Абдуллах Гюль: «Туреччина підтримує приєднання України до плану дій щодо членства»

Свої запитання для інтерв’ю «ДТ» надіслало віце-прем’єрові уряду та міністру закордонних справ Республіки Туреччина пану Абдуллаху Гюлю ще до проведення саміту НАТО в Стамбулі. Але дуже висока завантаженість міністра не дозволяла йому відповісти раніше. І хоча протягом останнього місяця відбулося досить багато цікавих подій, у тому числі й викреслення з української військової доктрини стратегічної цілі — членства в НАТО, однак вважаємо, що нашим читачам буде цікавою думка члена уряду Туреччини, яка є одним зі стратегічних партнерів нашої країни, з деяких актуальних міжнародних питань та україно-турецької проблематики.

— Пане міністре, як ви оцінюєте результати Стамбульського саміту НАТО? Які з питань, що розглядалися на ньому, були для Туреччини особливо важливими?

— Стамбульський саміт став для Туреччини та коаліції форумом, який можна охарактеризувати як історичний. Туреччина вперше відтоді, як 1952 року приєдналася до НАТО, з успіхом приймала саміт голів держав та урядів. У саміті в Стамбулі, окрім голів держав та урядів, міністрів закордонних справ та оборони 46 країн-союзників і країн-партнерів, узяли участь президенти Боснії та Герцеговини, Сербії й Афганістану.

Практичні кроки, спрямовані на розвиток відносин НАТО—Україна та НАТО—Росія, стали порядком денним зустрічей, які альянс провів із цими країнами. На зустрічі Комісії НАТО—Україна йшлося про прогрес, досягнутий Україною в рамках «Плану дій НАТО—Україна», що був прийнятий у 2002 році, обговорювалися кроки, які необхідно зробити Україні в галузі політичної, економічної, військової та оборонної реформи та підкреслювалася важливість відносин НАТО—Україна, що спираються на принцип «Особливого партнерства», для забезпечення безпеки і стабільності в Євроатлантичному регіоні.

Саміти НАТО не є черговими і звичайними зустрічами. Майже з усіх попередніх самітів можна зробити висновок, що альянс здійснює новий ривок. Стамбульський саміт також забезпечив передачу в майбутнє поштовху, породженого трансформацією, що відбулася в НАТО, і став самітом, який адаптував альянс до вимог ХХІ століття. Проведення саміту в Стамбулі, історичному місті, де протягом століть зустрічалися й мирно співіснували різні цивілізації, культури, релігії та суспільства, тоді, коли НАТО взяло на себе відповідальність на більш широкому географічному просторі, стало особливо важливим і має символічне значення.

Порядок денний Стамбульського саміту склали: присутність альянсу в Афганістані; процес змістовної трансформації, що розпочався з Празьким самітом; прогрес, якого досягнув альянс у боротьбі з тероризмом; операції, які нині проводить НАТО; поглиблення співробітництва в рамках Середземноморського діалогу; співробітництві НАТО в окремих операціях із країнами регіону на більш широкому географічному просторі, що визначається як «Стамбульська ініціатива співробітництва»; завершення до кінця 2004 року операції SFOR на Балканах, що проводиться під лідерством НАТО; розширення й поглиблення програм «Партнерство заради миру» у формі, яка надасть більшого значення країнам Середньої Азії та Кавказу.

— Чи підтримує ваша країна приєднання України до Плану дій щодо членства (MAP)? Коли, на вашу думку, Україна зможе це зробити? Що їй необхідно для цього?

— Україна зі своїм географічним розташуванням, історичним, культурним багатством, великим потенціалом для розвитку є особливим партнером для Туреччини та НАТО. Наше найщиріше прагнення — продовження й розвиток відносин між Україною та НАТО. План дій НАТО—Україна, прийнятий два роки тому на Празькому саміті, має велику вагу й поглиблює відносини. Ми схвалюємо і підтримуємо рішучість України в рамках цього плану та кроки, які вона робить на цьому напрямі. В рамках досягнень України на сьогодні ми віримо, що Україну найближчим часом очікують великі успіхи й протягом найкоротшого терміну вона досягне своєї мети — повної інтеграції в євроатлантичні структури, і насамперед — членства в НАТО. У цьому сенсі Туреччина підтримує приєднання України до Плану дій щодо членства (MAP). Туреччина всіляко співпрацюватиме з Україною і допомагатиме їй у цьому процесі.

— Як ви оцінюєте запропонований американцями план реформування Близького Сходу? Які, на ваш погляд, його сильні та слабкі сторони?

— Про необхідність реформ на Середньому Сході говорять не тільки США, а й Туреччина, багато які з європейських країн та останнім часом деякі країни регіону. Було забезпечене надання пильнішої й пріоритетнішої уваги цьому питанню з боку керівництва США та ретельніше обговорення його останніми місяцями на міжнародному рівні. Наприклад, саміти Великої вісімки, ЄС, ЄС—США та НАТО, які проходили в червні, довели, що міжнародна спільнота готова простягнути руку співробітництва в дусі партнерства цьому регіонові.

Реформи необхідні для того, щоб народи Середнього Сходу мали кращі умови в економічній, соціальній та політичній галузях. Реформи, які проводитимуться на цьому напрямі, також забезпечать зменшення таких ризиків та загроз міжнародній безпеці, як тероризм, нелегальна міграція, радикальні течії.

Звичайно ж, рішення про зміст і темпи реформ прийматимуть країни та народи регіону. Міжнародна спільнота не може до чогось силувати чи щось нав’язувати на цьому шляху, вона повинна взяти на себе роль помічника. Дуже важливо, щоб регіональне керівництво не розглядало заклик до реформ як загрозу своїм режимам та дестабілізуючий фактор, воно повинне керувати цим процесом. Демократизація і стабільність повинні оберігатися спільно. Шанс на успіх зазначеної ініціативи залежить від дотримання цього принципу. Ми з задоволенням спостерігаємо, що, власне кажучи, загальне розуміння розвивається в цьому руслі.

На передній план виходить необхідність докладання зусиль до виходу на шлях розв’язання політичних проблем, насамперед арабо-ізраїльського конфлікту. Це момент, якому ми надаємо великого значення.

Ми згадували про ці моменти з будь-яких приводів. У результаті, як видно з документа Великої вісімки, ця наша точка зору була взята до уваги.

У Туреччини особливе становище, як у країни, більшість населення якої — мусульмани, вона сусідить із Середнім Сходом і водночас належить до Західної спільноти. Туреччина готова зробити будь-який внесок, який тільки їй під силу, щоб створити стабільний, демократичний та процвітаючий Середній Схід. Ми сприймаємо це як моральну відповідальність і водночас як інвестицію в регіональну та світову стабільність. Оскільки ми посідаємо виняткову позицію між Заходом та Середнім Сходом, то вважаємо, що зможемо зробити свій внесок у зазначений процес. У рамках цього, ми можемо поділитися з країнами, які того захочуть, нашим досвідом розвитку й демократизації, що їх ми вивели на дуже високий рівень у світлі побажань турецького народу та завдяки взаємодії з європейськими і євроатлантичними організаціями.

З цією думкою ми взяли на себе спільно з Італією та Єменом співголовування в «Діалозі демократичної допомоги», який є одним із механізмів, розроблених Великою вісімкою. Це становить перший реальний внесок Туреччини. Інші наші внески також із часом буде розроблено.

— Чи є, на вашу думку, реальною та перспективною ідея транспортування іракської нафти через територію Туреччини до Європи?

— Між Іраком і Туреччиною є два паралельних трубопроводи, перший із них почав працювати в 1976 році, другий — у 1987. Трубопровід Ірак—Туреччина, який закінчується на підприємствах Джейхан-Юмурталик, коли працює на повну потужність, дозволяє перевозити танкерами на ринки європейських країн та США 70 мільйонів тонн нафти на рік. З огляду на це, коли ми візьмемо до уваги становище в Іраку, ми думаємо, що досягнення трубопроводом повної потужності буде достатнім та пріоритетним з погляду можливостей Іраку щодо експорту на західні ринки.

— Наскільки значуща нині проблема обмеженої пропускної здатності Босфору? Які ви бачите варіанти розв’язання цієї проблеми?

— Напруження руху в турецьких протоках посилюється день у день. Ідеться про особливо велике зростання перевезень небезпечних речовин. Кількість небезпечних речовин, перевезених через Босфор за останні сім років, зросла на 125% і перевищує 134 мільйони тонн. Жодна з проток у світі, рух у яких такий же напружений, не проходить через центр міста з населенням у 12 мільйонів. Тому така ситуація є джерелом стурбованості для нашої країни. З цієї причини наш уряд докладає всіх зусиль, щоб вивести на максимальний рівень безпеку життя, майна, довкілля й навігації, і самовіддано працює на цьому напрямі. Реальним прикладом таких зусиль є система VTS, яку ми відкрили наприкінці минулого року. Ми чекаємо на підтримку цих зусиль нашої країни з боку всіх наших чорноморських сусідів, зокрема й з боку України. Проте, хоч би яких заходів ми вживали, неможливо повністю усунути ризики, з якими зіштовхується протока Босфор. Для цього потрібно більше не використовувати турецьких проток у ролі нафтопроводу й віддавати перевагу маршрутам в обхід їх.

— У яких галузях можливе співробітництво українського та турецького бізнесу в реконструкції Іраку?

— Туреччина прагне співробітничати в Іраку в економічній галузі, паралельно з двосторонньою ініціативою, і з третіми країнами.

У рамках такого співробітництва можна зупинитись на спільній роботі між Туреччиною та Україною в таких галузях:

— будівництво і підрядні роботи;

— реконструкція старих цементних заводів;

— довгострокова оренда підприємств для спільної експлуатації (нафтова хімія, добрива...);

— партнерство для спільної участі як генеральні підрядники або субпідрядники у тендерах міжнародного характеру,

— дослідження компенсаційних кредитних можливостей від Ексімбанку та інших міжнародних кредитних організацій для використання їх для експорту в Ірак або для ділової ініціативи;

— створення спільної бази даних або обмін інформацією щодо відбудови Іраку та тендерів і компаній.

Приватний сектор може бути заохочений з перелічених позицій через головні організації та спілки.

— Які програми допомоги кримським татарам здійснює нині Туреччина? Відомо, що найталановитіші представники кримськотатарського народу мають можливість здобути освіту в Туреччині. В Україні дехто побоюється, що, крім наукових знань, вони можуть привезти назад й ідеї ісламського фундаменталізму. Наскільки обгрунтовані ці побоювання?

— Крим, ця найближча до Туреччини частина України, з огляду на спільну історичну спадщину та культурну близькість, є особливою ланкою в наших дружніх відносинах. Ви знаєте, завдяки нашим культурним та історичним зв’язкам, якого значення ми надаємо кримським татарам, яких у 1944 році відправили в заслання і яким наприкінці 1980-х років дозволили повернутись на батьківщину.

Туреччина сприймає кримських татар як вірних громадян України та спільноту, що забезпечить свій внесок у дружбу між двома країнами. Ми схвально ставимося до добрих намагань, яких докладають державні органи України та Автономної Республіки Крим, попри обмежені можливості, до інтеграції кримських татар та інших народів, що повертаються із заслання.

Туреччина також, у міру можливостей, зробила свій внесок у роботу з інтеграції. Сума допомоги, яку ми надали на сьогодні в рамках цього, сягнула 4 мільйонів доларів. Туреччина, з метою посилення стабільності України та регіону, нині стала країною-донором, що допомагає Криму.

Нам дуже приємно бачити реалізацію двох водних проектів, започаткованих і здійснених спільно нашим урядом та UNDP, внаслідок чого близько 11 тисяч кримських татар отримали здорову питну воду. В нас також є проекти, які в майбутньому забезпечать такі самі можливості для інших татарських населених пунктів.

З іншого боку, у співробітництві з державними органами України та керівництвом Автономної Республіки Крим ми намагаємося відповідати освітнім, релігійним потребам, потребам у житлі кримських татар. У зв’язку з цим в рамках нашого житлового проекту було забезпечено помешкання для майже 400 сімей, їм же було віддано право власності на ці помешкання. Цей проект триває. У Сімферополі міститься офіс ТІКА, обов’язок якої — ведення та розвиток цього і схожих проектів.

Ми продовжуємо допомагати забезпечувати потреби кримських татар у сфері освіти. Як і щороку, у 2003—2004 навчальному році 45 студентам — кримським татарам були виділені стипендії.

Хочу зазначити, що немає підстав для стурбованості, про яку ви згадали у другій частині вашого запитання. Демократична система Туреччини не дає можливості для поширення фундаменталістських поглядів. Завдяки надійності демократії та успішному втіленню реформ Туреччина як країна — кандидат на вступ до ЄС наприкінці нинішнього року очікує початку переговорів про членство в Євросоюзі. Кримські студенти навчаються в країні, у якій система функціонує в цих рамках.

Вибух у готелі в турецькому місті Кемер стався вже після того, як ми відіслали наші запитання панові міністру, тому ми звернулися по коментар до радника посольства РТ в Україні, тимчасового повіреного у справах пані Джерен Йазган Етіз:

— Чи стався цей вибух у результаті теракту, і якщо так, то хто стоїть за ним? Як цей випадок може позначитися на туристичних потоках до Туреччини?

Ось що вона відповіла:

— Випадок, що спричинив поранення восьми громадян України в готелі в Кемері, як з’ясувалося, стався в результаті вибуху вуглецевого балона, що використовувався в барі басейну готелю. А тому неможливо говорити про якийсь терористичний акт. До того ж немає якоїсь заяви, взяття на себе відповідальності, які б примушували думати, що цей випадок — терористичний акт. З іншого боку, триває розслідування цього випадку, який став причиною поранення персоналу та гостей готелю, докладаються максимальні зусилля, щоб визначити причину — халатність це була чи необережне поводження.

Ми віримо, що цей випадок не вплине на туристичний сектор Туреччини.

Від імені Посольства Республіки Туреччина в Україні бажаю якомога швидшого одужання громадянам України, котрі постраждали від цього випадку.