Не тільки банківська проблема

Фіскальні стимули економіки, які уряди європейських країн кинули на боротьбу з кризою, до 2014 р. себе вичерпали. Країни Центральної та Східної Європи продовжують зіштовхуватися з проблемами внутрішнього попиту, дефіциту кредитних ресурсів і зростання тіньової економіки. Це змушує наших сусідів дедалі більше замислюватися над розвитком свого експортного потенціалу та знижувати тиск на фонд оплати праці для стимулювання споживання.

На цьому тлі експортна орієнтованість української економіки могла б з атавізму перетворитися на перевагу, а сама країна - стати ще більш цікавою для Євросоюзу як ринок збуту.

Однак скористатися цією перевагою Україні поки що не судилося - відмова від підписання зони вільної торгівлі з ЄС веде до скорочення інтересу європейських банків до нашого ринку та відсутності вливання кредитних ресурсів ззовні. Внутрішній потенціал для агресивного відновлення кредитування також обмежений. Тому уряду слід докласти максимальних зусиль для вирішення структурних проблем фінансової системи, без перезапуску якої економіку не відновити.

DT.UA провело опитування-анкетування авторитетних фінансово-економічних експертів, щоб визначити точки дотику державних зусиль для відновлення кредитування. І хоча проблеми ці давно відомі, чергова їхня систематизація ринку не зашкодить і, сподіваємося, у черговий раз дасть можливість звернути увагу на больові синдроми фінансової системи. Адже без їхнього подолання перезапуск економіки неможливий.

Європейський вектор

Чергове засідання Віденської ініціативи (ВІ), яке традиційно відбулося на початку року, укотре назвало скорочення частки позикових коштів і відплив капіталу європейських банківських груп ключовими проблемами Східної Європи 2014 р. (як, утім, і всіх років із моменту запуску цієї ініціативи).

Учасники Віденської ініціативи заявили про погіршення настроїв на ринку стосовно країн, які розвиваються, що може ще більше посилити відплив банківського європейського капіталу. Вирішенням цієї проблеми у Відні вбачають створення єдиної системи нагляду за банками, підпорядкованої ЄЦБ, що дасть змогу скоротити відплив капіталу з країн ЦСЄ. Керівний комітет ВІ відзначив новий виток скорочення частки позикових коштів у регіоні, що сталося через подальше скорочення зовнішнього фінансування від західних банків у Центральній, Східній і Південно-Східній Європі (CESEE), за винятком Росії та Туреччини.

Скорочення євробанківського капіталу в Україні глава бізнесу групи UniCredit у Центральній і Східній Європі Франко Папа пояснює в тому числі зміною політики уряду щодо асоціації з Євросоюзом: "Відмова України від підписання Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС вплинула на позиції наших клієнтів. Ми як банк підтримуємо їхні інвестиції, якщо вони йдуть у регіон". Тобто, якщо європейський бізнес не збирається активно інвестувати в конкретну країну, то скорочують свої вкладення туди і європейські банки.

Цю картину добре ілюструють дані так званого deleveraging monitor (моніторингу скорочення частки позикових коштів) Віденської ініціативи, відповідно до якої у 2003–2008 рр. фінансування України від європейських банків приросло більш як на 13% ВВП. А після 2009 р. і по сьогодні - скоротилося приблизно на таке саме співвідношення (з урахуванням зростання ВВП за цей період). Що, втім, є досить середнім показником для регіону, де лідерами мінливості є країни Балтії (+30–50%/
-22–40%), Угорщина (+26%/
-28%) і Болгарія (+37%/-17%).

При цьому в Європі сьогодні зіштовхуються з такими само проблемами, що й Україна - головний економіст ЄБРР Ерік Берглоф каже про вичерпання фіскальних стимулів для підтримки економіки. За його словами, у багатьох країнах ЦСЄ перерозподіл ВВП через бюджет уже перевищує 35% і не дає значущого ефекту для економічного зростання, що свідчить про низьку ефективність подальшого підвищення фіскального навантаження на економіку.

Також багато країн Євросоюзу, такі, як Сербія та Румунія, дотримуються думки про необхідність підвищення корпоративних податків. Тоді як заступник директора європейського департаменту МВФ Аасім Хуссейн каже про необхідність зниження податкового навантаження на фонд оплати праці для вивільнення ресурсів для стимулювання внутрішнього споживання.

У принципі, тим самим шляхом сьогодні рухається й Україна. Причому вона зіштовхується з такими ж проблемами у відносинах із зовнішніми кредиторами, зокрема з МВФ, що й "молоді" країни Євросоюзу: з вимогою скорочувати дефіцит бюджету для балансування державних фінансів.

Цього року на щорічній конференції про майбутнє європейської фінансової системи Euromoney між заступником директора європейського департаменту МВФ Аасімом Хуссейном і міністром бюджету Румунії Лівіу Войнеа розгорнулася цікава дискусія. У відповідь на заяви представника МВФ про необхідність скорочувати дефіцит бюджету румунський чиновник сказав: "Скорочення - це не метод стимулювання економіки". За його словами, скорочувати дефіцит бюджету можна, запропонувавши інші механізми стимулювання економіки, які мають проявитися через її структурні реформи. Тільки після їхнього проведення можна обмежувати бюджетні механізми стимулювання економічної активності.

Усе в точності стосувалося й України. Правда, якщо на Euromoney-2014 у реформи в Румунії вірили, то про Україну майже ніхто не згадував.

Українські реалії

Тим часом, з погляду порівняльних показників країн регіону ЦСЄ, українська фінансова система не виглядає надто жалюгідно. При прогнозованому групою UniCredit скороченні ВВП на 1,4% за підсумками 2013 р. і нульових оцінках перспектив зростання на 2014-й показники приросту кредитування в Україні залишаються одними з найвищих у регіоні - 7,8% (попереду лише Туреччина та Росія). При цьому зростання кредитного портфеля забезпечено попитом з боку корпоративного сектора, тоді як зростання пасивної бази - за рахунок депозитів населення.

За словами Кармеліни Карлуццо, заступника голови департаменту аналітики по ЦСЄ групи UniCredit, в Україні спостерігається відновлення зростання кредитування, що може дати поштовх зростанню ВВП у разі зменшення частки проблемних активів (один із найвищих показників у регіоні - 30% у 2013-му з прогнозом зниження до 27% у 2014-му) і зниження кредитних ставок. Високий рівень "проблемки", до речі, є причиною низької прибутковості активів. В Україні цей показник один із найнижчих у регіоні й становить 0,3%.

За оцінками голови правління УМВБ Анатолія Гулея, до проблемної категорії сьогодні можна віднести 40–45% банківського кредитного портфеля. "Це дуже важкий тягар. І щоб його можна було перетягти через 2–5 років, потрібно, щоб була здоровою економіка. А так єдиний шлях одержувати доходи для банківської системи - споживчі кредити та операційні доходи", - зазначає фінансист.

DT.UA запропонувало групі фінансово-економічних експертів (до них увійшли директор Інституту економіки та прогнозування НАНУ Валерій Геєць, перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жалило, старший радник "Альфа-банку" Роман Шпек, ректор Міжнародного інституту бізнесу Олександр Савченко, екс-виконавчий директор НБУ Ігор Шумило, голова правління УМВБ Анатолій Гулей, колишній головний редактор журналу "Эксперт-Украина" Андрій Блінов, начальник відділу аналізу та досліджень "Райффайзен Банку Аваль" Дмитро Сологуб) визначити перелік ключових проблем, які стоять сьогодні перед фінансовим сектором (крім низької якості активів і незахищеності прав кредиторів).

У результаті ми одержали такий перелік основних викликів:

1. Зниження надходжень до бюджету внаслідок рецесії в економіці та неможливість використовувати обмежений бюджетний ресурс для стимулювання економіки.

2. Скорочення кредитування та ризик девальвації гривні внаслідок падіння обсягів експорту та нарощування імпорту.

3. Висока вартість обслуговування державного боргу, що відволікає бюджетні ресурси.

4. Необхідність активізації програми розвитку економіки (кредитування пріоритетних галузей) з допомогою комерційних банків.

З позначеного експертами переліку випливає, що головною проблемою для фінансового сектора сьогодні є низька прогнозованість виконання державного бюджету - його високий дефіцит разом із завищеними показниками зі збирання доходів означатиме активну гру Мінфіну на ринку внутрішніх запозичень. Це автоматично посилить конкуренцію за внутрішні ресурси й підтримуватиме кредитні ставки на високому рівні.

При цьому через потребу активної мобілізації коштів до бюджету перед виборами бізнесу доведеться зіштовхнутися з високим фіскальним тиском, що також відволікатиме обігові кошти з виробництва та сфери послуг, знижуючи потенційний внесок бізнесу в зростання ВВП і можливість обслуговувати кредити. Уже спостерігається зниження внутрішніх інвестицій - починаючи з середини минулого року. "У третьому кварталі - 20-відсоткове падіння внутрішніх інвестицій, чого раніше ніколи не було", - каже екс-виконавчий директор НБУ Ігор Шумило.

На думку ж першого заступника директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослава Жалила, саме несформованість і слабкість інституціонального поля в Україні не дозволили економіці повною мірою скористатися у 2013 р. низкою позитивних змін у законодавстві та поліпшенням деяких макроекономічних параметрів (у банківському секторі активне зростання депозитів не вилилося в адекватне збільшення кредитування, утримання низької інфляції також не привело до активізації економічного зростання тощо).

"Це, власне, те, що завадило відновленню зростання у 2013 р. і зашкодило зниженню залежності від зовнішнього попиту української економіки. Є ризик того, що в 2014 р. це теж може істотно знизити ефект для зростання економіки", - попереджає експерт.

Начальник відділу аналізу та досліджень "Райффайзен Банку Аваль" Дмитро Сологуб переконаний у тому, що без ефективної боротьби з корупцією навіть інституціональні реформи в державі не дадуть відчутного результату. "Наприклад, можна здійснити реформу та поліпшити банківський нагляд. Але якщо з 183 банків за кількома десятками чи навіть сотнею стоять політичні інтереси, хтось переконаний, що банківський нагляд працюватиме?" - ставить риторичне запитання аналітик.

Базовим сценарієм для економіки України на 2014 р. Д.Сологуб вважає нульове зростання ВВП. "Песимістичний сценарій - падіння економіки. Нинішній рік проходитиме під знаком економічної та політичної невизначеності", - резюмує він.

На необхідності активізації боротьби з корупцією акцентує увагу й ректор Міжнародного інституту бізнесу Олександр Савченко. За його оцінками, тільки в сфері ЖКГ через субсидовані з бюджету тарифи для енергоспоживачів рівень корупційних втрат перевищує 20 млрд грн щороку. Як мінімум, у 5–10 разів більше зловживань у сфері держзакупівель - чим не ресурс для стимулювання економіки?

Очевидним викликом для уряду в поточних умовах буде реальний, а не лише на папері, запуск програми активізації економіки, гроші на реалізацію якої можна залучити до бюджету або за рахунок скорочення вищезгаданої корупції в бюджетній сфері, або за рахунок детінізації економіки, чим активно намагаються займатися в уряді. Крім того, для активізації підприємницької та інвестиційної активності не обов'язково винаходити велосипед. Стимули можуть бути створені в тому числі у вигляді більш привабливих кредитних ставок або активізації споживання з боку населення, чому могло б посприяти, наприклад, зниження навантаження на фонд оплати праці.

Ще одним способом стимулювання економіки, на думку директора Інституту економіки та прогнозування НАНУ Валерія Геєця, є інфляція та скорочення непродуктивного (спрямованого на збільшення соцстандартів) дефіциту бюджету. "Потрібна політика кількісного послаблення. І треба звикнути до того, що якщо ми не можемо збільшити податкові надходження, особливо в частині 40%, як називали, тіньового сектора, потрібно створити інфляційний податок, який може становити й 5, і 6, і 8%, що дозволить економіці одержати необхідний фінансовий ресурс, - вважає В.Геєць. - Крім того, потрібно скорочувати дефіцит бюджету. За нашою оцінкою, якщо нічого не змінювати, фінансувати плановий дефіцит бюджету та гасити поточні борги, то наступного року потрібно залучити 130 млрд грн відповідних запозичень. Це досить велика цифра".

Проте річ у тім, що прихований дефіцит бюджету настільки високий, що уряд просто не може чекати надходжень від бізнесу в плановому порядку. Гроші потрібні сьогодні. І допоки така гонитва очікувань та обіцянок триватиме, розмови про фінансування реального сектора економіки залишаться тільки розмовами.