Європу накриває вал нелегальної міграції

"Нинішнього року в Середземному морі потоне рекордна кількість мігрантів", "Європа не може більше приймати біженців", "ЄС запропонує третім країнам прийняти мігрантів з Африки", "Флотилію ЄС кинуто на перехоплення суден із нелегалами" - такі заголовки цими днями "прикрашають" шпальти провідних європейських видань.

Євросоюз знову каже, що опинився сам на сам із виходом жителів африканського континенту і країн Близького Сходу, які за будь-яку ціну (часом навіть власного життя) намагаються добратися до обітованого європейського берега. Ще одна масова загибель мігрантів 19 квітня за 60 миль від берегів Лівії, коли разом із переповненим судном потонули 700, а може навіть 900 мігрантів, примусила Євросоюз знову обговорювати надзвичайні заходи в міграційній політиці. Однак, якщо порівняти нинішню ситуацію з тією, про яку ми писали майже півтора року тому, то мало що змінилося. Держави Євросоюзу, як і раніше, намагаються "зіпхнути" неугодних мігрантів кудись чимдалі, ігноруючи цю проблему. А заходи й ініціативи керівних органів Євросоюзу через протидію національних урядів пробуксовують і не дають результатів.

SOS над Середземномор'ям

Нинішній рік, що відзначився ескалацією конфліктів у Лівії та Сирії, обіцяє новий рекорд за кількістю мігрантів, які намагатимуться потрапити в Європу через Середземне море. Торік їх було не менше 170–220 тис. Серед біженців також чимало вихідців із країн південніше Сахари, які втікають у Європу від злиднів та голоду, епідемії Ебола, збройних конфліктів. У результаті, кількість жертв цього людського виходу вже б'є всі рекорди. За останні півтора року, за приблизним даними (бо точну кількість встановити важко), в Середземному морі потонуло не менше 5 тис. осіб, із них 1,8–2 тис. - з початку нинішнього року.

Таким чином, до старої проблеми забезпечення мігрантів усім необхідним на березі в останній рік додалося завдання організувати операцію з виявлення та порятунку потопаючих суден з мігрантами і паралельно протидіяти незаконному трафіку людей. Біженці довіряють свої життя хвилям на посудинах, не здатних подолати 250 морських миль, які відділяють Африку від Європи. Часто ці судна не обладнані системами зв'язку, і, якщо станеться надзвичайна ситуація, сигналу небезпеки ніхто не почує.

Торік у листопаді Європейська Агенція по управлінн. оперативним співробітництвом на зовнішних кордонах держав-членів ЄС (Frontex) попросила у країн Євросоюзу для проведення операції "Тритон" 2,9 млн євро на місяць, щоб додатково посилити патрулювання морського простору на 30 миль південніше італійського узбережжя двома кораблями та двома літаками. Згодом передбачалося підключити ще три катери. Тим часом Італія торік проводила самотужки операцію "Наше море" (Mare Nostrum), на яку з бюджету країни щомісяця витрачала 9 млн євро. Влада у Римі підкреслювала, що ця їхня надзвичайна місія має стати прелюдією до розгортання Євросоюзом повномасштабної рятувальної операції в центральній частині Середземного моря. Яким же був подив італійського прем'єра Маттео Ренці, коли він дізнався, що Євросоюз загалом зміг виділити на операцію "Тритон" такий незначний бюджет. "Почекаємо, поки в Брюсселі придумають щось схоже або краще, перш ніж згорнемо "Наше море", - сказав тоді очільник італійського кабінету. Але потім операцію італійської берегової гвардії було все-таки припинено через нестачу коштів.

І ось нова, квітнева трагедія біля берегів Лівії примусила лідерів ЄС гірко визнати: вони допустилися фатальної помилки. Під час надзвичайного саміту з проблем нелегальної міграції, скликаного головою Ради ЄС Дональдом Туском 23 квітня, лідери країн Євросоюзу погодилися потроїти бюджет операції "Тритон" - він становитиме 120 млн євро на рік, що приблизно відповідає витратам самої Італії торік. Тепер до неї приєднаються ще 8 країн. Площу морської акваторії, за якою вестиметься спостереження, буде розширено.

А вже на початку травня в Середземне море були послані військові кораблі та рятувальні судна кількох європейських країн. У результаті цих зусиль тільки в першій декаді травня у морі було перехоплено 11 тис. мігрантів та виловлено десятки мертвих тіл.

Під час цієї операції цікаве "ноу-хау" придумали німецькі моряки. Виявивши судна з нелегалами й евакуювавши людей із борту, вони 15 травня прийняли рішення знищувати "плавзасоби" поблизу лівійських берегів, щоб перевізники не змогли більше ними скористатися. У ЄС заявляють, що так само чинять із суднами сомалійських піратів. Однак у даному разі законність таких дій європейців стосовно суден під прапорами інших країн у лівійських територіальних водах досить сумнівна. ЄС готовий попросити мандат у Радбезу ООН, але Росія вже тепер натякнула, що виступає проти такої ініціативи. Однак ЄС уже домовився з НАТО з червня збільшити кількість військових кораблів на маршрутах незаконного трафіку з боку лівійського узбережжя.

У зв'язку з цим обговорювалися можливості європейської гуманітарної й військової місії в Лівії щодо припинення діяльності незаконних перевізників на африканському узбережжі, які, крім іншого, використовують кошти, отримані від переправляння нелегалів у Європу (до 100 тис. євро з кожного корабля) на закупівлю зброї. Таким чином вони підживлюють громадянську війну в Лівії. На представництва Євросоюзу в країнах Африки буде покладено функції виявлення і відстеження каналів незаконної міграції, переказу грошей та поставок зброї. А спеціальні команди в Італії й Греції оперативніше працюватимуть над створенням баз даних щодо конкретних людей, аби швидше виносити вердикт про те, чи мають вони підстави шукати притулку в ЄС.

Велике розселення народів

Повертаючись до дискусії на екстреному саміті 23 квітня, варто також згадати про дві інші ідеї, які виніс на обговорення голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер. По-перше, він запропонував країнам ЄС, залежно від площі, величини ВВП, кількості населення, рівня безробіття, взяти на себе "частку відповідальності" за розселення частини мігрантів, що прибувають у Європу. Друга ідея (яку, втім, відразу відхилили) - знайти шляхи легалізації мігрантів, ще перш ніж вони вирішать стати "нелегалами". Він пропонує спростити одержання дозволів на роботу в тих країнах, в яких уже дається взнаки нестача робочих рук. "Відчинімо їм двері, доки вони не залізли через вікно!" - застерігав лідерів Юнкер, але його ніхто не послухався.

Проте взяти на себе частину відповідальності за долю принаймні частини мігрантів, яким дозволять залишитися в Європі, зголосилися цього разу більше країн-членів ЄС, ніж раніше. Згідно з оприлюдненим 13 травня документом під назвою "Європейський порядок денний щодо міграції", обов'язкових квот не буде, оскільки Великобританія, Данія та Ірландія вже добилися для себе права взагалі не приймати мігрантів з інших країн ЄС. Тим часом, станом на 2014 рік, більшість із 600 тис. мігрантів, які очікують легалізації в Європі, хотіли отримати право на проживання в Німеччині і Швеції, а Франція прийняла чималу кількість біженців із Сирії. Тим часом у Європі діє правило, що по притулок мігранти мають звертатися до влади тієї європейської країни, куди прибули спочатку. Щоб змінити це, за новим пілотним проектом, Євросоюз намагатиметься у найближчі два роки розселити у 25 країнах-членах відповідно до квот 20 тис. мігрантів із таборів біженців за межами ЄС, витративши на їхню адаптацію 50 млн євро. За розрахунками Єврокомісії, виходячи з вищезгаданих критеріїв для кожної країни, найбільше біженців прийме Німеччина - 18,4%, за нею йдуть Франція (14,2%), Італія (11,8%) та Іспанія (9%). Швеція одержить лише 3-відсоткову квоту.

Ці заходи лідери обговорюватимуть на саміті Євросоюзу 25–26 червня, тоді як ряд експертів і неурядових організацій сумніваються в ефективності такої стратегії вирішення питання. Адже тільки в Лівані і Туреччині кількість вихідців із Сирії, що живуть у таборах для переміщених осіб, сягнула одного мільйона чоловік.

Також цікаво буде згадати, що принаймні ще в березні європейські чиновники з правоохоронних структур знову говорили про можливість розселення мігрантів, які прагнуть потрапити в країни Євросоюзу, у третіх країнах, котрі поки що членами ЄС не є, але сусідять із Євросоюзом. Варто згадати, що такі проекти Брюссель проробляв і з Україною ще кілька років тому - з урядом Миколи Азарова.

На цей момент європейські чиновники констатували, що ситуація на Балканах і в Україні не сприяє реалізації планів у зазначеному напрямі. Тому можливо, що табори тимчасового утримання мігрантів створюватимуться за фінансової підтримки ЄС безпосередньо на африканському континенті. Таким чином, Європа, можливо, зможе вирішити ще одну проблему - надзвичайно складний процес повернення незаконних мігрантів у ті країни, з території яких вони спробували пробратися в Євросоюз.

Отож трагедія в Середземному морі вкотре примусила Євросоюз шукати спільні підходи у вирішенні проблеми мігрантів. І хоча, на визнання багатьох європейських експертів, ця проблема не набагато поступається за важливістю питанням подолання наслідків економічної кризи, лідери ЄС приділяють їй зовсім мало уваги, якщо рівень цієї "уваги" вимірювати рівнем запланованих видатків. Виходить, для Євросоюзу питання життя і смерті тисяч людей - значно менший пріоритет, ніж, наприклад, порятунок банків Греції.

Однак проблема вироблення спільної міграційної політики у рамках ЄС має не тільки економічну та гуманітарну складову, - на неї великою мірою впливають політичні розбіжності. Країни півночі й півдня Європи, країни "периферії" та ті, що розміщені всередині континенту, все ще обстоюють різні підходи. І поки що ніякі людські трагедії не здатні примусити їх діяти одностайно.