TRADE-IN: вихід із тіні. Легальний обмін старого автомобіля на новий може пожвавити авторинок

Про послугу trade-in - систему взаємозаліку, при якій старий автомобіль клієнта автосалони приймають як частковий внесок за новий автомобіль, - чули, напевно, більшість українців. Однак автолюбителів, котрі реально скористалися цією послугою, мізерно мало. Очевидно, це пов’язано як із особливостями менталітету нашого народу, так і з реальними законодавчими прогалинами у плані забезпечення функціонування ринку старих автомобілів. Утім, уже поточного року ситуація може кардинально змінитися, а trade-in - стати тим локомотивом, який витягне автомобільний ринок України зі стану стагнації.

Авторинок: надії на пробудження

Вітчизняний ринок легкових автомобілів переживає далеко не найкращі часи. Відверто провальний 2009 рік і далеко не оптимістичний 2010-й опустили Україну з сьомої на 15-ту позицію за обсягами автомобільного ринку в Європі. Нагадаємо, у 2010 році ринок нових легкових автомобілів в Україні налічував 162595 одиниць - приріст становив усього 0,19%, порівняно з найбільш кризовим 2009 роком.

2011-й рік учасники ринку зустріли більш перспективними результатами. Підсумки січня нинішнього року навіть перевершили їхні очікування. Зусиллями всіх операторів вдалося реалізувати 11,2 тис. автомобілів, що на 50% більше, ніж у січні минулого року. Успіх першого місяця налаштував ринок на оптимістичний лад. Учасники українського ринку легкових автомобілів чекають, що той відкладений попит, який формувався протягом двох років, нарешті реалізовуватиметься, і прогнозують у 2011-му, порівняно з 2010 роком, зростання продажів на 15 - 25% - до 200 - 230 тис. одиниць.

Результат січня багато в чому був забезпечений активізацією автокредитування. Ліквідність банків уже дозволяє їм серйозно займатися кредитами. Крім пожвавлення автокредитування, локомотивом ринку автомобілів поточного року досить несподівано може стати Податковий кодекс, у якому, крім прикрих нововведень для малого приватного бізнесу (що побічно негативно позначилися на всіх ринках країни, зокрема й автомобільному), міститься і низка позитивних положень. Зокрема, кодекс фактично легалізує в Україні широко практиковану в усьому цивілізованому світі систему продажів trade-in.

Історія trade-in в Україні

На Заході всі старі автомобілі продаються або на автомобільних аукціонах, або за системою trade-in. В Україні ж переважна більшість власників самі намагаються продати автомобіль, вміщуючи оголошення на інтернет-сайтах, у друкованих виданнях або виставляючи машину на автомобільному ринку. Втім, зі становленням цивілізованих відносин на авторинку України, попит на послугу trade-in помітно зріс. На перший погляд, trade-in - дуже зручна система. Для споживача в ній усе зрозуміло й просто. Прийшов в автосалон, вибрав собі новий автомобіль, здав старий, доплатив різницю і виїхав у новенькому автомобілі.

Але реально до набрання чинності Податковим кодексом офіційно працювати за схемою trade-in було нецікаво і автосалонам, і їхнім клієнтам. Торгувати в Україні вживаними автомобілями легально, через автосалони, взагалі було невигідно. Пов’язувалося це з певними колізіями в українському законодавстві.

Основна проблема, на яку скаржилися трейдери, полягала в необхідності сплачувати ПДВ з повної вартості автомобіля. Крім того, ставка податку з доходу фізичних осіб при продажі авто через автосалони становила 15% від його вартості, сплату яких клієнтом мав контролювати автосалон як податковий агент.

У результаті послуги trade-in як такої в Україні не було. Була просто гарна іноземна назва, під якою кожен автодилер розумів власний набір послуг. При цьому для реалізації вживаних автомобілів і поодинокі продавці, і автосалони мусили використовувати прогалини в законодавстві. Зазвичай оформлялася угода між двома фізичними особами. Тобто юридично в угоді салон не брав участі, щоб не платити абсолютно невигідного подвійного ПДВ. Самі ж угоди найчастіше проводилися через біржові договори. Причому, як правило, ціна автомобіля зазначалася в межах 100 - 200 грн. Чим, природно, продавці викликали небезпідставний і далеко не безпечний гнів податкових органів. Заборона біржових операцій минулого року мало що змінила в самій ідеології торгівлі старими автомобілями. Люди, природно, знайшли інші схеми оформлення продажів, які мінімізують збитки.

У принципі, громадяни України один раз на рік мали право продати автомобіль і без сплати прибуткового податку, але за умови оплати 5% держмита, однак ці 5% обчислювалися вже від суми, зазначеної в акті оцінки автомобіля. Тобто 5% від оцінки - виходило більше, ніж 15% від тих 100 - 200 грн., що їх люди заявляли, реєструючи продаж на біржі. Крім сплати держмита, був варіант сплати 1% від суми договору купівлі-продажу, засвідченого нотаріально. Однак нотаріуси для розрахунку мита також використовували акт оцінки. Саме з цих причин цей варіант також помер, практично не почавши працювати.

Не можна стверджувати, що ніхто не помічав абсурдності становища. Ситуація не влаштовувала ні податкові органи, ні автосалони, ні клієнтів. Проте численні законопроекти, спрямовані на врегулювання оподаткування при здійсненні схеми trade-in, далі першого читання у вітчизняному парламенті чомусь не проходили.

Ще одна важлива причина, з якої автодилери не поспішали впроваджувати схему trade-in, - необхідність заморожування коштів. Доки зданий на trade-in автомобіль не проданий, сума, в яку його оцінили, «зависає». За словами учасників ринку, час продажу машини середньої цінової категорії - від двох тижнів до трьох місяців. При цьому реалізація вживаних автомобілів - ще й досить витратний процес. По-перше, потрібне місце для їх зберігання. По-друге, потрібен персонал, який займатиметься подачею оголошень в Інтернет і в друковані видання, зняттям автомобілів з обліку в ДАІ і власне продажами. По-третє, необхідний автосервіс, оскільки дуже часто старі машини перебувають у занедбаному стані. У дилерів зазвичай є свій сервіс, що спеціалізується на певній марці авто, але обслуговувати інші марки часто виявляється складно і невиправдано дорого.

«Тих, хто займався цим бізнесом у 2010 році офіційно, було не так багато. Рік видався дуже складним, і не кожен дилер міг собі дозволити вийняти з обороту певну суму грошей, - розповів Максим РАБИНОВИЧ, директор департаменту корпоративного і стратегічного розвитку концерну «НІКО», - Переважно люди залишали автомобілі недорогі і середнього класу. Та й забирати дорогі автомобілі, термін оборотності яких досить великий, автосалони теж не поспішали».

Крок із тіні

Новий податковий кодекс вирішив дві основні проблеми, що перешкоджали розвиткові trade-in в Україні. Зокрема, тепер підприємства, які здійснюють роздрібний продаж авто, у процесі реалізації таких автомобілів сплачуватимуть ПДВ тільки з різниці, отриманої в результаті купівлі-продажу автомобіля, тобто з прибутку.

Крім того, ставка податку з доходу фізичних осіб встановлена на рівні 1% від вартості авто при продажу одного автомобіля на рік і 5% - при реалізації більш ніж одного автомобіля на рік. Автосалон отримує право самостійно, без залучення нотаріуса, як податковий агент контролювати сплату фізичною особою 1% податку від вартості авто і видавати йому довідку-рахунок.

Плюси і мінуси trade-in

На сьогодні програми trade-in пропонують лише окремі гравці українського авторинку. За оцінками експертів, цілеспрямовано розвивають послуги trade-in компанії «Автомобільний дім» Україна-Мерседес-Бенц», «ВіДі Груп», Група компаній «НИКО», «Тойота Центр Київ «Автосаміт». У цих компаніях працюють відділи, що спеціалізуються на прийомі і продажу вживаних автомобілів. Крім trade-in, такі підрозділи беруть автомобілі з пробігом на комісію і надають інші послуги. Втім, про надання послуг trade-in
заявляють ще близько десяти компаній.

Інтерес до програм trade-in в Україні поступово зростає. «Попит на зазначену послугу впродовж останнього року істотно зріс, порівняно з попереднім періодом, - підтверджує тенденцію Максим Рабинович. - Програми trade-in залучають клієнтів надійністю проведення угод купівлі-продажу в офіційних дилерських центрах, а також можливістю економії особистого часу завдяки швидкому вирішенню всіх організаційних питань, пов’язаних із продажем старого автомобіля. При цьому покупцям доступні різні додаткові сервіси. Наприклад, охочим придбати нову машину в кредит вартість вживаного автомобіля зараховується як перший внесок».

Однак головне, що дає trade-in автолюбителю, - це економія часу та нервів. Процедура оцінки старого автомобіля зазвичай забирає лише кілька годин, причому кожен дилер у цих питаннях дотримується індивідуального підходу. Спроби впровадження закордонних програм оцінки вживаних авто на українському ринку, схильному до значних коливань цін, поки що себе не оправдали. Дилерам доводиться постійно відстежувати ціну конкретних моделей на вторинному ринку. Представлені в салонах дилерів марки, як правило, оцінюються дорожче, а постійним клієнтам часто пропонуються більш вигідні умови як продажу, так і купівлі.

Головна ж вада системи trade-in, на яку традиційно вказували потенційні клієнти, а саме - серйозне заниження оцінної ціни, за словами дилерів, уже канула в історію. «Різниця між оцінною вартістю автомобіля на час його здачі за схемою trade-in та його ринковою ціною на сьогодні невелика, - стверджує Максим Рабинович. - Якщо говорити про класичний trade-in як послугу, що допомагає автосалонові продати новий автомобіль, то в середньому класі (в якому зазвичай і працює ця схема) ідеться про різницю 300 - 500 дол. Якщо у підприємства є ще мета заробити на зазначеному автомобілі, то, відповідно, це може бути 1-2 тис. дол. Давно немає різниці у 20 - 30%. Це вже історія. Рік у рік зазначена послуга набирала дедалі більших обертів і ставала цивілізованішою та дешевшою. Клієнтам ця послуга дуже вигідна, і ті 300 дол. різниці, порівняно з ринком, їх абсолютно не лякають. Ми відверто пояснюємо, звідки береться така ціна. Ми проводимо технічний огляд автомобіля, готуємо його до продажу, він стоїть у нас на майданчику. Крім того, у будь-якому разі ми платимо ПДВ, платимо податок 1%. По суті, ці 300 дол. для нас - лиш компенсація надаваних клієнтові послуг. Ми не ставимо за мету заробляти на цій послузі. Наше головне завдання - продаж нового автомобіля».

У свою чергу, новий власник прийнятого за trade-in уживаного автомобіля також отримує низку істотних переваг. Офіційний дилер мінімізує ризики, пов’язані з технічним станом та юридичною історією, оскільки продає автомобілі, зняті з обліку й перевірені на своїй СТО. Такі технічні ризики, як несправність автомобіля, легко виявляються і, на бажання клієнта, усуваються на фірмовому сервісі. Юридичні ризики, які можуть бути пов’язані з придбанням автомобіля, що не пройшов належного митного оформлення або перебуває в розшуку, працівники відділу trade-in також виключають.

Купуючи вживаний автомобіль через автосалон, покупець, так само, як і купуючи нове авто, повинен сплатити відрахування до Пенсійного фонду та податок на реєстрацію. При цьому з 2011 року не потрібно буде платити транспортний збір, який увійшов у акциз на бензин.

Перспективи

Очевидно, цивілізований формат роботи trade-in дозволить пожвавити салонні продажі й на ринку нових автомобілів. За оцінками учасників ринку, близько 10 - 15% нинішніх автовласників, які бажають придбати нове авто, завдяки легальній та недорогій послузі trade-in купуватимуть його в салонах. Особливо великий потенціал реалізації автомобілів три-, п’ятирічної давності. Оскільки автомобільний бум у сегменті нових авто в Україні припав на 2003 - 2008 роки, компанії можуть непогано заробити на вторинному перепродажі цих автомобілів. Автомобільні експерти стверджують, що потенційно дилери вже сьогодні здатні реалізовувати за системою trade-in до 30% автомобілів, тоді як торік із допомогою цього інструменту салони продали заледве 5%.

Як свідчить російський досвід, офіційний ринок відзначив дворазове збільшення продажів протягом першого року після прийняття закону, що легалізував trade-in. Тепер кожен четвертий автомобіль у Москві продається за цією схемою. Швидше за все, українські результати запровадження системи trade-in будуть близькими до російських.

Втім, на думку самих учасників ринку, різкого збільшення продажів за системою trade-in у 2011 році не буде. Потрібен певний час, щоб люди про це дізналися, звикнулися з цією думкою, і тільки тоді оператори ринку почнуть просувати послугу trade-in офіційно. Потрібен час для формування попиту (вже офіційного), підготовки інфраструктури тощо. Однозначно, стримуватиме фінансовий стан дилерів. Не всі дилери зможуть впроваджувати цю послугу досить активно. У 2012 році структура ринку поступово почне вирівнюватися у бік офіційного trade-in. У кожному разі, схема trade-in є однією з основоположних сфер ринку автомобілів у більшості країн світу, і Україна (рано чи пізно) не буде винятком.