Конвой соратників

Із «карцеру» для політичних аутсайдерів, де «відсидів» рейтинг Партії регіонів перші місяці нинішнього року, команда Віктора Януковича перейшла в розряд рейтингового «бугра». До другого етапу сьомого з’їзду ПР, який відбувся минулої суботи, «регіонали» підійшли в обстановці переможної ейфорії.

На виборах 2006-го партія Януковича може не лише взяти перше місце, а й стати стрижнем, навколо котрого будуватиметься нова конфігурація влади.

Партзахід «регіоналів» вийшов вельми примітний, відбивши нюанси розуміння публічної політики партійним керівництвом. Передусім у ПР другий етап запланували суто як технічний, для галочки, просто, аби дотриматися юридичних формальностей перед наступним з’їздом. Парадоксально, але факт — збір своїх представників із усієї країни партія не схотіла використовувати, як це прийнято в політичних партій, для розкручування й демонстрації своїх можливостей. Зібралися, відмітилися — й по домівках. ПР, поза сумнівом, живе за режимом. Досвід усього життя й останнього року навчив Віктора Януковича того, що вміння робити гучний піар — аж ніяк не синонім ефективності й не найсильніша його лідерська риса. Тому з’їзд ПР пройшов швидше й закритіше, аніж партзбори в КПРС. Конспірація набула безглуздих форм — «донецька» охорона на з’їзді чомусь змусила фотографів солідних видань стерти свої знімки сина Януковича. Хоча логіки в цьому не було жодної — адже через два-три дні Янукович-молодший з’явився на прес-конференції як один із керівників молодіжної організації «регіоналів». З огляду на багато таких деталей, Віктор Федорович і його оточення старанно намагаються довести одне — він не схожий на Віктора Андрійовича, його оточення не схоже, його сім’я не схожа... Вибори виграє не той, хто активніший, а той, хто робить менше помилок — так можна сформулювати кредо Януковича, котрий розглядає парламентські вибори як четвертий тур президентських.

Досвід поразок, очевидно, дечого навчив Януковича. Він змінив свої погляди на управління партією й виборчою кампанією. Щоправда, як і раніше на президентських виборах, Янукович делегує свої повноваження з прийняття стратегічних рішень у різноманітні центри впливу, і значною мірою покладається на штаби та радників. Проте нині він усе-таки частину свого часу присвячує партійній роботі — вирішенню не стільки функціональних питань, скільки іміджевих. Янукович — це насамперед сильний бренд. Проте було б спрощенням уявляти Януковича лише як прапор, яким розмахує, скажімо, Ахметов (так само, як Янукович ніколи не був прапором, яким розмахував Клюєв або навіть Кучма). Механізм «міждонецьких» стосунків набагато складніший. Віктор Федорович, за словами багатьох партійних керівників, впливатиме на формування партійних списків. Хоча, безперечно, подання Ріната Леонідовича будуть найвагомішою рекомендацією.

Команда Януковича змінилася. Це передусім стосується відходу від партійної роботи групи Андрія Клюєва. Андрій Петрович ввійшов до числа обласканих президентом Ющенком олігархів, проте він так сильно відзначився під час президентських виборів, що поява у великій політиці йому на певний час заборонена. Клюєв зосередиться на бізнесі, хоча зберігає з партією тісний контакт. Відхід Клюєва, природно, спричинив зростання впливу на внутрішньопартійну стратегію Ріната Ахметова, чиє заняття політикою ніхто не засуджує (крім Степана Хмари). Напередодні з’їзду вплив Ахметова було формалізовано, оскільки саме його ставленик Василь Джарти став начальником виборчого штабу. Після відходу від активної політики Клюєва Ахметов здобув величезний вплив і на дії фракції, де організаторські й управлінські функції зосередила в своїх руках Раїса Богатирьова. Тут варто зазначити, що одним з облич виборчої кампанії буде ще один друг Ахметова — Борис Колесников. А керівником апарату партії став колишній глава Фонду держмайна, відомий хорошими організаторськими здібностями й безкорисливою допомогою компанії «СКМ» під час першого продажу «Криворіжсталі» Михайло Чечетов. Така концентрація владних важелів наочно демонструє: президент ФК «Шахтар», крім футболу, приохотився й до інших азартних ігор... Кажуть, Ахметов, роздратований недостатньою активністю фракції ПР під час арешту його друга Колесникова, навіть заявляв, мовляв, усіх розжену, і в списки нікого з нинішньої фракції не візьму, і навіть сам розглядає можливість отримання депутатського мандата. Проте розвиток ситуації й розподіл повноважень у регіональних партійних структурах показують: усе-таки більша частина фракції «регіоналів» дістане прохідні місця у списку. Особиста участь або неучасть Ахметова у виборчій кампанії ймовірна, проте не цілком визначена. Великий бізнес має потребу в захисті, однак депутатський мандат не є гарантією збереження імперії «СКМ». Потрібно підключати й інші механізми — домовленості з владою, вплив на силовиків тощо.

Тут важливо знати: посилення «ахметовської» команди аж ніяк не означає, нібито хтось замість Януковича рулюватиме партією. Рулюватимуть разом із Януковичем. Наразі.

Лідер ПР приділяє сьогодні серйозну увагу політичному аналізу та стратегічному плануванню. Нині на настійну вимогу Ахметова, для надання системних консультаційних послуг і роботи безпосередньо з Януковичем Партія регіонів найняла групу фахових консультантів з виборчих технологій. На заздрість Павловського, Маркова, Никонова й інших кремлівських гастарбайтерів, «донецькі» належним чином оцінили їхні скромні здібності — московські «зірки» вже не отримають колишні повноваження й колишні бюджети. Бо «лохи». (Тепер пан Павловський консультує владу в Баку...) Із питань стратегії Януковича консультують ті, хто, вважають донеччани, успішно довів свій професіоналізм на минулих виборах. Американці! Так, група американських політконсультантів, один із котрих торік працював... на Віктора Ющенка! Тепер у партії — захисниці інтересів російськомовних регіонів з’явилися свої «американські валянки». Що ж, бізнес є бізнес, нічого особистого...

Проте й у цьому разі (треба зробити застереження) зміна політтехнологів не означає зміну політичного вектора. Ахметов поважає професіоналів. А Янукович як і раніше орієнтований на відносини з Кремлем, і тут нічого не змінюється. Крім того, Янукович зробив дуже важливий висновок після минулих виборів — політтехнологи самі нічого не виграють.

Серед керівництва Партії регіонів існує думка: найсерйозніший вплив серед усіх радників Януковича нині має людина, маловідома в українській політиці — Антон Пригодський. Пан Пригодський — успішний бізнесмен, причому «недонецького» походження, у нього статус давнього та близького друга Віктора Федоровича. Мабуть, єдиного друга, із котрим Янукович вирішує політичні питання. Пригодський не виявляє жодних особистих політичних амбіцій, і в цьому полягає секрет його стійкого становища в команді Януковича. Він поза системою. Пригодський впливає на неї ззовні. Його унікальна риса, важлива в нинішній ситуації, полягає, відповідно до чуток, в тому, що він цілком незалежний від Ахметова, попри те, що в низці великих проектів вони успішно взаємодіють. Єдиний офіційний коментар про особу Пригодського «ДТ» одержало від Ганни Герман: «Пригодський — блискуче освічений інтелектуал, досвідчений менеджер, не перший рік близько знайомий із Віктором Федоровичем. Він закінчив українську школу, це — людина, добре знайома з українською культурою, наскільки я знаю, родом із Житомирської області. Коли треба пробити якусь неординарну ідею в партії, знаю, що треба звертатися до нього».

Попри радикальне оновлення команди, яка займається розробкою й аналізом виборчих технологій, під час виборчої кампанії Янукович зіштовхується, проте, з проблемою низької технологічної ефективності партійних структур. У багатьох регіонах партія подана суто номінально, а там, де парторганізації сильні, нема системної роботи. Причина та сама, що й у більшості інших українських партій — старі партійні еліти намагаються зосередити в своїх руках максимум повноважень і замикають на себе функції публічної політики, навколопартійного бізнесу й технологічної роботи. Просто так їх не заміниш — бюрократія живуча і швидко регенерує, посилається на колишні заслуги, власну значущість. При цьому організації реальної роботи з населенням приділяється мінімум уваги. Рейтинг самого Януковича є основним капіталом для цієї аморфної структури.

У оточенні Януковича кілька місяців тривала напружена боротьба за формат участі у виборах. Із огляду на те, що ім’я лідера говорить виборцям набагато більше, ніж назва партії, Янукович прийняв на початку року цілком логічне рішення — створити блок свого імені. Із технологічного погляду цей крок видавався виправданим і справді міг послужити основою для консолідації осколків старої влади. Проте минуло літо, і після низки криз влади Партія регіонів вийшла на місце фаворита парламентських виборів. Це стало основою для внутріпартійної боротьби за владу.

Група Ахметова створила потужне лобі на користь відмови від ідеї блоку Януковича і походу на вибори лише в рамках Партії регіонів. Рінат Леонідович і чимало «регіоналів» із відвертим несхваленням дивилися на блок, оскільки останній передбачав наявність у самого Януковича квоти на особистих представників, своїх людей. Віктор Янукович у цьому принциповому питанні відступив, хоча пручався довго й уперто. Проте Ахметов пропонує конкретну команду, конкретні інструменти виборчих технологій. А Януковичу, зберігши блок свого імені й набираючи свою квоту, довелося б ризикувати багато чим. Віктор Федорович не зміг відірватися від свого коріння.

Хоча об’єктивно ідея блоку набагато технологічніша. Адже рейтинг Януковича на порядок вищий від рейтингу партії. У форматі блоку Янукович міг би, із погляду піару, ефективніше реалізовувати концепцію четвертого туру президентських виборів. Але Рінат Леонідович вирішив, що після виборів у разі чого з лідером партії проблему розв’язати буде простіше, ніж із лідером іменного блоку... Тепер Янукович лише лідер Партії регіонів, де передбачається виділення місць у списку тільки для «своїх». «Донецькі» вирішили не брати в список сторонніх. Цей крок зміцнить внутрішню структуру партії, але на порядок скоротить масштаб її впливу. У принципі саме за таким сценарієм і проходило формування донецької еліти протягом багатьох років. Що ж, у донецьких політиків завжди свій, особливий шлях розвитку. Свої етапи. І в кожного свій конвой...