Кляп вийняли, але рота розкривати не дозволили

Активні протести журналістів проти істотного обмеження свободи слова, яке загрожувало усім нам з початком виборчої кампанії, не були марними. Нагадаємо, низка положень виборчого законодавства стосовно правил висвітлення кампанії практично означали інформаційну ізоляцію громадськості від процесу виборів. Але масмедійники розбудили-таки здоровий глузд парламентаріїв, котрі не побоялися порушити власну заборону на внесення змін до закону про вибори народних депутатів. Аргументи на користь необхідності відредагувати антиконституційні й антидемократичні норми закону були настільки очевидними й переконливими, що народні обранці навіть не обговорювали внесені зміни, без вагань віддавши за них 396 голосів.

Тепер представникам ЗМІ не доведеться затуляти собі рота після кожного згадування про парламентську кампанію, боючись вимовити зайве слово. Безпрецедентну заборону на журналістські коментарі й оцінки при висвітленні виборчого процесу, що містилася в початковому варіанті закону, скасовано. Замість вилученого положення, що накладало згадане табу, тепер записано таке формулювання: «Висвітлення виборчого процесу в ЗМІ усіх форм власності в інтерв’ю, дискусіях і дебатах, інформаційних повідомленнях, у програмах новин і поточних подій має здійснюватися на принципах об’єктивності, неупередженості та збалансованості».

Коригуванню піддалася також горезвісна 71-та стаття закону, що дозволяла вершити долі телерадіокомпаній і газет без участі судів. У ній, нагадаємо, дозволялося позбавляти ліцензій ТРК і закривати видання, запідозрені в порушеннях правил висвітлення передвиборної кампанії, з подачі Центральної й окружних виборчих комісій. Відтепер провина ЗМІ і міра покарання при порушенні ними закону визначається виключно в судовому порядку. А щоб у журналістів стало більше шансів не потрапити до суду, законодавці запровадили визначення передвиборної агітації. Нею, відповідно до нової редакції закону, є будь-яка діяльність із метою спонукання виборців голосувати «за» чи «проти» певного суб’єкта виборчого процесу. Докладнішим (хоча зовсім не вичерпним, а місцями й небезперечним) стало й визначення політичної реклами.

Красномовним показником демократизації виборчого законодавства багато з народних обранців вважають норму, у якій із засобів масової інформації знімається відповідальність за зміст передвиборної агітації, розміщеної на підставі договору із замовником. Щоправда, тут є застереження: «Крім випадків, передбачених частинами п’ятою і дев’ятою цієї статті». Ідеться про пропаганду війни, насильства, національної, релігійної, расової дискримінації тощо. Отож, на думку правознавців, навіть у цих випадках ЗМІ не зобов’язані відповідати за поширення матеріалів, зміст яких тягне на статтю Кримінального кодексу. Перед судом, вважають деякі юристи, мають постати в таких випадках самі кандидати, у чиїх агітках присутні незаконні заклики.

Утім за всіх безперечних і сумнівних плюсах змін, внесених депутатами до законодавства, є одне велике «але». Спочатку планувалося, що серед документів, які слід коригувати для демократизації висвітлення виборів у ЗМІ, буде також Цивільний кодекс. У тій його частині, де сказано: «Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною». Цю норму парламентарії збиралися вилучити, але в останній момент так і не наважилися. Що значною мірою нівелює прогресивні нововведення, про які йшлося вище.