Україна та МВФ: "мильна опера" без розвитку сюжету

Кредитор поїхав - борги залишилися. І стали дорожчими. Так можна охарактеризувати ситуацію, що склалася з від'їздом чергової місії Міжнародного валютного фонду з України.

Реляції про "продовження переговорів із відновлення програми stan-by" і "продуктивний діалог з українською стороною" переходять із одного прес-релізу МВФ в інший, а реальних ознак прогресу, який підкріплював би впевненість у майбутньому підписанні нової угоди та виділенні траншів, не відчувається.

Результати дій уряду зі скорочення дефіциту бюджету, оптимізації енергетичних тарифів поки що дорівнюють нулю. Політика, яка за підсумками минулого року призвела до формування прихованого дефіциту бюджету на рівні близько 80 млрд грн, не зазнала жодних змін, тому й казати про якісь зрушення в переговорах із фондом складно.

Коли щось і було зроблено, то це поліпшення якості регулювання банківського сектора. Однак уряду так і не вдалося зробити хоч якісь виразні кроки в економічному полі, щоб у банкірів з'явилися нові клієнти і фінансовий сектор зміг відновити кредитування економіки. Отже, й тут - поки що мінус.

Чим же тоді пояснити збереження позитивних ноток у заявах МВФ щодо України? Хіба що політичним чинником, який теж, звичайно, не можна скидати з рахунків. Фактично у МВФ є два шляхи стосовно України. Перший - не давати без виконання ключових умов нових траншів, але використовувати для впливу на Україну права кредитора - щоб не втратити контролю над геополітичними рішеннями української влади. Другий шлях - виділити нове фінансування, активізувавши сценарій проєвропейської (а не проросійської) інтеграції України.

І, судячи з дежавю, яке виникає щоразу після прочитання чергових релізів фонду за підсумками роботи чергової місії та заяв українського уряду, поки що вибрано перший варіант.

Економічний запій...

Про рецесію в українській економіці нині, мабуть, не говорить лише ледачий. Падіння обсягів промислового виробництва, млявий ринок металів і високі девальваційні очікування населення не сприяють пожвавленню економіки. У свою чергу, уряд поки що так і не вдався до будь-яких дієвих заходів із стабілізації ситуації.

Падіння промислового виробництва в лютому перевищило найпесимістичніші очікування та становило 6% рік до року, проти 3,2% у січні 2013 р. Таким чином, скорочення промисловості за перші два місяці року досягло 4,8%. Основні причини прискорення падіння - продовження стагнації експортно-орієнтованих секторів через нестабільний зовнішній попит.

Враховуючи дані за основними секторами економіки України за перші два місяці року, можна припустити, що в першому кварталі 2013-го Україна знову продемонструє негативну динаміку економічного зростання в межах -1%. А сподіватися на виконання позитивних прогнозів із економічного зростання можна лише у разі збереження високих темпів зростання в роздрібному товарообігу та відновлення попиту на продукцію металургійної промисловості в другій половині року.

Така ситуація ставить знак запитання в розділ "валютні надходження в країну від експортерів", які мають балансувати валютний ринок. І збільшує ризик суверена як позичальника, що означає підвищення ставок запозичень при подальшому погіршенні економічної ситуації.

"Бюджетні показники, закладені на 2013 р., необхідно терміново переглядати. Ситуація на зовнішніх ринках продовжує тягти вітчизняну економіку за собою вниз, і я переконаний, що переломити тренд і вийти із залежності зовнішньої кон'юнктури в середньостроковій перспективі не вдасться. Орієнтири ВВП і промвиробництва надто завищені та мають бути якомога швидше знижені. Насправді ситуація значно гірша, ніж це видавалося у 2010–2011 рр., і Кабміну дуже не вистачає адекватних оцінок і прогнозів того, як те, що відбувається на зовнішніх ринках, позначається на Україні", - стверджує генеральний директор інвестиційної групи DaVinci Анатолій Баронін.

Утім, подібні песимістичні прогнози не заважають Мінфіну сигналізувати ринкам про стабільну ситуацію з державним боргом - загнані в кут забороною на валютне кредитування, нормативами валютної позиції та загальною стагнацією економіки, банки охоче розбирають валютні ОВДП уряду. За підсумками першого кварталу, Мінфін зумів продати валютних та індексованих паперів майже на 2,5 млрд дол. Це вдалося зробити завдяки активному приросту банківських вкладів у валюті торік на 4,9 млрд дол., які банки не змогли використовувати для кредитування (кредитний портфель в інвалюті скоротився на 2,9 млрд дол.). Що, власне, і визначило попит на валютні ОВДП.

Успіхи на ринку держоблігацій, а також зростаюча політична турбулентність і визначили бажання (а точніше, небажання) уряду виконувати взяті на себе перед МВФ зобов'язання. І необхідність шукати заміну кредитам МВФ на відкритих ринках капіталу.

Фактично виглядає це так: узяті на себе перед Міжнародним валютним фондом зобов'язання з різних причин - електоральних, корупційних і просто через дефіцит менеджерських здібностей - уряд виконувати не хоче. Тому активно позичає гроші на зовнішніх ринках за ставками, які значно вищі, ніж пропонує МВФ. Судіть самі: при вартості кредитів фонду на рівні 3% річних Мінфін виходить на зовнішні ринки з бондами під 7,25% річних.

На сьогодні обсяг свіжих бондових позик уряду становить уже 4,7 млрд. дол. - це майже 2/3 потреб Мінфіну у валюті (але без урахування в цьому показнику боргів Нацбанку перед МВФ). Загальний же обсяг зовнішніх боргів, які потрібно погасити уряду цього року, становить приблизно
11 млрд дол. Позичати які також доведеться в зовнішніх інвесторів, які продовжують полювати за високими відсотковими ставками.

Таким чином, тільки відсоткова ціна небажання здійснювати реформи становить 4,25%, що при сумі боргів у 11 млрд еквівалентно виплатам у 460 млн дол. на рік.

Чому уряд готовий платити ці гроші замість того, щоб домовлятися з МВФ і виконувати умови меморандуму з фондом, - питання політичне.

Сьогодні в країні вже почав розгортатися проект "Янукович-2015", і пов'язана з ним політична турбулентність не дозволяє уряду скорочувати бюджетний дефіцит, підвищувати тарифи та погоджуватися на плаваючий обмінний курс.

У разі ймовірного розпуску парламенту та спроби перевести його у двопалатну форму з наступними виборами непопулярні реформи заберуть очки в партії влади. Тому-то й доводиться уряду Азарова-Арбузова тримати штурвал економіки, що давно вже планує, швидше, на слові честі та на одному крилі з явним креном униз.

В англійській мові є класне визначення такої економічної моделі: muddle through - видиратися з болота. Однак кабмінівським менеджерам, які використовують такий сценарій, не варто забувати, що видиратися з трясовини треба, хапаючись за щось тверде та усталене: внутрішнє виробництво, експорт, високі технології.

А такої опори в уряду немає. І її навряд чи буде створено найближчим часом - немає ні підстав, ні ідей, ні грошей.

Єдині острівці стабільності в державі на сьогодні - це диктатура й корупція. Однак виходячи з останніх трендів у реформі держапарату, пов'язаних зі створенням фінансової поліції, на цих острівцях президент Янукович хоче залишатися одноособовим плантатором. Ну, може, прихопить із собою вірного "П'ятницю" з адміністрації для роботи наглядачем.

...і рецепти МВФ, як із нього вийти

Водночас експерти продовжують стверджувати, що угода з МВФ залишається наріжним каменем економічної безпеки України. При цьому сьогодні експерти фонду готові бути гнучкішими, встановлюючи більш прийнятні умови для уряду.

"Я вважаю, ми не побачимо у вимогах МВФ чогось особливого, це буде акцент на традиційній сьогодні політиці заходів бюджетної економії та зниження держвидатків. Але такий підхід для України, на мій погляд, є досить гнучким і дає їй можливість маневру та вибору "найменшого зла" при скороченні бюджетних видатків", - каже Анатолій Баронін. На думку директора ІК "Трійка Діалог Україна" Артемія Єршова, як заходи, що підвищують фіскальну стійкість, у рекомендаціях фахівців МВФ давно фігурували скасування податкових пільг і розширення податкової бази, тому варто очікувати підтримки цих реформ із боку фонду.

Домовленості з Міжнародним валютним фондом завжди мають два аспекти - економічний і політичний. Політичний аспект полягає в можливості країн, які входять у раду директорів Міжнародного валютного фонду, впливати на країну - одержувача кредиту.

Впливати - означає можливість підштовхувати лідерів країни-позичальника до того чи іншого політичного рішення або дій. Хороший приклад такого впливу - це переговори щодо підписання угоди про Асоціацію з Європейським Союзом.

З боку ЄС, мабуть, існує рішення продовжувати переговірний процес із Україною про підписання такої угоди, тому що ця можливість підштовхує українських лідерів до демократизації процесів прийняття рішень.

"Схожими категоріями можуть керуватися й країни, що входять до ради директорів МВФ. Для якої питання кредиту Україні перетворюється на рішення або не видавати кошти, але використати інструменти впливу кредитор-позичальник на країну, або видати кредит і проводити активнішу політику підштовхування України до якихось економічних і геополітичних рішень", - говорить президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер.

При цьому слід зазначити, що в поточній ситуації невиділення нового траншу кредитних коштів Міжнародним валютним фондом Україні може означати поштовх в обійми Росії. Не через бажання з РФ зблизитися, а через потребу знайти джерело коштів для погашення поточних боргів і збільшити обсяги збуту власної продукції.

Тому очевидно, що політичний аспект прийняття рішення про подовження співробітництва МВФ з Україною буде набагато сильнішим за економічний. Однак важко припустити, що фонд дозволить українському уряду й надалі проводити нинішню економічну політику.

"МВФ, як і раніше, є найбільшим індивідуальним кредитором України, і його експерти зобов'язані об'єктивно оцінювати ризики з виконання Україною своїх боргових зобов'язань у довгостроковій перспективі. За нинішнього вкрай високого рівня реальних відсоткових ставок і відсутності зростання номінального ВВП країни розмір розширеного дефіциту в понад 6% ВВП загрожує призвести до швидкого збільшення рівня заборгованості, що буде неприйнятним для кредиторів", - коментує ситуацію Сергій Волобоєв, головний економіст швейцарського банку Credit Suisse по країнах СНД.

На його думку, істотно скоротити загальний дефіцит лише за рахунок центрального уряду швидко не вийде, тож необхідність реформ у газовій сфері буде вкотре підтверджено. Стандартні вимоги лібералізації механізму курсоутворення та реформ у банківському секторі також нікуди не зникнуть.

"Головною темою переговорів МВФ з Україною за новою програмою stand-by стане дефіцит державних фінансів. Річ навіть не в самій цифрі дефіциту державного бюджету (50,5 млрд грн відповідно до закону), а в реалістичності її досягнення. Адже й на початку минулого року Україна заявляла порівняно невеликий дефіцит, але за результатами року цей орієнтир було перевищено вдвічі. Держбюджет 2013 р. також викликає великі сумніви в збалансованості, тому Міжнародний валютний фонд присвятить значну частину проекту програми stand-by темі обмеження дефіциту державних фінансів", - погоджується старший радник "Альфа-банку" і голова комітету із захисту прав кредиторів Незалежної асоціації банків України Роман Шпек.

За словами Шпека, цій генеральній темі буде підпорядковано багато ключових питань нової програми: скорочення дефіциту НАК "Нафтогаз України" і потрібне для цього підвищення цін на газ для населення, обмеження на видачу державних гарантій за кредитами, заходи зі зниження дефіциту Пенсійного фонду. "Щодо цього також має бути велика дискусія з макроекономічного прогнозу. Адже коли взяти за основу офіційний урядовий прогноз номінального ВВП-2013 у
1576 млрд грн, то закладений у законі дефіцит держбюджету становить 3,2% ВВП, а при більш реалістичній оцінці ВВП - уже 3,4%. Швидше за все, МВФ наполягатиме на звуженні дефіциту до 2% ВВП і при цьому запропонує Україні значно меншу суму кредиту, ніж від початку розраховувала влада України (15 млрд дол.)", - говорить екс-віце-прем'єр.

Утім, є й інший погляд на цю ситуацію. Так, начальник відділу аналізу та досліджень "Райффайзен Банку Аваль" Дмитро Сологуб вважає, що вимоги фонду до рівнів бюджетного дефіциту можуть бути м'якшими. "МВФ загалом останнім часом переосмислює питання фіскальних мультиплікаторів, адже очевидно, що надмірне фіскальне стиснення надто негативно вплинуло на економічну ситуацію в країнах на периферії єврозони, - говорить Сологуб. - Водночас навряд чи фонд піде на поступки Україні в питанні дефіциту "Нафтогазу". МВФ розраховує загальний фіскальний дефіцит, включаючи рахунки цієї компанії. Скоріш за все, для МВФ орієнтиром буде показник фіскального дефіциту на рівні 3-3,5% ВВП. З огляду на те, що уряд планує дефіцит консолідованого бюджету на рівні 3,2% ВВП 2013 р., для виконання умови фонду доведеться або повністю усунути дефіцит "Нафтогазу" (що малоймовірно), або знизити розмір дефіциту держбюджету".

При цьому, на його думку, крім установлення орієнтира фіскального дефіциту на рівні 3-3,5% ВВП, МВФ, швидше за все, значно обмежить розмір держгарантій, що видаються, - не більш як 10-15 млрд грн у 2013 р. (проти 50 млрд, передбачених у бюджеті).

Скорочувати дефіцит держбюджету в цьому разі уряду доведеться за рахунок фіскальної оптимізації та детінізації економіки. Закон про держбюджет на поточний рік передбачає доволі консервативне зростання доходів - 5% порівняно з фактичним торішнім показником. "Недовиконання, звичайно, можливе. Наприклад, за результатами двох місяців спостерігається зниження надходжень від ПДВ, хоча за результатами року в законі закладено 16-відсоткове зростання. Але загалом, на відміну від минулого року, ймовірність недовиконання дохідної частини набагато нижча", - вважає головний економіст Dragon Capital Олена Бєлан.

Особливо якщо буде повноцінно реалізовано податкові реформи, запропоновані урядом. При цьому експерти стверджують, що "скасування податкових пільг обговорювалося при підготовці попередніх кредитних програм. Тому не виключено, що такі заходи підтримає МВФ", - говорить пані Бєлан.

При цьому експерти сумніваються, що фонд підтримає ідею створення фінансової поліції для скорочення "відпливу" бюджетних надходжень. "Місію та МВФ загалом мало цікавить тактика уряду з формування репресивного апарату для збільшення збору податків і зборів. МВФ цікавлять насамперед макропоказники і стабільність ринку. Саме тому фонд традиційно відштовхується від цільових орієнтирів. Сама по собі фінполіція не є прямим інструментом економічної стабільності. Ба більше, в умовах високого рівня корупції, очевидно, очікуваного ефекту вона не дасть", - говорить Анатолій Баронін.

Замість цього в меморандум із фондом щодо зміцнення фінансової стабільності України можуть бути включені вимоги з проведення стрес-тестування однієї або кількох груп місцевих банків. "По-перше, на порядку денному все ще стоїть питання відкритої валютної позиції. По-друге, з огляду на різке вповільнення економіки та високі валютні ризики, стрес-тестування системних банків на предмет цих ризиків виглядає не пустим питанням. До того ж заклопотаність МВФ ситуацією в українському банківському секторі може бути також викликана регулярними випадками банкрутства банків в останні роки", - говорить Дмитро Сологуб.

Своєю чергою, Роман Шпек вважає, що стрес-тестування нині потребує не банківська система, а державні фінанси. Адже у разі девальвації гривні (ключовий параметр стрес-тестів) найбільше постраждають державні фінанси: значну частину державного боргу номіновано в іноземній валюті, можуть істотно скоротитися податкові надходження від імпорту. Тому влада і фонд можуть розробити поправочні коефіцієнти до числових критеріїв програми stand-by щодо державних фінансів, які спрацьовують залежно від динаміки обмінного курсу. Крім того, цілком вірогідно, що МВФ спробує наполягти на встановленні доволі високих маяків по чистих резервах НБУ, щоб обмежити можливості останнього стримувати девальвацію з допомогою витрачання резервів.

Тим часом питання плаваючого курсоутворення для українського уряду тісно пов'язане з питанням збереження низького рівня інфляції. "За нашими оцінками, нинішня політика України у валютній сфері дуже схожа з аналогічною поточною політикою таких країн, як Єгипет, Йорданія, Туніс, Марокко, Гондурас. Максимально тривале втримання валютного курсу буде пріоритетом політики, що допоможе запобігти соціальним вибухам на тлі осідання економіки під тиском несприятливої зовнішньої кон'юнктури ринку", - пояснює позицію влади Анатолій Баронін.

У сухому залишку

Можна скільки завгодно розраховувати на прорив в економіці чи різке поліпшення ситуації на зовнішніх ринках, але для більшості експертів сьогодні вже очевидно - дива не буде.

Україна зможе існувати без кредитних ресурсів МВФ рівно стільки, скільки буде відкрито зовнішні ринки капіталу, залиті ліквідністю з боку Федеральної резервної системи, Європейського центробанку та Банку Японії. Але як тільки інвесторів щось налякає, залучати гроші для рефінансування старих боргів уряду стане дуже складно.

На цей випадок Кабмін і має постійно тримати руку на пульсі переговорів із МВФ, розробляючи план "Б" і зберігаючи готовність прийняти умови фонду в оперативному режимі. А умови ці принципово не відрізнятимуться від попередніх варіантів таких угод, оскільки істотних поліпшень у чинниках кредитоспроможності України за посткризовий період було небагато (пенсійна реформа, рекордно низька інфляція, відновлення доступу уряду і корпоративних позичальників на зовнішні ринки капіталу та зниження частки валютних зобов'язань у споживчому кредитуванні).

Скорочення величини дефіциту розширеного уряду (включаючи дефіцит держбюджету і "Нафтогазу", а також заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ) було й залишається ключовою вимогою МВФ. Однак зважитися на виконання цих умов українська влада може тільки в тому разі, якщо всі шляхи відступу буде остаточно відрізано. І доведеться вибирати: реформи й зниження корупції, обійми Росії або дефолт.