День бабака

Щодня кримські політики засинають, сподіваючись, що настане ранок, коли все стане зрозуміло. Кожен із них, неначе герой фільму «День бабака» — до цього часу самовпевнена, самореалізована людина, — з тривогою чекає, яким буде завтра. Шоста ранку, нахабна бадьора музика будильника, і знову — вчора. В тому сенсі, що нічого не змінилося і треба знову чекати. А бабак, попри сподівання бути зрозумілим і прогнозованим, і тіні не відбиває, і очей не розплющує. Тому жах у кожного з наших героїв свій. Один ось уже другий місяць підписи збирає, з вечора начебто все сходиться, вдосвіта прокидається — а потрібна кількість для відставки суперника знову не набирається. Другому, здається, щоночі сниться кошмар, буцімто спікер вийшов із групи «Народний союз «Стабільність», і тепер усі ці дні очікування замість займенника «я» він каже «ми з Дейчем».

І в житті все як по заведеному, і погоду політичну доводиться визначати за старими прикметами. Ось якби весна була рання — самозахоплення землі почалися б ще в січні, як торік, а так хвиля пішла тільки тепер... І на запитання — чи буде успішним цьогорічний курортний сезон, чиновники, як і вчора, відповідають: усі прогнози — після 18 травня.

Курортний сезон не за горами, а новий політичний уже стартував. Прикмета того — лідер комуністів Л.Грач, який знову дає завдання спецслужбам шукати організації ісламських екстремістів. Або знову ж: якщо нардепи Л.Мірімський та А. й І.Франчуки об’єднали зусилля, чекай кампанії зі зміни кримського уряду. Журналісти виють від нудьги — ну скільки ж можна про одне й те саме! Хоч бери сюжети чотирирічної давності, коли ті ж таки депутати того ж таки прем’єра відправляли у відставку, і став у ефір сьогодні.

Однак, як і Філ Конорс у фільмі, наші герої щодня осягають щось нове. Раніше, аби переконати депутатів, що президент дав добро на чергову зміну глави уряду або парламенту, треба було правдоподібно розповісти, як довго й тепло сиділи, і Кучма сказав: «Тільки тобі вірю!». Часто спрацьовувало. Тепер не подіяло навіть власноручно підписане Президентом «подання» на прем’єра. Що значить революція!

Нагадаємо, що два тижні тому Київ виявив явну неповагу до автономії: при «живому» прем’єрові, при конституційному праві ВР Криму за поданням спікера призначати і зміщувати голову РМ, а з Президентом — лише погоджувати, у парламент надійшов папір за підписом В.Ющенка з побажанням розглянути на посаду глави уряду кандидатуру народного депутата В.Шкляра. Віддамо належне В.Ющенку. Дізнавшись про реакцію на його послання щойно по поверненні з Польщі, він запросив на зустріч Б.Дейча і С.Куніцина. Незручну ситуацію, вочевидь, було залагоджено. Хоча хотілося б, звісно, публічності. Оскільки незрозуміло: «подання» на Шкляра залишається у силі чи втратило свою актуальність через неприйняття депутатським корпусом автономії цієї кандидатури? І головне: чи є у Президента якась тактика дій щодо Криму?

Зустрічався Президент із кожним керівником автономії окремо. Коротка розмова з Куніциним і
40-хвилинна — з Дейчем. На кандидатурі В.Шкляра Президент нібито не наполягав. Проте дав зрозуміти, що главу уряду в Криму все-таки треба замінити. На кого? Фаворитів у Ющенка сьогодні немає.

Тому взяв тайм-аут на кілька днів, щоб особисто зустрітися з кожним із претендентів. Спікер повернувся до Сімферополя у хорошому настрої, а прем’єр залишився в столиці. Як повідомило джерело в уряді, в той день у нього проходили «складні консультації». Можна припустити, що йшлося про якісь умови «добровільної» відставки Куніцина.

Борис Дейч, ухилившись від прямої відповіді на запитання про долю прем’єра, на прес-конференції повідомив: «Ми з Віктором Андрійовичем зійшлися на тому, що у Сергія Володимировича гарне майбутнє». За деякими відомостями, воно може бути дипломатичним.

Отож, усе спочатку. З колишніх претендентів на ранок п’ятниці залишалося троє. В.Пробий-Голова, керівник кримського штабу В.Ющенка, в якого були шанси, відмовився від пропозиції С.Куніцина обійняти посаду першого заступника голови РМ і несподівано для багатьох погодився на посаду головного податківця автономії.

З-поміж кого ж обиратиме Президент?

Несподівано з кандидатів вибув народний депутат В.Шкляр. Зателефонувавши журналістам із Києва, він повідомив, що опинився перед нелегким вибором: місце прем’єра або ж лідерство у Кримській організації «Народного союзу «Наша Україна». «Я обрав політичну діяльність. Мені це цікавіше», — сказав народний депутат.

Другий здобувач — депутат ВР Криму Анатолій Бурдюгов. 47-річний начальник Кримського главку НБУ — парламентський довгожитель. Теперішнє депутатство вже третє. На посаді головного банкіра Криму перебуває рекордний термін — із 1993 року, тобто у професійному плані Президенту він відомий не з чуток. Під час виборів, попри те, що його безпосередній начальник — С.Тігіпко — очолював штаб В.Януковича, Бурдюгов не приховував своїх симпатій до опозиційного кандидата і з парламентської трибуни навіть намагався донести до колег правду про Майдан. Після перемоги В.Ющенка організував і очолив у ВР групу на його підтримку, щоправда, її склад (близькі до сім’ї Франчуків депутати) відлякує інших прихильників Президента. Упродовж тривалого часу вважався реальним претендентом на посаду постпреда президента в АРК і, подейкують, навіть ознайомився з місцем нової роботи. Проте Київ так і не вирішив, що ж йому робити з представництвом.

Третій претендент — також кримський депутат Андрій Сенченко. В минулому — комсомольський діяч, один з ідеологів багровської команди «автономістів», співавтор закону про розмежування повноважень між центром і АРК, екс-віце-прем’єр. Проте невідомо, чи одержав він запрошення на «оглядини» до Президента.

З’явилися, щоправда, й нові пропозиції. Лідер комуністів Л.Грач виступив із заявою про необхідність призначення на прем’єрську посаду людини з великим досвідом роботи на державних посадах та... у правоохоронних органах. Прізвища не назвав, але припущення журналістів, що таким критеріям точно відповідає колишній начальник кримського головкому, а нині — заступник міністра МВС Геннадій Москаль, не спростував. І висловив упевненість, що призначення Геннадія Геннадійовича з задоволенням буде сприйняте некримінальною частиною населення Криму. Що ж, пропозиція спонукає до роздумів, цікаво, де ще, крім рескому КПУ, вона обговорювалася, якщо заведено вважати, що генерал Москаль — креатура Петра Порошенка.

Однак згідно з інформацією з достовірних джерел у Києві розглядається і зовсім несподівана для багатьох у Криму кандидатура. Політично не розкручена. Це Сергій Ляшенко, колишній начальник податкової адміністрації в АРК. Свого часу на цю посаду кримському керівництву його рекомендував Микола Азаров. І враження від його роботи у перших осіб автономії були настільки позитивними, що після відставки у зв’язку з приходом нової влади, Ляшенко став економічним радником Бориса Дейча. Цілком імовірно, що саме ця кандидатура може здобути підтримку більшості депутатів — як відносно нейтральна.

Консультації Президента з кандидатами, за словами деяких із них, мали розпочатися у п’ятницю. На жаль, на час здачі номера результати не були відомі. Але якщо В.Ющенко визначатиметься, як кажуть, усього кілька днів, тоді є підстави припускати, що прем’єрське питання в автономії може бути вирішене вже найближчої середи, коли депутати зберуться на чергове пленарне засідання. Питання це в затвердженій президією повістці, звісно, не значиться. Проте якщо надійде заява С.Куніцина про добровільну відставку — ніщо не зашкодить депутатам її розглянути. Адже власник найбільшого пакета голосів Борис Дейч таким чином буде звільнений від моральних обов’язків перед соратником. Сумнівів у тому, що після зустрічі спікера з Президентом депутати не проігнорують узгоджену за всіма правилами кандидатуру, майже не залишається. Питання лише в тому, наскільки оновиться теперішня Рада міністрів, адже «своїх» фахівців високого класу у нової влади в автономії практично немає.

У тому, щоб процес не перетворився на тривалу прем’єріаду, має бути зацікавлений насамперед Київ. Адже земельні бунти, що піднімаються на півострові, викликають побоювання передусім своєю неконтрольованістю. Якщо колись за все відповідав меджліс і його рішення для репатріантів було законом, то тепер «ініціативні групи» найчастіше діють самостійно. «Мустафа нам більше не указ» — цю фразу дедалі частіше можна чути на самозахватах. Люди не вірять не лише владі, у тому числі новій, а й своїм лідерам. З іншого боку, настав час чітко розмежувати справедливі вимоги охочих оселитися на узбережжі в місцях, звідки їх депортували, і добре сплановані акції, за якими стоїть цілком конкретний комерційний інтерес кримськотатарських бізнесменів. І якщо вимоги євпаторійських мусульман повернути мечеті Хан-Джамі ділянку, яка належала їй, а тепер здається військовими в оренду фірмі, видаються цілком обгрунтованими, то захоплення території дитячого табору підводного плавання «Шельф» поблизу Судака викликає безліч запитань і протестів. У середу юні вихованці центру разом із його працівниками, стукаючи ластами й одягнувши маски для дайвінгу, пікетували меджліс у Сімферополі. Мустафа Джемілєв запевнив, що меджліс непричетний до цього самозахвату і навіть рекомендував ініціаторам акції залишити територію табору. Відомо, що серед організаторів самозахвату — вісім депутатів Судацької міськради, і землю вони вимагають не для житла, а для ведення бізнесу. Жителі Коктебеля цього тижня звернулися до Президента: наполегливі вимоги кримських татар виділити землю в Тихій бухті під будівництво етнографічного села можуть призвести до міжнаціонального конфлікту. Самозахват репатріанти тут утримують уже більше року. Влада не в змозі знайти варіант, прийнятний для всіх.

У вирішенні земельних проблем репатріантів кримська влада все частіше апелює до Києва. Місцеві ради, як, наприклад, судацька, просять розширити межі населеного пункту, мовляв, для всіх охочих землі вже не вистачає. Уряд і парламент автономії сподіваються на передачу земель, які перебувають у користуванні Міноборони. Ялтинська влада не полишає надій розширити площі під забудову за рахунок зміни статусу заповідних земель. Ось тільки хто й коли нарешті здійснить інвентаризацію тих земель, якими органи влади вже розпорядилися? Причому з розмахом. Візьміть будь-яку газету або відкрийте будь-який сайт із продажу нерухомості та земельних ділянок у Криму: пропозицій «продам ділянку біля моря з держактом» — хоч греблю гати. Водночас у Криму відбувся лише один відкритий аукціон із продажу земельної ділянки на узбережжі! Як тут не відбуватися акціям протесту?

Питання про створення міжвідомчої робочої групи із земельних проблем у Криму вже перезріло. Необхідна не лише перевірка законності виділення землі, — треба створити банк даних про реальні потреби репатріантів. Багато хто з них уже одержав землю, але не хоче жити в неперспективних районах. Чому б не відпрацювати механізм повернення таких ділянок, тим самим поставивши заслін наповненню тіньового ринку й поповнивши земельні ресурси місцевих рад. Головне — аби дії влади на всіх рівнях були прозорими, зрозумілими й законними, і всі політичні спекуляції, що розбурхують Крим під час кожних виборів, усохнуть, позбавлені грунту. Чому колишня влада не була зацікавлена в тотальній перевірці використання землі в Криму — пояснення в десятках кримінальних справ за фактами зловживань посадовими особами цією ж таки владою. Проте нова влада чомусь також не поспішає. Невже не бачить своєї тіні?