А ЯК ПО-АРАБСЬКОМУ «ЗЕР ГУТ, ЮРІЮ!»?

Чим сильніше загострюється ситуація на осі Багдад—Вашингтон, тим більше українських експертів висловлюють побоювання, що, у разі проведення сухопутної операції, в Іраку можуть бути виявлені не лише «кольчуги» українського виробництва, а й КрАЗи з подвійним призначенням, набої, понтони і мало не ракети. За деякими даними, проведена на КрАЗі контррозвідкою перевірка нібито виявила факт поставки до Іраку кількох сотень КрАЗів, а також нібито близько сотні машин були направлені в Йорданію, з можливою зміною адреси кінцевого отримувача. Є також інформація, відповідно до якої, на українському устаткуванні, поставленому в Ірак 1998 року, на північному заході країни, керованої Саддамом Хусейном, виготовлено вже більше десятків мільйонів патронів для автомата Калашнікова. Цю інформацію «ДТ» вирішило перевірити в СБУ. Прес-секретар Володимира Радченка Марина Остапенко повідомила редакції ось що: «Перевірки на підприємствах, які виробляють специфічну продукцію, проводяться регулярно. Можу вас запевнити, що поставок КрАЗів в Ірак при перевірці виявлено не було. Що стосується Йорданії, країни, яка не підпадає під санкції ООН, то нічого конкретного щодо поставок КрАЗів сказати не можу. Тепер про поставку патронних ліній із Луганського верстатобудівного заводу. Питання, пов’язане з можливим постачанням на Близький Схід військового устаткування, розслідується в рамках порушеної 2002 року слідчим управлінням СБУ кримінальної справи. Справу порушено не за фактом поставки, а за фактом отримання інформації про можливість такої угоди».

Порушена кримінальна справа може бути доведена до логічного завершення, а може і не бути. Встановлення факту та обставин патронної угоди (подробиці якої насправді давно гуляють Інтернетом) навряд чи призведуть до застосування санкцій щодо України, адже багато країн — від Болгарії до Німеччини — зараз раз у раз ревізують угоди у сфері ВТС, кінцевим пунктом яких виявлявся Ірак. Україна отримала невеликий шанс довести здатність самоочищати свій експортний механізм. А ось голова СБУ отримав шанс позбутися нав’язливого конкурента, який прагне посісти пост глави Служби безпеки. Якщо слідство виявиться досить уважним до того, хто підтримував цей проект у специфічній організації, то Володимиру Радченку вдасться, як мінімум, охолодити запал одного зі своїх заступників, який уже багато років плекає високі кар’єрні плани.

У цьому випадку Радченко і далі зможе ефективно й спокійно трудитися на ниві забезпечення безпеки голови АП&К°.