Арсен Жумаділов: «Розбалансованість і з’ясування стосунків забирали дуже багато ресурсів»

Повість про те, як посварилися очільник Мінздоров’я Максим Степанов із гендиректором ДП «Медзакупівлі України» Арсеном Жумаділовим, подразнювала очі й вуха українських громадян більше року.

Як і завжди, коли частини єдиного організму починають працювати врізнобій, страждали при цьому ми з вами, замість життєво важливих медичних препаратів, обладнання, костюмів біологічного захисту для лікарів і своєчасних вакцин отримуючи черговий скандал із корупційним присмаком.

Упродовж цього часу ZN.UA неодноразово зверталося до очільника ДП «Медзакупівлі України» з проханням дати інтерв’ю. Однак Арсен Жумаділов виходив із публічними постами та заявами лише в найкритичніші моменти й інтерв’ю відкладав, побоюючись, що публічна чесна розмова не піде на користь професійній справі, а лише стане приводом до чергової інформаційної «бійки» з чинним тоді міністром охорони здоров’я.

Очільник Мінздоров’я змінився. Новий міністр Віктор Ляшко розпочав своє перебування на посаді, так би мовити, досить «ванільно» й поки що демонструє готовність до спільної роботи з усіма ключовими інституціями в межах сфери охорони здоров’я. Тож розмова нарешті відбулася.

Про те, чи потрібне взагалі ДП «Медзакупівлі України»; які закупівлі мають здійснюватися централізовано, а які — ні, і чому; про ситуацію з вакцинами в Україні і публікацію інформації, яка становить суспільний інтерес; а також про робочі плани — в інтерв’ю ZN.UA з очільником ДП «Медзакупівлі України» Арсеном Жумаділовим.

— Пане Арсене, новий міністр поки що демонструє відкритість і готовність комунікувати. Як із ДП «Медзакупівлі», так і з НСЗУ. Тональність повідомлень МОЗ у соцмережах щодо обох інституцій змінилася. Ви вже зустрічалися з Віктором Ляшком? Які реперні точки у планах намітили? Як будуватимете подальші стосунки?

— Так, ми вже мали зустріч із новопризначеним міністром. Пройшлися по всіх проблемних питаннях, які нагромадилися за останній рік нашої роботи. Маю обережний оптимізм, що ми справді рушимо вперед. Це якщо говорити про загальне.

Стосовно конкретного, що може бути цікавим для суспільства. Наскільки я зрозумів нового міністра, він орієнтований на те, щоб ключові інституції в межах сфери охорони здоров’я мали спільне бачення нашого руху вперед, щоб усі діяли синхронізовано.

За останній рік у нас не проведено жодної спільної наради під головуванням МОЗ, на якій би НСЗУ, ЦГЗ, ДП «Медичні закупівлі України» скоординували свої рішення та дії. Наприклад, у нас, імовірно, на порозі — нова хвиля ковід. Хто що робить? Які ресурси необхідні для того, щоб зреагувати швидше й результативніше? Чим ми можемо одне одному допомогти і так далі? Не було навіть простої синхронізації. Тобто по горизонталі, якщо є зв’язки, всі комунікували. Але декого змінювали. І з новими керівниками таких горизонтальних зв’язків, як побудовані ще в часи Скалецької та Супрун, уже не було.

Медичні закупівлі України

Як ви знаєте, Стратегії розвитку сфери охорони здоров’я з 2021 року й далі — нема. Термін дії попередньої сплив у 2020-му. За таких умов у ДП «Медзакупівлі» запускалася наглядова рада. Для нас це був привід, щоб усе ж таки простратегувати. Стратегію розвитку на 2021–2023 роки ми розробили на підставі власного розуміння того, куди ми маємо рухатись як підприємство, що є одним із компонентів сфери охорони здоров’я. Але стратегічних документів, на які б ми могли спиратися для розуміння, куди в цілому рухається сфера охорони здоров’я, не було. Наприклад, усі ми домовляємося і йдемо до того, що в державі пріоритетом буде забезпечення доступу до інноваційного лікування. У такому разі ми як закупівельна агенція фокусуємося на роботі з договорами керованого доступу, створенні умов для спрощення та пришвидшення реєстрації інноваційних ліків під наші закупівлі тощо.

Розбалансованість і з’ясування стосунків забирали дуже багато ресурсів. Це було контрпродуктивно. Тепер це може прозвучати дивно, але зі свого боку ми докладали максимум зусиль, щоб усе ж таки рухатись у якомусь одному фарватері з попереднім очільником міністерства. Не вдалося. Ціннісно ми були дуже різні.

— З попереднім очільником у вас ще залишилися, так би мовити, незакриті гештальти. Маю на увазі вашу заяву в НАБУ.

— Дві.

— Тим більше. Чи є якась інформація про те, як рухаються справи? Бо перед відставкою Максим Степанов заявляв, що, за неофіційною інформацією, справу стосовно вакцин завершено, ніякого криміналу знайдено не було.

— У мене є офіційна інформація, що провадження за моєю заявою про вчинення потенційно корупційного правопорушення під час закупівлі вакцини НАБУ справді закрило. Фактам, які стали відомі в межах слідчих дій, дано, якщо стисло, таку оцінку: недолуга поведінка колишнього міністра в грудні 2020-го в контексті закупівлі вакцини пов’язана не з його корупційним інтересом, а зі, скажемо так, службовою недбалістю. Із тим, що міністр формально поставився до всього процесу перемовин щодо закупівлі вакцин. Зокрема щодо необхідності провести низку переговорів із ключовими виробниками, сформувати конкурентне середовище і мати кільканадцять постачальників на високій стадії готовності, а також розуміння, що саме і в яких кількостях потрібне Україні, аби на фінальному етапі провести якомога ефективніші переговори. В межах провадження слідчі НАБУ допитали, в тому числі, колишнє керівництво МОЗ, інших залучених осіб. На їхнє переконання, всієї цієї роботи не провели. Постачальник «Лекхім», за їхньою оцінкою, виявився найбільш наполегливим. Він був поруч і запропонував свої послуги. Я можу погоджуватися чи ні, але такою є оцінка НАБУ. У кожному разі, справді «службова недбалість» — не в межах підслідності НАБУ.

Провадження за моєю заявою про абсолютно недолугу й невдалу закупівлю МОЗ костюмів біологічного захисту, поданою навесні 2020 року, триває. І, за моєю, в даному випадку — вже неофіційною, інформацією, там є цілком адекватні перспективи. Розслідування триває.

— Є думка, що ДП «Медзакупівлі України» як структура взагалі не має існувати. Необхідні лікарські препарати, наприклад, повинні закуповуватись аптеками, а люди мають отримувати їх через програму реімбурсації. В тому числі, якщо людина хоче якийсь інший вид препарату, — з доплатами 25 і 50%. Це — по-перше.

По-друге, централізовані держзакупівлі — це дуже часто корупційні ризики, і держава має їх уникати. Наприклад, недавно ДП «Медзакупівлі» придбало автомобілі для екстренки. Закупівля автомобілів швидкої медичної допомоги весь час супроводжувалася скандалами.

Те саме щодо комп’ютерних томографів. Окреме питання — потрібні вони були зараз чи ні. Ви кажете, що вам вдалося закупити їх дешевше, однак є думка, що ціна була на 20% вища за ринкову.

— Це хороше запитання. Доцільність нашого підприємства і виконання ним тих функцій, які на нього було покладено ще у 2019–2020 роках, — перше питання, на яке я шукав відповідь, щойно очоливши «Медзакупівлі». Бо перше завдання було суто тактичне, операційне — перейняти закупівлі міжнародних організацій.

Є закупівлі міжнародних організацій, що було тимчасовим рішенням. Має постати спроможна національна агенція, яка почне виконувати цю функцію. Це і є ДП. Але це не відповідь на запитання — а чи точно потрібно виконувати цю функцію, або виконувати її в такий спосіб? Може, всі ці ліки, а точніше — їхню вартість, включити в Програму медичних гарантій (ПМГ), якщо це стаціонарне лікування, чи справді в реімбурсацію (якщо лікування амбулаторне і споживач не потребує перебування в закладі охорони здоров’я)?

Відповідь на це запитання, з одного боку, дуже проста, а з іншого — така, що потребує ретельного аналізу. Якщо є ефективний ринок щодо конкретного предмета закупівлі, то підстав для централізації такої закупівлі та проведення її через державу — чи то МОЗ, чи то ДП (це вже міркування стримувань і противаг), швидше за все, немає. За логікою і концепцією реформи, це має передаватися або в ПМГ, або в реімбурсацію.

Медичні закупівлі України

Номенклатура лікарських засобів і медичних виробів, які щороку закуповуються державою за бюджетними програмами, торік становила півтори тисячі позицій. Тепер — трохи менше. Левова частка цих лікарських засобів та медвиробів має оригінальних виробників і має генерики. Якщо це медвироби, то на ринку присутні навіть кільканадцять як вітчизняних, так і закордонних сертифікованих виробників. Сенсу тримати їх у наших закупівлях немає. В нашій стратегії, яку ми презентуємо новій наглядовій раді, усе це є. Тепер ми працюємо з колегами з МОЗ, щоб отримати зворотний зв’язок і врахувати їхнє розуміння.

Якщо є ефективний ринок, тобто значна кількість постачальників і споживачів; є зрозуміла інформація; держава якісно врегулювала реєстрації, введення в обіг певного лікарського засобу або медвиробу, то немає сенсу нам його закуповувати.

Але з низки закупівельних позицій ми спостерігаємо монопольне становище учасників ринку. Деяких позицій узагалі на ринку немає. Наприклад, певних інноваційних препаратів, які були зареєстровані у США лише 3–4 роки тому, наступного року — в ЄС, а в нас узагалі незареєстровані, але потрібні. В таких випадках, власне, маємо втрутитися ми як стратегічна закупівельна агенція. Щоб задіяти спеціальні регуляторні режими реєстрації і укладання договорів. Це і договори керованого доступу, і можливість використовувати механізм середньострокових зобов’язань відповідно до бюджетного законодавства. Із розумінням цих ринків, значними обсягами закупівель та ось цими спеціальними інструментами ми можемо отримати якомога вигідніші умови від постачальників. І таким чином забезпечити доступ пацієнтів до необхідного лікування.

Доки позиція монопольна, доки немає вільної конкуренції, ціноутворення, яке б відбивало попит і пропозицію учасників ринку, що реально конкурують між собою, — такі позиції мають залишатися в централізованій закупівлі. Скільки їх має бути? Точно не півтори тисячі. Я вважатиму, що ми наблизилися до бажаної цифри, якщо за два-три роки їх залишиться, наприклад, півтори сотні. Бо все інше має бути передане в лікарні. Вони отримуватимуть гроші від НСЗУ, щоб забезпечити наявність препарату, по який до них звертаються пацієнти. Якщо в них будуть складнощі із закупівлею, лікарні можуть звернутись до нас, суто по послугу — закупити. І ми такі послуги надаватимемо як централізована закупівельна організація, якщо зараз усе ж таки знайдемо порозуміння з Мінфіном у цьому питання. Я на це сподіваюся.

Тому, відповідаючи на ваше запитання, чи потрібне наше ДП, скажу: так, потрібне. Але чи треба, щоб воно робило закупівлі в такому обсязі як тепер? У товарному еквіваленті — ні. У грошовому — швидше за все обсяги навіть будуть більшими. Якщо ми говоримо, що хочемо забезпечити доступ до якісних інноваційних ліків. А не до застарілих, що їх лікарі уже два-три роки намагаються своїм пацієнтам не виписувати, і потім ми маємо клопіт із передачею цих препаратів кінцевим набувачам. Коли департаменти охорони здоров’я і лікарні в регіонах кажуть: «У нас цього лікарського засобу на залишках стільки, що ми не зможемо його спожити до кінця терміну придатності. Не передавайте нам його». Навіщо ж давали заявку? А давали її півтора року тому, і про всяк випадок. Ось ці процеси точно необхідно змінювати, і для цього нам точно потрібна синхронізація з іншими інституціями в системі охорони здоров’я.

— До речі, як бути з дороговартісними препаратами, кількісну потребу в яких не завжди можна прорахувати на наступний рік, а потім вони списуються, як зараз, наприклад, це відбувається з препаратами від гепатиту С?

— Я не знаю про ситуацію з гепатитом С достеменно, — ми не закуповуємо товарів за цим напрямом, тому не можу її прокоментувати. Але схожа ситуація склалася на деяких інших напрямах, на яких ми здійснюємо закупівлі. Тут ми маємо концептуально перейти від так званої push-моделі, коли ми щось привозимо, а потім це треба комусь кудись обов'язково передати, до pull-моделі, коли ми налаштовуємо (в тому числі автоматизуємо) процеси замовлення ліків від лікарень на нас, від нас — на виробників. З такою моделлю ми маємо моніторинг, формування та виконання замовлень на постійній і гнучкій основі, а не задоволення потреби лікарень раз на рік, а то й раз на кілька років.

Медичні закупівлі України

Наприклад, зараз деякі міжнародні організації тільки розпочинають свої доставки закупівель 2020 року. А ми вже запустили закупівлі 2021-го і доставили 74 відсотки закуплених у 2020 році товарів. Ймовірно, наші поставки 2021 року прийдуть одночасно з поставками міжнародників за 2020 рік. І це точно буде проблемою. Бо дефіцити, які зараз є, закриваються за рахунок грошей із кишені пацієнта, аби не переривати терапію. А вже скоро одночасно приїде замовлення двох років. Ця модель не відповідає ані логіці, ані букві медичної реформи, яка відійшла від територіального і перейшла до гнучкого принципу: є лікарня, є її контракт, є пацієнти, які в ній обслуговуються. В закупівлях ліків ми ще перебуваємо в минулому столітті. Тобто є лікарні, які подають свої потреби на департаменти охорони здоров’я, ті агрегують регіональну потребу і передають її на МОЗ, який агрегує потребу на національному рівні і передає нам. Класична модель територіальної прив’язки, де на будь-якому з етапів можуть бути допущені механічні, людські помилки.

Наші пропозиції, які, в тому числі, відбито в нашій стратегії, полягають у тому, щоб адміністративні ланки винести за дужки операційного процесу. Тобто МОЗ, ДОЗи залишатимуться в контексті моніторингу і контролю, бюджетного планування, а інформація, потрібна цим інстанціям для виконання своїх функцій, їм надаватиметься. Але функціонально має бути прямий зв’язок між лікарнею, що надає медичні послуги й медичну допомогу, — з одного боку, та нами — з іншого. Ці процеси мають бути налаштовані й оцифровані. Це не так складно. Тут потрібні мінімальні зміни в законодавчому плані, налаштування операційних процесів і відповідний IT-продукт для їх автоматизації та мінімізації людського фактора. Над ним ми вже працюємо.

— Як у вас проходить процедура залучення кандидатів на участь у торгах? Бо є думка, що ви проводите недостатню роботу на цьому напрямі.

— Що недостатньо інформуємо — приймається. Тут ніколи не може бути достатньо. Якщо є якісь пропозиції стосовно додаткового інформування, ми готові їх реалізувати.

Якщо йдеться про закупівлю згідно із Законом про публічні закупівлі, то це чітко регламентовано й відбувається передусім і здебільшого в системі ProZorro. Всім потенційно зацікавленим постачальникам, якщо в них є відповідні CPV-коди, за якими вони вже реалізують свої товари в системі, автоматично повідомляється про запуск тієї чи іншої закупівлі. На додачу до цього ми розміщуємо відповідну інформацію на нашому веб-сайті та поширюємо через офіційні канали в соцмережах.

Якщо йдеться про ковідну закупівлю, ми так само зверталися до майданчиків на ProZorro, щоб вони повідомляли про запуск тієї чи іншої закупівлі. Зазвичай інформацію отримували кільканадцять тисяч постачальників на одну закупівлю. А ще — ми розсилали запити на комерційну пропозицію всім постачальникам, у чиїх звітах про укладені договори в системі ProZorro бачили, що за цією позицією вони мали якусь реалізацію. Також максимально інформували на власних інформаційних майданчиках.

Але якщо ми щось пропускаємо, якийсь ще інструмент, то готові про це говорити і вдосконалювати.

— Одного разу я передивлялася оголошені вами закупівлі й побачила, що є чимало тендерів, скасованих через недостатню кількість учасників.

— Насправді це закупівельна стратегія щодо монопозицій, стосовно яких немає достатніх технічних правових підстав відразу йти в переговорну процедуру. Умовно кажучи, є деякі монопозиції. Це товари, що виробляються лише одним виробником у світі і не мають альтернатив, інших зареєстрованих лікарських засобів у світі немає. Це означає, що на тендері апріорі не може бути двох учасників, тільки один — власне виробник. Щодо таких позицій необхідно проводити переговорну процедуру закупівлі. Тим часом контролюючі органи досить критично ставляться до переговорної процедури, навіть коли для неї є всі реальні підстави. Коли ж ти йдеш у переговорну процедуру на підставі двох скасованих відкритих торгів, то таких питань не виникає. У 95 відсотках випадків це наша абсолютно свідома дія. Ми розуміємо, що торги буде скасовано, але йдемо на це, аби не порушувати законодавства у сфері публічних закупівель. Насправді воно теж потребує доопрацювань і новацій. Але це вже технічна дискусія.

— Поясніть, будь ласка, читачам, що відбувалося з Наглядовою радою, конкурсний відбір якої пройшов напередодні відставки попереднього міністра і наказ про що минулого тижня був скасований Віктором Ляшком.

— Колишній міністр Степанов, так би мовити, сам себе перехитрив. Наглядова рада як складова ефективного управління — це та наступна ланка нашого організаційного зростання й розвитку, про створення якої ми говорили ще зо два роки тому. Цю вимогу, в тому числі було закладено в деяких міжнародних зобов’язаннях України перед закордонними партнерами. Колишній міністр під тиском необхідності її утворити запустив відповідний процес відбору незалежних членів Наглядової ради. Але так його затягнув, так хотів пересвідчитися, що люди, котрі до неї увійдуть, будуть, скажімо так, невипадкові, що за цей час, а саме в лютому 2021-го, ми встигли прозвітувати про 2020 рік. І, згідно із фінзвітністю, вартість наших активів на кінець 2020 року становила понад два мільярди гривень. А це означає, що ми потрапляємо до розряду підприємств, котрі визначаються як особливо важливі для економіки і створення наглядових рад на котрих регулюється іншою процедурою. Основним суб’єктом їх створення стає так званий номінаційний комітет із призначення членів наглядових рад при Кабміні. Мінекономіки і власне Кабмін, а не МОЗ, утворюють таку наглядову раду в обов’язковому порядку, відповідно до постанови КМУ №142. Тобто змінилася процедура, змінилися підстави, але міністр Степанов усе ще перебував у попередній парадигмі.

Сподіваюся, в новій Наглядовій раді ми побачимо людей, котрі справді готові ділитися своїми фаховими можливостями й експертизою.

Медичні закупівлі України

— Давайте про вакцини. Віктор Ляшко від імені системи зобов’язався зробити 10 мільйонів щеплень, однак поки що вакцин у країні для цього недостатньо. Не так давно було завезено першу партію Pfizer, закуплену за державний кошт через міжнародне агентство Crown. Однак навколо закупівлі вакцин, та й загалом вакцинації, вже нагромадилася критична маса скандалів, і в суспільстві є велика й дуже часто обґрунтована недовіра. Умова Crown про нерозголошення деталей контракту відновленню довіри не сприяє. Віктор Ляшко заявляв, що буде залучати до закупівель ДП «Медзакупівлі». Поки що ви закупили тільки одну вакцину — китайську CoronаVac, і це теж було зі скандалами. Ви вже обговорювали з новим міністром це питання? Чи будете ви залучені? І яким чином?

— Це питання ми справді обговорили. Що стосується CoronаVac, з нашого боку, — і цей договір є публічним у системі ProZorro, — застосовуються відповідні санкції до контрагента в частині несвоєчасних поставок. І наш контрагент точно зацікавлений у тому, аби виконати свої зобов’язання якомога швидше.

— До речі, «Лекхім» виплатив пеню за зрив термінів поставки?

— Ні. Ми вже подали позов про стягнення відповідних коштів до держбюджету в судовому порядку. Але важливо інше. Те, що «Лекхім» і, відповідно, їхні контрагенти теж, я сподіваюся, розуміють і відчувають, що мають якомога швидше виконати зобов’язання перед українською державою.

На сьогодні в країні фізично наявні трохи більше одного мільйона 700 тисяч доз вакцини CoronаVac, які нами вже частково прийняті, а частково перебувають на лабконтролі. Відповідно, ми сподіваємося, що контракт орієнтовно буде закритий усередині або наприкінці червня. Але це не знімає претензій до нашого контрагента в частині несвоєчасного виконання поставок за договором, про що я вже згадував.

Щодо виконання договорів, укладених однією з міжнародних організацій із постачальниками чи виробниками, то мені про них невідомо. Як невідомо й широкому загалу. Ці договори справді виведені з-під дії Закону про публічні закупівлі, в тому числі з-під дії іншого законодавства, яке застосовується в частині публікації таких договорів.

Я мав розмову з міністром про те, чи планує він усе ж таки долучити нас до закупівлі вакцин від ковіду за кошти бюджету чи то поточного року, чи наступних періодів. Розмова була така: наразі все те, що вже передано на одну з міжнародних організацій, буде виконуватися нею, бо перегляд формальних і неформальних домовленостей забере час. А майбутні закупівлі (ми розуміємо: є ймовірність, що вакцинація — не разова акція, і, можливо, ми проходитимемо через неї щосезонно) будуть передані нам. Принаймні міністр це розглядатиме.

Якщо на тому етапі у виробників залишатиметься вимога конфіденційності ціни, то, швидше за все, міністерство спільно з профільним комітетом ВР ініціюватиме зміни до законодавства в частині виведення з-під обов’язку публікації укладеного договору. Це стосуватиметься саме договорів на закупівлю вакцини проти ковіду. Щоб ми могли їх укладати й публікувати, наприклад, весь договір, окрім пунктів, до яких є вимоги конфіденційності від контрагента. Зазвичай це ціна за одиницю та сума договору. Але у всіх інших аспектах договір буде публічним. Це краще, ніж нічого. Наприклад, буде доступною кількість, дата укладення договору, ймовірно відповідальність сторін у разі несвоєчасної поставки тощо. Тобто все те, що й на сьогодні, в принципі, мало би бути в публічному доступі. Хоча б для того, аби ми точно розуміли, чи укладено договори на весь оголошений обсяг, чи це попередні угоди. Всю інформацію, яка не конче є конфіденційною (зокрема умови щодо терміну придатності при постачанні) з боку виробників і контрагентів, усе ж таки варто публікувати, бо це становить значний суспільний інтерес. Ми в цьому справді зацікавлені, оскільки це щонайменше питання нашого здоров’я, а також відповідальності перед платниками податків, за чиї кошти все це купується.

— Відомо, що «Лекхім» укладав угоду з Sinovac на п’ять мільйонів доз вакцини. З них лише 1,913 мільйона доз призначалися державі. Чи знаєте ви долю другої, більшої частини партії CoronаVac?

— Хороше запитання. Не знаю. Наскільки я розумію, є два варіанти, як можуть розвиватися події. Якщо у «Лекхім» справді є домовленості на п’ять мільйонів доз, то другу частину вони або запропонують українській державі — чи то в особі Держзакупівель, чи в особі міжнародних організацій, щоб це була державна закупівля для виконання плану вакцинації. Або — знову ж таки, якщо такі домовленості між «Лекхімом» і Sinovac існують, — якщо українська держава зі свого боку не виявить інтересу до цієї вакцини, теоретично я б не виключав, що вона може в абсолютно легальний спосіб з’явитися на ринку. І, таким чином, ті люди, які не підпадають під визначення пріоритетних груп, котрі можуть вакцинуватися першочергово, отримають ринковий доступ до цієї вакцини. Як на мене, обидва варіанти прийнятні. Оскільки в нас досі відчувається нестача вакцин, я би розглянув можливість закупівлі CoronаVac. Ця вакцина безпечна й досить ефективна, щоб платити за неї відповідні кошти.

— Спільної наради під головуванням МОЗ, наскільки я зрозуміла, ще не було. Але, думаю, якісь плани і мрії у вас уже є. Чого ви хочете?

— Передусім — адекватної чесної професійної розмови з усіма зацікавленими сторонами про наші спільні пріоритети, спільний план дій, розуміння відповідальності кожного суб’єкта в його межах і командну роботу. Це не ядерна фізика. Це не так уже й складно. Це потребує доброї волі. І з того, що я бачив, вона в нового керівництва МОЗ є.

Також це потребує певного рівня професійності з боку тих, хто залучений у цей процес. Сподіваюся, що конкурс на посаду голови НСЗУ відбудеться результативно і ми матимемо керівника, який справді відчуватиме відповідальність за цю урядову інституцію, бо вона все ж таки ключова у всій цій мозаїці. Керівника, з яким ми зможемо побудувати нормальну якісну взаємодію. Цього дуже не вистачало впродовж останнього року. У нас є пропозиції й розуміння того, на чому ми маємо сфокусуватися, а решту — передати в ПМГ на реімбурсацію. У нас є наше розуміння щодо того, як ми маємо краще побудувати логістику. І є абсолютно конкретні ініціативи, скажімо щодо реорганізації деяких малоефективних підприємств у сфері відання МОЗ, аби виконувати завдання ефективніше й ощадливіше для платників податків. Також уже є напрацювання щодо діджиталізації, автоматизації цих процесів тощо. Але все це — вже інструментарій. Головне — щоб ми розуміли, які в нас спільні пріоритети; що це спільна робота, і ми виконуємо її задля того, аби українські пацієнти не були в тому становищі, в якому вони є сьогодні, коли, приходячи в лікарню, людина розуміє, що її права зведені буквально до нуля. З одного боку. А з іншого — коли лікарі незадоволені, і їх демонізують чи, навпаки, роблять героями історій жертвоприношення за сім тисяч гривень на місяць. Насправді ж лікар має отримувати справедливу платню за свою працю, і без схожих історій про жертвоприношення він би обійшовся.

Вже не кажучи про нашу державну спроможність виконувати соціально важливі функції, яка має бути посилена і в інституційному сенсі, і в сенсі процесів, які ми розбудовуємо. Бо наша вкрай квола й неякісна реакція на ковід — ознака того, що ця система в нас не просто розбалансована. Вона не вибудувана до такої міри, щоб у ній могли проявитися спроможності, якими володіють системи охорони здоров’я Ізраїлю, США та інших країн. Цього б хотілося — нормальної, чесної професійної розмови. Без якихось карт у рукаві.

— Тобто у вас є сподівання, що з новим очільником це станеться?

— Є сподівання. Воно небезпідставне. Як я сказав, у нас відбулася тривала зустріч. Тож маю оптимізм.

Більше статей Алли Котляр читайте за посиланням.