Крига скресла, панове столичні засідателі!..

Привселюдне віддалення президента, прем’єра і спікера від проблем Києва до вчорашнього дня свідчило не тільки про наявність якихось кулуарних домовленостей із мером столиці. Таке мовчання недвозначно натякало й на те, що тільки-но різновекторні інвестиції мера перестануть перекривати падіння рейтингів перелічених вище лідерів і політичних сил (а вони таки падають разом із рейтингом одіозного градоначальника!), усі підкилимові проекти, пов’язані з Черновецьким, зійдуть нанівець, виявивши цілком інші політичні комбінації. Так, власне, і сталося буквально в останні хвилини верстки номера, коли Верховна Рада 362 голосами ухвалила закон про встановлення імперативного мандата для депутатів місцевих рад. Цей факт учинив повний переворот у подальшому розвитку подій у Київраді, позначивши для опозиційного «Демократичного Києва» потенційну можливість переформатувати більшість, переобрати секретаря ради й профільні комісії.

Відповідно до перших коротких коментарів лідерів політичних сил, які представляють у столичній раді опозиційне об’єднання «Демократичний Київ», їхні юридичні служби вже приступили до ретельного вивчення юридичних наслідків прийнятого закону. Проте в політичній тусовці вже встигли пролунати фрази про те, що цей закон, як і будь-який інший, не має зворотної сили. Тому, за словами ряду депутатів (переважно провладних фракцій Київради), відновити початковий кількісний склад фракцій БЮТ, НУ і Блоку Кличка, які загалом налічували 70 депутатів, не вдасться. Проте, якщо врахувати, що численні перебіжчики до Черновецького стали штрейкбрехерами у відсутності хоч би якого закону щодо цього, то в «Демократичного Києва» є всі шанси таки переформатувати більшість і взятися за чищення авгієвих стаєнь, залишених більшістю Черновецького. До того ж, за даними достовірних джерел, розробники закону врахували в документі механізм оберненої дії, аж до того, що депутатам, які пішли з фракцій, доведеться або повернутися в обійми рідної фракції, або залишити стіни Київради. Їхні місця займуть наступні за списком. Отже, можемо констатувати, що нині в «Демократичного Києва» з’явилася феноменальна можливість реалізувати на практиці задеклароване в опозиційній боротьбі гасло: земля і власність столиці — з аукціонів, тарифи — за економічним обгрунтуванням, робота ради — за регламентом.

З другого боку, лідери опозиції, як і раніше, переконані в потребі синхронізувати процеси переформатування ради і дострокового припинення повноважень міського голови. Реєстрація в парламенті законопроекту БЮТ про внесення змін до законів про столицю, місцеве самоврядування й референдум, а також заяви лідерів трьох опозиційних політичних сил про підготовку до проведення столичного плебісциту вказують на реальну можливість одержання законодавчих механізмів для того, щоб достроково призупинити повноваження міського голови.

Проте, зауважимо: відповідно до чинного законодавства, перший підводний камінь на шляху місцевого референдуму виникає вже в момент реєстрації ініціативної групи, зав’язаної саме на рішенні міського голови, якого у нашому випадку і збираються позбавити влади. Оптиміст уточнить, що небажання мера реєструвати ініціативну групу можна оскаржити в суді. Проте песиміст нагадає, що великих надій на оперативність і об’єктивність рішень останнього в Україні мало. І все-таки, якщо ініціативну групу зареєстровано? Посвідчення про реєстрацію видається разом із законним розпорядженням у місячний термін зібрати підписи 1/10 жителів міста. Для Києва це 210 тисяч. Правила збирання підписних листків досить суворі, і на цьому етапі законодавцю чомусь видалася логічною норма, що наділяє мера ще одним правом, — ліквідувати ініціативну групу на етапі збирання підписів у разі двох допущених порушень. Третій камінь спотикання — підсумкове рішення місцевої ради, у нашому випадку про проведення референдуму в частині припинення повноважень мера і Київради. Проте, у зв’язку з прийняттям закону про імперативний мандат і можливі зміни розстановки політичних сил у Київраді, цю перешкоду, можна сказати, ліквідовано.

Схоже, що рішуче настроєна столична опозиція розділилася в думках у частині підготовки і проведення референдуму. Оптимісти від опозиції у відповідь на можливі підніжки столичного мера готують страйки, масовість яких цілком реальна на тлі столичної тарифної інтриги, песимісти паралельно продовжують розробляти багатоходові комбінації в парламенті.

Так, у стані радикально налаштованої опозиції нині — депутатська група Бродського у вигляді Форуму порятунку Києва «Кияни», Блок Кличка, Форум порятунку Києва Віталія Черняховського і низка інших громадських організацій. Готових, за словами останнього, будь-якими засобами домагатися від мерії рішення про проведення референдуму щодо відставки міського голови, зокрема і блокуванням столичних доріг, пікетуванням офісів і навіть квартир представників хисткого болота Київради з фракцій соціалістів і блоку Литвина. Проте, попри численні голосні заяви радикалів, перші організаційні збори вже пройшли в столиці з ініціативи нікому не відомої й нещодавно зареєстрованої політичної партії «Велика Україна».

Цей політичний проект родом із Сєверодонецька. На чолі — банкір Ігор Гекко із досить неоднозначною біографією, опублікованою на українських інформаційних сайтах. 2002 року пану Гекко, котрий балотувався по мажоритарному округу в парламент, закидали і подвійне громадянство, і життя під чужим прізвищем, і цілу низку тіньових фінансових операцій за кордоном. Виконавчий директор проекту Ірина Самаріна, сидячи в кріслі шикарного офісу в центрі столиці, відкидає всяку подібну «нісенітницю», вказуючи на «брудні методи ставлеників Кучми в боротьбі з політичними опонентами». Пані Самаріна спростовує також хоч би який зв’язок партії з відомими українськими бізнесменами. «Ми ні під ким, — каже Самаріна. — Ні Пінчук, ні Коломойський, ні Ахметов не є нашими господарями. Найбільший засновник — Ігор Гекко, власність якого знаходиться не в Україні. У ході минулої виборчої кампанії до Ради ми виступали за відкриті партійні списки і таке ж їхнє формування. Ми вже сьогодні готові подати в парламент законопроект про вибори до місцевих рад. Ми підозрювали, що така не дуже велика охайність у формуванні списків породить багато проблем. Київ виявився першим. Зміщення Черновецького і Ко для нас не самоціль, а радше досвід політичної боротьби і школа будівництва партії в столиці». Пані Самаріна не без гордості зазначає також, що ініціатива підготовки референдуму належить саме партії Гекко.

Місцеві політичні гравці досить обережно відгукуються про новачків. Наша Україна та БЮТ не ведуть із ними жодних переговорів, підозрюючи в провокації, грі на боці Черновецького та бажанні зірвати проведення референдуму. Бродський і Блок Кличка контактують, «щоб бути в курсі того, що відбувається, і намагаються об’єднати зусилля».

Поки «вільні радикали» визначаються з тактикою виступу: групами або єдиним фронтом вивчають досьє новачків і вербують добровольців, «великі комбінатори» від БЮТу та «Нашої України» пишуть законопроекти і «розмінюють монети». Серед останніх, на думку лідера столичної фракції «НУ» Дмитра Андрієвського, голосування БЮТ у парламенті щодо подолання президентського вето на закон про мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, а також учорашнє голосування за закони про Кабмін і опозицію. Пан Андрієвський не виключає, що саме ставка на велику гру в столиці і бажання провести імперативний мандат і законопроект про внесення змін до законів про столицю, місцеве самоврядування і референдум, змусили Тимошенко голосувати разом із «Регіонами». Однак пан Бродський, своєю чергою, переконаний, що, попри шляхетні пориви в столиці, БЮТ зробив не дуже симпатичний учинок стосовно українського селянства. «Це не та монета, яку слід було розмінювати, — каже Бродський. — Занадто дорога ціна, навіть коли на терезах — столиця». У плані ж впровадження імперативного мандата застрільник опозиційного руху в Київраді налаштований досить оптимістично.

Натомість представники БЮТу сьогодні беруть на себе сміливість стверджувати, що їхня позиція докорінно змінила ситуацію не лише в Київраді, а й зробила надію на референдум у столиці не примарною, а реально здійсненною з огляду на цілу низку причин. «Скажу вам чесно, нашій фракції сьогодні було б дуже вигідним подальше співробітництво «Регіонів» із Черновецьким, — каже депутат Київради Олександр Бригинець. — Стратегічно вигідно. Рейтинг мера падає, й автоматично тягне за собою політичних партнерів. Однак уже сьогодні стало ясно, що «Регіони» це чудово розуміють. Сьогоднішнє голосування за імперативний мандат це підтвердило. Тож у законопроекту №2785 фракції БЮТ у парламенті теж великі шанси».

Рятівний, на думку Бригинця, законопроект справді б’є по тих самих підводних каменях, із якими вуличними методами зібралися відчайдушно боротися Бродський і Ко. Так, закон про столицю, на думку БЮТу, має містити норму, в якій зазначено, що рішення про припинення повноважень ради та міського голови може бути ухвалене або на місцевому референдумі, або Верховною Радою шляхом ухвалення постанови про проведення позачергових виборів. Що стосується референдуму, то реєстрацією ініціативних груп, а також ухваленням рішення про проведення референдуму БЮТ пропонує зайнятися ЦВК. Загалом, ці засадничі ноу-хау в поєднанні з тиском радикалів Бродського можуть-таки остаточно вибити грунт з-під ніг мера Черновецького.

Уже сьогодні можна припустити, що одним із вирішальних чинників продовження «співробітництва» опозиції та коаліції в парламенті стане постать можливого мера столиці. Компромісна, природно.