Альгірдас Бразаускас: домашнє завдання за Україну не зробить ніхто

У кулуарах литовської політичної тусовки прем’єр-міністра Литви Альгірдаса Бразаускаса за його політичне довголіття часто називають «дідом», за його популярність серед литовців — зразком успішного політика. І небезпідставно: будучи комуністичним лідером однієї з радянських республік, він привів свою країну до незалежності і стояв біля витоків формування її нинішньої політики. У тому числі й стосовно України.

Литва, нарівні з Польщею, представляє українські інтереси в Європейському Союзі і Північноатлантичному альянсі, виступаючи за право Києва стати повноправним членом цих впливових організацій. Майже завжди ця політика не збігалася з інтересами Москви. Часто подібна позиція суперечила курсу, який проводили Єврокомісія і деякі столиці великих європейських держав, за що Вільнюс неодноразово критикували його партнери. Але, як випливає з інтерв’ю «ДТ» Альгірдаса БРАЗАУСКАСА, незважаючи ні на що, Литва і надалі має намір «опікати» Україну на її непростому шляху до членства в Євросоюзі і НАТО.

— Пане прем’єр-міністр, найперспективнішими напрямками економічного співробітництва України з Литвою експерти називають «три Т» — транспорт, транзит і туризм. Пріоритетний напрям — розвиток транзитних перевезень між Чорноморським і балтійським регіонами. Чи бачите ви можливості збільшення обсягів перевезень між нашими країнами і за рахунок чого? І, якщо говорити загалом, то в яких ще сферах ви бачите перспективи для двостороннього торгово-економічного співробітництва, великих спільних економічних проектів?

— Безсумнівно, будемо розвивати співробітництво в галузі енергетики, вантажоперевезень, більш ефективно використовувати можливості Клайпедського порту. Досягнуто домовленість про збільшення інтенсивності перевезень вантажів, у тому числі контейнерним поїздом «Вікінг». Подальше вдосконалення митних процедур обіцяє зробити його більш швидким. Так, відбувається технічне переобладнання прикордонних пунктів, через які йде «Вікінг». Зауважу, що торік із Литви в Україну залізницею було перевезено понад десять тисяч контейнерів. І нині навіть Китай шукає вихід для транспортування своїх вантажів через Україну. Тож цей поїзд дуже перспективний.

Існує домовленість про постачання в Литву протягом двох найближчих років двох тисяч вантажних вагонів. Укладено контракти на ремонт литовських тепловозів в Україні. Перспективною лінією такого співробітництва я б назвав і прихід наших торгових мереж на ваш ринок. Я дуже підтримую цей процес. Значна частина литовських інвестицій здійснюється через масштабні будівельні проекти наших компаній, насамперед Hanner, — в Одесі, Києві, Криму.

— Газовий конфлікт між Україною і Росією змусив лідерів країн Європейського Союзу замислитися про їхню енергетичну залежність від Росії. Балтійські країни, схоже, бачать вирішення цієї проблеми в продовженні терміну експлуатації Ігналінської АЕС і пропонують іншим країнам ЄС розробити стратегію спільної енергетичної безпеки. Нині які перспективи цієї ініціативи?

— Подорожчання газу, яке відчули і ви, і ми, змушує шукати нові шляхи, альтернативні поставкам блакитного палива. Поки що в нас більше аргументів на користь продовження експлуатації АЕС. Тиждень тому прем’єр-міністри трьох балтійських країн підписали попередню угоду про будівництво ядерного реактора нового типу в Ігналіні за рахунок приватних інвесторів. Такі, до слова, уже знайшлися. Ми запросили приєднатися до цього будівництва і Польщу. Зараз ми безпосередньо розпочали підготовку пропозицій у так звану Зелену книгу, де кожна країна–член Європейського Союзу викладе свої міркування про те, якою має бути єдина політика енергозабезпечення. Наступного тижня на саміті Ради Європи я висловлю позицію Литви з цього питання.

— Які ви бачите труднощі з реалізацією проекту Amber (будівництво через територію Литви газопроводу з Росії у Німеччину) у зв’язку з початком будівництва Росією Північноєвропейського газопроводу (ПЄГ)?

— Поки що Amber — лише проект. Але дуже важливо для нашої країни і Польщі зробити цей альтернативний шлях привабливішим для інвесторів. Реалізований нині проект будівництва Північноєвропейського газопроводу — виключно вибір інвесторів. У нас хороші стосунки з «Газпромом»: їхня структура постачає Литву газом безперебійно. Договір із Росією про постачання укладений до 2015 року, розписані обсяги, зобов’язання...

— Напередодні нашої бесіди ви зустрічалися з президентом Польщі Лехом Качиньським. На переговорах польський президент наголосив на важливості співробітництва Литви і Польщі у сфері розвитку євроатлантичного партнерства і політичних ініціатив, орієнтованих на Схід. Чи йшлося там про спільні кроки, зусилля, які сприяли б євроінтеграції України?

— Я досі під враженням тієї зустрічі й особистості Леха. Мені подобається його оптимізм. Наприклад, він пообіцяв, що зробить усе для того, щоб відносини Литви і Польщі стали найміцнішими в історії обох держав. І хоча ці слова можна розцінювати просто як фразу (знаєте, політики люблять говорити красиво), я вірю в їхню щирість. Такий самий настрій у польського президента й стосовно України.

Ми прекрасно розуміємо, що Литва і Польща, використовуючи членство в ЄС і НАТО, разом можуть мати сильний голос у міжнародному співтоваристві. І цей ресурс маємо намір використовувати. Гадаю, ми вже заробили імідж найактивніших прихильників України в європейських структурах. Висуваючи свіжі ініціативи з приводу просування України, ми допомагаємо формувати погляд ЄС на ваш регіон, розробляти нову політику, виступаючи часом у ролі консультантів і порадників. Але завжди — ваших друзів.

Однак цього разу ми не говорили про якісь конкретні кроки Литви і Польщі: очікуємо результатів виборів в Україні, які прояснять обличчя нової влади найближчим часом. Але є великі надії нарешті задіяти створену ще торік тристоронню міжпарламентську асамблею наших трьох країн, котра через внутрішньополітичну обстановку в Польщі й Україні поки що так і не почала працювати. Після виборів плануємо зібрати парламентські делегації «трійки» і скликати установчу сесію асамблеї. Це зробить свій внесок у розробку і реалізацію спільного курсу.

— Наскільки я знаю, лідера Союзу Селянської партії і Партії нової демократії Казимеру Прунскене завжди обурюють слова про «дружбу народів», і вона закликає говорити не про друзів у політиці, а про взаємовигідне співробітництво, збіг інтересів...

— Я людина з радянських часів... Але співробітництво з Україною, зміцнення добросусідських зв’язків, становлення на схід від Литви і Євросоюзу стабільного регіону з розвинутою демократією — чим не стратегічна мета і той прагматичний розрахунок, який просуває регіональну політику ЄС?

— 2008 року закінчується термін дії Угоди про партнерство і співробітництво Україна—ЄС. Чи має намір Литва підтримати українську ініціативу укладення з Європейським Союзом угоди про асоціацію, яке б передбачало перспективу членства нашої країни в Євросоюзі?

— Ми готові, як і раніше, служити своєрідним мостом у співробітництві між Україною і Європейським Союзом. Консультувати вас, показувати свої закони, привозити до вас своїх експертів, ділитися досвідом. З іншого боку, ми також докладаємо свої зусилля в коридорах європейських інституцій. Скільки декларацій, виступів на самітах прем’єр-міністрів країн Балтії підпорядковані цій меті — допомогти вам!

Так, ми підтримуватимемо усі ваші ініціативи в переговорах із Євросоюзом щодо угоди про асоціацію. Ми вважаємо, що і громадяни, і влада України повинні бачити ясну перспективу членства в Європейському Союзі. Неодноразово говорив і окремим єврокомісарам, і з трибуни представницьких зборів — дайте таку впевненість Києву! Дайте Україні віру в майбутньому здобути членство, щоб розмита мета не була приводом для розчарувань, щоб не було метання між Сходом і Заходом...

— На українсько-євросоюзівських переговорах щодо угоди про спрощення візового режиму і реадмісії євросоюзівська сторона наполягає на скасуванні двосторонніх угод з візового режиму і реадмісії, підписаних Україною з низкою країн–членів Євросоюзу. Чи підтримуватимуть литовці позицію Києва про збереження і внесення в угоду, яка готується, цих документів?

— Ми всіляко підтримуватимемо в цьому Україну! Будемо відстоювати таку позицію і цієї весни на засіданнях Ради міністрів закордонних справ країн–членів Європейського Союзу. Хоча, звісно ж, наша думка не вирішальна... Ці переговори — унікальна можливість створити сприятливі умови пересування українців по Європі. Литва підтверджує свою позицію: найкраще, що вже напрацьовано двосторонніми угодами (а в нас встановлено асиметричний візовий режим, який передбачає безвізовий режим для литовців в обмін на безкоштовні візи для українців), має знайти відображення й у загальноєвропейській угоді. У свою чергу, дуже сподіваємося на те, що Україна збереже безвізовий режим для литовців і інших громадян Євросоюзу.

— Які перспективи України на Софійському саміті Північноатлантичного альянсу одержати запрошення вже в 2006 році почати виконувати План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ)? Які існують перешкоди тому, щоб Україна вже в 2006 році почала виконувати ПДЧ?

— Литва одна з перших висловилася за підняття шлагбауму перед Україною на шляху до НАТО. Приємно, що саме Вільнюс став місцем зустрічей, під час яких були прийняті найважливіші рішення, у тому числі і про перехід на новий рівень відносин — Інтенсифікований діалог України з НАТО. Але в альянс вступають не політики, а вся країна. Принципово важливо знайти підтримку всього суспільства, досягти згоди політичних сил. Нам удалося рухатися в потрібному напрямі завдяки досягнутому консенсусу: усі політичні сили підписали своєрідний меморандум, який стосується доленосних моментів, у тому числі і про членство в НАТО і Євросоюзі.

З вашого ж боку необхідна не лише демонстрація прагнення вступу до НАТО. Потрібна також і його реалізація, тобто проведення необхідних реформ. Але поки що немає такої рішучості, єдиних узгоджених дій усіх гілок влади, усього суспільства. Коли світова громадськість спостерігає ваші публічні дискусії про те, чи варто взагалі туди йти, бачить відкриті сумніви — це не допомагає зміцнити ваші позиції. Тож мені важко судити щодо перспектив України вже нинішнього року перейти до виконання ПДЧ.

Скажу відверто: ви повинні дозріти зсередини до зближення з НАТО. Домашнє завдання за вас не зробить ніхто. Хочу запевнити — допоможемо, чим можемо, щоб шлях України у ці важливі структури був більш прямим, але основні зусилля і перемоги — ваші!

— Схоже, для литовців небайдуже, що відбувається в сусідній Білорусі: саме сьогодні (у четвер. — Ред.) Литва відзначає день солідарності з цією країною. Але судячи з того, як розвивається виборча кампанія в Білорусі, уже зараз є всі підстави думати, що вибори 19 березня не відповідатимуть копенгагенським критеріям ОБСЄ. Існує навіть побоювання з приводу того, що влада застосує силу проти виступів опозиції. Як Литва і ЄС загалом реагуватимуть на такий розвиток подій?

— Олександра Григоровича Лукашенка добре знаю особисто: не одну годину провели у відкритих і довірчих дискусіях. По-різному можна оцінювати те, що там відбувається. Але треба також враховувати і менталітет жителів Білорусі. І визнати, що підтримка Лукашенка народом величезна. Але мені незрозуміло: навіщо треба затискати роти?! Я готовий навіть йому подзвонити і сказати: Олександре, навіщо? Навіщо жорстке протистояння з опозицією? Толерантність вирішила б багато чого: зникла б напруженість, було б зруйновано кам’яну стіну, побудовану в центрі Європи...

Результати виборів, вважаю, відповідно оцінять як Європейський Союз, так і литовської інституції. Дуже сподіваємося, що і Євросоюзу, і нам, як сусідам, не доведеться після 19 березня вживати якихось суворих заходів, витримувати показовий курс ізоляції недостойного сусіда. Хоча встановлювати залізну завісу ми не намагалися і не збираємося: це не піде на користь самій Білорусі. Зараз ми надали можливість працювати радіостанціям білоруської опозиції, дали притулок висланому із Білорусі Європейському гуманітарному університету, котрий от уже півроку отримує підтримку і від усіх країн світу...

— На початку травня у Вільнюсі запланований саміт Співтовариства демократичного вибору. З якими ідеями Литва підходить до участі в цій ініціативі?

— Ми хочемо розвивати діалог східноєвропейських країн. Литва продовжуватиме підтримувати демократії в регіоні від Вільнюса до Баку, визнаючи за Європейським Союзом роль своєрідного маяка. Сподіваємося, що у вільнюському саміті візьмуть участь глави держав Балто-Чорноморського регіону, представники ЄС і НАТО, будуть керівники і недержавні організації. Подальше заохочення регіонального співробітництва, процесів демократизації, розвиток добросусідських відносин — от основні завдання цих, сподіваюся, дуже представницьких зборів.