Іракський казан

Неділя 15 серпня стала черговою трагічною датою в календарі воєнних буднів нашого контингенту в Іраку. Внаслідок двох нападів бойовиків втрат зазнав 62-й батальйон, дислокований окремо від головної бази бригади в містечку Ес-Сувейра на півночі провінції Васіт. Капітан Юрій Іванов, командир одного із взводів забезпечення 62-го батальйону, загинув минулої неділі, підірвавшись на радіокерованому фугасі під час забору води для технічних потреб батальйону. Того ж самого дня п’ятеро наших військовослужбовців було поранено, коли вони потрапили в засідку бойовиків, влаштовану на конвой, який віз паливо зі штабу дивізії у Вавилоні до базового табору 62-го батальйону в Ес-Сувейрі.

Характер нападу вказує на старанно сплановану операцію: спочатку фугас підірвали під однією з машин паливного конвою, внаслідок чого було поранено старшого лейтенанта Андрія Колбуна та водія «Уралу» рядового Юрія Гораша. Потім ще на шляху висування обстріляли резервний взвод, який поспішив на допомогу тим, хто потрапив у першу засідку. Залпами у відповідь вогневі точки бойовиків придушили, але під час 15—20-хвилинного бою були поранені молодший сержант Володимир Кізь, рядові Богдан Цебринський та Андрій Пивоварчук.

Про що свідчать чергові атаки проти українських миротворців? І в першому, і в другому випадку підрозділи 62-го ОМБ не здійснювали ніяких бойових операцій, а лише виконували завдання із забезпечення власної життєдіяльності: доставляли до базового табору батальйону паливо й воду. Це означає, що навіть тепер, коли бойова активність усієї бригади максимально обмежена, зменшена кількість патрулів, а Генштаб, по суті, забороняє іракському контингентові взагалі вплутуватися у відкрите протистояння зі знову повсталими бойовиками армії «Магді», втрати серед військовослужбовців практично неминучі. Не сидіти ж, справді, безвилазно в місцях постійної дислокації, взагалі не виїжджаючи за блок-пости...

Але що ж чекає на 7-му ОМБР, яка у жовтні в ході ротації має замінити в Іраку 6-ту бригаду? По-перше, ситуацію в Іраку, особливо в південних його провінціях, нова іракська влада все ще слабко контролює: після кровопролитних боїв з американцями в Неджефі лідер шиїтської армії «Магді», радикальний шейх Моктада Аль-Садр заховався у священному для всіх мусульман-шиїтів мавзолеї імама Алі. Бунтівний лідер поки що ігнорує всі заклики іракського уряду роззброїтися й приєднатися до політичного життя країни. Масштабні бойові дії з застосуванням авіації протягом минулих двох тижнів тривали практично в усіх великих містах шиїтського півдня — Неджефі, Басрі, Куті. І хоча рух імама Садра не дуже популярний у Васіті, де українські миротворці намагаються всіляко допомагати місцевому населенню, ситуацію на півдні Іраку легко можна дестабілізувати навіть зусиллями одного, але досить авторитетного релігійного лідера: шиїти вже відкрито закликають до створення власного державного утворення на півдні країни.

Але найнеприємніше те, що навіть з усуненням таких радикальних вождів, як шейх Садр, ситуація навряд чи кардинально зміниться. Більшість іракців відверто вороже ставляться до будь-якої іноземної присутності у країні, а запасу довіри новий іракський уряд ще не створив. Принаймні такою мірою, щоб гарантувати безпеку своїм громадянам на більшій частині території країни. Взагалі Ірак нині — це величезний киплячий казан, який заполонили безліч радикальних угруповань з усього Близького Сходу. І вони не мають наміру складати зброю у своїй священній війні проти «невірних»...