Хто хоче зашПОРТати Донузлав?

Якщо простежити тематику переговорів під час останніх закордонних візитів президента В.Ющенка або його зустрічей з іноземними гістьми на Батьківщині, важко не помітити, що тема будівництва великого портового комплексу на кримському озері Донузлав стала майже постійною і, завдяки частоті згадування, видається чи не головною зовнішньоекономічною ініціативою, яку Київ наполегливо просуває. Причому на всіх векторах і на різних умовах.

З миру — по нитці

Наприкінці серпня минулого року під час казанського саміту СНД Віктор Ющенко презентував проект, який, за словами міністра закордонних справ Бориса Тарасюка, «передбачає будівництво міжнародного порту з використанням цих портових споруд на правах власності країнами-учасницями». Це дуже важливо для країн, повідомляв журналістам глава МЗС, які не мають виходу до моря або океану, а «завдяки Україні й ініціативі президента Ющенка... одержують таку можливість».

У грудні президент Ющенко запросив до співробітництва в цьому проекті представників країн іншого об’єднання, яке в Москві сприймають як анти-СНД або анти-ЄЕП, — Спільноти демократичного вибору. На форумі, що відбувався у Києві, Віктор Ющенко повідомив про намір України ініціювати кілька регіональних міжнародних проектів, які будуть цікавими для країн Балто-Чорноморсько-Каспійського регіону. «Найближчим часом ми хочемо запропонувати вашій увазі будівництво найбільшого на Чорному морі торгового порту Донузлав, який сьогодні за характеристиками може бути найбільшим портом, у будівництві якого може взяти участь будь-яка компанія будь-якої країни, що зацікавиться цим проектом».

Додамо також, що раніше Україна ініціювала підписання меморандуму про будівництво морського транспортно-промислового порту Донузлав із Туреччиною. А в листопаді президент Ющенко запрошував до співробітництва у проекті Донузлавського порту французьких інвесторів — під час робочого візиту до цієї республіки. Як потім повідомляла прес-служба президента, «французькі компанії мають намір інвестувати в будівництво портів в Україні 500 мільйонів євро», хоча не уточнювалося, що йдеться саме про Донузлав.

Активно шукають інвесторів і кримські керівники. І навіть заявляють про досягнуті домовленості. Анатолій Матвієнко, будучи прем’єром, багато говорив про зацікавленість інвесторів із Росії, Польщі і Туреччини, проте ні компаній, ні прізвищ чомусь не називав. Нинішній глава Радміну Анатолій Бурдюгов, повернувшись із Відня, повідомив, що міністерство економіки і праці Австрії має намір розглянути можливість участі в цьому проекті. Зокрема щодо будівництва залізниці Джанкой — Воїнка — порт Донузлав, яку залізничні компанії Австрії могли б будувати на концесійній основі.

Отож, що за проект так упевнено й наполегливо просуває українське керівництво?

Будівництво Кримського морського транспортно-промислового комплексу «Донузлав» передбачає залучення 2,5 мільярда євро інвестицій упродовж десяти років. За повідомленням прес-служби президента, «введення в експлуатацію першої черги проекту дозволить державі щорічно одержувати близько 340—400 млн. грн. податків. Окрім того, будівництво нового комплексу забезпечить 12 тис. нових робочих місць, а через 9—10 років комплекс може стати самоокупним». Концепція проекту передбачає будівництво 12 портових терміналів, залізниці та автомобільної дороги завдовжки 104 км, аеропорту, марини на 1000 яхтових вимпелів. У пресі також можна знайти суперечливу інформацію, що, відповідно до проекту «Донузлав», на озері буде побудовано нафтотермінал, який зможе приймати танкери тоннажністю 100 тисяч тонн, й водночас — запевнення чиновників, що термінала не буде, а порт будується тільки для контейнерних перевезень. Анатолій Матвієнко свого часу заспокоював громадськість, що майбутній комплекс нічим не загрожує євпаторійському курорту, оскільки від перевалки нафти і хімічної продукції уряд відмовився. Хоча президент В.Ющенко на зустрічі з кримським керівництвом у серпні радив не обмежувати проект тільки контейнерними перевезеннями. І, судячи з усього, тема перевалки нафти обговорюється під час переговорів. Зокрема зацікавився будівництвом на Донузлаві нафтотермінала, як повідомили агентства, глава уряду Латвії Айгарс Калвітіс, із яким наприкінці минулого року в Лівадії зустрічався кримський прем’єр Анатолій Бурдюгов. До речі, причетні до роботи над проектом члени уряду великі надії в його реалізації покладають саме на прибалтійських партнерів.

Що ж пропонується будувати насправді? Мусимо визнати: за великим рахунком, цього не знає ніхто. Бо проекту як такого — відпрацьованого, прорахованого, узгодженого документа — у природі не існує. Як повідомив «ДТ» віце-прем’єр автономії Азіз Абдуллаєв, сьогодні йде напрацювання пропозицій галузевих міністерств і відомств, які потім будуть узагальнені й опрацьовані Міністерством транспорту України. Остаточний документ подадуть Кабміну, який сформує для роботи над проектом державну комісію. То чим тоді оперує глава держави? А цитує він скрізь напрацювання із концепції, схваленої кримським урядом, а потім, слід гадати, і Мінтрансом України. Причому двічі. У тому сенсі, що все це вже було при президенті Л.Кучмі. І ця спадкоємність має кілька знакових моментів, у зв’язку з чим доведеться пригадати недавнє минуле.

Про користь і шкоду історії

Якщо хто не знає, озеро Донузлав лежить неподалік Євпаторії, за тридцять кілометрів. Це найглибше (27 метрів) озеро в Криму. Вчені вважають, що воно утворилося в результаті затоплення великої Донузлавської балки і тепер сполучається з морем вузьким штучним судноплавним каналом завширшки 200 м. У радянські часи весь донузлавський регіон був досить закритим місцем. Тут розташовувалася велика військова база Чорноморського флоту: дивізія десантних, бригади протичовнових і розвідувальних кораблів. Об їхні борти і розбивалися фантазії цивільних побудувати на озері торговий порт — природа створила для цього унікальні можливості. Піщане дно дозволяло побудувати глибоководний фарватер, взимку затока не замерзає і навігація тут весь рік

У новітній історії ми спостерігаємо вже третю спробу реалізації цієї ідеї. Перший проект був ініційований Міністерством транспорту України (вже за часів Г.Кірпи) і підприємством «Ферротранс» (дочірня структура Полтавського ГЗК). Пропонувалося спорудження портового комплексу для перевалки сипучих вантажів, у тому числі — залізорудних концентратів, які виробляє й експортує комбінат, бокситів, коксу, а також будівництво термінала з прийому і переробки сирої нафти, з нафтопродуктопроводом завдовжки майже 100 кілометрів. Проект (увага!) було винесено на обговорення громадськості і місцевих громад селищ Мирне, Новоозерне, що розкинулися на березі озера, і м.Євпаторії. Громадська експертна рада, створена з ініціативи Кримської академії наук та екологічних організацій, провела експертизу проекту і дійшла висновку: будувати не можна. «Створення портово-промислового комплексу «Донузлав» із перевалки сипучих вантажів і сирої нафти, включно з її переробкою, становить велику загрозу для майбутнього розвитку не тільки північно-західного регіону (Велика Євпаторія), а й усього курортного Криму (загострення екологічних проблем, забруднення повітряного басейну та лікувальних пляжів, руйнація природоохоронної мережі, відплив рекреантів і туристів), що обернеться великими економічними втратами, погіршенням здоров’я населення Криму й України», — йдеться у висновку. На думку експертів, щоб прийняти остаточне рішення стосовно проекту, необхідно провести ретельну державну і громадську експертизи, їх результати опублікувати і провести громадські слухання і (або) референдум, «тому що реалізація проекту, з урахуванням загроз розвитку всього Кримського регіону, неможлива без здійснення усвідомленого вибору всім населенням Криму».

Наївно було б гадати, що уряд автономії відмовив у підтримці проекту саме через протести екологів. Швидше за все, не вдалося залучити необхідні кошти. Але на допомогу прийшов Леонід Данилович і розпорядився знайти «стратегічного інвестора». Його швидко знайшли, на радощах без конкурсу, тендера й іншої тяганини ВР автономії вирішила: «підтримати пропозицію Atlantik Caspian Resources pls (Великобританія) про створення морського транспортно-промислового комплексу «Донузлав» з обслуговування суден та вантажів і його розташування в районі озера Донузлав на землях Мирнівської, Новоозернівської (м.Євпаторія) селищних, Медведівської, Новоіванівської й Окунівської (Чорноморський район), Штормівської, Веселівської (Сакський район) сільрад площею 6 000 га. Переліченим радам рекомендовано підготувати угоди про передачу зазначених земель у спільну власність територіальних громад із наступною передачею їх в управління ВР Криму.

Хто цей інвестор, яке походження тих двох мільярдів доларів, які він має намір вкласти в Крим, і на яких умовах — керівництво Криму воліло багато не розповідати. Довелося розслідувати самим. Далі цитуємо «Дзеркало тижня» від листопада 2004 року: «Створювалася Atlantik Caspian Resources pls для участі в розвідці родовищ газу на каспійському шельфі. Але до кінця минулого року виявилася фактично банкрутом. У грудні 2003 року збори акціонерів Atlantic Caspian прийняли рішення конвертувати борги перед Denby Holdings (близько 8 млн. фунтів стерлінгів) у частку у своєму капіталі, що становила, за різними даними, від 90 до 93 відсотків. Бенефіціарами Denby Holdings були оголошені Д.Браун (саме він приїжджав у Крим для переговорів із керівництвом автономії) і Р.Шетлер-Джонс...

І ось у березні нинішнього року в Atlantic Caspian, у якій, як ви пам’ятаєте, у британських власників залишилося менше 10 відсотків, почалося нове життя. Цікава в багатьох аспектах компанія Eural Trans Gas (ETG), якій «Нафтогаз Україна» довірив транзит туркменського газу в Україну, а «Газпром» — транзит свого газу в Німеччину, повністю змінила своїх власників, і власником 44,67 відсотка ETG й стала Atlantic Caspian, купивши ще одну, цього разу — сейшельську офшорну компанію.

Загалом, пишуть і розповідають багато цікавого: хитромудрі схеми з купою офшорок, тінь транснаціонального Могилевича, яка виникає тут і там на задньому плані, пошепки називають і цілком рідні нафтогазові та VIP-імена... Довести — хто за ким стоїть і хто чий буде — у цій абсолютно позбавленій прозорості інвестиційно-офшорній історії буде неможливо. Поки що». Так, тепер багато імен, пов’язаних з Eural Trans Gas і продовжувачами її справи, названо. Жаль – за таких прикрих обставин. Проте зауважимо, що в журналістських розслідуваннях скандалу з реальними власниками «РосУкрЕнерго» ми знаходимо і Роберта Шетлер-Джонса, і Девіда Ентоні Ховарда Брауна. Додамо, що пан Шетлер-Джонс також відомий як власник інвестиційної компанії RSJ Erste Beteiligungsgesellschaft Gmb (абревіатура в назві — його ініціал), яка приватизувала Кримський содовий завод, а у вдалий для АCR 2004 рік стала ще й співвласником СП, створеного на базі ДАК «Титан» (м.Армянськ). Продукцію кримської хімії, швидше за все, і мали намір транспортувати через власний порт.

Ми так докладно зупинилися на цих обставинах дня вчорашнього, аби сказати, що ніщо не минуло марно. Оскільки концепція будівництва КМТПК «Донузлав», яку презентує президент Ющенко світовим партнерам, — така сама, як і в Atlantik Caspian Resources, і розробник той самий — ПФК «Проектгідробуд». Відмінність поки що одна: стара влада віддавала монопольне право на будівництво порту на Донузлаві одній структурі. Нинішній президент розпорядився будувати порт на пайовій участі. Проте мало хто в Криму сумнівається (особливо після епопеї зі створенням газового СП), що згаданий стратегічний інвестор відмовиться від своїх планів, тим більше що певні кошти на шляху до мети вже були витрачені.

А тепер про те, про що президент, запрошуючи на Донузлав Схід і Захід, не лише мовчить, а й воліє не чути.

Глас волаючих на узбережжі

Може, президентові не доповідали, але на березі Донузлаву живуть люди. А навколо озера, на тій землі, де планується грандіозне будівництво, ростуть сади, виноградники, там у селян є паї (понад двадцять землекористувачів і власників), там багато років стоять будинки відпочинку, а місцеві жителі заробляють собі на життя малим курортним бізнесом. У місцевих громад планують вилучити понад п’ять тисяч гектарів землі. Що натомість — концепція замовчує.

Президентський указ щодо будівництва КМТПК «Донузлав» зобов’язує Кабмін провести екологічну експертизу. Проте жодного кроку в цьому напрямі за півроку не зроблено. Дивно, але в Києві чомусь не чують численних звернень громадян, які протестують проти будівництва і вимагають, щоб їхня думка була визначальною під час ухвалення рішення. До органів влади регулярно звертаються екологи і вчені, які впевнені, що наслідки реалізації цієї концепції для екології будуть непередбачувано тяжкими. Адже йдеться про зміну курортного призначення цілого регіону — на промислове, причому екологічно небезпечне. Так, порт може вийти чудовий, ось тільки Євпаторії як здравниці, до того ж дитячої, уже не буде.

Протидія і неприйняття ідеї будівництва комплексу — сьогодні, мабуть, одне з небагатьох, що об’єднує кримчан, незалежно від політичних симпатій і національної приналежності. Під цим гаслом на вибори йдуть практично всі політичні сили, а місцева організація НСНУ збирає підписи під зверненням до президента «на захист євпаторійських пляжів та іміджу євпаторійського курорту».

Міський голова Євпаторії Андрій Даниленко в інтерв’ю «ДТ» каже, що дії центру «спричиняють велику напругу в регіоні, більшість жителів якого виступає проти будівництва великого порту. Тому що людей насамперед турбує екологія. Тому що глибини озера зовсім не такі, як офіційно повідомляють у пресі, і треба буде проводити значні днопоглиблювальні роботи. (Що може зумовити затоплення пляжів, вважають екологи. — Авт.) Жодного проекту на розгляд територіальних громад рекомендовано не було, а є дуже багато запитань, на які немає відповідей. Наприклад, хто ж буде замовником будівництва? Адже, за узвичаєною практикою, такими є експедиторські фірми, що займаються перевезенням вантажів по всьому світі. Я не знаю, хто б нині хотів робити це тут. Постає також запитання, а чи дасть Туреччина добро на прохід Босфором?»

Місяць тому Євпаторійська міськрада, «стурбована таким недостатньо прозорим перебігом подій», ухвалила звернення з вимогою зупинити реалізацію проекту доти, доки не буде здійснено серйозну експертизу. Євпаторійцям нічого не відповіли. Але міська влада відстоюватиме своє рішення, причому спираючись на міжнародні зобов’язання України. «Україна підписала Орхуську конвенцію, що означає участь громад у прийнятті рішень, пов’язаних зі зміною екологічного стану. Ця ж норма закладена в статуті нашої громади. Тому ми не сидітимемо склавши руки. Ми вже уклали угоду з Кримською академією наук і проводитимемо екологічну експертизу цієї концепції», — каже Андрій Даниленко.

Міський голова Євпаторії щиро вважає, що президента хтось підставляє, не інформуючи його належним чином. А може, президент і не ставить «зайвих» запитань?