Бюджет-06: гроші знову підуть на соціалку. Хоча дуже хочеться фінансувати розвиток...

Першу сторінку своєї нової історії старий Кабмін із новим керівником розпочав, на мою думку, із найдостойнішої проблеми — бюджетної. У понеділок, одразу ж після повернення від президента, Юрій Єхануров поінформував учасників розширеного засідання Кабміну, що на наступний рік вирішено формувати «соціально виважений бюджет розвитку». Не знаємо точно, який саме зміст вкладає в це визначення сам гарант, але ні для кого останнім часом не секрет, що тягар надто щедрих — із погляду наших можливостей — соціальних виплат фактично спричинив гостре безгрошів’я в багатьох інших сферах життя суспільства. І ці процеси під кінець року, через підвищення з 1 вересня ц.р. мінімальної зарплати до 332 грн., на жаль, неминуче посиляться.

Із зрозумілих причин, переважна більшість міністрів, губернаторів та запрошених на кабмінівське засідання ніколи ні за яких обставин не висловлюватимуть невдоволення цією диспропорцією вголос — державні все-таки люди. Про надмірність наших соціальних апетитів можуть говорити хіба що ті, кому в березні не йти на вибори. Приміром, голова НБУ Володимир Стельмах, котрий заявив на засіданні уряду, що соціальні стандарти в нашій країні треба б зробити «співрозмірно-оптимальними». Зал мовчки погодився, чудово розуміючи: ніхто нічого в цьому плані не робитиме. Немає таких політичних камікадзе.

Правда, у бюджетному проекті з’явилася ст. 38, яка передбачає ув’язку «пільг, компенсацій і гарантій» бюджетникам та військовим (по платі за житло, комунальні послуги, телефон тощо) із їхнім матеріальним становищем. Тобто пільги пропонується надавати лише малозабезпеченим. Але можна заставлятися: цей почин, як і безліч аналогічних у минулі роки, навряд чи переживе бодай друге бюджетне читання.

Перед розглядом проекту держбюджету-06 виконуючий обов’язки міністра економіки Сергій Терьохін доповідав на засіданні Кабміну прогноз соціально-економічного розвитку країни на наступний рік. Картина в Сергія Анатолійовича виходила чудова: економічне зростання на рівні 7%, інфляція (грудень до грудня) — 8,7—8,9%, зростання середньої зарплати — на 11,9%, плюс прихід до країни 2,6 млрд. дол. прямих іноземних інвестицій. Але все це — за оптимістичним сценарієм: коли ціни на російський газ збережуться на рівні нинішнього року, коли катастрофічно не подорожчає нафта, коли не станеться ще більшого падіння цін на основних для українських експортерів ринках...

Песимістичний сценарій передбачав, за словами міністра, економічне зростання до 5%, максимум — до 6%. Хоча й це, як з’ясувалося за два дні, було б занадто добре. У середу Україна вперше, починаючи з 1999-го, дізналася про від’ємне зростання валового внутрішнього продукту за місяць. У серпні 2005 року, повідомив Держкомстат, він скоротився на 1,6% порівняно з серпнем 2004-го. І Кабмін негайно знизив офіційний прогноз зростання на поточний рік до 4%, які ще місяць тому вважалися вершиною песимізму.

Так, не пощастило уряду Єханурова...

На перший погляд, усе це «макро» має дуже мало спільного з реальним життям. Проте при детальнішому розгляді з’ясовується: зниження темпів економічного зростання на один відсоток скорочує український ВВП у розрахунку на рік, за найгрубішими прикидками, на 4,5 млрд. грн., а обсяги зведеного бюджету — приблизно на 1,5 млрд. Якщо майже 80% доходів бюджету ідуть на зарплату та інші соціальні потреби, то кожен відсоток «втрати зростання» призводить до втрати більш як 1,2 млрд. грн. на ці цілі. А либонь суми в бюджеті записані: документ верстали на тлі не лише «помаранчевої» ейфорії, а й двозначної економічної динаміки. Отож, швидше за все, кожне невтішне держкомстатівське зведення для Мінфіну — що тривожний набат: із чого зарплати й пенсії фінансуватимемо?

До речі, не треба думати, що для економіки країни безслідно пройде й нинішня «війна жаб та мишей» у вищих ешелонах влади. Перетрушування брудної білизни на очах у всього світу в фінансових колах розцінюється однозначно — як політична нестабільність, і це відразу ж позначається на кредитному рейтингу країни. Тому коли Мінфіну все-таки доведеться ближче до зими вийти на світовий фінансовий ринок за запозиченнями, можна впевнено стверджувати: відсотки, на жаль, уже не будуть такими пільговими, як за часів Януковича—Азарова. Із двох причин — спад економічної динаміки та «дива» в політиці.

Інший тривожний дзвінок пролунав цього тижня на засіданні парламентського комітету з питань бюджету. Мінфінівцям укотре нагадали: у місцевих бюджетах, навіть з урахуванням перевиконання багатьох із них, зокрема київського, утворилася «дірка» з фінансування захищених статей у розмірі 1,4 млрд. грн. Із них 857 млн. — це ті гроші, яких до кінця року не вистачає на святая святих — виплату заробітної плати бюджетникам. У деяких регіонах виділених на зарплату грошей вистачить лише до середини листопада. А либонь треба прожити ще півтора місяця, до нового фінансування...

Члени комітету наполягають на збільшенні субвенцій із держбюджету. Із яких-таких доходів? Фактично не надходять заплановані мільярди від приватизації; за станом вже на середину року бюджет авансом отримав (і проїв?) приблизно 7 млрд. грн. податків...

Мені можуть заперечити: гроші від приватизації ніколи не йдуть безпосередньо на зарплати. Із погляду бюджетування така постановка питання некоректна. Згодна. Проте 6,9 млрд. грн. від приватизації як не було, так, схоже, і не очікується...

Це ніби приповідка. Своєрідне широке тло, на якому розвивається нове бюджетне дійство. Здавалося, після безлічі реформ і просто вдосконалень, задекларованих урядом Тимошенко, у нашій країні мала б створитися певна база для постійного, рік у рік, наповнення бюджету. Проте, за словами виконуючого обов’язки міністра фінансів Віктора Пинзеника, нинішній рік — єдиний і унікальний за масштабами зростання дохідної частини. У тому сенсі, що на наступний, 2006-й, додаткових доходів вдалося віднайти набагато менше — лише 21 млрд. грн. За бюджетних запитів головних розпорядників коштів (тобто міністерств і відомств) на 101 млрд. грн., за зрослих на 30—40% апетитів областей.

І навіть із цієї порівняно невеликої суми щось піде на те, аби «відкрутити» назад, загладити деякі революційні гріхи. Зокрема на компенсації, на настійну вимогу президента України, тим суб’єктам ВЕЗ, котрих несправедливо «покарали» під час перегляду бюджетного закону в березні 2005-го. Мінфін, щоправда, усіляко опирається, та вищестояще начальство наполягає...

Якби в країни була можливість направити 21 млрд. грн. на реалізацію якоїсь однієї чи двох стратегічних цілей, можна було б помріяти про стратегічний прорив. Але, з відомих причин, додаткові мільярди доведеться дробити на десятки й сотні мільйонів і «намазувати» на хліб дуже й дуже багатьом. Шар вийде тонесенький, якщо взагалі помітний. І хоч би скільки виробляли президент разом із керівниками уряду та Мінфіну стратегію дій, спрямовану на створення бюджету розвитку, по суті, серйозним розвитком і не пахне. Бо стратегію на найближчі п’ять років — соціалка передусім — визначено ще під час торішньої передвиборної кампанії...

На підтвердження — плани Мінфіну щодо того, як розподілити додатковий ресурс. За словами В.Пинзеника, 8,6 млрд. грн. підуть на так звані перехідні соціальні витрати: фінансування збільшеної з 1 вересня ц.р. до 332 грн. мінімальної заробітної плати (яку з 1 грудня 2006-го обіцяють підвищити до 400 грн.), а також підвищення пенсій військовим. Ще 5,6 млрд. — на обов’язкову індексацію соціальних виплат. А далі — дрібниці: по кілька сотень мільйонів на Аграрний фонд, підвищення зарплат суддям і прокурорам, компенсацію відсотків за кредитами на переоснащення шахт, виплату за рахунок бюджетних установ перших п’яти днів по лікарняному...

Нині, з висоти осені 2005-го, ми можемо висловити свій, особливий погляд на події в цій сфері. Громадськість, ЗМІ й зосібно ваша покірна слуга вельми обурювалися рік тому популістським рішенням кандидата в президенти від влади встановити мінімальну пенсію на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Популістським — бо фінансово незабезпеченим. У тіні, одначе, залишилося прийняття з подачі відомих нашоукраїнців у грудні-січні змін до двох законів, яке затвердило непідйомний для країни норматив назавжди. До чого це призведе наступного року, ми вже бачимо. Оскільки коштів бракує, уряд змушений усіляко гальмувати підвищення прожиткового мінімуму для непрацездатних. І на наступний рік його, судячи з кабмінівських пропозицій, буде встановлено на рівні 359 грн. з 1 квітня і 366 — з 1 жовтня. Дай Боже, аби 27/34 грн. добавки пенсіонерам бодай наполовину перекрили офіційне зростання споживчих цін нинішнього й наступного років. Чи, можливо, наша влада розраховує на нашу некмітливість — мовляв, не зрозуміють, що робиться спроба знецінити прив’язку до прожиткового мінімуму фактичним його «заморожуванням»?

Навіть за такого розкладу ПФ знадобиться дотацій більш як на 18,5 млрд. грн. (плюс 1,5 млрд., які підуть на пенсійні цілі по лінії Мінагрополітики). Ця загальна сума дотацій із бюджету на пенсійне забезпечення на 1,5 млрд. грн. більша від запланованої на 2005 рік і на 14,1 млрд. — від фактичної за 2004 рік.

На цьому тлі єзуїтською виглядає урядова акція по зниженню на 2% навантаження на фонд оплати праці (на 1,5% — внеску до Пенсійного фонду і ще на 0,5% — до соціальних фондів).

Безумовно, це передвиборний крок. По-перше, два відсотки виграшу навряд чи когось сподвигнуть вивести зарплату з тіні. Зате скільки буде сказано проникливих слів! По-друге, як ми вже показали, реальних економічних передумов для такого зниження нині не існує й найближчими роками не передбачається. 2,8 млрд., що їх, за версією Мінфіну, втрачає бюджет-06, значною мірою компенсуватимуться зростанням надходжень від продажу приватизованого майна (з 6,9 млрд. у 2005-му до 8,1 млрд. у 2006-му), які — сто разів уже говорилося! — не можна спрямовувати на проїдання. Або за рахунок податків, неподаткових надходжень. Різниця лише в тому, що гроші виймають не з правої кишені, а з лівої?

А як же бюджет розвитку? Нам сподобалася озвучена Віктором Пинзеником теза про те, що 2006 року розпочнеться процес випереджаючого зростання видатків розвитку над видатками споживання (перші зростуть на 17,4%, другі — на 9,8%). Проте не слід забувати, які плацдарми зайняла в бюджеті соціалка та до якого мінімуму зібгався «розвиток». Може й п’ятирічка минути, поки бюджетні пропорції вирівняються. Але це за умови, що мінімум п’ять наступних урядів (приблизно по одному на рік, за доброю українською традицією) сповідуватимуть ідею збалансованого розвитку країни — не соціалки, соціалки та ще раз соціалки за будь-яку ціну.

Лише в четвер новий держбюджетний проект з’явився на сайті Верховної Ради, і серйозне його прочитання ще попереду. А потім — і робота над документом у парламенті. Виконуюча обов’язки голови бюджетного комітету Людмила Супрун принародно заявила уряду: на «фінт» із прийняттям бюджету відразу в кількох читаннях цього року розраховувати не варто. Буде й перше читання, і друге, і третє. Отож, про те, кому чого недодали, кому передали та хто кого зрештою переграє, ми ще матимемо можливість поговорити.