Кувейт? Монако? Лас-Вегас? Нью-Васюки?

Показову історію розповів на урядовій нараді кримський прем’єр Матвієнко. У ході недавніх навчань антитерористичних підрозділів у населених пунктах Криму відпрацьовували ситуацію, коли умовний терорист просив місцевих жителів сховати його від переслідування влади. «Приїжджає закривавлений чоловік на побитій машині, невідомо, хто він, звідки. Але люди беруть його додому, ховають, годують. Я розумію доброту, завжди хочеться допомогти скривдженому, однак цивілізоване суспільство не повинно відокремлювати себе від влади», — обурювався Анатолій Матвієнко поведінкою кримчан. Що ж, можна з високим рівнем імовірності припустити, що рейтинг довіри народу до влади в таких ситуаціях визначається значно точніше, ніж у соцдослідженнях. І в даному разі він такий: люди більше довіряють потенційному бандитові, ніж представникам правоохоронних органів, людям легше повірити, що людину незаслужено переслідує влада, ніж запідозрити ту людину у протиправних діяннях. Нічого нового, крім того, що вже півроку країною керує нова влада, яка обіцяла покласти край свавіллю чиновників та правоохоронців, очистити кабінети від хабарників і зробити всіх рівними перед законом. І від нових обіцянок — як облаштувати Крим, зробити його багатим та квітучим — просто подих перехоплює, оскільки топ-чиновники, здається, вирішили позмагатися в зухвалості своїх планів, прозорість яких дуже умовна.

Глава «Нафтогазу України» Івченко заявляє, що має намір перетворити Крим на Кувейт, вклавши в розробку та видобуток нафти й газу на морському шельфі сотні мільйонів доларів. Звідки вони у НАКу, й коли це станеться — не уточнюється. Втім, загальновідомо: ДАК «Чорноморнафтогаз» не може вести буріння на морській глибині понад 100 метрів. Однак ні про те, на яких вигідних для України умовах залучаються іноземні партнери (повідомлялося про переговори з американською й австрійською компаніями), ні про оголошені тендери та конкурси нічого не відомо.

Міністр транспорту Євген Червоненко теж веде переговори — про будівництво в Криму траси для «Формули-1». Обіцяє, що залучені інвестиції допоможуть вирішити три найгостріші кримські проблеми: репатріантів, цілорічного працевлаштування ялтинців і, як наслідок, — зниження цін на відпочинок на ПБК. «І не буде такого, коли ялтинці вважають, що за два місяці їм треба вдарити по вухах цінами так, щоб їм потім вистачило на весь рік», — сказав Червоненко на прес-конференції. Хто уповноважив міністра вести переговори і на яких умовах — не відомо, Є.Червоненко лише уточнив, що ані копійки бюджетних грошей на це будівництво витрачено не буде. Кримський прем’єр на радощах відразу зателефонував Червоненку. «Женю, я тобі щиро вдячний. Якщо це буде — ящик коньяку кримського від Ради міністрів», — розповів Матвієнко вже на своїй прес-конференції. Але Женя від ящика відмовився й алаверди повідомив: «З Толею можемо випити трохи коньяку, але ми обійдемося і без ящика. Думаю, мені поставлять могорич усі нормальні водії цієї країни». Навіть не беруся вгадати, як відреагували на це побажання міністра всі нормальні водії країни, яка славиться своїми дорогами. Але сімферопольські автолюбителі відразу внесли рацпропозицію: навіщо витрачати гроші на супердорогу трасу для «Формули-1», яку два-три роки будувати треба? Краще запропонувати вулиці столиці автономії для авторалі по пересіченій місцевості: складнішої траси не придумати, і вона вже готова!

Кримський прем’єр журналістську недовіру до реалістичності проекту засудив: «А чого ви так погано реагуєте на романтичні ідеї?» При цьому, щоправда, сам Червоненка й поправив: не на ПБК буде траса, а в степовому Криму. А на Південнобережжі, слід розуміти наміри Матвієнка, буде український Лас-Вегас. Або Монте-Карло.

План такий: «Усі казино, які сьогодні є в Україні, треба було б закрити і дозволити тільки одне місце для їх розміщення. Це Крим. Ми, по-перше, подовжили б сезон, по-друге, ми чітко контролювали б цей бізнес ... узяли б на себе зобов’язання — на видавництво, на культуру давати великі гроші. Так практикують усі цивілізовані країни. На жаль, Україна відкриває їх у Кацапетівці тільки для відмивання грошей. Я вважаю, що це було б корисно і для активістів цього ігрового бізнесу, і для організаторів, і для бюджету, і, не в останню чергу, для кримського», — поділився з журналістами ще однією «романтичною ідеєю» кримський прем’єр.

Спостерігати за польотом думки влади народу, звісно, цікаво. Особливо на тлі повідомлень про те, що ціни на продукти харчування у Криму — найвищі в країні і цього літа залишили далеко позаду навіть київські, а інфляція — вища, ніж у цілому по країні, в півтора разу і найвища по Україні частка збиткових підприємств — 54% — в економіці сонячного півострова. І найсмішніше, що більше половини їх — це ресторани, готелі, торгові й транспортні підприємства. І найбільше таких збиткових підприємств — на Південнобережжі! Анатолій Матвієнко називає ситуацію катастрофічною, обіцяє нещадну боротьбу з тінізацією економіки, тільки незрозуміло: що заважало зробити це на початку курортного сезону, а не під його завісу?

І, нарешті, наймасштабніший проект нинішньої кримської влади. Сьогодні на виїзному засіданні Кабінету міністрів у Сімферополі буде розглянуто програму «Морський берег», покликану в комплексі вирішити проблеми розвитку прибережних територій автономії, становлення Криму як міжнародного курорту і туристичного центру, у тому числі — за рахунок більш ефективного використання природних, кліматичних, туристичних та інших ресурсів півострова. Попри те, що надії на цю програму уряд Криму покладає колосальні і розмови про неї ведуться вже не один місяць, надбанням громадськості розроблений у надрах Радміну проект програми так і не став. Тому судити про нього можна лише з уривчастих повідомлень чиновників. Так, за словами першого віце-прем’єра Валерія Ясюка, для реалізації десятирічної програми знадобиться 15—20 млрд. дол. («Крымская газета»). Скільки в середньому програма потребуватиме на рік — підрахувати нескладно. Ці фантастичні для Криму суми планується витягнути з бюджетів усіх рівнів, залучити інвесторів і навіть залучити кошти підприємств. У результаті кожен вкладений долар повернеться п’ятьма, а доход автономії через десять років становитиме від 75 до 100 млрд. дол. Але до цього треба почати й закінчити: освоїти незайняте серйозним курортним бізнесом узбережжя від Алушти до Судака, а також узбережжя степових районів. Планується ефективніше використовувати цілющі природні ресурси — лікувальні грязі, мінеральні води, ропу солоних озер, бентонітові глини. Однак більша частина проекту, за словами віце-прем’єра, присвячена розвитку інфраструктури курортних міст та селищ, у яких дві третини водогінних і каналізаційних мереж зношені на всі сто відсотків. Додайте погані дороги, нестачу й жахливу якість питної води, убиті здравниці та бездарно розбазарені під дачні котеджі й особняки найкращі куточки Південнобережжя, нездоровий інвестиційний клімат, суперечливість або відсутність законодавства, невирішеність земельних проблем репатріантів — і можна засумніватися, що з усією цією купою вдасться розібратися навіть за 10 років і з 20 млрд. дол.

Але ж починати колись-таки треба! Ось тільки з чого? Із закордонних відряджень «у пошуках інвестора», які керівники Радміну автономії вже здійснили і ще планують, чи з наведення елементарного порядку з землею, на що не вистачає ні грошей, ні часу, а в декого — й особливого бажання. Спеціалісти кажуть, що для завершення повної інвентаризації ділянок і створення кадастру потрібно майже рік і 36 млн. гривень. З держбюджету виділено два мільйони, і грошей ще чекають, а відведений термін для інвентаризації Південнобережжя закінчується через місяць. Але це ще півбіди. Є всі підстави вважати, що під прикриттям гучних звітів про повернення державі незаконно виділених земель відбувається такий самий несправедливий їх перерозподіл. Спроба глави Держкомзему України Анатолія Даниленка створити тільки йому підконтрольну структуру для операцій із землею — «Укрспецзем Криму» на чолі з колишнім керівником рескомзему АРК Євгеном Жагорніковим — стала надбанням громадськості і, наштовхнувшись на опір прем’єра автономії, провалилася. Даниленко скасував свій наказ. А сам Жагорніков був заарештований — прокуратура пред’явила йому обвинувачення у зловживанні службовим становищем. Але до торжества справедливості в цій справі ще далеко, судячи з емоційного коментарю нинішнього глави рескомзему Миколи Голубєва після наради минулого четверга з участю Анатолія Даниленка. «Мені не хотілося б у березні місяці бути там, де сьогодні перебуває мій попередник... Це просто, вибачте за висловлювання, знайшли козла відпущення. Чому сьогодні ті, хто давав команди, давав указівки безпосередньо з кабінету президента, з кабінету адміністрації, дуже вільно почуваються? Чому людину змушували працювати, замикали кабінет на ключ, садили поруч тих-таки заступників і вели конкретну розмову по дерибану Ялтинського гірсько-лісового заповідника? Чому ніхто не говорить, як це було? Напевно, у березні настане моя черга в цьому плані, але я категорично заявляю, що жодні лобіювання, жодні вказівки, аж до зняття мене з роботи, не пройдуть. Я діятиму за законом», — запевняв журналістів М.Голубєв. Жаль, але голова рескомзему не уточнив, хто з нинішньої влади і які землевідведення «продавлює», пропонуючи перевести орні землі в розряд земель несільгосппризначення, умовляє не проводити конкурси тощо. Але те, що ця практика триває, — вже не підлягає сумніву.

Друга обставина, без якої навіть найрозумніші програми в Криму не запрацюють, а інвестори не ризикнуть вкладати гроші в нестабільний регіон, — вирішення земельної проблеми репатріантів. Усі спроби поки що слід визнати невдалими, оскільки півзаходами такі проблеми не вирішуються. Особливо якщо одне беззаконня намагаються усунути іншим. Цього вівторка, поспішаючи, мабуть, до виїзного засідання КМ, уряд автономії прийняв постанову про порядок виділення земельних ділянок раніше депортованим громадянам. Оскільки при новому прем’єрі засідання уряду відбуваються в закритому для преси режимі, а сама постанова ще не опублікована, — про її зміст можна судити лише з викладу А.Матвієнка. За його словами, право на безплатне отримання землі матимуть особи, які повернулися з депортації і раніше не отримували від держави ділянок чи квартир у Криму. Затверджений порядок передбачає наділення репатріантів житлом і землею в тих регіонах, з яких вони були депортовані. Але можуть бути й винятки: для учасників бойових дій, інвалідів, сімей, у яких виховуються п’ятеро і більше дітей, репресованих осіб, а також спеціалістів, які необхідні в тому чи іншому регіоні. Але квота вихідців з інших регіонів не повинна перевищувати 20% виділеної землі. Таким чином РМ спробує стримати потік бажаючих оселитися на узбережжі. При цьому, каже Матвієнко, рішення про надання землі репатріантам прийматиме спеціальна комісія. Щоб уникнути спекуляції земельними ділянками, їх буде заборонено приватизувати до завершення будівництва житла, на що постанова відводить три роки. При порушенні терміну ділянку буде вилучено. Глава Радміну повідомив також, що уряд ще повернеться до цієї постанови через три місяці, якщо будуть необхідні якісь корективи. Але вже сьогодні можна сказати, що не варто відкладати: практично вся перелічена вище нормотворчість кримських чиновників — пряме, а найчастіше — і дуже грубе порушення чинного законодавства. Заступник голови меджлісу Ремзі Ільясов, зауваживши, що «більшість пунктів відповідають побажанням кримських татар», висловив упевненість — постанову опротестує прокуратура Криму, оскільки вона не відповідає ні чинному Земельному кодексу, ні іншим законам, які регламентують порядок надання земельних ділянок під будівництво житла. Важко повірити, що цього не розуміють у Раді міністрів. Тоді навіщо приймати такі документи? Щоб заспокоїти репатріантів, які озброїлися в Тихій бухті каністрами з бензином для самоспалень на випадок, якщо влада таки наважиться знести їхні будівлі на самовільно захопленій землі? Чи щоб з-під стін уряду АРК у день засідання Кабміну знялося наметове містечко репатріантів з алуштинського регіону? Але нічого цього не буде. Як сказав Р.Ільясов, ділянки, які влада виділила в Коктебелі, «містяться на болоті, де і в таку спеку вода стоїть. А в районі Алушти я пройшов п’ять кілометрів — більшість ділянок лежать у зсувній зоні. Хто там зможе будувати житло?»

І ще один момент, на якому поки що зупинимося коротко. Несподівано в переліку проектів «Морського берега» стали називати і спорудження порту на озері Донузлав. За часів «злочинного режиму», всупереч протестам громадськості й екологів, цю ідею мала намір реалізувати Atlantik Caspian Resources, — співзасновник відомої Eural Trans Gas, що послідовно й категорично відкидає свою причетність до Семена Могилевича, який перебуває в розшуку ФБР. Постанова ВР автономії з підтримкою цього проекту і згодою на землевідведення шести тисяч гектарів землі дивним чином не потрапляла в поле зору ні прокурорських перевірок, ні всюдисущої комісії під керівництвом П.Порошенка і була скасована тільки після того, як секретар РНБО пообіцяв вивчити питання, поставлене йому «ДТ» під час прес-конференції. Джерела в уряді та ВР Криму стверджують, що Петро Олексійович вивчив питання досконало. Саме тому він тепер так часто, не оповіщаючи про свої плани керівництво автономії, став відвідувати Чорноморський район. Кримський прем’єр тим часом уже провів у Ялті переговори з інвесторами з Росії, Польщі й Туреччини, які зацікавилися будівництвом порту на Донузлаві. Але зустрічі були закриті, і хто ці інвестори — невідомо. Одне слово, дедалі прозорішим і прозорішим стає морський берег Криму. Не знаю, яким буде український Лас-Вегас, але контури Нью-Васюків проступають уже явно.