Український бізнес проігнорував актуальний кінофестиваль, присвячений правам людини

Київ приймає гостей і учасників 8-го Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини - Docudays UA. Форум триватиме до 31 березня. Як і раніше, на всі покази вхід вільний (Будинок кіно). Сенсація цього фестивалю - вже відомий фільм про фанатів донецького «Шахтаря», серед яких олігархи і злидні.

На Docudays UA традиційно - хіти світової кінодокументалістики, зіркові режисери й успішні продюсери. А також майстер-класи та обговорення картин із режисерами.

Фільм-відкриття київського форуму - фаворит багатьох міжнародних фестивалів «Інший «Челсі»: історія з Донецька» німецького режисера Якоба Пройсса. На відкриття Якоб запросив донецьких шахтарів, героїв фільму. Характеристика цього режисера у ЗМІ дуже цікава: «Німець, який стрімко рухається на Схід».

Він навчався у Варшаві і Москві. Потім відбував альтернативну цивільну службу в Нижньому Новгороді. А ще Пройсс був спостерігачем під час президентських виборів в Україні 2004-го. «Інший «Челсі»: історія з Донецька» - його дебютна повнометражна стрічка про фанатів «Шахтаря»...

Фільм досить провокативний. Хоча початковий задум картини - презентація стадіону «Донбас-арена», канвою став контраст між українською елітою та шахтарями. У стрічці показано і розкішні інтер’єри, і злиденний побут.

Критики кажуть, що український документаліст не зняв би такого кіно. До того ж у стрічці вдало використано елементи анімації.

- Під час зйомок у Донецьку я розривався між симпатією до своїх головних героїв - 55-річного шахтаря Сашка та 30-річного бізнесмена Колі, фанатів «Шахтаря», - і нерозумінням того, що відбувається навколо, - каже Якоб Пройсс. - Очевидно, що деякі українські політики будь-яку ситуацію використовують лише на благо собі...

***

Фільми на фестивалі змагаються у двох конкурсах: творчому й правозахисному. Кожен конкурс має призовий фонд. Відповідно, працюють два журі.

До складу журі увійшли Улдіс Секуліс (Латвія), Мірослав Янек (Чехія), Марчін Кошалка (Польща), Манон Луазо (Франція), Алік Шпилюк (Україна).

- Програма насичена, - розповідає DT.UA програмний директор фестивалю Геннадій Кофман. - Крім конкурсних фільмів, велика спеціальна програма позаконкурсних показів. Перед організаторами фестивалю стояла проблема розміщення фільмів у програмі: на все не вистачало місця!

Традиційно дуже популярні фільми про біженців. Ще - проблема адаптації та інтеграції в Європу. З цих питань на фестивалі будуть і дискусії, і обговорення.

На що варто звернути увагу в рамках фестивалю? Насамперед на ретроспективи фільмів членів журі - Мірослава Янека (Чехія) і Марчіна Кошалки (Польща). Цікава також програма «Нове кіно Балтії». Покажемо й експеримент Павла Костомарова та Олександра Расторгуєва «Я люблю тебе». У позаконкурсній програмі - спеціальний показ фільму українця зі США Андрія Загданського «Мій батько Євген».

Наша мета - не влаштовувати з фестивалю «цвинтар кіно», коли глядач не знає, куди бігти, що дивитися. Головна концепція - презентувати фільми, які формують сьогоднішній образ документального кіно.

Що стосується гучної стрічки про Ходорковського, хотіли отримати її в програму. Але у продюсера вже є домовленість із «Молодістю».

***

Загальний бюджет фестивалю - близько 2,5 млн. гривень. Docudays UA - не комерційний проект. Кошти на проведення форуму надійшли від людей і організацій, які підтримують документальне кіно та права людини. Близько мільйона гривень організатори отримали від міжнародних доброчинних організацій - фонду «Відродження», Національного фонду підтримки демократії (США), Вишеградського фонду, представництва ООН в Україні. Жваво відгукнулися давні партнери - культурні центри, інститути і посольства, які щороку дуже охоче допомагають у плані приїзду іноземних учасників фестивалю.

З українських організацій фестиваль підтримали - Харківська правозахисна група і Регіональний центр «Життя».

- Жаль, що ніхто з представників українського бізнесу не підтримав цей проект, - каже PR-директор Дар’я Аверченко. - Усі приватні доброчинні фонди наших місцевих олігархів і депутатів ВРУ відмовили в допомозі. Схоже, вони не зацікавлені в тому, щоб українські громадяни побачили найкращі зразки документального кіно з демократичних країн, а також дізнавалися правду про життя людей у цих країнах.

Український бізнес не розуміє, навіщо потрібно підтримувати й розвивати права людини. А громадянське суспільство не допустило б кабального Податкового кодексу.

На нинішньому фестивалі буде показано фільм «Правосуддя для Сергія». Це картина про те, як англійську компанію, котра розпочала свій бізнес у Росії, захищав від розорення тамтешніми рейдерами юрист Сергій Магнітський. Його протизаконно запроторили за грати і там... знищили фізично. У результаті англійці втратили бізнес у Росії. Два документалісти з Голландії зняли фільм про нещасного юриста. І зараз показують по всьому світу.

***

Серед інших яскравих подій фестивалю - демонстрація найкращих фільмів - Мірослава Янека і Луї Маля. Про чеха Янека говорять як про легенду чеської документалістики. Режисер відомий в усьому світі насамперед фільмом «Громадянин Гавел»: президент Чеської Республіки постає у ньому не тільки талановитим політиком, а й різнобічною особистістю, а також фанатом групи Rolling Stones. Останні фільми режисера «Хачіпе» і «Вєрка» демонструватимуться на Docudays UA. Цей документаліст 28 березня проведе в Києві майстер-клас.

Луї Маль вважається кінокласиком. На фестивалі очікується ретроспектива його фільмів у хронологічному порядку. Це спортивний привіт із 60-х «Хай живе Тур де Франс!», далі портрет Парижа початку 70-х «Площа Республіки» і фільм про життя емігрантів США в 1980-х - «Прагнення до щастя».

Нинішнього року на фестиваль завітає відомий російський кінематографіст Павло Костомаров. Глядачам він відомий насамперед як оператор фільму «Як я провів цим літом» режисера Олексія Попогребського. Але Павло працює і як режисер. В Україні Костомаров презентує свої останні в часі фільми: «Я люблю тебе» і «Удвох». Скандальний фільм «Я люблю тебе» Костомаров знімав у дуеті з режисером Олександром Расторгуєвим. Заради цього проекту автори пішли на експеримент, роздавши камери звичайним жителям Ростова-на-Дону. Їм вони й запропонували фіксувати своє щоденне життя на відео.