ЗМІНА ДЕКОРАЦІЙ — НЕ БІЛЬШЕ ТОГО

Звісно, відставка прем’єра й частини уряду, «прочуханки» найвисокопоставленішим чиновникам держави — це подія. Але тільки дивлячись для кого. У Білорусі про це забули буквально наступного дня, оскільки люди, котрі звикли до своїх реалій, розуміли, що за цим стоїть. Ось саме з тим, що «за лаштунками», й хотілося б познайомити сьогодні наших читачів.

Найпопулярнішою версією про відставку прем’єра є припущення, що президент тим самим підстрахувався від повторення історії з Михайлом Чигирем, аби Геннадій Новицький також не залишив посаду в знак протесту проти референдуму. А в те, що чистку уряду обумовлено невиплатою зарплат колгоспникам, навряд чи хтось щиро вірить. Річ у тому, що підготовка до чергового референдуму вступила в останню стадію — запобігання потенційній загрозі стабільності держави. Оскільки десанту друзів із Росії нині очікувати не доводиться, необхідно створити в країні ситуацію, при якій жодні соціальні вибухи чи конфлікти унеможливляться. А «новачки» — нинішній прем’єр Сергій Сидорський, котрий успішно виконав вказівку не продавати «Білтрансгаз» і нафтохімію, Зенон Ломать, котрий став новим міністром сільського господарства, віце-прем’єр Роман Внучко й будь-які нові особи в Раді міністрів — не в змозі зламати хребет білоруської бюрократії, що розрослася та зміцніла. Адже вони не лише її діти, а й автори, і заручники. Тому краще поговорити про ціну, яку заплатила вся країна за 21 місяць перебування Новицького на посаді прем’єр-міністра.

Його призначили керувати вже практично сформованим урядом, тому прийшов він без своєї програми, без можливості призначати свої кадри, без права на незалежну думку. Іншими словами, Новицького покликали на політично небезпечну (хоча формально високу) посаду не для виведення економіки з кризи, а для передачі наказів «самого», адже в нелояльності до президента його запідозрити ніяк не можна. Новицький покірно брав на себе зобов’язання, продиктовані згори, терпляче звітував про виконання соціально-економічних завдань і навіть визнавав роботу уряду незадовільною. Проте економіка впевнено сповзала донизу, та й жоден уряд не в змозі зупинити поглиблення системної кризи в рамках програми соціально-економічного розвитку Білорусі на 2001—2005 рр. і чинної законодавчої бази. Колишньому прем’єрові не вдалося лібералізувати економіку, реалізувати заходи для її макроекономічної стабілізації. Процес приватизації та реструктуризації, як і раніше, на нулі, інвестиційний клімат — найреакційніший на всьому пострадянському просторі. За рік (2001—2003) за індексом економічної свободи Білорусь перемістилася з 148-го місця на 151-е, а за обсягом інфляції займає ганебне перше місце серед країн регіону.

Коротше, якби істинною причиною відставки були борги з зарплати, Новицького «пішли» б, як мінімум, ще рік тому, коли борги перевищили 100 млрд. рублів. А якщо неякісні параметри роботи в реальному секторі, Радмін відправили б у відставку в повному складі ще в лютому чи квітні. Якщо ж оцінювати «команду» Новицького за якістю розроблюваних програм і законів, то вона не протрималася б і року. Одне слово, те, що відбулося, — тривожний симптом хвороби нинішньої політичної й економічної влади.

Виступаючи перед своїм «штабом», президент оголосив про рішення оновити склад президентських представників-інспекторів в областях, котрі не стали надійним заслоном на шляху масових приписок і фальсифікації статзвітності. А що казати про керівників окремо взятих переробних підприємств, ряди яких порідшали й вимагають кадрового оновлення? Коротше, президентській «вертикалі» завдано серйозної шкоди, потрібні корінні зміни. Але більшість експертів запевняють: усі проблеми, які занапастили кар’єру Новицького, дістануться в спадщину його наступникові. Крім того, нові висуванці — колишні партійні й радянські номенклатурники, вихідці з обласних і районних виконкомів, а не з Чиказької школи бізнесу. Тому вони сильніші в складанні доповідних і звітів, а не в підприємництві. Але коливання кон’юнктури світового бізнесу й коливання лінії партії — далеко не одне й те ж. Отож твердження, винесене в заголовок, на жаль, спирається на твердий фундамент фактів.