Митниця: парадний вхід і чорний вихід

«Чиновники кажуть, і кажуть правду, що в нас поліпшуються економічні показники, але людей це поліпшення, практично, не стосується».

В.Ф.Янукович

21 березня відбулося засідання керуючої ради Комітету з економічних реформ, під час якого президент В.Янукович піддав гострій критиці діяльність митниці і прорік висновок, процитований вище. За іронією долі, 22 березня виповнився рівно рік із дня призначення депутата-комуніста Ігоря Калєтніка на посаду керівника Державної митної служби.

Виступ глави держави породив запитання. Наскільки ефективно Калєтнік реалізував свій проект реформування митниці під назвою «Обличчям до людей», якщо, на думку президента, «людей це поліпшення не стосується»? На що й на кого в такому разі спрямовані зміни в роботі митниці?

веhttps://zn.ua/ukr розглянуло ці та інші питання, котрі стосуються і людей, і митниці, і загалом підходів української влади до формування економічної політики.

Централізація

«Боляче було тільки перший місяць, коли люди відчули, скільки вони втрачають через те, що їх примушують чесно заплатити. А потім вони звикли…»

І.Калєтнік, голова ДМСУ

Структурні зміни на митниці проводяться у повній відповідності до комуністичних принципів. Система управління, всі фінансові потоки і всі канали імпорту й експорту централізуються жорстко і безкомпромісно. Безпрецедентний масштаб кадрових перестановок: повністю замінено керівний склад усіх основних митниць, аж до рівня начальника відділу майже на всіх напрямках.

Керівництво ДМСУ діє блискавично. 2010 року кількість митних органів було зменшено з 46 до 28 - відповідно до адміністративно-територіального поділу країни. Велика кількість самостійних митниць завжди пояснювалася суто політичними інтересами груп впливу, які прагнули контролювати свою ділянку кордону. Наприклад, довгі роки на кордоні з невизнаним Придністров’ям - базою контрабанди в регіоні - працювало чомусь відразу три самостійні митниці. Неодноразово попередники Калєтніка в митниці намагалися скоротити кількість митниць, але це наштовхувалося на опір влади в Києві, оскільки кожна митниця дозволяє будувати схему легалізації імпорту, завдяки якому годуються групи чиновників, політиків, бізнесменів. Тепер у кожній області діє тільки одна митниця, яка керує всіма пунктами пропуску й місцями митного оформлення. За рахунок скорочення зайвих адміністративних посад майже на 400 осіб було посилено власне підрозділи митного оформлення.

Керівництво митниці різко підвищило вимоги до виконавчої дисципліни. За даними джерела DT.UA, з 18 тисяч працівників митниці впродовж року до дисциплінарної відповідальності було притягнуто понад три тисячі (кожен шостий!), звільнено - 280 посадових осіб.

Згідно з указом президента від 9.12.2010, протягом найближчого часу загальну чисельність працівників митниці буде скорочено на 30%. ДМСУ вже підготувала наказ про масштабну реорганізацію - звільненню підлягають майже шість тисяч осіб. За даними джерела DT.UA, у результаті буде збережено всі діючі 244 пункти пропуску, проте значних скорочень зазнають 288 місць митного оформлення в областях.

03.02.2011 набрав чинності закон, який змінив порядок документальної перевірки вантажів. У червні всі функції державного санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-санітарного,
фітосанітарного, екологічного контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей на кордоні переходять до Держмитслужби. Таким чином, ветеринарна служба і служба з карантину рослин усуваються від функцій контролю вантажів у пунктах пропуску. Вони перевірятимуть вантажі у місцях митного оформлення як експертні установи. Користь для підприємців - тепер усі ці довідки можна буде заносити не в три кабінети, а в один. Слід зазначити, що закон був прийнятий парламентом за основу ще 2009 року з ініціативи екс-голови ДМСУ А.Макаренка. Набрання чинності цим законом І.Калєтніку вдалося пролобіювати всупереч серйозному опорові. Діяльність ветеринарних і карантинних служб варта окремої статті. За даними джерела DT.UA у ДМСУ, з імпортованих в Україну 2 млн. 514 тис. тонн вантажів, які підлягають ветеринарному контролю, працівники цієї служби виявили, вилучили і знищили всього 2 (дві) тонни неякісних товарів. Ще
545 тонн було відправлено назад. Тобто ветеринари пропускали майже все, що до нас завозили. Отримання ветеринарних і фітосанітарних довідок на кордоні перетворилося на ще одну схему незаконних поборів.

Калєтнік централізує не тільки систему управління митницею, а й систему митного оформлення. Голова Держмитслужби видав наказ про закріплення за окремими митницями оформлення конкретних товарних груп - у масштабах усієї країни. Наприклад, якщо підприємець імпортує квіти й хоче продавати їх на Волині, він повинен провести оформлення вантажу виключно в Києві. Офіційна причина - на окремих митницях збираються групи найкращих спеціалістів із роботи з певними видами товарів. Причина неофіційна - відсторонення регіональних митниць від взаємодії з найбільш хабароємними напрямами, боротьба з заниженням митної вартості, зі змовою на місцевому рівні між митниками та імпортерами. Проте зворотним боком цих нововведень стало значне зростання накладних витрат підприємців, пов’язане з ускладненою логістикою і транспортними перевезеннями, підвищеним ризиком у процесі перевезення товарів, які швидко псуються. Навіщо потрібні регіональні митниці, якщо найбільші потоки імпорту все одно там не оформлюються? Може, у такому разі залишити на кордонах тільки пункти пропуску, скоротити більшість місць митного оформлення, скоротити апарати митниць в областях і зосередити митне оформлення в Києві? Невипадково серед підприємців поширена думка, що таку товарну спеціалізацію митниць придумали для того, аби високоліквідний імпорт проходив тільки через кількох довірених чиновників.

Централізується і бізнес, пов’язаний із митницею. Навколо кожної митниці - група з кількох довірених компаній, через які проходить основний потік товарів широкого вжитку, госптоварів, квітів, продовольства тощо. Стабільні відносини з митницею коштують дорого. У тих, хто таких відносин встановити не зумів, найчастіше виникають такі затримки з оформленням, що бізнес просто втрачає будь-який сенс. Наприклад, майже всі меблі, імпортовані в столицю, на Київській митниці оформляє одна комерційна фірма. В Одесі більшість вантажів оформлюються через п’ять фірм. Так, укрупнення трейдерів - це природний економічний процес. Але ж система привілейованих компаній є результатом простого вмикання адміністративних важелів. Саму корупцію не ліквідовує, а лише піднімає її на вищий рівень. Штучна концентрація імпорту означає серйозну участь кримінальних угруповань у цьому виді бізнесу. Через структури такого собі «Івана Івановича» в Києві тепер, за словами брокерів, оформлюється більша частина китайського ширвжитку та госптоварів.

За даними джерела DT.UA, найближчим часом, цілком імовірно, відбудеться централізація і транспортно-експедиторського бізнесу. У руках кількох фірм може опинитися ринок транспортних перевезень, транзит вантажів, ліцензійні склади. Щодня в Україну заходять чотири-п’ять тисяч транспортних хур. Поставивши під контроль систему транспортування, можна тримати в руках як легальну, так і нелегальну частину імпорту.

Тарифна політика - предмет гордості Калєтніка. Високі тарифи на імпорт найчастіше, за словами опитаних DT.UA підприємців, перевищують вартість, зафіксовану в прямих контрактах із виробниками товарів. Тобто з самого початку задається найвища база оцінки, і підприємець повинен переконати митне начальство, що прохання розрахунку по інвойсу обгрунтоване. Як заявляє керівництво ДМСУ, на цей час 87-90% вантажів митниці оформлюються за прямими контрактами за наявності інвойса від виробника. Ігор Григорович заявив у коментар DT.UA, що, в разі виникнення проблем із митним оформленням за прямим контрактом, він завжди готовий дослухатися до думки громадськості й преси і вирішити спірний випадок на користь підприємця. Що ж, пропонуємо читачам зробити експеримент.

Результати

Думки влади і суспільства за результатами цієї роботи радикально різняться. Керівництво митниці заявляє, що запровадження високих офіційних і неофіційних тарифів на імпорт готових виробів, централізація контролю вирішують два стратегічних завдання. По-перше, унеможливлюють будь-які маніпуляції митників із заниженням вартості та ліквідовують дрібних мінімізаторів як клас. А по-друге, створення митних бар’єрів є усвідомленою політикою протекціонізму, яка сприяє зростанню виробництва в країні й імпортозаміщенню.

Показником надійності митних кордонів І.Калєтнік називає статистику європейського агентства Eurostat за 2010 рік. За цими даними, експорт із Польщі за рік становив 400 млн. євро. Це повністю збігається з даними української митниці щодо оподатковуваного імпорту з Польщі. Що ж, показник цілком переконливий, понад те - це законний привід пишатися. Однак постає запитання: якщо митниця на кордоні з Польщею працює так переконливо, то за які гріхи було знято з роботи одночасно 55 працівників Львівської митниці? Може, вони оформляли щось, що не вкладається в офіційну статистику?

Взаємодія митниці з бізнесом ефективна там, де великі компанії можуть захистити себе і на внутрішньому ринку, і у владних кабінетах. Імпорт мобільних телефонів у 2010-му зріс у 2,5 разу, телевізорів та відеомоніторів - у 4, комп’ютерів і ноутбуків - у 19 разів.

Як приклад правильної й успішної митної політики ДМСУ демонструє також ситуацію в легкій промисловості. У 2010 році ввезення одягу збільшилося на 28%, порівняно з 2009-м, при цьому митні платежі зросли вдвічі. Загороджувальні мита привели не тільки до значного зростання внутрішнього виробництва, зростання споживання вітчизняних товарів на внутрішньому ринку, а й до зростання експорту. У результаті чистий експорт одягу, без урахування продукції, виготовленої з давальницької сировини, протягом 2010 року зріс на 19%, а чистий експорт взуття зріс на 11%, порівняно з 2009-м. За підсумками двох місяців 2011 р., ввезення обладнання для виробництва товарів легкої промисловості зросло на 43%.

Керівництво митниці переконане, що 2011 рік принесе стабільні податкові надходження і можливе перевиконання плану. Підстави для оптимізму дає позитивна динаміка відновлення економіки: 2011 року (вперше з 2008 року) відновлено імпорт обладнання для гірничо-металургійної промисловості. За підсумками двох місяців, мита на ці товари посіли друге місце після податків на нафтопродукти. Серед лідерів митних платежів - також трактори та обладнання для сільського господарства, вантажний і легковий транспорт.

Проте для українського бізнесу митниця - це не тільки щит, а й меч. Корупція і бюрократія нікуди не зникли з митниці, попри драконівські адміністративні заходи. Один зі столичних підприємців - експортерів продовольства дав дуже цікаву оцінку діяльності митниці: «Я можу сказати, як зараз відбувається експорт товарів українського виробництва, що його держава мала б стимулювати і розвивати. Я працюю на себе, плачу всі податки, із цим проблем немає. Про нові нормативи на митне оформлення експорту ми всі добре знаємо, але я особисто жодного разу не бачив, як вони виконуються. Коли ти потрапив на оформлення, нормативів, звісно, ніхто не порушує. Але від тебе вимагають принести довідки, зібрати які або важко, або неможливо. Виходить, що нормативів не порушено - винен підприємець, який не приніс документів. Ти сперечаєшся, обурюєшся, але скаржитися не будеш. Бо митниця - це одна схема, де за вирішення будь-якого питання треба залишати якусь суму. Якщо я доб’юся звільнення одного митника, то інші зі мною не домовлятимуться. Ось я відправляв контейнер продуктів. Прийшов на митницю і маю заплатити спочатку 200 гривень за внесення в базу даних - зрозуміло, в кишеню операторові. Потім мою декларацію повинен засвідчити начальник відділу. Він вимагає довідку про те, що ті види продуктів, які я поставляю, дозволені без квот для експорту Міністерством економіки. У міністерстві кажуть - квот немає, митниця це знає, і ми таких довідок не даємо. Часу на суперечки в мене немає - поставка термінова, тому йду домовлятися. За 500 доларів отримав підпис. Потім іду до інспекторів. Вантаж - кондитерські вироби, банки і коробки, які легко пошкоджуються. Професійні вантажники старанно вкладають вантаж майже весь робочий день. Інспектор може мій контейнер розвантажувати, а може й не робити цього. Щоб не розвантажували, є стандартна віддяка - 100 доларів. При тому що мене на митниці знають, у мене чиста історія й повний набір документів. Але інспектори бачать, що вантаж ніжний, і мені невигідно його розвантажувати, тому сказали - давай 300. Кожен, хто бере в кишеню, каже, що так потрібно, що в такий спосіб нібито треба виконувати план і щось комусь відстібати нагору. Мій особистий чистий прибуток на цьому контейнері становив усього 1500 доларів. Уявляю собі, які накладні витрати лягають на імпортерів».

За згодою підприємця і не розкриваючи його імені, DT.UA через гучний телефонний зв’язок вислухало цю історію у присутності однієї з найвищих посадових осіб Держмитслужби. Відповідно до доручення президента, який розкритикував митницю на засіданні Комітету економічних реформ, ДМСУ упродовж місячного терміну подасть президентові програму модернізації, в якій заходам боротьби з корупцією та створенню комфортніших умов для роботи бізнесу буде приділено велике місце. Що ж, ознайомимося, коли побачимо.

Попри обурення імпортерів та експортерів корупцією на митниці, скарги на неправомірні дії конкретних працівників митниці залишаються поодинокими випадками. Самі лише політичні акції протесту та абстрактні обвинувачення в хабарництві не дадуть ефекту, доки конкретні люди не почнуть грамотно пред’являти конкретні претензії. Саме ця пасивність дозволяє митним чиновникам ставитися до підприємців як до покірної і слухняної дійної худоби.

Мінфін звинувачує Калєтніка в неефективності

У пресу потрапив цікавий лист першого заступника міністра фінансів Анатолія Мярковського, складений у січні 2011 року. Згідно з розрахунками Мінфіну за 2010 рік, митниця перерахувала до бюджету 85,9 млрд. гривень, тобто 91,7% від плану. «Вжиті Державною митною службою протягом 2010 року організаційні заходи... виявилися неефективними, внаслідок чого державний бюджет недоотримав 7,7 млрд. гривень».

Мінфін виявив дуже прецікаву річ: надходження від митниці до бюджету, порівняно з 2009 роком, зросли на 34,2%, без урахування розмитнення природного газу (на початку 2010-го імпорт газу був звільнений від мита). Проте обсяг у 2010 році імпорту зріс на 39,7%. «Темпи зростання надходжень відстають від темпів зростання імпорту товарів на 5,5%. Також у 2010 році митними органами допущене зменшення податкового навантаження на 0,8% (без урахування газу) - із 21,4% у 2009 році до 20,6% у 2010 р.».

Довідка Мінфіну уряду М.Азарова дає підстави припускати серйозну тінізацію імпорту в Україну в 2010 році, порівняно з 2009-м, і є великим компліментом на адресу уряду Ю.Тимошенко та митниці А.Макаренка. За підрахунками О.Кужель, якби весь імпорт 2010 року дав податкове навантаження на рівні митниці 2009 року плюс база оподаткування була б збільшена на ті ж таки 5,5% збільшення обсягу імпорту з усередненою ставкою оподаткування, доходи бюджету зросли б на 26 млрд. гривень.

Невиконання бюджету керівництво митниці пояснило несплатою НАК «Нафтогаз» ПДВ і штрафних санкцій за газ у січні-травні 2010-го на суму 3 млрд. грн. і несплатою податків компанією «Лівела», яка ухилилася від сплати мит на 2,9 млрд. грн. Якби ці кошти надійшли на рахунки митниці, заявляє керівництво ДМСУ, план надходжень було б виконано на 100,8%. При цьому, за офіційними даними ДМСУ, середньорозрахункова вартість тонни імпорту в 2010 році збільшилася на 35%.

Лист Мярковського значною мірою можна пояснити наявністю різних методик підрахунку, зміною структури імпорту в 2010 році на користь товарів із низькою митною вартістю та розширенням списку товарів взагалі з нульовою ставкою оподаткування відповідно до вимог Світової організації торгівлі. Звісно, цифра 26 млрд. грн. бюджетних збитків видається дуже перебільшеною. Проте структура імпорту ДМСУ демонструє, що в 2010-му частка багатьох товарів із високою митною вартістю значно зросла, порівняно з 2009-м (за рахунок різкого збільшення податкоємних видів товарів, таких як легкові та вантажні автомобілі, за рахунок зростання в кілька разів митної вартості всіх продовольчих товарів). Якщо відставання рівня надходжень до бюджету від темпів зростання імпорту можна пояснити різними причинами, то як на тлі збільшення в рази митної вартості по багатьох товарних групах міг при цьому зменшитися й показник податкового навантаження?

Оцінки Мінфіну і Держмитниці як підзвітне діаметрально протилежні, при цьому обидві - офіційні. Запитання: чи здатний уряд адекватно організовувати роботу?

Митний ЦК

«Коли ми послали президентові звернення щодо митниці, я відкрито написала про те, хто це може «дахувати»: «Вікторе Федоровичу, нам скрізь показують на вас».

О.В.Кужель

Про участь у митному бізнесі людей, котрі входять до близького оточення президента, говорять більшість підприємців, які працюють на ринку імпорту-експорту. Митні здирники активно використовують формулювання «ім’ям президента», щоб натиснути на бізнесменів і вбити надію на справедливість та на будь-який захист. Після аргументу, що хабар іде не в кишеню, а в «общак» аж нагору, будь-який бізнесмен перестає щось доводити. Чи слід дивуватися, що імпортери не наважуються публічно заявити або дати показання проти конкретних чиновників?

Формально Калєтнік є членом уряду, і його безпосередній начальник - прем’єр-міністр Микола Азаров. Проте на практиці в Азарова та його соратника міністра фінансів Федора Ярошенка з главою митниці стосунки не склалися. Ігор Григорович описував причини виникнення проблеми так: «Мінфін не підтримує. А чому? Тому що я маю прийти й домовитися... А вони мені: ми тобі підпишемо, тільки признач цього туди, цього сюди. Навіщо це? Я ж добре розумію, що той, кого так призначили, бере на себе зобов’язання перед конкретним чиновником. І він голову не слухатиме, а слухатиме того, хто його взяв за руку й посадив у це крісло». Одне слово, в питаннях керівництва митницею Калєтнік насамперед слухається того, хто взяв його самого за руку й посадив у крісло, - президента Януковича.

Кабмін виступає найактивнішим опонентом Калєтніка. Віце-прем’єр-міністр Тігіпко відверто заявив, що керівники митниці та податкової «поховають усю країну». Потужну й узгоджену із Сергієм Леонідовичем кампанію за відставку Калєтніка проводить соратниця по партії Тігіпка О.Кужель - за підтримки самого Сергія Леонідовича. Відставку Калєтніка готовий підтримати й віце-прем’єр Борис Колесніков.

У Верховній Раді в Калєтніка - маса опонентів, та є й союзники. Серйозні ділові контакти на митниці мають другий секретар КПУ Ігор Алексєєв і голова комітету з питань податкової та митної політики Віталій Хомутинник. Великі можливості впливу зберігає і батько І.Калєтніка, Григорій Миколайович, депутат Партії регіонів.

Янукович вибудував свою власну вертикаль управління виконавчою владою, яку він контролює без посередників. Ключовий напрям - фінансово-фіскальний блок. У коло людей, котрі регулярно інформують президента про ситуацію на митниці і найактивніше впливають на експортно-імпортну політику, входять, поряд із І.Калєтніком, голова АП Сергій Льовочкін та голова СБУ Валерій Хорошковський.

Компанії, що їх учасники ринку пов’язують із сім’єю Януковича, тісно взаємодіють із митницею у питанні експорту зерна. Як відомо, держава та невідомі приватні інвестори створили торік структуру «Хлібінвестбуд», яка може витіснити з ринку інших експортерів і централізувати велику частину продажів зерна за кордон. Митниця стала одним із головних інструментів зміни розстановки сил серед експортерів зерна. Влітку 2010 року перевірки митниці практично паралізували роботу чотирьох великих американських компаній, які експортують українське зерно. За даними джерела DT.UA, поточного року ці компанії не зможуть організувати експорт зерна у великих обсягах. Попри заступництво посла США, листи Торгової палати та держдепартаменту. Митниця забезпечує патронованому президентом «Хлібінвестбуду» важливі конкурентні переваги.

Калєтнік дуже вигідний для Віктора Федоровича: Ігор Григорович нажив собі півкраїни ворогів та недоброзичливців, і на місці його утримує тільки добра воля президента. Про довіру Януковича до Калєтніка свідчить той факт, що досі у вище керівництво митниці глава служби не допускає жодного «донецького» - всупереч великому незадоволенню багатьох груп впливу в Партії регіонів.

Боротьба з контрабандою і корупцією

«В Україні є політичне рабство, тому що, захопивши незаконно власність, захопили і людей, які працюють на цих підприємствах. Я хотів би, щоб люди знали - у нас кримінальний капітал дуже серйозно контролює владу…»

П.Симоненко, 9.03.2011

Боротьба з корупцією та контрабандою є справжнім коньком усієї публічної діяльності Ігоря Калєтніка. Як підкреслює голова Держмитниці, тільки завдяки припиненню контрабанди вдалося різко підвищити надходження в бюджет у митному відомстві.

Слід зазначити, що в ряді галузей діяльність митниці за минулий рік дала змогу розкрити цілу низку значних зловживань у сфері імпорту. Важливою ініціативою митниці стало виведення БАДів (біологічно активних добавок) і низки інших препаратів (йодомарин тощо) зі списку медикаментів. Тепер за ці псевдоліки доведеться платити повну вартість. Аналіз ДМСУ діяльності імпортерів фармакології дозволив виявити завищення вартості імпортованих ліків приблизно на 1,5 млрд. грн. Причому особливість виявлених зловживань полягає в тому, що імпортери завищували, а не занижували, як це заведено в інших галузях, ціну товарів в інвойсах. При торгівлі ліками в Україні встановлено граничну торговельну націнку в 12% від ціни закупівлі. Максимізувати прибуток імпортер може тільки через штучне завищення вартості при імпорті. Фармакологічні компанії почувалися настільки вільно, що чимало схем поставок здійснювали взагалі без прикриття. 14 січня цього року одну з шахрайських схем було викрито дуже курйозним чином. У партії ліків однієї з британських фірм було виявлено інвойс від виробника - з сумою товару на 60% нижче, ніж зазначив імпортер, який здійснює поставку нібито за прямим контрактом. Під час розслідування з’ясувалося, що фірма, яка здійснила за 2008-2010 рр. 17 поставок в Україну аналогічних ліків, є цілком фіктивною, не значиться і ніколи не значилася в реєстрі підприємств Великобританії.

Проте, як промовисто показала справа фірми «Лівела», в Україні є схема імпорту, яку не може викрити не тільки митниця, а й уся держава. 80% бензину в першому півріччі 2010-го в Україну завезла компанія, яка відповідно до рішень українських судів взагалі не сплатила ані копійки мита. За даними Держмитслужби, збитки від несплати «Лівелою» митних зборів становили 2,9 млрд. грн.! Очевидно: якщо подібну аферу, прикриту підписом зацікавленого судді, кілька місяців не може зупинити митниця, значить певні схеми сірого імпорту мають підтримку на найвищому рівні української влади.

Погляньмо й на формальні результати боротьби з контрабандою. За нашими даними, 2009 року було порушено 318 кримінальних справ про контрабанду загальною вартістю 445 млн. грн. У 2010 році ці показники значно зросли - порушено 377 кримінальних справ на 695 млн. грн. Але порівняймо, скільки предметів правопорушень було в результаті конфісковано судами. А тут різниця незначна. У 2009 році суди конфіскували майна на 3 млн. 229 тис. грн., а в 2010-му - теж на дуже незначні 5 млн.752 тис. грн. У 2009 році за порушеними митними органами адміністративними справами про порушення митних правил заарештовано товарів на суму 825 млн. грн. У 2010-му - 829 млн., тобто різниця взагалі неістотна. ККД боротьби з контрабандою, якщо вдуматися, вкрай невисокий. У 2010 році порушено 25470 справ про порушення митних правил, але з них вийшло всього 377 кримінальних справ. Із цих справ лише 48 було доведено до суду. І тільки в 37 кримінальних справах суд виніс рішення про конфіскацію.

Якщо на 532 пункти пропускання та митного оформлення, і на весь центральний апарат і регіональні митниці, за рік набирається 37 справ про контрабанду, це означає, що більшість митників із цим ганебним явищем за рік не стикалися взагалі.

Чи має при такому низькому ККД узагалі якийсь сенс діяльність ДМСУ по боротьбі з контрабандою? І навіщо порушувати таку непропорційну кількість справ про порушення митних правил? Щоб створити додаткові важелі для штрафування суб’єктів ЗЕД? Запитання, звичайно, риторичні.

Для того, щоб покласти край контрабанді, і це чудово розуміє керівництво ДМСУ, потрібна системна реформа нормативно-правової бази митниці і значні державні інвестиції в будівництво принципово нової технічної бази. Як зазначав Калєтнік, для встановлення відеоспостереження на всіх пунктах пропускання та митного оформлення і на створення моніторингового центру, який в режимі он-лайн фіксуватиме й передаватиме в Інтернет відео з кордону, необхідно 500 млн. гривень. Очевидно, що один цей захід дозволив би покласти край контрабанді та заниженню митної вартості ефективніше, ніж будь-які героїчні адміністративні заходи і товарна спеціалізація митниць. Економічний ефект такої системи важко переоцінити. Цілком можливо, що система окупить себе вже за перший місяць роботи. Влада продовжує не помічати, що надійного фізичного контролю митних кордонів у нас досі немає. Який сенс «обкладати» доганами митників, якщо достатньо поставити відеокамеру і вирішити проблему контрабандного транспорту в принципі? Чи для української влади такий контроль не вигідний?

Деякі деталі статистики ДМСУ не можуть не викликати подиву. За нашими даними, імпорт товарів 71-ї групи (ювелірні вироби) у 2010-му становив 2,4 млрд. грн. Начебто непогано. Але митні платежі за цими предметами розкоші порівняно з 2009 роком зросли на мікроскопічну суму - всього на 2 млн. гривень! У країні відзначено зростання імпорту всіх предметів народного споживання, зростає, наприклад, імпорт легкових автомобілів: у 2010 році порівняно з 2009-м він зріс на 80%. Але чомусь «ювелірка» продовжує, за даними митниці, завозитися в точно такій самій митній вартості, як і в найважчому кризовому 2009-му.

Аналіз імпорту коштовностей дуже показовий, тому що першою і найбільш символічною акцією Калєтніка на чолі митниці став спільний рейд з податковою міліцією ювелірними магазинами Києва. Чотири найбільші бутики було закрито, і Калєтнік відзвітував, що в результаті операції заарештовано контрабандних годинників на суму понад 200 млн. гривень. Ці вироби в Україні офіційно не пройшли митного оформлення.

Проте через рік результати розпіареної акції просто ошелешили. Результатом виявлення такої величезної кількості контрабанди, результатом порушення 72 справ про порушення митних правил стали не гучні арешти власників магазинів, а... донарахування податків на суму всього 3 млн. гривень! Матеріали передано в СБУ, але там, на подив, не виявляють до них великого інтересу. Митники і податківці після тієї акції не провели жодного рейду численними ювелірними бутиками. Це не може не наштовхувати на думку про наявність корупційних схем імпорту ювелірних виробів, які проходять повз митний контроль.

Як зламати корупцію на митниці? Не тільки опозиція, а й політики з партії влади відкрито заявляють про систематичний збір хабарів. За неофіційними даними, розміри хабарів на імпорт коливаються від 5 тис. дол. до
25 тисяч у середньому з одного контейнера і від 1000 до 5000 з однієї фури. «Обілечуються» всі без винятку товари широкого вжитку - готова продукція з високою митною вартістю.

Щоб «поліпшення торкнулося людей» - запитання для президента

Питання, порушені президентом В.Януковичем, хотілося б розширити. Які цілі і завдання митниці, як вони прив’язані до інтересів суспільства? І чи може митниця не «трясти» співгромадян, якщо ви, Вікторе Федоровичу, на засіданні комітету як головний критерій оцінки роботи митниці самі називаєте план зборів у бюджет? Де і в якому законі України зазначено таку функцію митниці, як «виконання плану»? Зауваження президента показує, що керівництво країни не має чіткого уявлення про місце і цілі митниці в системі державної влади. Поки президент ставитиметься до митниці як до кийка для ефективного вибивання коштів з людей, від них митниця буде далека. Поки на першому місці під час реформи не стоятимуть цифри, які треба «надоїти» до певної дати, ніяких кардинальних змін у митниці в принципі відбутися не може.

Чому б, перш ніж скорочувати митницю на 30%, не скласти плану оптимізації роботи відомства? Можливо, в такому разі було б очевидно, що, скорочуючи персонал, держава має забезпечити додатковими технічними засобами роботу людей, які залишилися, інакше постійна тиснява і товкотнеча, а значить і черговий привід для поборів, стануть головним символом адміністративної реформи імені Януковича і Льовочкіна? Нарешті, може, хтось пригадає про довгоочікуване «єдине вікно» на митниці і в податковій?

Коли митниця отримає право на ведення оперативно-розшукової діяльності? Нагадуємо, що митниця України - єдина митниця в Європі, яка не має таких повноважень.

Коли буде запроваджено давно розроблену єдину систему електронного документообігу та електронних архівів для всіх державних правоохоронних та фіскальних органів ІТС «Фінанси»?

Коли Вища рада юстиції і Вища кваліфікаційна комісія суддів розглянуть справи корумпованих суддів, які «кришують» контрабанду? За статистикою Держмитслужби, українські суди конфісковують товар вартістю тільки до 2 тис. гривень, а товар вартістю від 400 тис. грн. конфісковують лише у двох випадках зі ста?

Коли генпрокурор В.Пшонка почне хоча б докоряти тим співробітникам прокуратури, які вже багато років вирішують питання на митниці?

Запитань накопичилося багато. Але відповідей ми не почуємо доти, доки запитання ці глава держави не почне ставити насамперед самому собі. Поки державна система управління буде річчю в собі, ставлення людей до держави та її законів буде співзвучне словам героя роману Айн Ренд:

«Ви справді вважаєте, ніби ми хочемо, щоб ці закони виконувалися? Ми хочемо, щоб їх порушували! Неможливо управляти невинуватими людьми. Єдина влада, яку має будь-який уряд, - це право застосовувати жорсткі заходи до злочинців. Що ж, коли злочинців не вистачає, їх створюють. Стільки речей оголошується кримінальними, що стає неможливо жити, не порушуючи законів... Але достатньо видати закони, які неможливо виконати, втілити в життя, об’єктивно трактувати, - і ви створюєте державу порушників законів і наживаєтеся на їхній винуватості».