КОНСОРЦІУМ: ГОЛОВНЕ, ЩОБ НЕ ПРОРВАЛО...

Напередодні візиту Володимира Путіна в Україну знову активізувалося питання про створення міжнародного консорціуму з керування й розвитку газотранспортної системи України.

За майже два роки переговорів його ідею вдалося значно трансформувати. Якщо спочатку в Росії вважали, що під час уже майже легендарної пітерської зустрічі Кучми й Путіна вона одержала під свій контроль газопроводи України, то тепер розмови в Білокамінній про те, як «ми «продавили хохлів», уже вщухли...

Якщо не відбудеться якогось чергового «прориву в відносинах», Москві в Україні доведеться займатися не управлінням існуючої трубопровідної системи, а будівництвом нової. Йдеться про новий газопровід Олександрів Гай — Новопсков (Луганська область) — Ужгород, призначений для експорту середньоазійського газу.

Заплановане на лютий чергове засідання ради учасників консорціуму має визначити, який із варіантів його будівництва кращий.

Існують два варіанти: прокласти трубу діаметром 1420 мм вартістю 2,2—2,5 млрд. доларів і пропускною спроможністю до 28 млрд. кубометрів на рік та менш амбітний варіант — побудувати трубопровід діаметром 1220 мм (пропускна спроможність — до 19 млрд. кубометрів на рік), який обійдеться на 0,8—1 млрд. доларів дешевше.

Україна, природно, хотіла б, щоб труба була якнайпотужнішою. Росія повинна визначитися найближчим часом. ТЕО газопроводу діаметром 1420 мм уже розроблено. До 1 лютого мають завершити розробку ТЕО будівництва газопроводу діаметром 1200 мм.

Заступник голови правління «Газпрому» Юрій Комаров, котрий курирує газоекспортний напрям, повідомив російську пресу, що «рішення про вибір варіанта прийматиметься на основі потреб ринку й з урахуванням економічних показників, зокрема обсягу інвестицій. Дуже важливу роль при виборі варіанта відіграватимуть потреби ринку».

Поки що визначилися з місцем початку будівництва. Це захід України, де, як заявив голова правління НАК «Нафтогаз України» Юрій Бойко, буде побудовано додаткову ділянку газопроводу в напрямку Богородчани — Ужгород.

Фактично йдеться про прокладання нової труби в коридорі існуючої 182-кілометрової української ділянки побудованого наприкінці 60-х років експортного газопроводу «Братерство». Україна вважає, що вже на першому етапі будівництва щорічна пропускна спроможність досі не затребуваної належно системи зросте на 8 млрд. кубометрів газу.

Це дозволить, за умови поставки додаткових ресурсів, газопроводам Торжок — Долина й Іванцевичі — Долина, які нині практично простоюють (5,5 млрд. кубометрів на рік), збільшити транзит російського газу в Європу. Раніше вартість робіт на цьому напрямі оцінювалася в 200 млн. доларів.

Сторони підготують проект міжурядової угоди про гарантії завантаження й будівництва цієї ділянки і до 15 квітня мають намір передати його на затвердження урядам України й Росії.

За словами Бойка, запропонований варіант «дозволяє нам сказати, що ми повною мірою подбали про інтереси України. Ми одержали додатковий ресурс у країну. Причому в короткі терміни почнемо вже реалізацію проекту. Протокол зі свого боку ми підписали, російська сторона парафувала, і, думаю, що підпише».

Передбачається, що найближчим часом у Київ приїдуть і представники німецької сторони, які беруть участь у переговорах у рамках «формату трьох». Представникам Німеччини вже передали необхідну інформацію про проект. Від Німеччини чекають і фінансування проекту.

«Газпром» нарешті визначився з тим, що забезпечить успіх створення консорціуму. За словами Комарова, необхідно домогтися «більше транспорту на економічно привабливих конкурентоспроможних умовах (відповідно, більше доходу для України) із мінімальним обсягом нових інвестицій... На даний момент ми можемо констатувати, що українська сторона виконує свої зобов’язання щодо транзиту російського газу. Залишилися в минулому проблеми з несанкціонованим відбором газу. Але система вимагає значних інвестицій для її підтримання й подальшого розвитку».

До речі, про гроші. Нинішнього літа спливає останній термін реалізації «Газпромом» права на придбання 16,3% газотранспортної системи Словаччини. Контракт укладено ще 2002 року, але тоді необхідних 900 млн. євро в росіян не було... Зараз начебто є. Минулий рік був дуже вдалим, але дуже високий курс євровалюти, тож явно доведеться переплачувати.

Сьогодні про словацький опціон часто згадують як в Україні, прикидаючи, скільки ж тоді коштує 50% більш потужної української системи, так і в Білорусі. Ще недавно «Газпром» був упевнений, що Мінськ задешево (в ідеалі — за борги) віддасть свою газотранспортну систему. Після серії провалів переговорів (на початку тижня захлинулися чергові) у Москві зрозуміли, що «дешево й сердито» може і не вийти.

Заразом росіянам незабаром доведеться визначитися ще з одним напрямком транзиту — по дну Балтики. «Газпром» повинен надати уряду економічне обгрунтування проекту Північно-Європейського газопроводу. Можна наперед стверджувати, що його захист буде нелегким. При потужності, рівній мінімальному варіанту через Україну (19 млрд. кубометрів на рік), він мінімум утричі дорожчий (5,7—6 млрд. дол.). І, до того ж, виводить газ на той самий німецький ринок...

Оскільки стратегія «Газпрому» не передбачає формування надлишку транспортних потужностей (це виведе на ринок газу інших постачальників), то реалізація будь-якого з проектів автоматично відсуває виконання іншого. Поки що в площині критеріїв ефективність/вартість економічних альтернатив українському проекту не видно...

Таким чином, у кінцевому рахунку, все знову визначатиметься політикою. Тим паче що в Москві, здається, зрозуміли: «протягнути» консорціум в обхід парламенту не вдасться. Настільки приваблива для росіян концесія років на тридцять (починали загалом із півстоліття) неминуче вимагає «складного процесу ухвалення політичного рішення в комплексі з розглядом у Верховній Раді України пакета законодавчих документів, пов’язаних із концесією». З’ясувалося й те, що «законодавство України вимагає серйозного доопрацювання для того, щоб можна було реалізувати форму концесії стосовно української газотранспортної системи». Про що наших російських друзів, пам’ятається, із самого початку й повідомляли...

Цікаво, що в січні високопоставлений представник «Газпрому» вперше відповів на запитання: що буде з консорціумом, якщо з політичної сцени, можливо, зійде Леонід Кучма? Юрій Комаров зазначив, що «в бізнесі надзвичайно важливим є своєчасність ухвалення рішення, особливо коли це стосується мегапроектів, до яких, безумовно, належить і створення міжнародного консорціуму. Рішення щодо таких проектів приймається на основі економічної, ринкової та стратегічної доцільності. Думаю, що персоналії відіграють важливу роль при ухваленні рішень щодо таких проектів, але рішення не буде, якщо в рамках проекту не забезпечується баланс інтересів сторін або якщо проект не забезпечує конкурентоспроможність, порівняно з альтернативними варіантами».

Золоті слова — «баланс інтересів сторін» — хотілося б, щоб у Києві їх теж добряче запам’ятали. Однієї «дамбової» історії та наступного прориву в питанні Азова, який нагадує капітуляцію, цілком досить. А раптовий прорив у трубах рідко радує господарів.