Країна єдина. Але не однорідна

Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка разом із Центром "Соціальний моніторинг" провів соціологічний моніторинг "Ваша думка: серпень 2014 року", в рамках якого відбулося дослідження "Оцінки населенням АТО на Донбасі".

Про результати дослідження ми розмовляємо з головою правління Українського інституту соціальних досліджень імені Олександра Яременка кандидатом соціологічних наук Ольгою Балакірєвою.

"Люди хочуть
припинення бойових дій"

- Ольго Миколаївно, за вашим даними більшість українців (57%) вважають, що АТО на Донбасі має завершитися негайно, що слід віддати перевагу пошуку компромісів і мирному врегулюванню, третина (34%) опитаних - що АТО слід продовжувати, а кожен десятий респондент вагався з відповіддю.

- І що ближче територія проживання опитаних до зони АТО, то більше противників воєнного шляху вирішення конфлікту. Так, 70% жителів східних областей, найближчих до Донбасу, вважають, що АТО треба припинити. А серед опитаних у Донецькій і Луганській областях (зазначимо, що опитування проводилося тільки в тій частині цих областей, де немає АТО) - 77% висловилися за негайне завершення воєнних дій. Таким чином, найбільша частка прихильників припинення АТО і тих, хто схиляється до компромісу, - на Сході, самому Донбасі, Півночі й Півдні України, тоді як на Заході й у Києві переважає думка, що бойові дії в рамках АТО мають тривати.

При цьому кількість українців, які не підтримують АТО, значна - 31,5%. Кількість респондентів, які загалом або частково підтримують проведення АТО, - 56%, але близько половини з них (21%) виступають за владнання конфлікту. Прихильники продовження АТО очікують швидкого вирішення конфлікту, а ті, хто виступає за пошук компромісів і мирне врегулювання, вважають, що конфлікт буде тривалим і навряд чи скоро завершиться.

Загалом більшість українців вважають, що конфлікт на Донбасі не буде затяжним. Приблизно 60% переконані, що він триватиме не більше ніж півроку, а 22% - що закінчиться за один-два місяці. Однак 7,5% опитаних вважають, що конфлікт може закінчитися через рік, 6 - не раніше ніж через рік, і 7% побоюються, що бойові дії розтягнуться на кілька років. Але при цьому більшість опитаних вважають, що конфлікт залишиться локальним і не пошириться за територію Донбасу. На швидке завершення воєнного конфлікту на Донбасі розраховує третина (31%) українців, майже стільки ж (32%) вважають, що він буде затяжним, але за межі Донбасу не вийде. Близько 15% побоюються поширення воєнного конфлікту на всю територію України, і найбільше цього бояться жителі південних областей (35%).

- На вашу думку, як змінилися б ці цифри у зв'язку з останніми подіями на війні, які стрясають країну?

- Мій прогноз: побільшало б тих, хто хотів би припинення воєнних дій, а також тих, хто вважає, що необхідно якнайшвидше завершити АТО й шукати компроміси. Зараз і я змінюю свою думку щодо воєнних дій в Україні: я вважаю злочином, коли люди гинуть від погано спланованих дій, від наслідків неухвалених рішень. А люди, які живуть у зоні АТО, без світла, тепла, часто без зв'язку з близькими, роз'єднаними родинами (коли члени родини живуть у різних місцях у силу обставин), хочуть припинення бойових дій і при цьому перестають думати про високі матерії, про країну, про незалежність...

Тут домінантною має стати цінність життя кожної людини. І при ухваленні рішень треба враховувати всі компоненти можливих наслідків, передусім для конкретних людей.

- Але суспільство не може бути "трошки вагітним" війною - це просто нереально. І не можна забувати, що пошук компромісів з Януковичем закінчився кров'ю, хоча результатом стала перемога...

А визначеність позиції в наших громадян із цього приводу, прямо скажемо, не зашкалює. До того ж звертають на себе увагу відмінності у сприйнятті АТО жителями різних регіонів України.

- Річ у тім, що більша частина нашого населення до кінця не розуміє, що й чому відбувається в зоні АТО. ЗМІ (і наші, і зарубіжні) тлумачать ситуацію по-різному, дані розходяться. Тільки 41% українців упевнено відкинув варіант відповіді "Я не розумію, що відбувається на Донбасі". Отже, близько 60% не можуть відповісти напевно. Неповне розуміння ситуації при низькому рівні довіри в соціумі якраз і породжує дуже високий рівень невизначеності, а він, своєю чергою, викликає до життя почуття непевності, тривоги - це спонукає людей до якихось неадекватних, не завжди раціональних дій.

Ситуацію погіршують кризові явища в економічній і фінансовій сферах. Сьогодні всі розуміють, що населені пункти в зоні АТО на Донбасі не підлягають відновленню, там зруйновано економіку, інфраструктуру. І завдання стоїть не відновлювати зруйноване, а створювати заново весь комплекс життєзабезпечення міст і сіл - житло, нові виробничі комплекси, робочі місця, школи, лікарні, інші об'єкти інфраструктури, будівництво доріг тощо. Я, до речі, бачила, як відбудовували Бейрут та інші міста Лівану після громадянської війни. Нові будинки, дороги, магазини будували між руїнами, щоб швидко вирішити питання облаштування життя людей, а очищення від зруйнованих будівель - це був другий етап наведення порядку.

Ведеш війну -
готуйся до миру

- Нинішні воєнні дії в Україні визначать завтрашню соціальну політику.

- У наших реаліях ми розуміємо, що потрібна фокусована політика стосовно тих, хто виїхав із Криму, зі Східного регіону в межах України (виділяючи підгрупи залежно від обставин виїзду), а також стосовно тих, хто тимчасово виїхав зі Сходу України в Росію. І хоча ще тривають воєнні дії, уже зараз доцільно оцінити міграційний потенціал зі Східного регіону і можливих подальших потоків як зі Сходу, так і з Криму. Слід ураховувати плани переселенців щодо повернення/неповернення на колишнє місце проживання; розробити конкретний план дій (національну програму) щодо реадаптації вимушених переселенців; визначити пріоритети (коротко-, середньо- і довгострокові) з орієнтацією на максимально швидке забезпечення комплексної модернізації Донбасу. Щодо кожного населеного пункту потрібна чітка, конкретна програма відновлення, яка має бути доведена до людей. Крім того, слід розробити стратегію інформаційної політики з широкого спектра питань (формування ціннісних орієнтацій: ідентичності з Україною, патріотизму, толерантності, правової культури тощо, зокрема за рахунок цільових інформаційно-освітніх, культурно-освітніх програм, популяризації аналітичного огляду історичних і сучасних подій). Особливу увагу слід приділити формуванню державної політики щодо повернення тимчасових переселенців з Росії. І цей перелік "треба" і "терміново" - дуже й дуже довгий. Наша держава виявилася не готовою до випробування, яке ми проходимо зараз, з широкого спектра питань.

Регіони: відмінності,
але не ворожнеча

- Ситуація невизначеності для багатьох наших громадян - джерело серйозної напруги.

- Відповіді на наші запитання жителів Південного регіону, які живуть між гарячими точками - Донбасом і Кримом, демонструють глибоко вкорінене в їхніх душах відчуття страху, побоювання, що сил нашої країни для протистояння недостатньо, і мова тут не тільки про військову потугу, а й про економічну. Треба взяти до уваги, що жителі південних областей не бачать нині політичних сил, які б представляли й відстоювали їхні інтереси в парламенті, що породжує негативні оцінки всіх гілок влади й нарікання, що їхнього голосу не чують. Соціальна напруженість у цьому регіоні вже зараз потребує особливої уваги влади - люди не мають почуватися "другим ґатунком". Цей клубок проблем і страхів підтверджує, що при високому рівні регіональних відмінностей у нашій країні цей факт залишається усвідомленим аналітиками й самими людьми, але водночас недостатньо усвідомлений політиками для конструктивних дій, а не використається для спекуляцій в електоральних технологіях.

Можу навести конкретні дані з останнього дослідження - федералізацію (при збереженні цілісності країни) як можливий шлях вирішення конфлікту на Донбасі вважає неприйнятною майже половина (47,5%) всіх опитаних. Але 39% українців розглядають варіант федералізації як можливий компроміс, якщо це приведе до миру в країні. На Сході (крім Донбасу) і на Півдні підтримує федералізацію практично половина опитаних (47-48%). А на Донбасі (без території АТО, де опитування не проводилося) її підтримують 52%. І кожен п'ятий в областях південно-східної частини України не має визначеної, сформованої позиції щодо цього питання. Тобто домінантна точка зору, яку би підтримувала переважна більшість, відсутня. І це означає, що рішення ухвалювати не можна - треба проводити просвітницьку, інформаційну, мотиваційну роботу, аналізувати чинники, на підставі яких сформувалися різні погляди, інакше виявиться, що ухвалене рішення не відповідатиме очікуванням великої частини громадян.

І коли ми нині говоримо про єдність, цілісність країни - дуже важливо розуміти, що ця єдність дієва в умовах поваги і збереження наявної розмаїтості, самобутності, відмінностей у культурі і поглядах. І цього компонента бракує, щоб люди почали толерантно ставитися до представників інших позицій.

Цілісність країни збереже громадянська свідомість

- Те, що зараз відбувається у зв'язку з ситуацією на Донбасі, наші люди вважають: боротьбою за збереження територіальної цілісності України (це беззастережно так для 57% і частково - для 25%); воєнним конфліктом, організованим Російською Федерацією (беззастережно так - для 56% і частково так - для 22,5%); антитерористичною операцією (безумовно так - для 46 і частково так - для 29%); громадянською війною (беззастережно так - для 31% і частково так - для 35,5%); повстанням, виступом місцевих жителів у відповідь на зміну влади в Україні (беззастережно так - для 27% і частково так - для 37,5%); війною США і Росії на території України (беззастережно так - для 19% і частково так - для 24,5%); воєнним конфліктом, організованим США (беззастережно так - для 18% і частково так - для 22%). Як уже згадувалося, тільки 41% розуміє, що відбувається на Донбасі. Як у наших людей, зокрема, виник варіант із громадянською війною?

- Питання, насамперед, у відсутності достатнього рівня інформованості. Домінантою для наших людей усе-таки є те, що нині ми переживаємо ситуацію боротьби за збереження територіальної цілісності України, воєнний конфлікт, інспірований Росією, та антитерористичну операцію - АТО. Елементи громадянської війни присутні: на Сході є протистояння між людьми з різними позиціями, там одні жителі затримують бойовиків, інші сприяють їм. Громадянська війна не охоплює все населення України, вона фрагментарна, проходить на лінії конкретних індивідів (деколи об'єднаних у групи й локальні організації) на обмеженій території. Якби не було цього базису на рівні конкретних людей, то не було б такого глибокого конфлікту. Для конфлікту ж давно існував ґрунт - є багато наших громадян, які не готові приймати українську ідентичність, культуру, символи країни. У когось ностальгія за СРСР, хтось звертає погляд у бік Росії, яка здається йому потужнішою або масштабнішою...

В Україні відбувається фрагментація суспільства. У складних соціально-економічних умовах людям ближче все те, що стосується їхнього життя безпосередньо, і у своїх цінностях і поглядах вони не піднімаються на рівень країни. Слід визнати, що в Східному і Південному регіонах у нас провалено патріотичне виховання, молоде покоління виросло без цього, часто задовольняючись гаслами, але без глибинного засвоєння культури й формування переконань. Ми маємо прийти до необхідності виховувати громадян починаючи з дитячого садка, посилити акценти формування ціннісних орієнтацій у школах та інших навчальних закладах.

- Майже 40% респондентів вважають, що федералізація може бути компромісом. При цьому визнання незалежності "ДНР" і "ЛНР" вважають неприйнятним 74% громадян. Прийнятним створення цих зіц-республік вважають 24% жителів Донбасу і неприйнятним - 47%. Навіть у Києві виявили прийняття цих утворень 12,5% жителів. Що відбувається з нашими людьми?

- Це треба вивчати, щоб розуміти, і, безумовно, недостатньо просто фіксувати. Це наслідки недосконалості загальнокультурного розвитку в нашій державі, це наслідки безграмотної соціогуманітарної політики. Із цим слід працювати - і дуже серйозно.

Як протистояти тим,
хто винен

- Визначення суб'єктів, відповідальних за продовження силового протистояння на Донбасі, показало, наскільки вдумливо й точно владі і громадським працівникам треба працювати з регіонами, адже простіше боротися з протистоянням, нав'язаним ззовні...

- Серед відповідальних за нинішнє протистояння громадська думка насамперед визначає проросійський вплив, Януковича, Путіна, і в цьому ряду, на рівні двох третин, - донецьких і луганських олігархів. Донбас лояльніший до своїх олігархів, як, утім, і до Януковича - на рівні 44%. Імовірно, для жителів Донбасу це приблизно одні й ті самі люди... Для Донбасу на першому місці з тих, хто викликає невдоволення, - радикальні українські націоналістичні організації і/або офіційна українська влада. І ця позиція зрозуміла - для багатьох це "не їхня влада", про участь у голосуванні під час позачергових президентських виборів згадали лише близько чверті опитаних...

- Тепер неможливо не визнати - у країні війна.

- І все-таки треба віддати перевагу пошуку компромісів і якнайшвидшого переходу до мирної фази. Йде війна за цілісність країни в її кордонах. Частину території вже втрачено. Я маю на увазі Крим. Повторюся, не мають рації ті, хто вважає, що Україна повинна бути однорідною. Збереження незалежності держави передбачає і збереження розмаїття всередині країни. А коли руйнують наш дім - ми повинні об'єднатися для його захисту, а домовитися між собою - як жити в цьому домі - ми, громадяни України, зможемо.

Але не можна не визнати, що сьогодні Україна напередодні можливої радикальної активізації соціальних процесів, пов'язаних з переоцінкою воєнного протистояння й суспільно-політичного конфлікту на Сході. У цей час українське суспільство не застраховане ні від затяжного конфлікту, ні від надмірного радикалізму, ні від падіння в прірву національної ворожнечі. Поки що ми (влада, ключові соціальні інститути й суспільство загалом) не змогли адекватно вибудувати систему протидії викликам і ризикам, пов'язаним із воєнним конфліктом на Сході країни.

Опитування проводилося з 28 липня по 1 серпня 2014 року в 24 областях України і в м. Києві. Усього опитано 2000 респондентів методом індивідуального інтерв'ю за місцем проживання респондентів.