Підтримати
Рік тому український президент Володимир Зеленський був коміком, який став політиком, і намагався стримувати хабарництво та створювати ефективне управління на сумнозвісно темній політичній сцені країни.
В той час, як в Україні скептично поставились до неминучості вторгнення, у засобах масової інформації переважали історії про те, що Київ впаде за кілька днів після того, як російські війська перетнуть кордон. Російський президент Владімір Путін перебував на піку своєї влади, придушивши внутрішню опозицію та відкрито говорячи про рішучі військові дії проти ймовірних (і вигаданих) нацистів в Україні та (неіснуючої) агресії проти неї НАТО.
Сьогодні про Зеленського говорять, як про національного героя та блискучого лідера часів війни, Путіна дедалі більше ізольовано в усьому світі, а українські війська кинули в глухий кут військових як вважалося наддержави, хоча й дорогою ціною для життя та засобів до існування українців.
Головною причиною такого результату є хоробрість українського народу, а за тим – масштабна військова допомога, яку надав Захід, щоб допомогти скоротити перевагу Москви у військовій техніці.
Але наступним у списку факторів є санкції та експортний контроль проти Росії. Цей конфлікт буде виграно на полі бою, а не у фінансових центрах по всьому світу. Однак санкції Заходу завдали шкоди економіці Росії та погіршили її військовий потенціал, і вони є ключовим компонентом стратегії стримування Путіна та його агресії за межами цієї війни. Про це йдеться у аналітичній статті Браяна О'Тула та Деніела Фріда для Atlantic Counsil.
Оцінка впливу санкцій 2022 року
Початковий сплеск накладених на Росію санкцій включав рішення Великої сімки (G7) обмежити валютні резерви російського Центрального банку. Це сталося через кілька днів після початку повномасштабного вторгнення. Це різке посилення тиску мало негайний вплив на фінансову систему Росії. Росіяни стояли в чергах, щоб зняти готівку, російські фондові ринки та валюта впали, і російський Центробанк швидко запровадив жорсткий контроль над капіталом, щоб зупинити падіння. Ця ситуація, однак, призвела до певного надмірного оптимізму щодо наслідків санкцій, коли президент США Джо Байден заявляв про свій намір перетворити «ruble to «rubble» рубль на «щебінь».
Ця кумедна гра слів не справдилася і не стала великим показником ефективності санкцій. Росії в основному дозволили продовжувати продавати світові енергоносії, а іноземна валюта від цих продажів дозволила їй стабілізувати вартість рубля, яка сьогодні наближена до довоєнного рівня.
Однак зосередженість на вузькому вимірі, як-от статусі рубля, або часто вживана фраза «Путін все ще в Україні», призводить до певної «диванної» критики західних санкцій проти Росії. Російська економіка значно постраждала від цих санкцій, і ситуація буде тільки гіршою.
Захід використав усі наявні в його розпорядженні інструменти економічного державного управління, щоб загальмувати економіку Росії. Це, як наслідок, погіршує військовий потенціал Кремля.
Ключовими сферами, на які були спрямовані дії, стала фінансова система Росії, де майже всім найбільшим банкам країни було заборонено працювати на західних фінансових ринках; її енергетичний сектор, де Москва стикається зі зменшенням доходів через поєднання західних заборон на інвестиції та обмежень на ціну продажу нею енергії; її технологічний сектор, де критичні для економічного зростання та військового потенціалу підприємства були відрізані від західних технологій; і важливі державні підприємства, які підпадають під блкуючі санкції, які заморожують їхні активи та відрізають їх від західних технологій і послуг.
Наслідки були серйозними, навіть якщо удар по російському валовому внутрішньому продукту (ВВП) був менш серйозним, ніж передбачалось на початку конфлікту. У 2022 році ВВП Росії скоротився на 2,2-3,9%. Перед вторгненням, згідно з прогнозами Світового банку, йшлося про зростання у 2022 році на 2,4%. У 2023 році Світовий банк і Організація економічного співробітництва та розвитку прогнозують ще більше скорочення: від 3,3% до 5,9% (хоча Міжнародний валютний фонд прогнозує незначне зростання на 0,3 відсотка). Російська інфляція склала 14% у річному вимірі.
Доходи від російської нафти, ключовий фактор державного доходу, різко впали в січні 2023 року після того, як Європейський Союз припинив імпорт більшості нафти з Росії, а G7 запровадила обмеження цін. У 2022 році податкові надходження, не пов’язані з доходами від нафти та газу, були на 20 відсотків нижчими за очікувані. Дійсно, на тлі падіння імпорту та виходу більшості великих західних фірм із країни російські споживачі та економіка, яку вони підтримують, постраждали. Продажі автомобілів, наприклад, торік знизилися більш ніж на 50% порівняно з попереднім роком. Тепер росіяни можуть придбати такі автомобілі, як нові Лади без подушок безпеки та без системи ABS, проте за неабиякими високими цінами. Кремль скасовує правила наліво і направо, щоб прикрити послаблення своєї економіки.
Щоб впоратися, у 2022 році російський уряд повністю витратив гроші з резервів, щоб підтримати економіку та спробувати нейтралізувати найгірші наслідки західних санкцій. Навіть маючи чималий фінансовий резерв у державному фонді добробуту для продовження фіскального стимулювання, російська економіка почала виглядати як дірявий корабель і Росія ледь встигає затуляти то одну, то іншу дірки.
Хоча санкції та експортний контроль не слід розглядати як військові інструменти впливу на поле бою, вони явно погіршили здатність Росії виставляти кваліфіковані військові сили та техніку, особливо з огляду на розрекламований нею статус «другої армії світу». Через відсутність надійного внутрішнього виробництва чи зовнішніх джерел постачання чіпів, російські військові навіть змушені були витягати їх з пральних машин і молоковідсмоктувачів, аби перепрофілювати для військового використання.
Прогнозування того, що буде далі
Очікується , що річниця вторгнення Росії принесе з собою потужний пакет санкцій від країн G7. Передбачається, що цей пакет охопить низку санкцій, які були запроваджені протягом останнього року, і посилить уже діючі заходи. Пакет, ймовірно, міститиме санкції проти банків, енергетичних компаній, олігархів, військових закупівель і, що дуже важливо, спроб ухилитися від них тих, хто вже потрапив під санкції Заходу. Важко повірити, що великі російські банки не приховують транзакції в банках, які не потрапили під санкції, і зокрема Сполучені Штати вже ввели кілька раундів санкцій, спрямованих проти спроб Росії уникнути обмежень. Особливо цікаво буде, чи застосують додаткові обмеження експортного контролю до компаній за межами Росії, які допомагають закуповувати заборонені технології.
Наступний рік, ймовірно, принесе ще більше подібних санкцій, якщо Росія не вдасться до значної ескалації, наприклад, до використання ядерної чи хімічної зброї. Ухилення від російських санкцій наразі є загальнодержавним завданням РФ, і Захід, безумовно, пильнуватиме це у прагненні зберегти вплив вже запроваджених санкцій. Заступник міністра фінансів США Уоллі Адейемо чітко заявив про це у своїй промові до річниці вторгнення, назвавши вибір для інших країн «ми чи вони».
Це різке звинувачення стосувалось санкцій, накладених стосовно ядерної угоди з Іраном, і звертає на себе увагу на тлі повідомлень про те, що Китай розглядає можливість прямої військової підтримки Росії та небажання значної частини Глобального Півдня засуджувати Росію за її жорстокий напад на Україну.
Для західних політиків буде важливо дипломатичним шляхом залучити Глобальний Південь до ізоляції Москви, а також до боротьби з ухиленням від санкцій.
Країни G7 також можуть прагнути зробити санкції серед різних юрисдикцій більш послідовними, оскільки відмінності можуть створити нерівні умови гри для західних компаній і дати поганим російським акторам можливість використовувати ці розбіжності. Такі зусилля включатимуть, зокрема, посилення персональних санкцій проти впливових російських олігархів та загалом їхніх компаній. Санкції проти олігархів є питанням, що викликає найбільше розбіжностей у Сполучених Штатах, Європейському Союзі, Великій Британії та Канаді.
Найбільш резонансним за останні кілька місяців стало обмеження цін на російську сиру нафту та продукти її переробки — це рішення отримало багато уваги та критики. Виміряти наскільки працює цей механізм наразі важко, однак у кінцевому підсумку успіх чи провал політики може залежати від самих нафтових ринків, а не від механізму. Якщо вартість сирої нафти підскочить до 110 доларів за барель або вище, виникне величезний тиск на дуже складний і сумнівно надійний процес перегляду відповідності цінового обмеження — процес, який має вирішальне значення для ефективного функціонування механізму. Але якщо ринки залишаться стабільними, тоді, схоже, подвійна мета – скорочення доходів Росії та збереження російського товару на ринку – буде більш-менш досягнута. Як то кажуть: час покаже.
Декілька інших сфер російської економіки ще не потрапили під суттєві обмеження: металургія, гірничодобувна галузь, судноплавство та транспорт. Крім того, є багато російських банків, енергетичних компаній і військових організацій, які можуть стати гарними об’єктами для санкцій. Частиною підручника щодо впровадження економічної державної влади є поняття розширення та поглиблення санкцій. Перше передбачає націлювання на нові сектори економіки, а друге — накладення додаткових санкцій на сектори, які вже перебувають під санкціями. Цим підходом до розширення та поглиблення, ймовірно, керуватиметься Захід у своїй санкційній політиці упродовж 2023 року.
Оцінка стратегічної перспективи
Санкції не принесуть Україні військової перемоги. Навряд чи вони спричинять зміну режиму в Росії. Але вони все одно мають важливі цілі. Посилене застосування та дотримання санкцій, наприклад, може сприяти продовженню погіршення військового потенціалу Росії, оскільки вона не здатна замістити західні технології, а 40% мікрочипів, які вона імпортує з Китаю, за словами Адейемо, є дефектними. Постійне навантаження на російську економіку також зменшить кількість грошей на патронаж (або корупцію), на які Путін покладався для створення та підтримки своєї влади. Довгострокова перспектива для Росії під санкціями схожа на остаточний занепад радянської економіки у 1980-х роках: похмура перспектива для Москви.
Більше того, за нашими оцінками, санкції проти Росії все ще складають лише близько 70% від тих, які накладено на Іран чи Північну Корею. Тож існує ще багато можливостей для посилення болю, який може бути завданий російській економіці. Для Ірану та Північної Кореї, за окремими винятками, заборонені всі транзакції за участю цих країн. Для Росії наразі операції з країною не заборонені, якщо вони не були визначені як неприйнятні. Це залишає в розпорядженні Заходу багато інструментів, щоб продовжувати перешкоджати агресії Кремля та ізолювати Путіна і його огидний світогляд.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google