Європі загрожує гуманітарна катастрофа?

У найближчі місяці Європа може зіштовхнутися з жорстокою гуманітарною кризою, викликаною напливом мігрантів.

Від часу останньої нашої публікації на цю тему проблема зросла й набула загрозливих тенденцій, сталися нові масові трагедії. Європейські країни не тільки не змогли розв'язати проблему напливу мігрантів у країни півдня континенту, а й виявилися цілком неготовими до безсистемного просочування потоків мігрантів углиб ЄС.

Рішучість Євросоюзу боротися з цією проблемою вже ставить під сумнів доцільність збереження одного з основоположних принципів ЄС - права людей вільно переміщуватися всередині об'єднаної Європи через національні кордони. Відсутність загальної й цілісної стратегії протидії нелегальній міграції примусило окремі країни діяти і чинити з мігрантами на власний розсуд, методами, які інколи відступають від демократичних та цивілізованих норм, принижують людську гідність. Деякі країни ЄС зайняли байдужу позицію й не зацікавлені брати участь у загальноєвропейських заходах із запобігання кризі, що загрожує гуманітарною катастрофою.

Шлях до порятунку дорогами смерті

Європейські політики і громадськість були схвильовані повідомленнями про загибель у водах Середземного моря тисяч людей, котрі пускалися в небезпечну путь лише для того, щоб добратися до європейського берега, який багатьом із них, очевидно, бачився землею обітованою. Сьогодні повідомлення про порятунок сотень мігрантів у морі приходять із країн півдня Європи щодня. Як і новини про нові жертви. Потонуло з початку року вже понад 2600 людей.

Утім, вирятування від загибелі аж ніяк не є гарантією, що на європейському березі мігранти отримають усе, до чого так прагнули. Наприкінці серпня світові ЗМІ облетіла новина: в автофургоні, покинутому на узбіччі дороги в Австрії, виявлено 71 тіло. Жертви були мігрантами і загинули, ймовірно, від ядухи та зневоднення, замкнені в спеку в невеликому просторі, коли намагалися пробратися з Італії в Німеччину. П'ять осіб, причетних до організації цього нелегального перевезення, арештовано.

Шок європейської спільноти від цього факту, втім, не запобіг новим інцидентам. 2 вересня в Австрії затримали мікроавтобус, у якому перебувало 24 афганці віком 16–20 років. Їх везли в замкненому наглухо вантажному відсіку.

Вчинено підпал споруджуваного центру для переселенців у німецькому Науені, поблизу Берліна, жителі якого таким чином висловили своє небажання жити пліч-о-пліч із мігрантами. Багато мешканців цього населеного пункту ніколи не виїжджали за його межі й перспективу появи в місті "чужинців" розцінили як загрозу безтурботному та ситому існуванню. Підпали центрів для біженців сталися також у двох містах у Баварії, а в місті Хайденау з населенням близько 17 тисяч відбулися демонстрації та зіткнення з поліцією, в яких постраждало понад 30 правоохоронців, через заплановану церемонію відкриття центру для 600 біженців. 300 людей уже перебували там, коли натовп місцевих жителів та прихильники праворадикальних угруповань, розпочали погром. Зіткнення тривали всі минулі вихідні, і влада навіть запровадила заборону на проведення масових зборів у Хайденау, яку, втім, суд визнав незаконною.

Сумнівним, із погляду правових норм, було використання владою Македонії військ, щоб перешкодити проникненню біженців із Греції, яка, поряд з Італією, є головним перевалочним пунктом на шляху мігрантів із Близького Сходу та Туреччини. Угорщина терміново споруджує укріплення з колючого дроту вздовж своїх кордонів із Сербією, щоб не допустити незаконного проникнення мігрантів. Будапешт також посилив покарання за незаконний перетин кордону. Словаччина заявляє, що дасть притулок на своїй території лише тим біженцям із Сирії, які доведуть, що вони християни, і до того ж не більш ніж 200 особам. Ряд країн (Німеччина, Австрія, Італія й Данія) заговорили про запровадження практики повноцінного контролю на внутрішніх кордонах Євросоюзу, щоб перешкодити проникненню мігрантів на свої території, навіть якщо це суперечить Шенгенським угодам.

Ці безсистемні спроби врегулювати кризу стали яскравим свідченням того, що Євросоюз через неповороткість своїх ключових інститутів виявився фактично розколотим на два табори. Одні держави закликають вжити термінових заходів, тоді як інші мовчать або відвертаються від проблеми непрошених гостей, яка для них ще не набула загрозливих масштабів.

Цього тижня Німеччина вирішила взяти на себе функції лідера у вирішенні зазначених суперечностей та виробленні єдиних підходів до подолання кризи з мігрантами. На тлі інцидентів, описаних вище, Німеччиною шириться акція на підтримку мігрантів, і дедалі більше німців залучаються у волонтерський рух, мета якого - допомогти прибульцям. Згідно з опитуваннями, 60% німців загалом позитивно ставляться до ідеї дати притулок у країні мігрантам. За словами канцлера ФРН Ангели Меркель, її країна готується до того, що їй доведеться до кінця року прийняти 800 тис. заявок на поселення від мігрантів, що становить 1% від населення країни і вдвічі перевищує прогнози, які робилися на початку року. Більшості їх буде дозволено залишитися в країні, обіцяє канцлер. Експерти кажуть, що це число може сягнути й мільйона, коли врахувати, що щомісяця потік мігрантів у Європу зростає, і в липні був встановлений новий рекорд. Кількість прибулих упродовж одного місяця вперше перевалила за 100 тис., а з початку року, за офіційними даними, їх кількість уже перевищила 350 тис. (Це не враховуючи тих, хто пробрався непоміченим.) Наприклад, німецька влада станом на серпень зареєструвала понад 413 тис. прибулих.

21 серпня Німеччина зробила ще один екстраординарний крок, відмовившись від передбаченої Дублінською угодою практики відсилати затриманих мігрантів назад у ту країну ЄС, кордон якої вони перетнули першим. (Це правило поки що стосується лише біженців із Сирії.) Берлін дав зрозуміти, що очікує від партнерів підтримки і розуміння своєї ініціативи. "Європа повинна діяти, але й окремі країни також мусять узяти на себе частину відповідальності за біженців, які шукають притулку", - сказала Ангела Меркель.

Однак поки що активної підтримки ініціатив німецького канцлера не спостерігається. Країни не поспішають брати на себе зобов'язання з розміщення мігрантів. Тим часом минулий тиждень, схоже, став поворотним пунктом у розумінні того, що криза потребує не надзвичайних заходів від властей окремих держав (навіть таких великих, як Німеччина), а тривалої й продуманої стратегії на рівні всього Союзу.

Європа все ще шукає рішення

Із надр німецького МЗС і міністерства економіки з'явився план із 10 пунктів, що закликає країни виявити солідарність та гуманізм до біженців, інакше Європа перестане бути тією, якою вона хоче бути. "Треба визнати, що на сьогодні наші заходи (на вирішення кризи. - О.К.) далекі від стандартів, які Європа встановила для себе", - ідеться в документі. Тим часом минулого тижня офіс голови Єврокомісії Жан-Клода Юнкера направив урядам 18 країн ЄС лист із попередженнями, що їхні дії стосовно біженців порушують правила Європейської системи надання притулку.

Однак проблема і в тому, що в загальному потоці мігрантів дуже важко розрізнити біженців, вимушено переміщених осіб, трудових мігрантів, людей, котрі не ладили із законом на батьківщині.

Європейські ЗМІ саме минулого тижня почали зміщувати акценти у бік розуміння, що криза справді стосується не мігрантів у широкому сенсі, а саме біженців із зон конфліктів. При цьому серед біженців, які прибувають у Європу, відсоток втікачів із Сирії не істотно перевищує відсоток вихідців із країн Африки, Туреччини, Лівану або Афганістану.

Визначення суті проблеми - перший крок у правильному напрямку. З ініціативи ФРН, Франції та Великобританії,
14 вересня відбудеться нарада міністрів внутрішніх справ і юстиції країн ЄС, що започаткує розробку заходів, які 8 жовтня будуть запропоновані Раді ЄС для затвердження.

Попередньо очікується, що однією з тем на засіданні буде розширення списку "безпечних країн перебування", - до них належать усі країни ЄС, а всього їх, за Дублінською угодою, - 43. На сьогодні Росія, Україна, Білорусь, Грузія, Туреччина не вважаються в Європі "безпечними для перебування", тому повернути біженця, який потрапив у ЄС через ці країни, влада європейської країни не може. Також може бути розширений список "безпечних країн походження", від громадян яких прохання про надання притулку в ЄС не розглядаються.

Тим часом Німеччина, Франція та Великобританія виступили за те, щоб до кінця року в Італії і Греції зусиллями ЄС було створено центри з утримання мігрантів, у яких саме й відбуватиметься реєстрація та ідентифікація всіх прибульців, визначення їх категорій, і де, зрештою, вони перебуватимуть до винесення рішенні про надання дозволу залишитися в ЄС - чи про депортацію за його межі.

Іншою проблемою, котра претендує на камінь спотикання, може стати боротьба навколо ідеї запровадження обов'язкових квот на розселення біженців для країн ЄС. Ряд країн відмовляються брати на себе будь-які зобов'язання з прийому і розселення біженців, інші говорять про бажання прийняти лише кілька сотень або тисяч біженців. Деякі країни Центральної Європи висловлюють готовність прийняти мігрантів, але тільки з умовою, що платити за їх розселення та працевлаштування буде ЄС зі спеціально створених із цією метою фондів.

Наразі ніщо не свідчить, що Європа взагалі готова вживати рішучих заходів для вирішення кризи з мігрантами і має далекосяжну стратегію в цьому питанні. Далеко не всі лідери вважають міграцію загальноєвропейською проблемою. Практично нічого не зроблено, хоча було передбачено попередніми рішеннями, для посилення роботи в країнах походження потоків біженців, аби розв'язати їхні проблеми на місці, а не чекати, доки вони переберуться в Європу. Крім того, експерти зазначають, що для ЄС доцільно було б не просто приймати внутрішні рішення, а залучати до їх вироблення країни-сусідів по периметру зовнішніх кордонів ЄС. Ще одна важлива проблема, до якої в ЄС руки поки що не дійшли, - переговори з країнами арабського світу, який взагалі відсторонився від проблем мігрантів, переважно мусульман. Також ЄС лише незначною мірою задіє можливості НАТО і, наприклад, США у питанні запобігання проникненню в числі мігрантів на територію Євросоюзу осіб, причетних до терористичних організацій, або тих, які брали особисту участь у локальних конфліктах, а також членів злочинних угруповань.