Світлана Рекрут: "Живі не повинні платити за мертвих"

Досі ніхто з колишніх акціонерів або топ-менеджерів неплатоспроможних банків не поніс відповідальності за те, що відбулося. Держава, яка в особі Фонду гарантування вкладів виплатила величезні суми вкладникам, продає зі скрипом майно банків, що дісталося їй, більшу ж частину значних активів давно вивели самі ж ексвласники та пов'язані з ними позичальники. Але головне, банківський сектор так і не одержав сигналу про те, що після "великої чистки" вести бізнес по-старому не вийде.

Тривалий час Фонд гарантування вкладів фізичних осіб залишався чи не єдиним органом, який вдавався до спроб відновити справедливість і покарати винних. Але з тисяч заяв, поданих Фондом у правоохоронні органи, лише сотні стали реальними розслідуваннями й не більш як два десятки - вироками, в жодному з яких, природно, немає всім відомих прізвищ одіозних колишніх власників банків. І Фонд вирішив заговорити з владою більш зрозумілою мовою - мовою грошей, розраховуючи, що цей стимул допоможе суттєво прискорити притягнення до відповідальності пов'язаних із банками осіб. Виплати боргів Фонду перед Мінфіном за кошти, надані для розрахунку з вкладниками, невдовзі буде безпосередньо прив'язано до коштів, стягнених із колишніх банкірів. Не наздоженемо - не одержимо. Додає позитиву й готовність нового керівництва Генеральної прокуратури допомагати Фонду в цьому починанні, - там уже створили спеціальний підрозділ, який супроводжуватиме розслідування про шахрайство в неплатоспроможних банках. Про те, чи не занадто оптимістичні наші очікування, і як скоро ми почуємо про завершення перших резонансних розслідувань, DT.UA поговорило з директором-розпорядником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Світланою Рекрут.

- Світлано Валеріївно, внаслідок очищення банківської системи з ринку пішло 96 банків. Фонд гарантування, який виплачує кошти вкладникам цих банків, опинився в складній фінансовій ситуації, фактично втративши фінансову спроможність.

Нині Фонд, Нацбанк і Мінфін ламають голову, як розв'язати цю проблему, паралельно доводячи в судах, що рішення про неплатоспроможність були законними. Зате жоден із власників неплатоспроможних банків досі не поніс відповідальності за те, що сталося. У чому причина, на ваш погляд?

- Для того, щоб домогтися відповідальності власників неплатоспроможних банків, потрібна системна робота. Власники банків - це непрості люди. У них є зв'язки, кошти, бізнес. І сам Фонд притягти їх до відповідальності не може. У всіх складних завданнях завжди важлива система. І в процесі перетворення відповідальності пов'язаних із банками осіб на реальний грошовий потік визначальною умовою є синхронна, ритмічна й системна робота як мінімум трьох інституцій: правоохоронних органів, судів і самого Фонду, який є джерелом величезного масиву інформації.

Фонд носиться з ідеєю створити міжвідомчий орган, який займався б цим питанням, не перший рік. Щойно ми усвідомили кількість банків, які нам передали, масштаб їхніх проблем і обсяги чистих збитків, завданих системі, для нас стало очевидним, що без залучення всіх структур влади нам не впоратися. На жаль, далеко ми так і не просунулися. До цього моменту боротьба з колишніми власниками банків, топ-менеджментом та іншими причетними до схем людьми ніколи не була справою державної ваги, на жаль. Ця боротьба була в основному справою самого Фонду. Є підстави вважати, що дуже скоро ситуація зміниться, і робота з пов'язаними особами стане системною не лише для Фонду, а й для всієї держави.

- Із чим конкретно пов'язаний ваш оптимізм?

- Нарешті, через п'ять років наших поневірянь, у Генеральній прокуратурі створили спеціальний департамент, який бере на себе процесуальне керівництво всіма справами, які стосуються виведених активів. Це величезний крок уперед. Хоча б тому, що це підтверджує наміри правоохоронних органів серйозно зайнятися цією роботою.

Крім того, уже зараз ми бачимо, що суди приймають "дивні" рішення на користь пов'язаних із банками осіб набагато рідше. Очевидно, якесь реформування судової системи все-таки відбувається, принаймні з'явилася надія, що настане день, коли суди перестануть приймати нечесні рішення. Фонд теж реформується й трансформується. І на сьогодні ми більше ніж готові як до активних, так і до пасивних дій із притягнення до відповідальності пов'язаних осіб і всіх причетних до виведення активів.

- Можете цифрами проілюструвати глибину проблеми? Скільки заяв Фонд передав у правоохоронні органі, скільки з них дійшли до судів, скільки вироків уже отримано та що вдалося стягнути?

- Заяв ми передали правоохоронцям понад 5,7 тисячі, десь 54% із них лягли в основу відкритих кримінальних виробництв. Вироки отримано по 14 справах. Природно, стягнули мізерні суми: заяв у правоохоронні органи було подано про сумарний збиток приблизно 400 мільярдів гривень, а стягнули кілька сотень мільйонів. Усі справи перебувають на різних стадіях розслідування, більша частина у МВС, є справи в НАБУ, СБУ, ДБР. У Фонді не залишилося жодної шахрайської операції, про яку не заявили б правоохоронним органам, і як ми бачимо з озвучених цифр, успішна кооперація в роботі Фонду і правоохоронців поки що не складалася. У таких справах завжди є спокуса не доводити її до логічного завершення, закрити на півдорозі. Тому для нас такий важливий сильний нагляд із боку Генеральної прокуратури. Тільки так ми зможемо переломити цю ситуацію. Саме над цим ми сьогодні працюватимемо перш за все.

- Тобто корупція в правоохоронних органах, на вашу думку, - головна причина такої низької ефективності?

- Не зовсім і не завжди. Тут комплекс проблем. У нашому кримінальному законодавстві недостатньо чітко виписано статті про економічні злочини й, зокрема, про доведення банку до неплатоспроможності. Будь-які неточності в законі - це лазівки, а будь-яка лазівка - це завжди спокуса та можливості для обох сторін. Крім того, правоохоронні органи, як, утім, і ми, не були готові до кризи такого масштабу. Для того, щоб розплутати фінансову схему, треба мати певну кваліфікацію, якої в багатьох просто не було на той момент. Ще п'ять років тому ми виходили з ініціативою про створення спеціального підрозділу, який займався б лише економічними злочинами, пов'язаними з неплатоспроможними банками. Насправді всі схеми виведення коштів дуже схожі, але слідчий має знати про них, крутитися в них постійно, жити цим.

Звичайно, тепер уже є фахівці в правоохоронних органах, які на цьому розуміються дуже добре, є база, є численні наробітки й у самому Фонді, зокрема. На сьогодні довідатися, хто, коли та в який спосіб виводив гроші з банків, нескладно, було б бажання. Але щоб довести справу на мільярди гривень до суду, треба багато волі, як професійної, так і політичної. За політичної підтримки левову частку кримінальних виробництв про виведення коштів із банків можна завершити вироками.

- Яка ефективність Forensic-аудитів, проведених Фондом? Вони за ідеєю теж мають допомогти притягнути до відповіді колишніх власників.

- Forensic-аудити ми проводимо щодо всіх великих банків. По суті, наприкінці аудиту ми одержуємо звіт, у якому описано схеми виведення коштів, протиправні дії співробітників, власників або третіх осіб і наведено розрахунки завданих банку збитків. І працюємо ми в основному з епізодами. Тобто аудитор розкриває п'ять-шість або більше епізодів шахрайства або виведення коштів у банку, ми на підставі його висновків виходимо на економічну експертизу й подаємо заяви правоохоронцям про порушення кримінальних справ із прицілом повернути виведені кошти та покарати винних. Це перший фронт робіт із повернення активів. Другий фронт - це судова робота на основі так званої недостачі активів для задоволення кредиторських вимог. Тут уже йтиметься про цивільні позови до менеджменту банків, який допустив недостачу активів у фінустанові. Але й кримінальні, і цивільні справи - процеси паралельні, але з однією метою - повернути вкрадені гроші. На мій погляд, у нинішньому юридично-правовому полі кримінальні епізоди довести буде простіше, там ідеться про конкретних осіб, конкретні операції та схеми, чітко ясно, хто винуватий, і зрозумілий завданий збиток. Мене, зізнаюся, цей напрям надихає. І, звичайно, тільки українською юрисдикцією ми не обмежимося, бо в історії практично всіх великих банків ідеться і про відхід грошей в іноземні юрисдикції.

Що стосується недостачі активів, то в нас у країні напрацьованої практики поки що немає, цей напрям тільки формується, і реальні результати в цих справах - більш далека перспектива. Це більшою мірою наробітки вже для наступної кризи.

- Звичайно, повернути все вкрадене не вийде, але на який відсоток ви розраховуєте?

- У мене немає конкретних очікувань. Понятійно для нас ці гроші втрачено назавжди, принаймні так було б раніше. І в такому разі кожна гривня, яку вдасться повернути, буде дорожчою за свій номінал. Уже нині опір із боку колишніх власників банків, який ми відчуваємо, величезний. Мені вже надходять погрози. Мені наполегливо радять замислитися: а чи варто тобі в це лізти? А чи готова ти? Навіщо ризикувати через чужі гроші? Чи розумієш, які у цих людей зв'язки?

- Прізвища назвете?

- Звичайно ні, навіщо надавати сил і значущості цим епізодам? Тим більше, що мова не про мою особисту примху, бажання чи амбіції. Це державна політика. Доти, доки колишні акціонери й менеджмент не зрозуміють цього, вони намагатимуться ухилитися від відповідальності будь-якими способами. Головне нині показати, що борги все-таки доведеться віддавати, і що держава налаштована рішуче. І в держави тепер достатньо волі й важелів, щоб це зробити. Є низка виробництв, які на завершальній стадії, і ми можемо вже дуже скоро одержати перші результати й тим самим дати сигнал ринку про те, що наміри більш ніж серйозні.

- Чому було прийнято рішення про розформування департаменту розслідування протиправних дій у Фонді та скорочення його співробітників? За ідеєю, саме цей підрозділ повинен бути в авангарді тих процесів, про які ми говоримо.

- Це частина трансформації Фонду. Якщо три роки тому департамент розслідувань займався виявленням схем у банках, а юридичний департамент - війною в судах, то зараз виникла необхідність об'єднати ці два напрями роботи. Більшість активів ми вже продали, до кінця наступного року плануємо продати все остаточно, і робота юристів щодо їхнього збереження буде не такою потрібною. Аналогічно зі схемами в банках: великої кількості неплатоспроможних банків уже не буде, а всі попередні вже вивчені, і схеми задокументовані. По суті в нас залишилася робота з доведення всіх напрацювань до логічного завершення. Це те місце, де юридичний департамент і департамент розслідувань повинні працювати разом і виступити єдиним фронтом, щоб перетворити напрацьовані результати на грошовий потік. Тому ми були змушені реорганізувати два департаменти та, як наслідок, попрощатися з частиною співробітників. У результаті реорганізації ми об'єднали в одному підрозділі експертів, які проводять фінансовий аналіз, юристів, що мають великий досвід роботи в судах, і співробітників, котрі безпосередньо підтримуватимуть зв'язок із прокуратурою та правоохоронними органами. Об'єднавши цих фахівців в одному підрозділі, нам буде легше ставити їм єдині завдання та контролювати їхнє виконання. Це оптимізація, необхідна для підвищення нашої ефективності.

- А чи передбачили ви якихось обмежувачів, що забезпечують якісну роботу цього нового підрозділу, адже там кожна справа - на мільйон?

- Ми з корупційними ризиками живемо постійно. І навчилися з ними боротися. По-перше, жодне рішення не може бути прийняте одноосібно, колегіальність - головний обмежувач. По-друге, ніхто не може бути впевнений у тому, що він незамінний і працюватиме у Фонді вічно. Також ми активно використовуємо рокіровки кадрів, що змушує кожного задуматися, що ж буде, якщо завтра на моє місце прийде хтось інший. На початку після кожної рокіровки ми завжди знаходили якісь рішення, що викликали питання, але згодом ситуація почала виправлятися, і запитань ставало дедалі менше. У людей з'явилися страх і відповідальність. Тобто навіть після цього переформатування департаменту в нове управління я не виключаю й подальших трансформацій. Так, це дискомфортно для співробітників, але необхідно для результативності.

- Зворотний бік процесу повернення активів - виведення застав через фіктивні банкрутства позичальників, які найчастіше також є пов'язаними особами з колишніми власниками. Що зміниться в цьому напрямі?

- На жаль, банкрутства - це одна з основних пробоїн у нашій посудині активів. Мінімум 80% компаній-позичальників, активи яких перебувають у портфелі Фонду, уже в банкрутстві. Причому в усіх випадках ідеться про контрольоване банкрутство, яке дає можливість уникнути відповідальності щодо своїх прав вимоги, зберегти свої застави та вплив на бізнес при суттєво менших витратах, ніж при врегулюванні боргу з Фондом. Я щиро шкодую, що Кодекс про банкрутство не був прийнятий хоча б три роки тому, якби це сталося, я переконана, що обсяги грошового потоку Фонду були б значно вищими. На жаль, ці процеси на сьогодні незворотні, те, що було продано через банкрутство, практично неможливо повернути, а процес дуже складно оскаржити.

- Ще один спосіб вивести активи - повернути собі банківську ліцензію рішенням суду. Перші ластівки вже є, на черзі ще 15 банків. Що робити з ними? Цей процес теж незворотний?

- Ви праві, у цих випадках йдеться виключно про виведення активів, це - сіра зона. Усі "банкіри", які борються за повернення своїх ліцензій, прекрасно розуміють, що не існує процедури та шляху повернення ліцензії. Тобто мета в них одна - завести банк у сіру зону, вигнати з банку Фонд, займатися роботою з активами та їхньою реалізацією самостійно, при цьому повністю позбутися зобов'язань перед депозитниками. Це те, що вже сталося з Укрінбанком: усі їхні зобов'язання залишилися у Фонду, зате всі активи дісталися пов'язаним компаніям.

Нині з'явилося ще одне ноу-хау - переведення банку в господарське банкрутство. І тут теж центральну роль відіграє чесність і прозорість судової системи, тому що коли банкрутство є прозорим, то Фонд у кожному разі буде там домінуючим кредитором, що формує раду кредиторів. Якщо ситуація інша, отже, йдеться про виведення активів. У нас уже є один випадок, коли Фонд просто викинули з пулу кредиторів банку. Нині ми намагаємося не допустити поширення й цієї практики. І вирішення всіх цих проблем має бути системним, а враховуючи кількість банків, які можуть у той або інший момент опинитися в сірій зоні, ще й терміновим.

- Є вже якісь конкретні пропозиції?

- Так, потрібні законодавчі зміни, які передбачають, що будь-яке рішення суду з оскарження легітимності ліквідації або введення тимчасової адміністрації не може приводити до того, що ліквідація зупиняється. Воно може лише привести до того, що подальші розгляди переходять на інший рівень. Тобто, якщо хтось прийняв неправомірне рішення, він має нести за це фінансову або адміністративну відповідальність, але на кредиторів банку це ніяк впливати не повинно. Порушено процедуру, прийнято необґрунтоване рішення про неплатоспроможність, добре, давайте розбиратися в судах далі. Але це не має стосуватися вкладників і кредиторів. Ми цю ідею просуваємо вже давно, зараз буде чергова спроба вже з новим парламентом, і сподіваємося на хороший результат.

- План реструктуризації вашого боргу перед Мінфіном передбачає, що погашатися борг буде за рахунок коштів, отриманих від пов'язаних із неплатоспроможними банками осіб. З одного боку, це стимул для влади допомагати вам, з іншого - ризик залишитися ні з чим. Прихильників у цієї ідеї більше, ніж противників?

- Реструктуризація нашого боргу нині є головним питанням при плануванні всієї подальшої роботи Фонду. Адже наше головне завдання - захист вкладників. Але при таких боргах забезпечити цей захист ми не в змозі. Понад те, на сьогодні сума гарантування в доларовому еквіваленті становить близько 8 тисяч доларів, коли криза починалася, це було 25 тисяч доларів. Наша нинішня сума гарантування - чи не найнижча у світі. І це точно не додає довіри вкладників до банківської системи та бажання довіряти банкам свої гроші. Підвищення суми гарантування дуже важливе як для розвитку фінансової системи країни, так і для посилення захисту банківських вкладів.

Однак підвищити суму гарантування Фонд не може при нинішніх боргах. Це будуть зобов'язання, які ми однозначно не зможемо виконати. Це було б дуже безвідповідально. Саме тому ми порушили питання про реструктуризацію боргу Фонду. Це не тільки наш особистий інтерес, у цьому зацікавлені й НБУ, і Мінфін. Крім того, наша позиція - поточні та майбутні внески від живих банків не можуть бути використані для погашення старих боргів. Внески учасників Фонду призначені для гарантованих виплат їхнім клієнтам, а не для відшкодування збитків, завданих державі старою кризою. Живі не повинні платити за мертвих. Вони не можуть нести солідарну відповідальність із недобросовісними банкірами. У зв'язку з цим ми вийшли із пропозицією прив'язати до виплат наших боргів перед Мінфіном надходження, отримані від пов'язаних з неплатоспроможними банками осіб, що буде, на нашу думку, чесно. Відповідні ініціативи вже сформовано в законопроєкт, залучені за кошти ЄБРР експерти нам допомагають зробити його максимально імплементованим і працездатним. І ми розраховуємо на підтримку парламенту.

- Враховуючи, що ваша основна мета - отримання максимальної кількості грошей від пов'язаних осіб, мабуть, головний упор буде зроблено на мирові угоди?

- Звичайно, результати від підписання мирових угод і примусових стягнень навіть порівнювати не можна. І ми зараз передбачаємо цю норму в законодавстві, щоб використовувати її максимально ефективно. І уже є колишні власники банків, які, довідавшись про наші ініціативи, почали цікавитися можливістю піти на мирову. Це дуже хороший сигнал. Я сподіваюся, що вже наступного року мирне та добровільне врегулювання боргу стане нашою практикою й реальним робочим інструментом із повернення боргів.