Вся країна — під ковпаком. Держдеп фінансового моніторингу отримав права, яких не мають ні міліція, ні прокуратура, ні податкова

Багато хто з нас, напевно, читав захоплюючі оповідання фантастів про майбутнє, коли людьми на землі править могутня і всюдисуща організація, очолювана одним не зовсім порядним, зате всесильним монстром. Поза сумнівом, такі твори читали й автори законопроекту №3062 «Про внесення змін у Закон України «Про запобігання легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом», 18 травня проголосованого Верховною Радою в цілому.

Автори законопроекту настільки захопилися фантастикою, що вирішили казку втілити в життя в окремо узятій багатостраждальній державі на прикладі окремо взятого державного органу. Щось підказує, що шанувальники фантастики засіли саме в державній установі, назва якої — Державний департамент фінансового моніторингу України, або простіше — Держфінмоніторинг.

Саме вони, скориставшись відвертою нерозбірливістю депутатського корпусу вищого законодавчого органу країни, запропонували поширити повноваження свого рідного органу практично на всі сфери життя суспільства, наділивши його при цьому безпрецедентними за обсягом правами.

Ідеться про розпочату 2002 року в Україні боротьбу проти легалізації грошей, отриманих злочинним шляхом. Це явище коли й траплялося в Україні, то, швидше, як екзотичне, надзвичайне. Раніше в нас просто не було попиту на таку послугу. Адже досі джерело походження коштів громадянина України цікавить тільки його самого. Кілька спроб впровадження непрямих методів оподаткування, які передбачали стягнення податків, виходячи з витрат платника, так і не увінчалися успіхом. Чистота джерел походження коштів — питання, яке хвилює чиновників, проте лише незначною мірою, бо безліч пов’язаних із ними юридичних та фізичних осіб дозволяють виправдати витрату грошей у будь-якому обсязі. Ну, а від тероризму нас поки що Бог милував.

Звісно, привид державного контролю за легальністю походження доходів державних чиновників виникав уже неодноразово, наприклад у зв’язку з прийняттям торік трьох антикорупційних законів. Проте, беручи до уваги кількість перенесень дати набуття ними чинності, цей привид втілиться в життя дуже нескоро.

Тим часом в Україні була і є актуальною інша проблема — ухиляння від оподаткування. Діяння, за яке передбачено кримінальну відповідальність, дуже поширене в нашій державі і справді становить колосальну проблему вітчизняної економіки, до легалізації не належить, оскільки є зворотним процесом. Якщо під час легалізації гроші, виходячи з «тіні» «на світло», набувають легального статусу, то ухиляння від оподаткування передбачає виведення грошей у тінь від податків. Проте виявлення таких порушень зовсім не входить в обов’язки Держфінмоніторингу.

Далекого 2002 р. ми мусили ввести у правову систему України, за великим рахунком, непотрібний їй правовий інститут і створити досить громіздкий державний орган під тиском світового співтовариства та міжнародної організації FATF, у чорному списку якої Україна певний час перебувала.

Всього лише п’ять років знадобилося Держфінмоніторингу для зміцнення відчуття невдоволення керівництва органу обсягом своїх повноважень і два роки вистачило для успішного лобіювання своєї ідеї в надрах парламенту. І ось дозрів законопроект, який, зі схвалення Верховної Ради, став, без перебільшення, новим словом в українському державному будівництві.

Залишимо за дужками редакційні неточності, якими рясніє законопроект. Залишимо й коментарі узгодженості як всередині документа, так і між ним та іншими нормативними актами, що теж не так, як мало б бути. Зупинимося на головному.

Основною новелою законопроекту стало розширення списку суб’єктів фінансового моніторингу, тобто організацій, які повинні реєструвати і повідомляти Держфінмоніторингу про всі фінансові операції, котрі підлягають моніторингу. Тепер такими суб’єктами, на додачу до вже наявних, будуть також адвокати, нотаріуси, аудитори, торговці нерухомістю, цінними паперами, коштовними металами і просто ті, хто здійснює операції з товарами, надає послуги, виконує роботи за готівку. Таким чином, фінансовий моніторинг набуде всеосяжного характеру. Будь-яка готівкова операція (навіть у магазині) з активами на суму понад 150 тис. грн. (менше 20 тис. дол.), як і, на розсуд суб’єкта первинного фінансового моніторингу, операції на меншу суму або в безготівковій формі, за задумом авторів законопроекту, будуть об’єктом фінансового моніторингу, а отже, будуть реєструватися і обліковуватися Держфінмоніторингом. Обліку підлягають і взаємопов’язані фінансові операції, проведені між тими ж суб’єктами на меншу суму.

Не беручи до уваги положень законодавства про адвокатську, аудиторську таємницю, таємниці нотаріальної дії, законопроект іде далі Кримінально-процесуального кодексу, примушуючи зазначених осіб розкривати закриту інформацію, використовуючи при цьому не дуже чіткі й тому незрозумілі застереження, що в певних випадках така таємниця може не розкриватися. Напевно, панове з Держфінмоніторингу обізнані з 40 рекомендаціями FATF незрівнянно глибше, ніж із Загальною декларацією прав людини або Конституцією України.

І вже просто розчулює внесення до переліку суб’єктів фінмоніторингу такого суб’єкта, як «інші особи, які, відповідно до законодавства, надають фінансові послуги». Адже перелік фінансових послуг у відповідному законі досить широкий, а окремі фінансові послуги надають юридичні особи без отримання ліцензії.

Читаючи законопроект, перестаєш сумніватися в тому, що протидія легалізації є першим і основним завданням держави.

Ще одна пропозиція поки що законопроекту — розширення повноважень Держфінмоніторингу: за рахунок права проводити перевірки суб’єктів фінансового моніторингу зупиняти будь-які фінансові операції. Зазначимо, що таким чином норми законопроекту пропонують повернути арешт банківських рахунків у позасудовому порядку, скасований ще 2006 року. Для цього навіть вносяться зміни до Цивільного кодексу та в Закон «Про банки і банківську діяльність». Таких повноважень не мають ні органи міліції, ні прокуратура, ні навіть податкова!

Додайте до цього право Держфінмоніторингу на отримання будь-якої інформації та копій документів від державних органів і суб’єктів фінансового моніторингу, яке в неї є, — і одержите обсяг повноважень органу, що матиме інформацію про всі бодай трохи значущі фінансові операції, до яких закон зараховує і негрошові операції (скажімо, щодо відчуження нерухомості), котрі здійснюються на території України. Причому забезпечуватиметься таке право дуже серйозними санкціями (про суму адміністративного штрафу автори законопроекту теж подбали, доповнивши КпАП України відповідними статтями), у тому числі й кримінально-правовими. Зазначимо, що законом передбачено можливість позбавлення ліцензії суб’єкта первинного фінансового моніторингу за повторне невиконання вимог Держфінмоніторингу.

Скажіть, чи виправдане потребою протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, створення такого державного монстра, який має повноваження подекуди навіть ширші за повноваження органів кримінальної юстиції? Невже 800 порушених (не доведених до суду, а тільки порушених) кримінальних справ як результат роботи Держфінмоніторингу протягом перших п’яти років роботи можуть виправдати наділення одного державного органу масивом інформації, який перетворює його, без перебільшення, на орган силовий?

Можливо, хтось скаже, що такий контроль необхідний для протидії ухилянню від оподаткування чи зростанню корупції. Але як може орган, виключним завданням якого є боротьба з легалізацією коштів, отриманих злочинним шляхом, використовувати інформацію, котрою він володіє, з іншою, не передбаченою законом метою? А якщо хоча б припустити таку можливість, то чому ця мета буде конче доброю? Адже так само легко працівник державного органу зможе, не дай Боже, просто продати інформацію, яка за своїм обсягом та змістом не має ціни.

Як на практиці застосовуватимуться повноваження Держфінмоніторингу, вітчизняний бізнес зможе побачити вже найближчим часом. Зараз же очевидно: ми з вами вже сьогодні можемо привітати одне одного з народженням ще одного силового органу. При цьому на більшість вітчизняних підприємців покладено цілий ряд додаткових обов’язків, пов’язаних із контролем за фінансовими операціями своїх клієнтів.