Гра з сірниками навколо бензину

Якби свідками події, про котру мова піде нижче, не були десяток російських нафтотрейдерів і стільки ж високопоставлених українських чиновників, то ми навряд чи вважали б за можливе на даному етапі описувати її. Присутність іноземців при «сімейній сварці» української влади дає нам право поінформувати про неї українських читачів. І не тому, що це наш журналістський обов’язок, а тому що заплющувати очі на симптоми хвороби — значить запустити її.

У четвер під час наради, проведеної на Банковій із російськими нафтотрейдерами, Президент України Віктор Ющенко запропонував прем’єр-міністру Юлії Тимошенко написати заяву про відставку. Цю інформацію «ДТ» підтвердили четверо учасників даної наради. Офіційно ніхто з них коментувати її не захотів. Мабуть, саме цим обсягом і обмежується підмножина підтвердженої інформації, котру одержало «ДТ» у ході свого розслідування. Тільки у факті пропозиції піти у відставку перетнулася множина слів, сказаних з одного боку, і множина слів, сказаних з другого. Довірені особи Юлії Володимирівни повідомили: «Із самісінького початку Тимошенко заявила, що не згодна з першою частиною указу Президента, в якій діяльність уряду щодо врегулювання кризи визнається неринковою. Натомість Президент вибачився перед російськими нафтотрейдерами за те, що уряд України не давав їм можливості працювати. І додав, що український уряд найгірший у Європі, і він шкодує, що призначив Тимошенко на цю посаду. Запропонував їй приєднатися до СДПУ(о) і написати заяву про відставку. А потім запросив усіх, крім прем’єра, в іншу кімнату випити шампанського».

Безумовно, версія про таку поведінку Президента не могла не шокувати і відповідно не могла не викликати підозр у наявності перебільшень. Свідок із президентського боку розповів ось що: «Президент був послідовним і закликав російську сторону поводитися по-партнерськи стосовно Україні і не влаштовувати паливну кризу щоразу, як починається посівна. Також він сказав про те, що уряд надміру використовував неринкові важелі при врегулюванні кризи. Однак Юлія Тимошенко заявила, що категорично не згодна з указом Президента і переконана: уряд усе робив правильно. Президент не став вдаватися в дискусію і попросив Юлію Володимирівну утримуватися від таких публічних коментарів, які демонструють роз’єднаність у команді. Тимошенко знову повторила, що категорично не згодна з оцінкою Президента. Після чергового зауваження Президента вона втретє сказала про свою незгоду, при цьому подякувавши окремо українській і татарській компаніям і повідомивши, що у неї буде окрема розмова з російськими нафтотрейдерами. Прем’єр дозволила собі нечуване: перед іноземними гостями критикувати рішення Президента. У зв’язку з чим Віктор Ющенко сказав їй, що в такому разі вона може написати заяву про відставку і йти разом із СДПУ(о) і «Регіонами» дудіти в дудки і стукати в барабани. І в цьому Президент був послідовним, оскільки неодноразово заявляв, що дискусії можливі на етапі вироблення рішення. Після прийняття — рішення мають виконуватися. Хто не згоден — заява на стіл.

Ніякого шампанського ніхто не пив, а Віктор Ющенко на закінчення переговорів сказав: «Сьогодні шампанське пити не будемо» і, звертаючись до російських нафтотрейдерів, додав: «Ми це зробимо наступного разу за ваш рахунок».

Прес-секретар Президента Ірина Геращенко висловила щире здивування з приводу того, що після зустрічі відбувся якийсь фуршет: «Президент вийшов дуже задоволеним. За ним ішли прем’єр і секретар РНБОУ, які розмовляли між собою».

Отже, президентське самолюбство серйозно зачеплене передусім фактом некорпоративної поведінки прем’єра. У принципі, така поведінка не прийнята ні в демократичній Європі, ні вже тим більше в «демократичній» Росії.

Самолюбство Тимошенко розтоптано, особливо, коли врахувати, що їй довелося капітулювати перед російськими нафтотрейдерами, із якими вона воювала, до того ж почути від Президента в їхній присутності пропозицію піти у відставку.

Красиво. Усе красиво. Фуршет із шампанським відбудеться. У Кремлі.

Президентський указ і доповнення до нього, видані цього тижня, мало що додадуть до переліку вже зроблених урядом кроків. Однак щось більш цінне для ринку нафтопродуктів у цьому указі міститься, а саме — встановлення правил гри: тепер в Україні ніхто штучно не встановлюватиме ціни на бензин. Так сказав Президент. По суті, нинішня ситуація — це перша і конкретна ілюстрація до того, про що неодноразово писало «ДТ»: у Ющенка і Тимошенко багато в чому відмінні погляди на побудову і роботу економіки країни. У першого — ліберально-ринкові, у другої — регулятивні. У Ющенка свої аргументи, у Тимошенко — свої. Був мільйон можливостей для обміну цими аргументами. У закритому режимі. Проте кожен пройшов свій шлях помилок і прийшов до нинішнього загострення, котре конфузить Україну. І перед ким!..

Шлях Тимошенко до політичного глухого кута почався тоді, коли вона вчасно не спрогнозувала зародження нафтової кризи. Почасти її можна зрозуміти. Колосальний вал інформації та невирішених проблем звалився на новопризначеного прем’єра і вона могла не розгледіти паростки кризи. Однак це стало першою помилкою. У принципі другою помилкою, як стверджують експерти, стала неадекватність її реакції на вже розквітлу кризу. Вона давала доручення Антимонопольному комітету і СБУ, вона заявляла про змову нафтотрейдерів й ігри Росії проти України, вона мріяла про новий державний нафтопереробний завод замість того, щоб ще два місяці тому продиктувати Салміну текст законопроекту, котрий прийняв парламент цього тижня — про зниження акцизів на світлі нафтопродукти та скасування мита на їхнє увезення. Замість того, щоб тоді почати підтягувати до України танкери й ешелони з паливом неросійського виробництва, а не робити це тепер, вдаючись до екстреної допомоги Олександра Волкова, який виявився здатним за лічені хвилини організувати поставку бензину з інших регіонів світу.

Третьою помилкою Тимошенко, знову ж, як стверджують незалежні, підкреслюю це слово, незалежні експерти, стала сліпа віра в цифру, видану Міністерством економіки, — 2,99 за літр 95-го бензину. У ситуації, коли в країні посівна, а ціни вже пішли в ріст, застосування Кабміном регуляторних заходів експерти вважають цілком виправданою справою. Змова нафтотрейдерів, звісно, як для суду, не доведена, але ж ми з вами розуміємо дещо й так... Ось і цифри теж: за перший квартал інфляція — 4,4%, а зростання цін на бензин — 11%. Неакуратненько. Однак, якби уряд вгадав із тимчасовою жорсткою ціною і поставив її, наприклад, 3,10 — російські нафтотрейдери, безсумнівно, не зазнали б настільки суттєвих збитків. Зрозуміло, і за ціни в 2,99 їхня рентабельність зберігалася, але прибутки були зовсім не ті, що змусило їх діяти жорстко. На ЛиНОСі впустили з рук якусь штучку, у Кременчуці — якусь дрючку, і бензозаправки практично закрилися. У Центральній Україні біля АЗС виросли автомобільні хвости. У Східній Україні — черги радісних громадян із каністрами, які дістали можливість заробити на привезеному з Росії бензині.

І тут утрутився Президент. Тимошенко переконана в тому, що Президента накрутили люди з його найближчого оточення, надзвичайно заінтересовані в різноплановому співробітництві з Росією. Доказів цьому у «ДТ» немає. Зустріч Петра Порошенка з виконавчим директором ТНК Ханом ставити під сумнів не варто. Однак про що секретар РНБОУ розмовляв зі своїм візаві, також ніхто не знає.

Відомо, що Віктор Ющенко весь останній тиждень провів у переговорах із президентом Росії Путіним, прем’єром Фрадковим і главами інших нафтовидобувних держав. Президент активно підключився до розв’язання паливної кризи, коли стало зрозуміло, що позицію російських нафтотрейдерів не пробити, а у їхніх взаєминах із нашим урядом коса найшла на камінь остаточно. Але тепер виникає запитання: а де був Президент доти? Якщо він бачив, що дії уряду, на його думку, неправильні і ведуть у глухий кут, то, може, він, через вагу наслідків ситуації, скликав РНБОУ? Може, він зібрав у себе нараду, на якій пояснив Тимошенко свій погляд на методи вирішення проблеми? Може, передав у Кабінет міністрів аналітичні напрацювання, покладені йому на стіл високолобими радниками, де містився чіткий перелік кроків, альтернативних і результативних? Може, Віктор Ющенко уповноважив свого представника в Кабінеті міністрів Володимира Ланового, котрий сидить на кожному засіданні Кабміну і бачить, як народжується те чи інше рішення, перешкодити помилковим крокам?

Наскільки нам відомо, нічого цього Президент не робив. Зате, виступаючи в Дніпропетровську, він заявив про те, що однією з причин кризи є змова нафтотрейдерів і там же вказав на відсутність стратегічної програми з диверсифікації нафтових надходжень (що, звісно ж, правильно, але конкретну нинішню бензинову кризу вирішити ще не могло). Зрештою, після всіх зроблених Тимошенко кроків із розрулювання кризи, нині визнаних Президентом неправильними, глава держави поставив уряду за роботу 12 балів, що, безумовно, було авансом, але також було приводом вважати, що великих помилок у діях уряду, котрі призвели до нинішнього скандалу, Віктор Андрійович не вбачав.

Тепер вбачає. У результаті ринок наповниться бензином за ціною, яку, до речі, тиждень тому затвердив уряд (3,20 грн. за літр 95-го). Західні посли і бізнесмени знімуть принаймні один пункт обвинувачень на адресу української влади, а саме про ручне керування цінами на бензин. Російські нафтотрейдери отримають свій прибуток, а уряд — урок ринкової економіки і дотримання субординації. Усе добре.

Та чомусь не залишає відчуття ніяковості і навіть сорому. А ще — зміцнілих підозр у тому, а чи вдасться взагалі Віктору Ющенку налагодити творчу роботу і поважливу атмосферу у своїй команді? Його декларації не змогли цьому сприяти. Його емоції — тим більше. Ющенко — Цар. У Тимошенко складний характер і «манія» переслідування. Порошенко не змириться з обмеженнями свого впливу і не змінить свої інтереси. Тому для суті, для стратегії розвитку країни не має значення, чим закінчиться нинішній конфлікт: відставкою Тимошенко чи збереженням за нею поста. Змінюватися мають не перемінні, а формула стосунків.

Скоріш за все, на цьому етапі справа завершиться непростою розмовою між прем’єром і Президентом, яка може відбутися по закінченні засідання РНБОУ. Наприклад, Тимошенко вибачиться за безтактну поведінку, а Віктор Андрійович за те, що погарячкував. Але чи додасть це довіри в їхні взаємини? Чи просто відсуне традиційну кучмівську розв’язку конкуренції «президент—прем’єр»?

Все станеться так буденно і звично? Так безнадійно просто? Невже ці люди не розуміють, що від них залежить Країна, що їхні відносини не належать їм, що у разі їхнього остаточного розколу та протистояння Майдан перетвориться на Майданек мільйонів надій!? Насправді ж виникаючі клінчі — це всі суб’єктивні дрібниці, які виглядають мізерними на тлі колосальних обсягів завдань, які стоять перед новою владою, на тлі поки ще величезних можливостей і все ще величезної любові електорату. Але диявол у дрібницях, в амбіціях і в недовірі. Насправді ж ця команда для перемоги має все. Їй потрібен лише екзорсист.

До речі. У середу й четвер соціологічна служба Центру Разумкова у телефонному режимі опитала 710 киян віком старших від 18 років і поставила їм три запитання.

Перше: «Чи виникли у зв’язку з бензиновою кризою у вас особисто чи членів вашої родини якісь проблеми чи незручності» 19,2% із усіх опитаних відповіли: «Так, виникли і досить великі» (40% автомобілістів відповіли так само). «Виникли певні проблеми й незручності» у 19,1% опитаних, із них 26,4 — ті, у кого в сім’ї є автомобіль. У 60,7% «не виникло жодних проблем чи незручностей» (це стосується 34% власників автомобілів). А один щасливий відсоток узагалі нічого не чув про бензинову кризу. Як бачимо, водії з кризою проблем сьорбнули. Але більшість киян його навіть не відчули, а столиця ж була епіцентром бензинового дефіциту.

Запитання друге. 15,6% вважають основною причиною бензинової кризи «непрофесіональну політику уряду України щодо обмеження цін на бензин». Звісно, зрозуміло, що Віктор Ющенко діяв відповідно до своїх уявлень про ринкові механізми розрулювання кризи. Але тепер йому доведеться пояснити електорату (це слово вибрано не випадково), чому цей електорат має купувати бензин за вищу ціну... 18% вбачають причину того, що сталося, «в бажанні нафтотрейдерів отримувати надприбуток». А найбільше з решти опитаних підтримали ось який варіант причин кризи: «економічний тиск із боку Росії з метою впливу на українську політику». Цей результат можна було б вважати наслідком заяв Тимошенко і роботи її пропагандистської машини, якби в момент проведення опитування всі новини не розповідали про критику Президента бензинової політики уряду. 5,3% вважають бензинову кризу «простим збігом обставин», 6% не знайшли серед запропонованих підхожого пояснення, а 19% вагалися з відповіддю.

Запитання третє. 49% вважають, що оптимальним виходом із кризи може стати ось що: «уряд повинен забезпечити поставку на ринок бензину з інших джерел і цим наповнити ринок і збити ціни». 13-ти відсоткам оптимальним виходом бачиться «вплив уряду на нафтотрейдерів через Антимонопольний комітет, податкову адміністрацію, прокуратуру з метою змусити їх знизити ціни і продавати достатню кількість бензину». Лише 5,7% вважають, що уряд мусить скасувати обмеження цін на бензин. 2,3% вважають, що все розсмокчеться саме по собі. 8 відсотків мають свою думку, а 21% — не мають свого уявлення про те, що потрібно робити. Таким чином, ми бачимо, що дії уряду, особливо на останньому етапі, підтримуються переважним числом киян. А дії Президента, скоріш за все, правильні з погляду ринкової економіки, підтримують 6 відсотків. Втім, уміння вживати непопулярних заходів — одна з необхідних рис глави будь-якої держави.