бути вільним. Фіксовані ціни є винятком. Лібералізація — невід’ємна частина будь-якого вільного ринку.

Лєшек Бальцерович, 1947 року народження, професор, батько польської «шокової» терапії. З 80-х років у рядах «Солідарності». Віце-прем’єр і міністр фінансів у першому некомуністичному Кабінеті міністрів Тадеуша Мазовецького. Після того, як пішов з уряду, викладав у вищих навчальних закладах. Автор кількох монографій про досвід польських радикальних економічних реформ. Із 2001 року по цей час — президент Національного банку Польщі.